Ухвала суду № 87443153, 06.02.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/60/20

№ 1-кс/415/212/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.20 року місто Лисичанськ

Слідчий суддя Лисичанського міського суду Березін А.Г., за участю секретаря Павлова О.В., за участю прокурора Литвинчука Д.І., слідчого Терьохіна В.В., захисника Бондаренко Ю.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Лисичанського міського суду клопотання захисника Бондаренко Ю.Ю. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, та додані до клопотання матеріали, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Лисичанського міського суду надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката Бондаренко Ю.Ю. про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

В клопотанні адвокат, зокрема, зазначив, що на даний час потерпілому у кримінальному провадженні ОСОБА_2 відшкодована завдана в результаті злочину шкода, сам потерпілий просив змінити ОСОБА_1 міру запобіжного заходу на більш м`яку, домашній арешт. Крім того, на даний час, в матеріалах справи є заява ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до відділу РАЦС з метою укладення шлюбу, також ОСОБА_3 на даний час перебуває у стані вагітності, батьком дитини є ОСОБА_1 . Таким чином, зазначені дані вказують про наявність у підозрюваного ОСОБА_1 за місцем досудового розслідування міцних соціальних зв`язків, які виключають переховування ОСОБА_1 від органу досудового розсілдування, вчинення ним іншого злочин або вчинення впливу на свідка.

В судовому засіданні захисник Бондаренко Ю.Ю. підтримав заявлене клопотання та викладені у ньому доводи, просив суд клопотання задовольнити та змінити підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував.

Підозрюваний ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також, практики Європейського суду з прав людини, – обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, при цьому, на підставі ст.9 ч.1 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.9 ч.5 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ст.177 ч.1 КПК України), а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ст.177 ч.1 КПК України (ст.177 ч.2 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК України).

Відповідно до вимог діючого законодавства – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ст.183 КПК України).

До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховую, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.

Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140).

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.

Зокрема, у справі "Сергій Волосюк проти України" ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…

Крім того, відповідно до ст.5 п.3 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання» (п.37, п.38).

І, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 року) – "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

Разом з тим, у контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини, слідчий суддя, з огляду на рішення Європейського суду, вважає, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку (Панченко проти Росії § 106), і зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), і вагомість наявних доказів не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини §38), відсутність роботи або сім`ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Сулаоя проти Єстонії§ 64).

В судовому засіданні встановлено, що 10 січня 2020 року органом досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Згідно повідомлення про підозру, 08 січня 2020 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на напад з ціллю заволодіння чужим майном, вийшовши з розважального закладу «Бардак», розташованого за адресою: м.Лисичанськ, вул. Г.Сковороди, 125, прослідував за ОСОБА_2 .

Наздогнавши потерпілого ОСОБА_2 біля будинку №360 по вул.ім.В.Сосюри м.Лисичанська, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на розбій, здійснив напад на нього, під час якого наніс ОСОБА_2 2 удари кулаками в область потилиці, в результаті чого ОСОБА_2 впав на коліна. Після цього, ОСОБА_1 , завдав ОСОБА_2 не менш 5 ударів кулаками по обличчю та відтягнув в бік вказаного будинку, де завдав ОСОБА_2 ще не менш 10 ударів ногами в область обличчя та голови, після чого перевіривши вміст його кишень, заволодів мобільним телефоном марки «Huawey Y5», вартістю 3000 гривень, грошима в сумі 65 гривень, зв`язкою ключів від вхідних дверей, навушниками, які належать ОСОБА_2 та не представляють для нього матеріальної цінності, заподіявши тим самим потерпілому майнової шкоди на суму 3065 гривень.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забою, множинних гематом носу та обличчя, ОСОБА_4 , СГМ, в результаті чого ОСОБА_2 було госпіталізовано до ЦМЛ ім.Титова м.Лисичанська.

08 січня 2020 року відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

11.01.2020 року ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області Березіним А.Г. стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ухвали слідчого судді від 11.01.2020 року, про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:

-можливості ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, в якому він обґрунтовано підозрюється; тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого правопорушення; той факт, що ОСОБА_1 , не має стійких соціальних зв`язків, не працює, на утриманні дітей не має,

-можливості ОСОБА_1 впливати на свідка по вказаному кримінальному правопорушенню свідчить, то й факт, що свідком по вказаному кримінальному провадженні є цивільна дружина підозрюваного – ОСОБА_5 , яка на час розгляду клопотання не допитана.

-можливості ОСОБА_1 вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить відсутність у ОСОБА_1 постійного джерела доходу; власного житла, місце мешкання орендоване; продовження вчинення кримінальних правопорушень, оскільки будучі раніше судимим: 01.10.2019 Лисичанським міським судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України до штрафу у сумі 850 гривень, якого 26 грудня 2019 року було притягнуто до кримінальної відповідальності Лисичанським ВП ГУНП в Луганській області за вчинення злочину 18 березня 2019 року за ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 186 КК України, 27 грудня 2019 року обвинувальний акт було направлено до Лисичанського міського суду (судовий розгляд триває), скоїв новий умисний злочин.

Слідчий СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Терьохін В.В. в судовому засіданні пояснив, що свідок у кримінальному провадженні ОСОБА_5 допитана.

З досліджених у судовому засіданні, доданих до клопотання матеріалів вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 , який є потерпілим у кримінальному провадженні № 12020130240000052 просив змінити підозрюваному ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, оскільки завданий збиток відшкодований у повному обсязі.

Відповідно до довідки, наданої начальником відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Лисичанськ та Ровеньки Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_6 , державна реєстрація шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 призначена на 12 лютого 2020 року.

З довідки № 27, наданої лікарем Лисичанської багатопрофільної лікарні ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_5 , 1998 року народження, перебуває на 37 тижні вагітності.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що на час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу про можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить лише тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, що не є достатньою підставою для продовження застосування стосовно ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає разом зі своє цивільною дружиною ОСОБА_5 .

Відповідно до характеристики, наданої суду, за місцем проживання, ОСОБА_1 , характеризується з позитивної сторони.

Приймаючи до уваги вищевикладене, слідчий суддя вважає, що можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 є домашній арешт, пов`язаний із забороною підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, крім випадків відвідування медичних закладів та державних установ.

При цьому суд вважає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , згідно ст.194 ч.5 КПК України, наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, та суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою,

2) не відлучатися за межі мста Лисичанська Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду,

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

На підставі ст.ст.9, 29 Конституції України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», керуючись ст.ст.176-178, 181, 186, 193, 194, 201, 202 КПК України, слідчий суддя, –

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката Бондаренко Ю.Ю. про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, крім випадків відвідування медичних закладів та державних установ.

Підозрюваного ОСОБА_1 звільнити з під варти після доставки за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки :

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, та суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою,

2) не відлучатися за межі міста Лисичанська Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду,

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Дана ухвала діє протягом 2 місяців, тобто до 06 квітня 2020 року, включно, та підлягає негайному виконанню після оголошення.

Копію ухвали вручити прокуророві, підозрюваному та направити: начальнику СІ міста Старобільська УДПтСУ в Луганській області для виконання в частині звільнення особи з-під варти, начальнику Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області для контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_1 під час дії відносно останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.Г.Березін