Вирок № 87441251, 07.02.2020, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 741/1734/17

1-кп/729/5/20 р.

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2020 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бойко В.І.,за участю секретаря Шлапак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця кримінальне провадження № 12017270200000181 від 15.06.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше не судимої, працюючої продавцем – консультантом торгового центру « Інтервал- Плаза «, з вищою освітою, не заміжньою, має неповнолітню дитину, раніше не судимою,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України , ч. 2 ст. 146 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, з середньою світою,не працюючого, не одруженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

за участю прокурорів Прядка С.В., Кубрака О.В., Марушко І.М., Кравченко Ю.В., Пасіка В.М. ,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілих - адвоката Гуца М.В.,

захисників обвинувачених адвокатів Зезюлькіна О.В., Панасюка С.П.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

13.06.2017 близько 14 год. 10 хв. ОСОБА_1 , знаходячись в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин із своєю тіткою ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдала їй удару кулаком в обличчя та неодноразові удари ногою в область голови, тулубу, кінцівок спричинивши ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, множинних забоїв тулубу та кінцівок, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, тілесні ушкодження у вигляді множинних забоїв м`яких тканин тулуба та кінцівок, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності та тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки ( переломи 9 та 10 ребер та лівобічний пневмоторакс), в сукупності , за ознаками тривалості розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

13.06.2017 року близько 14 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою з рідним братом ОСОБА_2 , перебуваючи у житловому будинку своєї тітки ОСОБА_3 розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин з метою залякування та позбавлення волі, усвідомлюючи суспільну небезпечність та незаконність діяння, умисно завдала удару долонею руки в область обличчя двоюрідному брату ОСОБА_4 , застосовуючи фізичну силу після чого вони проти його волі, обмежуючи можливість його переміщення прикували його металевим ланцюгом, який принесли з собою до батареї водяного опалення у кімнаті житлового будинку та зв`язали перед собою йому руки скотчем і обмежили можливість його вільно пересуватися, а самі залишились у кухні будинку чекати на повернення ОСОБА_3 . Прикутим ланцюгом у будинку ОСОБА_4 знаходився близько до 17 години.

Після повернення ОСОБА_3 до свого житлового будинку близько 14 год. 10 хв. її племінники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою залякування та позбавлення її волі,усвідомлюючи суспільну небезпечність та незаконність діяння,застосовуючи фізичну силу умисно зв`язали скотчем руки та ноги ОСОБА_3 проти її волі, обмежуючи її можливість вільно підвестися та переміщуватися самостійно, після чого ОСОБА_1 з метою доведення своїх злочинних намірів до кінця, застосовуючи фізичне насильство, яке продовжувалося на протязі 5-10 хвилин і виразилося у завданні неодноразових ударів ногами в область голови, тулубу та кінцівок умисно почала запихати в рот потерпілої кінський гній і заклеївши скотчем рота, разом із своїм братом ОСОБА_2 залишили останню зв`язаною на підлозі та вийшли з будинку, зачинивши ззовні вхідні двері на замок.

Перебуваючи зв`язаною у будинку, на протязі 30 хвилин, ОСОБА_3 за допомогою власної фізичної сили звільнилася від скотчу, відкривши вікно у веранді будинку втекла, щоб покликати на допомогу. Тікаючи зі свого господарства, на присадибній ділянці її наздогнали ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та проти її волі, силоміць затягли до будинку, де повторно, застосовуючи фізичну силу зв`язали скотчем руки та ноги навхрест та прикували за дві ноги металевим ланцюгом, який принесли з собою до котла у приміщенні кухні житлового будинку, де вона знаходилася у лежачому положенні обличчям до підлоги, після чого залишили будинок. ОСОБА_3 знаходилася зв`язаною та прикутою ланцюгом на протязі близько 30 хвилин і була обмежена вільно пересуватися. Звільнившись від металевого ланцюга за допомогою власної фізичної сили, висмикнувши ногу ОСОБА_3 , за допомогою свого сина ОСОБА_4 , звільнила свої руки та ноги від скотчу. Потім подала плоскогубці своєму сину за допомогою яких він звільнився та розбивши віконне скло залишив будинок. Через деякий час ОСОБА_3 , боячись за своє життя, через розбите віконне скло кімнати вдруге залишила будинок та пішла до сусідки за допомогою.Незаконні дії, які позбавляли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свободи вибору місця свого перебування та свободи переміщення, внаслідок яких вони не мали змоги залишити власний житловий будинок тривали на протязі близько трьох годин, починаючи з 14 до 17 години.

