Рішення № 87443789, 09.01.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 243/7002/19 Провадження № 2/616/21/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„09” січня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДИ В.М.

представника позивача не з`явився

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 С.А.,

Справа № 243/7002/19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов`язаних із здійсненням виплат,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 з вимогою про відшкодування страхових виплат, в якій просять стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 43 389 грн 14 к., а також судовий збір у розмірі 1 921 грн 00 к.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 08.03.2015 р. з вини ОСОБА_4 , який керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 на території Російської Федерації була скоєна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль «Nissan», державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 отримав механічні пошкодження. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується довідкою про ДТП від 08.03.2015 р. та постановою про притягнення до адміністративної відповідальності від 08.03.2015 р.

Згідно Довідки про ДТП від 08.03.2015 р. відповідач пред`явив

на місці ДТП страховий сертифікат «Зелена картка» UА045/9966050.

Відповідно до інформації, наявної у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортний засіб марки ВАЗ д.н.378-05 НОМЕР_3 не був застрахований на дату ДТП, про що свідчить роздруківка з єдиної централізованої бази даних щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пред`явлений на місці ДТП страховий сертифікат «Зелена картка» НОМЕР_4 / НОМЕР_5 має всі ознаки підробки.

У відповідності до статті 4 Процедурних правил Ради Бюро міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» МТСБУ усі претензії мають розглядатися МТСБУ цілковито автономно відповідно нормативно-правових положень, які діють у країні, де сталася ДТП.

У відповідності до статті 9 Процедурних правил Ради Бюро міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» МТСБУ гарантує відшкодування за будь-яким страховим сертифікатом «Зелена картка», навіть якщо такий сертифікат є фальшивим, не правочинним або зміненим у незаконний спосіб.

На підставі Процедурних правил на адресу МТСБУ від ООО «РОСГОССТТРАХ» надійшла гарантійна вимога №RU-165771 від 17.02.2016 р. на суму 1531,75 Євро про відшкодування витрат заподіяних потерпілій особі внаслідок ДТП, що сталася 08.03.2015 р. за вини відповідача.

06.06.2016 р. МТСБУ видало наказ № 4476 про виплату ООО «РОСГОССТТРАХ» 1531,75 Євро у зв`язку із ДТП 08.03.2015 р. по зеленій карті «Зелена картка» UА 045/9966050.

08.06.2016 р. МТСБУ здійснило виплату ООО «РОСГОССТТРАХ» у розмірі 1531,75 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день сплати складало 43389,14 грн.

Правомірність здійснення виплати була перевірена АТ «Укрексімбанк» як агентом валютного контролю. Така перевірка була здійснена на підставі частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відповідач пред`явив страховий сертифікат Зелена картка» UА 045/9966050, який значиться як зіпсований, то позивач отримав право вимоги на відшкодування шкоди з відповідача у повному обсязі відповідно до п.40.2 ст.40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На підставі цього, МТСБУ звернулося до суду і просять задовольнити їх вимоги.

Відповідачем ОСОБА_4 подано заяву про застосування позовної давності, а тому, враховуючи що від дня виконання основного зобов`язання – (08.06.2016 – дата проведення банком платежу), до дня подання позову минуло 3 роки, то відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (а.с.106).

Представник позивача надав на адресу суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, зазначивши, що наполягає на задоволенні позовних вимог. Не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.78).

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_6 просили відмовити в позовних вимогах в повному обсязі у зв`язку з закінченням строків позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін, давши оцінку матеріалам справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд прийшов до наступного.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 08.03.2015 р. з вини ОСОБА_4 , який керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 на території Російської Федерації була скоєна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль «Nissan», державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 отримав механічні пошкодження. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується довідкою про ДТП від 08.03.2015 р. та постановою про притягнення до адміністративної відповідальності від 08.03.2015 р.(а.с.17-18).

Згідно Довідки про ДТП від 08.03.2015 року відповідач пред`явив на місці ДТП страховий сертифікат «Зелена картка» НОМЕР_4 /9966050(а.с.17).

