Рішення № 87443392, 07.02.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4323/17

провадження №2/619/100/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2020 Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого-судді Калмикової Л.К.

за участю секретаря судового засідання- Кравченко К.В.,

представника позивача- ОСОБА_1 ,

представника відповідача- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПрАТ «Європейський Страховий Союз» про стягнення матеріальних збитків, відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_4 , ПрАТ «Європейський Страховий Союз» про відшкодування матеріальних збитків, стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що 14 грудня 2016 р. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем MAZDA 626, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибравши безпечної дистанції, допустив наїзд на стоячий автомобіль MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого належний позивачу автомобіль було пошкоджено.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 25.01.2017 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

На момент вчинення ДТП ОСОБА_4 мав страховий поліс ПрАТ «Європейський Страховий Союз». В день вчинення ДТП 14 грудня 2016 року страхову компанію ПрАТ «Європейський Страховий Союз» було повідомлено про скоєну ДТП.

В обґрунтування уточнених позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_3 зазначив, що внаслідок спричиненої ДТП з вини ОСОБА_4 позивачу було завдано матеріальну шкоду у розмірі 35 410, 50 грн. На підтвердження зазначеної суми матеріальних збитків позивач надав суду акт виконаних робіт № 0000005723 від 07.09.2019 року, виготовлений ФОП ОСОБА_5 .

Також прохає стягнути у відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 15 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, що належний йому автомобіль в результаті ДТП втратив товарний вигляд, унаслідок чого позивач був змушений звертатись до юридичних консультацій, станцій технічного обслуговування автомобілів. Це спричиняло незручності, позивач перебував у нервовій напрузі через те, що вимушений витрачати час на пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль , що порушило його звичний спосіб життя. Специфіка його роботи передбачає постійні пересування та користування автомобілем, що також спричинило додаткові незручності та переживання.

Позивач просив суд стягнути на його користь з відповідачів солідарно 35 410, 50 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, з ОСОБА_4 . 15 000, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 640, 00 грн.

Відповідач ОСОБА_4 скористався правом надати відзив на позовну заяву.

В обґрунтування заперечення щодо розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, ОСОБА_4 посилався на те, що його цивільна відповідальність була застрахована страховиком - ПрАТ «Європейський Страховий Союз», та сума страхових виплат повністю покривала заявлений позивачем розмір моральної шкоди, а тому завдані позивачеві збитки повинен відшкодовувати страховик у відповідності до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, на думку відповідача ОСОБА_4 , наданий позивачем акт виконаних робіт № 0000005723 від 07.09.2019 року, виготовлений ФОП ОСОБА_5 , відносно суми збитків 35 410, 50 грн. не свідчить про наявність причинного зв?язку між ДТП та ремонтом автомобіля з огляду на те, що відповідно до наведеного акту позивачем проведено ремонт задньої частини автомобіля, а не передньої, у той час як відповідно до довідки про ДТП № 3016355442918339, виданої Дергачівським відділом поліції ГУНП в Харківській області 14.12.2016 року, видом ДТП зазначено лобове зіткнення.

ОСОБА_4 зазначив, що позивачем не надано суду висновку автотоварознавчого експертного дослідження із вказівкою характеру пошкоджень та експертною оцінкою вартості ремонту, а також доказів того, що ремонтні роботи, вказані в акті виконаних робіт, пов`язані саме з ДТП, винним у якій є ОСОБА_4 .

В обґрунтування заперечення щодо розміру моральної шкоди, завданої позивачу, ОСОБА_4 зазначив, що посилання позивача на втрату його автомобілем товарного вигляду не може розцінюватись як моральна шкода, вважав, що незручності, спричинені внаслідок ДТП, не є моральними стражданнями.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні, викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що матеріальні збитки слід стягувати зі страхової компанії, а не з відповідача ОСОБА_4 , оскільки цивільна відповідальність була належним чином застрахована. Крім того, не доведено причинний зв`язок між ДТП та завданою шкодою, у справі не проведена товарознавча експертиза на предмет оцінки матеріальних збитків. Судом не встановлено механізм ДТП, оскільки згідно довідки ДАІ було лобове зіткнення, а за іншими матеріалами – наїзд на авто позивача.