Обвинувачена ОСОБА_1 винуватою себе у вчиненні злочину , передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та ч.2 ст. 146 КК України не визнала , посилаючись на слідуюче. 13.06.2017 вона разом з братом ОСОБА_2 приїхали в гості до своєї матері в село Пустотіно Носівського району Чернігівської області, оскільки її донька ОСОБА_5 перебувала там на канікулах. Напередодні донька зателефонувала та повідомила, що на неї напала ОСОБА_3 , стукала у вікна палицею, кричала на її адресу нецензурними словами, своїми діями здійснювала замах на життя родини, а ОСОБА_4 на її очах бив свого батька у дворі. Коли вони зайшли у двір господарства матері, то побачили, що ОСОБА_6 б`є свого батька, який тривалий час проживав у господарстві її матері , а ОСОБА_7 стоїть осторонь. Остання постійно давала своєму сину ОСОБА_6 спиртні напої та посилала його в господарство її матері бити батька. Побачивши бійку, вона з братом попросила вийти їх з двору і коли ті вийшли, вони зайшли до будинку матері та повідомили останню, що вигнали з двору п`яних Дьогтярів. В цей час у будинку була медична сестра, яка прийшла до бабусі, яка після побиття ОСОБА_6 свого батька у їх дворі, захворіла. Через деякий час, коли вона вийшла з будинку, то почула з господарства Дьогтярів крики. Враховуючи те, що вони тривалий час сваряться , а вона їх постійно розбороняла, то на їх крики не звернула уваги. Близько 14 год вона разом з братом ОСОБА_8 вирішили піти до господарства Дьогтяр. Коли вона зайшла до будинку, то побачила, що ОСОБА_6 б`є свою матір ОСОБА_7 . Вони були в нетверезому стані. Вона відразу зрозуміла, що бійка у них почалася на тому грунті, що ОСОБА_7 працює у приватного підприємця ОСОБА_9 і не готує сину їжу. Побачивши бійку, вона покликала свого брата ОСОБА_8 , який зайшовши у будинок , відтягнув ОСОБА_6 від матері, і посадив його на диван, а остання в цей час впала. Вона підняла та посадила на стілець ОСОБА_3 , а брат в цей час вийшов на веранду. Вона почала виясняти відносини з ОСОБА_7 з приводу нападу на її доньку, коли та була сама дома, та злякалася. В цей момент ОСОБА_7 була агресивна та неадекватна, тілесних ушкоджень на ній вона не бачила. Вона повідомила її, що буде з цього приводу викликати поліцію. Під час їхньої розмови, ОСОБА_10 продовжував сидіти на дивані, а брат ОСОБА_11 стояв на веранді. ОСОБА_7 була в нетверезому стані, нічого не розуміла та почала на неї кидатися. Побоюючись за своє життя, вона вийшла з будинку та закрила двері на ключ, який залишила в дверях. Крім того обвинувачена вказала, що ОСОБА_3 постійно вживає спиртні напої, на цьому грунті влаштовує сварки. З цього приводу вона неодноразово зверталася поліцію, писала заяви, а ОСОБА_3 у свою чергу писала розписки, що не буде сваритися.

Приблизно через 15 хвилин, як вони вийшли з господарства Дьогтяр, вона почула крики ОСОБА_3 , яка просила допомоги. Повернувшись з братом до господарства ОСОБА_12 , вони зустріли її біля сараю. Вона запропонувала ОСОБА_3 повернутися до будинку, оскільки вони не закінчили розмову. На подвір`ї був ОСОБА_13 , який все чув, але не звертав уваги , оскільки сім"я Дьогтярів постійно свариться. Коли вони повернулися до будинку, вона намагалася продовжити розмову з ОСОБА_3 , але враховуючи її стан, вона зрозуміла, що розмови не буде. ЇЇ брат в цей час стояв на вулиці і в будинок не заходив. Після того, як вона вийшла з будинку , двері вже не закривала. Обвинувачена також зазначила, що вона та її брат не позбавляли волі Дьогтярів. Закривши будинок на ключ, вона рятувала своє життя, крім того вказала, що залишаючись у будинку вони мали мобільні телефони, якими могли скористатися в любий час. Тілесних ушкоджень вона ОСОБА_3 не наносила, а їх міг нанести ОСОБА_4 під час бійки. Просить виправдати її у вчиненні злочинів , в яких її обвинувачують.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України не визнав та показав, що 13.06.2017 він разом зі своєю сестрою ОСОБА_14 приїхали в село Пустотіно Носівського району до своєї матері. Зайшовши на подвір`я матері, він побачив, що ОСОБА_6 б`є свого батька ОСОБА_15 , а ОСОБА_3 стояла осторонь. Він їх розборонив та попросив покинути їх господарство. Приблизно через 20 хв його покликала сестра ОСОБА_14 сходить в господарство ОСОБА_3 Коли він зайшов до її будинку, то побачив , що ОСОБА_6 б`є свою матір ОСОБА_7 . Він їх розборонив та вийшов на подвір`я, а сестра ОСОБА_16 залишилася у будинку. Як вона закривала Дьогтярів у будинку він не бачив, не звертав уваги. Після цього перебуваючи на своєму подвір`ї він побачив, що ОСОБА_3 бігла по своїй земельній ділянці . Тоді його сестра попросила його допомогти повернути її додому, щоб та могла подумати над своїми помилками, які вона допустила за декілька днів до цього дня. Свідком того , що ОСОБА_3 бігла та кричала « допоможіть , мене вбивають « був ОСОБА_17 . Ніякої загрози з їхнього боку відносно ОСОБА_3 не було, все відбувалося спокійно . Ніяких протиправних дій відносно обвинувачених він не вчиняв. Просить суд його виправдати.

Незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини їх винуватість в інкримінованим їм діяннях підтверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказів, а саме:

показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснила, що 13 червня 2017 року близько 14год.10 хв., коли вона прийшла до свого будинку за адресою АДРЕСА_2 , то побачила за столом своїх племінників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які курили цигарки. Зайшовши на кухню вона привіталася з ними та побачила, що праворуч від неї з кімнати виглядає її син ОСОБА_6 , нога якого була прикута ланцюгом, на обличчі була кров, а руки були зв`язані скотчем спереду. Не встигши нічого сказати, до неї підійшла ОСОБА_14 та завдала удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя. В цей час із за столу піднявся ОСОБА_8 та завдав удар електрошокером від якого вона упала на підлогу. Після того як вона впала обличчям на підлогу, ОСОБА_14 її тримала ,а ОСОБА_8 зв`язував їй руки та ноги скотчем. Коли вона лежала із зв`язаними руками та ногами ОСОБА_14 почала наносити неодноразові удари обутими у взуття ногами по різним частинам тіла приблизно п`ять хвилин. Її син в цей час був прив`язаний ланцюгом до батареї і бачив, що відбувається. Після того , як ОСОБА_14 припинила наносити їй удари, вийшла на вулицю та повернулася з каструлею кінського навозу та почала ним терти по її обличчю та запихала їй в рот. Вона намагалася уникнути цього та стискала рот. Після цього ОСОБА_14 та ОСОБА_8 заклеїли їй скочем рота та вийшли з будинку , закривши їх на ключ. За допомогою рухів вона звільнила від скотчу ноги , взяла ніж , передала його сину і він розрізав їй скотч на руках, після чого вона розрізала скотч на руках сину. Після цього вона вилізла через вікно та побігла кликати людей на допомогу, залишивши сина прикутого до батареї.Коли вона бігла по городу за нею погналися обвинувачені, які в цей час поверталися до будинку. Коли бігла по городу, то зустріла свого двоюрідного брата ОСОБА_18 , у якого попросила допомоги. На її прохання він відповів, що не буде втручатися у їх справи. В цей час до неї підійшли обвинувачені, взявши її під руки потягли по земельній ділянці до будинку. Затягнувши її у будинок ОСОБА_19 зробила ОСОБА_8 зауваження, що той погано її прив`язав. Після цього ОСОБА_8 почав знову їй зв`язувати руки та ноги. Потім вийшов з будинку, а коли повернувся то в руках тримав ланцюг, яким прив"язав її за дві ноги до котла та разом з ОСОБА_14 вийшов з будинку. Вона продовжувала лежати зі зв"язаними руками та ногами та прикута ланцюгом за обвидві ноги протягом 20 хвилин. Зробивши декілька рухів ногами, вона звільнилася від ланцюга, але рухатися не могла оскільки були зв`язані скотчем руки та ноги . Тоді її син ОСОБА_4 , який знаходився прикутим ланцюгом за ногу у сусідній кімнаті, відірвав від дверей налічнік та подав їй , піднявшись та схопившись за нього, син підтягнув до себе , взявши ніж , який у нього залишався , намотав скочем до нілічника ніж , закріпивши його таким чином, перерізав їй скотч на руках та на ногах. Після того, як вона звільнилася, вона взяла кухонний молоток, щоб звільнити від ланцюга сина. Але в неї нічого не вийшло, тоді вона взяла плоскогубці і за їх допомогою, її син розігнув звено цепу та таким чином від`єднав ногу від батареї. Будучи замкнутими в будинку, вони не мали змоги вийти через вхідні двері, її син розбив віконне скло і через нього виліз на вулицю і побіг кликати на допомогу, а вона відчуваючи сильну слабкість і боячись повернення ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , сховалася у шафі.Через деякий час вона почула гуркіт і зозуміла , що обвинувачені її шукають. ОСОБА_16 знайшовши її у шафі більше не била та вийшла з будинку. Боячись повернення обвинувачених, вона підставила стілець до розбитого вікна і через нього вилізла з будинку та пішла у сусіднє господарство, де сховалася і перебувала там близько 30 хв. , а коли вийшла то втратила свідомість . Скільки була без свідомості не пам`ятає. Через деякий час вона вийшла на вулицю, де їй надали допомогу. Спиртні напої вживала після події.

показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який показав, що 13.06.2017 року близько 14 год. він перебував у будинку АДРЕСА_2 рйону за місцем свого проживання та спав. Його розбудив гуркіт і коли він проснувся то побачив , що до будинку зайшли його двоюрідний брат ОСОБА_2 та двоюрідна сестра ОСОБА_1 . Коли він підвівся , то ОСОБА_16 долонею руки вдарила його по обличчю і з губи зразу потекла кров. На його запитання, за що вона його вдарила, Тетяна відповіла , що це за її дочку, яка повинна жити у спокої. Тоді ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_16 прив`язав його за допомогою ланцюга до батареї та повісив два навісних замка, а потім в шию завдав розряд електрошокером від чого він впав на підлогу. ОСОБА_11 знову за вказівкою сестри зв`язав йому руки скотчем перед собою, який вони принесли. Після цього вони пішли до кухні та пили пиво, яке з собою принесли, а він будучи прикутим ланцюгом до батареї, за ними спостерігав. Десь приблизно через 5хв. до будинку зайшла його матір ОСОБА_7 . Після цього він побачив, як ОСОБА_16 підвелася із за столу та кулаком вдарила матір в обличчя, а ОСОБА_11 розрядом елекстрошокеру завдав їй удар , від чого мати впала на підлогу. Тоді ОСОБА_16 та ОСОБА_11 почали їй зв`язувати руки та ноги скочем. При цьому ОСОБА_16 завдавала матері удари ногами по тулубу, голові , при цьому виражалася нецензурними словами. Він почав кричати, щоб не били матір , ОСОБА_11 при цьому тільки спостерігав і ударів не наносив. Через деякий час ОСОБА_16 вийшла з будинку і повернувшись , нахилилась над матір`ю, щось почала робити і щоб вона не кричала, заклеїла їй рот скотчем. Після того, як вони пішли з будинку мати пролежавши 5 хв. , звільнила ноги, підвелася, взяла ніж зі столу та подала йому. Він за допомогою ножа розрізав скотч , а ніж сховав під диван. При цьому мати повідомила йому, що двері зачинені, і вона вилізе через вікно і піде кликати на допомогу. Він залишився у будинку. Приблизно через 15 хв. до будинку знову зайшли його брат та сестра та привели матір. Він побачив, як знову мати впала на підлогу, а ОСОБА_16 почала говорити, що її погано прив`язали. Тоді вони знову вдвох зв`язали матері руки та ноги. Поклавши її на живіт, він побачив, що ОСОБА_11 через декілька хвилин повернувся з ланцюгом та за дві ноги прив`язав матір до металевого котла. Після цього ОСОБА_16 та ОСОБА_11 пішли з будинку. Мати в цей час лежала на підлозі, витягнула ноги з ланцюга , а він в цей час відірвав налічник з дверей, та подав його матері, яка схопилася за нього і він таким чином, підтягнув її до себе, де ножем розрізав скотч. Після цього мати пішла і закрила двері на защіпку у будинку. Знайшла та подала йому плоскогубці за допомогою яких він розігнув звено ланцюга, яке кріпилося до батареї . У сусідній кімнаті розбив вікно і через нього виліз та побіг кликати на допомогу, а мати залишилася у будинку, сховавшись до шафи.

показаннями свідка ОСОБА_20 , який показав , що він є родичем , як потерпілої так і обвинувачних. 13.06.2017 перебував на своїй земельній ділянці, що поряд з господарством ОСОБА_3 .. В цей день він побачив, як ОСОБА_7 бігла по городу та кричала про допомогу та викликати поліцію. Він зрозумів, що щось трапилося , але нічого не бачив, що саме. Тоді він сказав їй, що в їхні внутрішні справи він не буде вмішуватися. Коли вона підбігла ближче він побачив, що її волосся було скуйовджене, а на шиї щось висіло, типу шарфа, видимих ушкоджень на ній не було. В цей час через городи підійшли ОСОБА_14 та ОСОБА_8 та запропонували їй йти додому поговорити. Вона спочатку не хотіла. Хтось із них взяв її під руки і вони всі разом пішли . В яку сторону він не пам`ятає на даний час, щодо обставин отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_21 йому не відомо. Йому відомо, що через 2 години, після того як він бачив ОСОБА_3 приїздила швидка допомога. Крім того свідок вказав, що напередодні ОСОБА_7 , налякала неповнолітню доньку ОСОБА_14 .

показаннями свідка ОСОБА_22 , яка показала, що вона побачила ОСОБА_7 в день побиття 13.06.2017, у господарстві ОСОБА_23 . ОСОБА_7 сиділа в будинку вся побита, синя, счесане тіло. ОСОБА_24 розповіла їй що до неї в хату прийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , які побили її та її сина , зв`язали їх скотчем та приковували цепками її до котла, а ОСОБА_10 до батареї ОСОБА_25 розповідала їй про те, що вона ховалася в шафі, та про те як звільнилася від скотчу та цепка. Також ОСОБА_24 розповідала про те, як їй в рота запихали гній.В ході допиту ОСОБА_22 також повідомила про те, що перед тим як побачила ОСОБА_24 , вона в центрі села ОСОБА_26 , в якого була опухша щока, і який розповів, про те що його та матір побили ОСОБА_16 та ОСОБА_27 , прив`язували цепками та заматували скотчем.Також свідок повідомила, що після того як поговорила з ОСОБА_10 , поїхала до господарства де живуть Дьогтярі, але дома нікого не застала. Двері в хату відчинені, в хаті розкидані речі, на підлозі в кухні був розкиданий кінській гній , до котла який розташований в цій же кімнаті прив`язаний цепок та розбите вікно у кімнаті зали.