Відповідно до інформації, наявної у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб марки «ВАЗ» д.н. НОМЕР_1 не був застрахований на дату ДТП, про що свідчить роздруківка з єдиної централізованої бази даних щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно довідки від 18.03.2015 № 95 Пред`явлений на місці ДТП страховий сертифікат «Зелена картка» UА045/9966050 є фальшивим (а.с.7).

Вказані обставини визнані сторонами у справі, а тому у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З матеріалів справі також вбачається, що На підставі Процедурних правил на адресу МТСБУ від ООО «РОСГОССТТРАХ» надійшла гарантійна вимога № RU-165771 від 17.02.2016 р. на суму 1531,75 Євро про відшкодування витрат заподіяних потерпілій особі внаслідок ДТП, що сталася 08.03.2015 р. за вини відповідача (а.с.13).

06.06.2016 р. МТСБУ видало наказ № 4476 про виплату ООО «РОСГОССТТРАХ» 1531,75 Євро у зв`язку із ДТП 08.03.2015 р. по зеленій карті «Зелена картка» НОМЕР_6 045/9966050 (а.с.25).

08.06.2016 р. МТСБУ здійснило виплату ООО «РОСГОССТТРАХ» у розмірі 1531,75 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день сплати складало 43 389,14грн (а.с.26-27).

Правомірність здійснення виплати була перевірена АТ «Укрексімбанк» як агентом валютного контролю. Така перевірка була здійснена на підставі частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відповідач пред`явив страховий сертифікат Зелена картка» UА 045/9966050, який значиться як зіпсований, то позивач отримав право вимоги на відшкодування шкоди з відповідача у повному обсязі відповідно до п.40.2 ст.40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Однак, відповідачем ОСОБА_4 було подано заяву про застосування строку загальної позовної давності - три роки, оскільки вважає, що строк позовної давності сплив (а.с.106).

Оцінюючи можливість застосування наслідків спливу позовної давності суд враховує наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Згідно до ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно до ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У розумінні ст.256 ЦК України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. А частина 1 ст.261 ЦК пов`язує обізнаність особи не просто з будь-яким моментом, а з моментом порушення права.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст.261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними (частини 2, 3 ст.261 ЦК) (п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України по справі 6-75цс15 від 03.02.2016 року: «Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа могла довідатися про вчинення цього правочину».

В постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 р. у справі 6-2469цс16 зазначено, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо». Обізнаність особи про стан своїх суб`єктивних прав та обов`язків презюмується.

Відтак, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Так, судом з документів, що знаходяться в матеріалах справи встановлено, що 06.06.2016 р. МТСБУ видало наказ №4476 про виплату ООО «РОСГОССТТРАХ» 1531,75 Євро у зв`язку із ДТП 08.03.2015 р. по зеленій карті «Зелена картка» НОМЕР_6 045/9966050(а.с.25).

08.06.2016 р. МТСБУ здійснило виплату ООО «РОСГОССТТРАХ» у розмірі 1531,75 Євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день сплати складало 43 389,14 грн (а.с.26-27).

27.06.2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з позовною заявою, що підтверджено штампом на листі – «27061914 КИЇВ 32» та квитанцією «Укрпошта Стандарт» дата оформлення – 27.06.2019 м. Київ» (а.с.59), судом отримано позовну заяву 02.07.2019 року, вхід. № 23708 (а.с.01).

Отже, на час звернення з позовом до суду 27.06.2019 р. (а.с.59), сплив строк позовної давності, оскільки з моменту виплати виплат у розмірі 1531,75 Євро, які були сплачені 08.06.2016 р (а.с.26-27) пройшло 3 роки та 19 днів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: 1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та 2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

У зв`язку з викладеним вище, зважаючи також на те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України пропустило трирічний строк позовної давності, не надавши обґрунтованих причин пропущення такого строку, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю у зв`язку зі спливом строків давності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1 921 грн 00 к. У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд, відповідно до ст.141 ЦПК України, відмовляє у стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов`язаних із здійсненням виплат – відмовити у зв`язку зі спливом строків давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 цього Кодексу.

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, банківські реквізити МТСБУ: п/р НОМЕР_7 в Укрексімбанк м. Києва, МФО 322313, ідентифікаційний номер: 21647131.

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Мілове, Великобурлуцького району, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області 08 жовтня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_9 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Судове рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 09 січня 2020 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 січня 2020 року.

Головуючий – Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