Згідно ч.1 ст.130 ЦПК України представник відповідача - ПрАТ «Європейський Страховий Союз» викликався до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Оголошення про виклик до суду», представник відповідача був повідомлений про дату та час розгляду справи, але у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим суд вважає за можливе справу розглядати у його відсутність.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про наступне.

14 грудня 2016 р. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем MAZDA 626, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибравши безпечної дистанції, допустив наїзд на стоячий автомобіль MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого належний позивачу автомобіль було пошкоджено.

Зазначена ДТП мала місце з вини водія ОСОБА_4 , що підтверджується постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 25.01.2017 року у справі про адміністративне правопорушення, де встановлено факт порушення ОСОБА_4 п. 13.1 Правил дорожнього руху, що перебуває в причинному зв`язку з подією ДТП, що мала місце 14.12.2016 року. В постанові зазначено, що був здійснений наїзд, про лобове зіткнення жодним чином не йдеться. Постанова набрала законної сили.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 було укладено договір ОСЦПВВНТЗ із ПрАТ «Європейський Страховий Союз», поліс № АЕ 9021055, що діяв на момент скоєння ДТП ОСОБА_4 . Згідно цього полісу відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у відношенні до шкоди, заподіяної майну на суму 100 000 грн., у відношенні до шкоди, заподіяної життю та здоров`ю, на суму 200 000 грн. В день вчинення ДТП 14 грудня 2016 року страхову компанію ПрАТ «Європейський Страховий Союз» було повідомлено про скоєну ДТП.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що після звернення до ПрАТ «Європейський страховий союз» 16 лютого 2017 року, останнє не виплатило йому страхове відшкодування та станом на сьогоднішній день відповіді на звернення не надало, унаслідок чого виник спір між сторонами з приводу відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП.

Встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, 12 жовтня 2017 року виключила ПрАТ «Європейський Страховий Союз» з держреєстру фінустанов та анулювала свідоцтво компанії, відшкодування за невиконаними зобов`язаннями страховика покладене на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відшкодування за невиконаними зобов`язаннями страховика відбувалося в межах залишку коштів страховика у фондах МТСБУ та згідно п. 3 Порядку повернення гарантійних внесків страховиків до фонду захисту потерпілих у ДТП шляхом врегулювання страхових випадків. Прийом документів потерпілих у ДТП за зобов`язаннями ПрАТ «Європейський страховий союз» здійснювалося в період з 1 грудня 2017 року до 28 лютого 2018 року.

Після звернення представника позивача з адвокатським запитом до МТСБУ, на адресу позивача надійшла відповідь про те, що МТСБУ на даний час не здійснює виплати за зобов`язаннями ПрАТ «Європейський Страховий Союз» та не володіє інформацією щодо ліквідації чи визнання даної страхової компанії банкрутом.

Відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за своєю правовою природою виникають із деліктів - неправомірних дій особи, які мають негативні наслідки. Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та розділом третім глав 67 та 82 книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, яка зазнала збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За правилом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок- це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 вищезазначеної постанови, передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. У разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

Зі змісту правової позиції судової палати у цивільних справах Верховного Суду України по справі 6-2808 цс 15 від 20 січня 2016 року вбачається, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред?явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Отже, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань- деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Суд також враховує правову позицію, виражену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц, якою встановлено, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а відшкодування шкоди повинне здійснюватися шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

На підставі зазначеного висновку були прийняті постанови Верховного Суду: від 15.08.2018 р. у справі №209/3145/15-ц, від 04.09.2018 р. у справі №910/22146/17, від 05.09.2018 р. у справі №205/2997/15-ц, від 19.09.2018 р. у справі №753/21177/16-ц тощо.

Таким чином, звернення за відшкодуванням шкоди безпосередньо до винної особи в обхід страхової компанії є неправомірним.

Разом з тим, відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на наведене, суд також враховує, що транспортний засіб позивача зазнав пошкоджень внаслідок ДТП, яка відбулась з вини ОСОБА_4 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз», після чого позивач з метою отримання страхового відшкодування у встановленому законом порядку звернувся до ПрАТ «Європейський страховий союз», яке свої зобов`язання зі сплати страхового відшкодування не виконало.