показаннями свідка ОСОБА_28 , яка дала показання про те, що 13.06.2017 вона побачила ОСОБА_7 на вулиці. Вона йшла боса, побита, вся в гною. Розказала що її побили обвинувачені . Просила води, говорила що їй дуже погано та просила, щоб та її сховала. Вона забрала ОСОБА_3 до себе додому. Коли роздівала ОСОБА_24 для того щоб помити, то бачила що у неї сині плечі, груди, счесана задня частина тіла, а також синяк під оком. Вона викликала швидку допомогу та поліцію. ОСОБА_29 Пустотинського ОСОБА_30 надала їй медичну допомогу. Також, в той період, коли в її домогосподарстві ОСОБА_31 , прийшов ОСОБА_32 ОСОБА_10 , у якого була опухша щока. Вони розповідали їй про те, що до них в домогосподарство прийшли обвинувачені , побили їх , зв`зували скотчем та приковували цепками, за те що вони налякали доньку обвинувачених .

показаннями свідка ОСОБА_33 , який дав показання про те, що 13.06.2017 до нього в домогосподарство в с. Пустотіно прийшов ОСОБА_6 з цепком на нозі, який був защеплений навісним замком, та попросив розпиляти та зняти цеп. При цьому він знаходився в подавленому стані, ввесь побитий, а на нозі знаходилися сліди крові від цепка. При цьому ОСОБА_34 розповів йому, що його та його матір ОСОБА_12 били, заматували скотчем та прив`зали до батареї обвинувачені. Оскільки він спішив у своїх справах, перед виїздом з дому, попросив свого тестя ОСОБА_35 розібратися в даній ситуації та сходити в домогосподарство Дьогтярів. Коли він повернувся до свого домогосподарства, то його тесть ОСОБА_35 розповів йому, що ходив до дому Дьоггярів, але там нікогого не застав. Двері у будинок були відчинені, у будинку був безлад. Після цього він пішов до сусідів, де знаходилася ОСОБА_36 . Вона перебувала в жахливому стані, вся побита, синя, а обличчя було, як суцільна гематома. В ході розмови, ОСОБА_7 повідомила йому, що її побили обвинувачені, катували, прив`язували, при цьому вона тікала від них, але вони наздоганяли і тягнули її по землі і знову прив`язували. Також свідок повідомив, що не задовго до цієї події, до нього ОСОБА_37 ОСОБА_38 і сказала, що ОСОБА_39 до нього сьогодні не прийде на роботу, оскільки вона наказана.

Показаннями свідка ОСОБА_40 , яка дала показання про те, що вона приїхала до господарства ОСОБА_41 ОСОБА_42 , де знаходилася ОСОБА_7 , по дзвінку, який надійшов з поліції. Під час огляду останньої у неї по тулубу та на обличчі були синці, а також вона була брудна, одежа в пилюці. ОСОБА_40 надала медичну допомогу, уколола обезболююче. Вона розповідала їй , що це її побили племінники.

Крім того, вина обвинувачених ОСОБА_1 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 КК України та ч.2 ст. 146 КК України та обвинуваченого ОСОБА_43 у вчиненні ним кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 146 КК України підтверджується даними , які містяться:

- в заяві потерпілого ОСОБА_4 , де він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за те , що вони 13.06.2017 року прикували його ланцюгом до батареї та позбавили його волі;

- в заяві потерпілої ОСОБА_3 , в якій вона просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які нанесли їй тілесні ушкодження у вигляді забоїв по всьому тілу;

-у протоколі огляду місця події від 21.07.2017 господарства № 19 по вул. Польовій в с. Пустотіно АДРЕСА_2 за участю потерпілої ОСОБА_3 . Під час огляду господарства, біля котла був виявлений цеп, який протягнутий через решітку дверець котла та замкнений на навісний замок жовтого кольору. Потерпіла ОСОБА_3 , під час проведення огляду повідомила, що саме цим цепком її пристебнув ОСОБА_2 до котла за обидві ноги. Вона вказала, що цеп та замок їй не належить, а був принесений до її господарства ОСОБА_2 . Крім того ОСОБА_3 , вказала на батарею, до якої був прив`язаний її син ОСОБА_4 . Після цього потерпіла вказала на шафу, в якій вона переховувалася від ОСОБА_1 , коли звільнилася від цепу. Оглядом також встановлено розбите вікно, яке замість скла було завішене рушником. Під час огляду потерпіла надала жмут прозорої клейкої стрічки – скотч та вказала, що саме цією стрічкою були зв`язані її руки та ноги , а також руки її сина ОСОБА_34 ;

у протоколі слідчого експерименту від 16.11.2017 за участю ОСОБА_4 , під час проведення якого останній повідомив про обставини, які відбулися 13 червня 2017 року близько 14год.10 хв. за адресою АДРЕСА_2 , розповів та показав при яких обставинах ОСОБА_1 завдала йому тілесні ушкодження. Також він показав, як ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_1 прив`язав його за допомогою ланцюга до батареї та повісив два металевих замка та знову ж таки за вказівкою ОСОБА_16 , зв`язав йому руки скотчем, який вони вдвох принесли. Далі він вказав на кухню, де обвинувачені розпивали пиво, а він залишався прикутим ланцюгом та спостерігав за ними. Потерпілий також повідомив, що десь через 10 хв. у будинок повернулася його мати ОСОБА_3 та розповів та показав , як ОСОБА_1 вдарила кулаком його матір по обличчю, а потім показав, як ОСОБА_2 розрядом електрошокеру завдав удару від якого його мати впала на підлогу. Далі він показав, як обвинувачені зв`язували руки та ноги його матері скотчем та показав в які частини тіла ОСОБА_1 наносила тілесні ушкодження його матері та заклеїла їй рот скотчем , щоб вона не кричала. Потім розповів та показав , як він допоміг матері звільнитися від скотчу. Потім вказав на вікно , через яке мати вилізла з будинку та мала намір покликати на допомогу людей. ОСОБА_4 також повідомив, що через 10 хв. у будинок повернулися обвинувачені та його мати. Він показав, як обвинувачені знову зв`язали матір та показав, як ОСОБА_2 прив`язав матір на ланцюг до котла та показав, як вони разом звільнилися; фототаблицями до протоколу ;

протоколом слідчого екперименту від 16.11.2017 за участю ОСОБА_3 , де остання повідомила обставини, які відбулися 13 червня 2017 року близько 14год.10 хв. за адресою АДРЕСА_2 , при яких обставинах вона побачила прикутого ланцюгом та з`язаного скочтем свого сина ОСОБА_4 , та показала, як наносила їй тілесні ушкодження ОСОБА_1 у різні частини тіла , показала, як вона впала на підлогу, та у який спосіб обвинувачені зв`язували їй руки та ноги . Також вказала , як ОСОБА_1 терла по її обличчю кінським навозом та заставляла його їсти. Потім показала, як вона звільнилася та втекла з будинку. Розповіла та показала в якому місці її догнали обвинувачені та схопивши її за тіло, потягли знову до будинку та показали, як її прикували на ланцюг до котла. Потім розповіла, як вона звільнилася та вказала на шафу у якій переховувалася, а потім вказала на вікно через яке вона втекла з будинку , фото таблицями до протоколу ;

у висновку судово-медичної експертизи №161 від 27.07.2017, відповідно до якої у громадянки ОСОБА_7 мають місце ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, з струсом головного мозку, закритої травми грудної клітки з переломом десятого ребра зліва і лівобічним пневмотораксом, множинних забоїв м`яких тканин голови, тулуба та кінцівок. Ушкодження спричинені дією тупих предметів за механізмом удару, можливо і при ударі об такі, і відповідають строку, вказаному в постанові. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7 , могли виникнути за обставин, вказаних в описовій частині постанови, а саме, як від ударів руками, так і ногами. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7 у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, множинних забої тулубу та кінцівок відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломом десятого ребра зліва і лівобічним пневмотораксом, за ознакою тривалості розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості. У момент отримання тілесних ушкоджень постраждала ОСОБА_7 могла перебувати в різних положеннях, тобто як в горизонтальному, так і у вертикальному, або близькому до нього положенні. Перебування ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні в Носівській ЦРЛ з 13.06.2017 по 19.06.2017 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з спричиненням їй тілесних ушкоджень 13.06.2017;

- у висновку комісійної судово-медичної експертизи №97 від 27.09.2017, відповідно до якої у громадянки ОСОБА_7 мались тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та множинними забоями м`яких тканин голови, закритої травми грудної клітки з переломами 9 та 10 ребер зліва та лівобічним пневмотораксом, множинних забоїв м`яких тканин тулуба та кінцівок. Вказані вище ушкодження є наслідком ударної дії тупих предметів. Комплекс тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми грудної клітки в сукупності, за ознакою тривалості розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу, відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості. Всі описані вище тілесні ушкодження в ділянці голови відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження у вигляді множинних забоїв м`яких тканин тулуба та кінцівок, як в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності.

Допитавши обвинувачених , потерпілих , свідків, дослідивши всі докази у кримінальному провадженні, суд приходить до наступного висновку.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України). Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ст. 26 КПК України).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

У цій справі, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом з наданням останнім рівних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, безпосередньо дослідивши усі докази та інші матеріали, у порядку ст. 94 КПК України.

Судом неодноразово задовольнялися клопотання сторони захисту щодо допиту свідків, а саме неповнолітньої ОСОБА_44 , свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_46 , які повідомили суд про конфлікти між сім`ями родичами – сусідами ОСОБА_32 та ОСОБА_47 та не дали конкретних показань, щодо події яка мала місце 13.06.2017, або показань якіб доводили невинуватість обвинувачених у вчинених ними злочинах. Крім того у судовому засіданні були допитані в якості свідків мати обвинувачених ОСОБА_48 та батько потерпілого ОСОБА_15 , які також підтвердили конфліктні ситуації, що мали місце між вказаними вище сім`ями . Також судом досліджувалися письмові докази сторони захисту , а саме матеріали перевірки Носівського ВП по заяві ОСОБА_1 за серпень та листопад 2017 року, де вона повідомляла про сварки з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Був досліджений відеозапис, при дослідженні якого сторона захисту просила суд звернути увагу на агресивну поведінку потерпілих в травні 2018 року щодо обвинувачених та вважала це відео слідчим екперементом. Таким чином, суд дослідивши ці докази, не може прийняти їх, як такі, що спростовують винуватість обвинувачених в інкримінованих їм злочинах. Суд також критично ставиться до доводів сторони захисту про те, що до показань потерпілих слід ставитися, як до показань осіб, які мають корисливу заінтересованість у справі, щоб отримати кошти, які вони заявляли в цивільному позові, а в подальшому відмовилися, оскільки в судовому засіданні така зацікавленість потерпілих не встановлена, а навпаки потерпілі давали послідовні, правдиві показання, які повністю узгодилися з матеріалами кримінального провадження і їх ціль ініціювання кримінального переслідування, щоб покращити свій матеріальний стан за рахунок обвинувачених судом не встановлено. Заявляючи цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілі керувалися виключно своїми права у спосіб , передбачений законом.