Беручи до уваги зазначені правові позиції та обставини справи, суд приходить до висновку про виникнення у відповідачів ОСОБА_4 та ПрАТ «Європейський Страховий Союз» солідарного зобов`язання щодо відшкодування завданих збитків ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі змісту ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.

Оцініючи наявні докази та доводи сторін у частині заподіяння позивачу матеріальної шкоди, суд виходить із наступного.

Суд критично оцінює посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що наданий позивачем акт виконаних робіт від 07.09.2019 року суперечить змісту Довідки про ДТП від 14.12.2016 року та не свідчить про наявність причинного зв`язку між ДТП та ремонтом автомобіля.

Зазначені доводи відповідача суд вважає такими, що не підтверджуються з огляду на те, що виникає логічне протиріччя між наведеним аргументом ОСОБА_4 та змістом наявних у матеріалах справи відомостей про схему та наслідки ДТП, що мала місце 14.12.2016 року.

Так, з матеріалів справи вбачається , що автомобіль MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача зупинився, а автомобіль MAZDA модель 626, 2,0., 1991р., дата реєстрації 03.04.2014, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 не дотримався безпечної відстані та здійснив наїзд на автомобіль позивача.

Унаслідок ДТП, спричиненої ОСОБА_4 , позивачу було пошкоджено задню частину керованого ним автомобіля.

Наведені вище обставини слугували підставами для винесення постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 25.01.2017 року, якою було встановлено факт порушення ОСОБА_4 п. 13.1 Правил дорожнього руху, що перебуває в причинному зв`язку з подією ДТП, що мала місце 14.12.2016 року.

Посилання відповідача на те, що розмір матеріального збитку від пошкодження автомобіля позивача складає не 35 410, 50 грн., як зазначено в акті виконаних робіт № 0000005723 від 07.09.2019, не підтверджено належними і допустимими доказами, відповідач не скористався правом заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

З огляду на зазначене, розмір завданої позивачу шкоди унаслідок ДТП з вини ОСОБА_4 належним чином не спростований.

Вартість матеріального збитку від пошкодження автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 35 410, 50 грн.

Суд враховує, що ліміт відповідальності ПрАТ «Європейський страховий союз» за даним страховим випадком складає 100 000 грн. за шкоду спричинену майну, однак страхової виплати від ПрАТ «Європейський страховий союз» позивач не отримав.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_3 щодо солідарного стягнення з ПрАТ «Європейський страховий союз» та ОСОБА_4 на його користь страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку в сумі 35 410, 50 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то судом не встановлено, що у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, пошкодженням транспортного засобу позивач зазнав моральних страждань, що полягали у душевних хвилюваннях, зміні нормального способу життя, необхідністю витрачання часу на вирішення питання щодо відновлення транспортного засобу та відшкодування завданих збитків, оскільки позивачем відповідні докази не надані.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне, постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Щодо питання витрат відповідача ОСОБА_4 на правничу допомогу адвоката

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3). Ст. 137 ЦПК України передбачає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.

У відзиві на уточнену позовну заяву відповідач ОСОБА_4 просив суд стягнути з позивача на його користь 16 100, 00 грн. на оплату правової допомоги адвоката за ведення справи та представлення його інтересів у суді.

Матеріалами справи встановлено, що між адвокатом Толдіною Іриною Валеріївною, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого радою адвокатів Донецької області серія ДН № 5092 від 25.07.2018 року та ОСОБА_4 02.05.2019 року укладено договір про надання правової допомоги.

Суд враховує, що в матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг, проте, відсутні документи, зокрема, акт виконаних робіт з детальним описом наданих послуг та витраченого адвокатом часу на представництво інтересів відповідача, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший документ, які б свідчили про фактичну оплату послуг адвоката.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та не доведеними, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ПрАТ «Європейський Страховий Союз» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 35 410, 50 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди – відмовити повністю.

Стягнути з ПрАТ «Європейський Страховий Союз» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 320, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 320, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дергачівський районним суд Харківської області.

Сторони у справі:

ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

ПрАТ «Європейський Страховий Союз», код ЄДРПОУ - 33552646, юридична адреса: 01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського,6.

Повний текст рішення виготовлено 07.02.2020.

Суддя Л. К. Калмикова