Згідно з ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому законом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отриманні внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Таким чином, враховуючи наведені норми закону, суд не приймає до уваги доводи обвинувачених та їх захисника про відсутність в матеріалах кримінального провадження належних і допустимих доказів на підтвердження вини обвинувачених в інкримінуємих їх злочинів. Посилання сторони захисту на процесуальні порушення в кримінальному провадженні, а саме проведення невідкладного огляду місця події , а не через півтора місяці після події , про допит обвинувачених в якості свідків, що може свідчити на думку захисту, як примушування їх під страхом кримінального переслідування давати показання проти себе та не внесення в ці протоколи даних про кримінальне провадження в якому вони допитуються , а також відсутність у протоколах допиту свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_40 , ОСОБА_28 та потерпілої ОСОБА_3 посилання на дані кримінального провадження, суд не бере до уваги, оскільки огляд місця події був проведений 21.07.2017, що відповідає вимогам КПК України, оскільки процесуальний строк його проведення не визначений, протоколи допиту свідків та обвинувачених в судовому засіданні не досліджувалися, а вище названі особи допитувалися в судовому засіданні і їх показання взяті судом до уваги . Суд також надає критичну оцінку доводам захисника про те, що у визначеному порядку за ч.1 ст. 122 КК України провадження щодо ОСОБА_1 фактично не зареєстроване і ставить під сумнів законність повідомленої їй підозри та обвинувачення її за вказаною нормою кримінального закону з огляду на таке. Дійсно згідно наданих витягів з ЄРДР провадження було зареєстровано 15.06.2017 за ч.1 ст. 125 КК України. Також стороною обвинувачення надавалися витяги з ЄРД з тими самими даними , але з кваліфікацією дій за ч.1 ст. 122 КК України. Сторона захисту посилається на той факт ,що всупереч Положенню про порядок ведення ЄРДР, відсутні дані про кримінальне правопорушення , передбачене ч.1 ст. 122 КК України , як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. Із дослідженої у судовому засіданні постанови про перекваліфікацію від 12.10.2017 вбачається, що 15.06.2017 відомості за заявою ОСОБА_3 по факту нанесення їй тілесних ушкоджень внесено до ЄРДР за № 12017270200000181 за ч.1 ст. 125 КК України. Враховуючи те, що в кримінальному провадженні була проведена судово-медична експертиза і на підставі її висновку склад кримінального правопорушення був перекваліфікований на ч.1 ст. 122 КК України і витяг з ЄРДР був сформований 22.11.2017. Таким чином , суд вважає, що повідомлення обвинуваченій ОСОБА_1 підозри та обвинувачення за вказаною статтею не викликає ніяких сумнівів.

За результатами аналізу доказів, суд приходить до висновку, про те, що надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази, є належними і допустимими і стороною захисту не спростовані.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України, положення яких кореспондуються з ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення. Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. Забезпечення доведеності вини є одним з основних конституційних принципів основ судочинства (п.3 ч.3 ст.129 Конституції України, п.10 ч.1 ст.7, ст.17 КПК України).

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення надано достатніх та безсумнівних доказів про вчинення обвинуваченими злочинів, в яких їх обвинувачують. Правомірність дій обвинувачених у зв"язку з поведінкою потерпілих , як на тому наполягала сторона захисту, у судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, суд в основу доведеності вини обвинувачених покладає не тільки показання потерпілих, сумніву яких у суду не виникає, а і всі зазначені докази в їх сукупності, які не містять логічних протиріч, підтверджують викладені фактичні обставини вчинення обвинуваченими протиправних дій, а саме обвинуваченою ОСОБА_14 , як заподіяння нею умисного середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_3 ,тобто умисного ушкодження , яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків , передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я , та незаконне позбавлення волі людини, вчинене щодо двох осіб за попередньою змовою групою осіб, а обвинуваченим ОСОБА_8 , як незаконне позбавлення волі людини, вчинене щодо двох осіб за попередньою змовою групою осіб .

Не визнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні злочинів , суд розцінює таку позицію обвинувачених в судовому засіданні, як спосіб виконання ними конституційного права на свій захист від обвинувачення та спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності. Тому на переконливу думку суду підстав для винесення виправдувального вироку відносно обвинувачених з підстав недоведеності та відсутністю складу злочину, передбачених ч.1 ст. 122 КК України, ч.2 ст. 146 КК України у суду не має.

Таким чином, оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, витлумачивши відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь обвинувачених , суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеними пред`явлені обвинувачення : ОСОБА_1 , які вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження,тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я та за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, вчинене щодо двох осіб за попередньою змовою групою осіб; та ОСОБА_2 , яке вірно кваліфіковане за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, вчинене щодо двох осіб за попередньою змовою групою осіб.

Згідно з вимогами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Водночас, суд враховує, що у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд керується загальними засадами призначення покарання, враховує ступінь суспільної небезпеки вчинених ними кримінальних правопорушень, особу винних , обставини, що пом`якшують та обтяжують їх відповідальність.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують їх покарання судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд приймає до уваги особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, її сімейний стан – має на утриманні неповнолітню дитину, працевлаштована, позитивно характеризується за місцем проживання, з моменту вчинення кримінальних правопорушень до даного часу інших злочинів не вчинила , скарг на її поведінку не надходило, враховує досудову доповідь щодо особи обвинуваченої, згідно даних якої ризик вчинення нею повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства розцінюється як середній, а виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства , приходить до висновку про призначення покарання обвинуваченій в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України та ч.2 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 70 КК України у виді позбавлення волі .

Суд вважає, що наявність вказаних підстав, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_1 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, ризик вчинення нею повторного кримінального правопорушення розцінюється як середній, які на думку суду істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та дають суду можливість призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк з подальшим звільненням її від покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України та покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 вид та міру покарання , суд приймає до уваги особу обвинуваченого , який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має задовільний стан здоров`я , раніше не судимий, вчинив злочин відповідно до ст. 12 КК України середньої тяжкості, його сімейний стан – не одружений, позитивно характеризується за місцем проживання та колишньої роботи, з моменту вчинення кримінального правопорушення до даного часу обвинувачений інших злочинів не вчинив, скарг на його поведінку не надходило, враховує досудову доповідь щодо особи обвинуваченого , згідно даних якої ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства розцінюється як середній, а виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства , суд приходить до висновку про призначення покарання обвинуваченому в межах санкції ч.2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що наявність вказаних підстав, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий , позитивно характеризується, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, які на думку суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають суду можливість призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк з подальшим звільненням його від покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, призначене судом покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке не пов`язане з ізолюванням їх від суспільства буде справедливим, необхідним та достатнім для їх виправлення, а також з метою припинення злочинної діяльності, як самими обвинуваченими так і іншими особами, певною мірою забезпечить почуття справедливості у суспільства та потерпілих. Крім того, покладення на обвинувачених обов`язків, передбачених ст. 76 КК України зможе позитивно вплинути на їх поведінку та здатне виправити його та запобігти вчиненню ними нових злочинів.

Обговорюючи законність та обґрунтованість цивільного позову прокурора, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України - особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КЛПЗ " Носівська центральна районна лікарня ім. Ф.Я. Примака « " до ОСОБА_1 про стягнення з неї 242 грн. 68 коп. на відшкодування витрат, понесених у зв`язку з лікуванням потерпілої ОСОБА_7 , суд вважає обґрунтованим, розмір матеріальної шкоди підтверджений належними доказами, а саме довідкою про вартість лікування потерпілої, а тому, з урахуванням встановленого у судовому засіданні причинного зв`язку між заподіянням тілесного ушкодження обвинуваченою потерпілій , а також необхідністю лікування останньої у медичній установі, на що було витрачено державні кошти, суд вважає, що цивільний позов прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі відповідно до положень ст. 1206 ЦК України.

Цивільний позов потерпілих про стягнення з обвинувачених на користь ОСОБА_7 завданої їй моральної шкоди в сумі130 000 грн. та на користь ОСОБА_6 60 000 гривень , враховуючи принцип диспозитивності та з огляду на заяву представника потерпілих , який просив залишити даний цивільний позов без розгляду, підлягає залишенню без розгляду.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не обирати.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинувачених .

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні, засудити за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 146 КК України і призначити їй покарання:

за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 ( одного ) року позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 2 ( двох ) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю в 1( один ) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі п.п. 1-2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обовязки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні, засудити за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 2 ( двох ) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 1 ( один ) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1-2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обовязки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Цивільний позов ОСОБА_7 в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди у розмірі 130 000 гривень та на користь ОСОБА_6 60 000 гривень моральної шкоди залишити без розгляду у зв`язку з заявленим представником позивачів відповідного клопотання.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Фінансового управління Носівської районної державної адміністрації Р\Р31411544700361 в ГУДКСУ в Чернігівській області , код 37382880, МФО 853592 в рахунок відшкодування витрат на лікування 242( двісті сорок дві ) гривні .

Стягнути з ОСОБА_1 1237 гривень в дохід держави за проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 1237 гривень в дохід держави за проведення експертизи .

Речові докази: металевий цеп , жмут прозорої липкої стрічки- знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів через Бобровицький районний суд з дня його проголошення.

Суддя В.І. Бойко