Рішення № 87440260, 31.01.2020, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1284/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2020 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого – судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, –

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

За вищезазначеною адресою зареєстровані позивач, мати та батько, який є відповідачем у справі.

ОСОБА_2 більше року не проживає у житловому приміщенні.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з приводу знятись з реєстрації належного йому житлового приміщення, однак він відмовляється, а він у свою чергу не може належним чином володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, оформити субсидію.

За вищезазначеного, ОСОБА_1 просить позбавити відповідача права користуватися житловим будинком та знати з реєстрації його місце проживання у житловому будинку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав за обставин зазначених у ньому, попросив позов задовольнити. Суду пояснив, що відповідач є його батьком. Бажає зняти з реєстрації місце проживання батька, оскільки той зловживає алкогольними напоями, більше року ніде не працює, приходить до дому та забирає з дому якесь майно. З приводу його дій звертався до поліції, однак вони не реагували. Частина речей батька знаходиться у житловому будинку. Тепер з батьком перебуває у неприязних відносинах. Відносини з батьком погіршились трохи більше року тому, коли приїхавши до дому виявив, що батько використав багато природного газу. Останній раз відповідач приходив до дому за адресою: АДРЕСА_1 у вересні 2019 року, оскільки виявив бажання переночувати. Його впустив до дому. Коли зранку проснувся то побачив, що він вантажить на велосипед оцинковані листи. Після цього вигнав його з дому і він більше не приходив. Відповідач з його матір`ю розлучились. ОСОБА_2 , мати та він проживали разом як родина, відповідач є членом його сім`ї. Доказів того, що не може отримати субсидію надати не може.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Оскільки відповідач від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, суд уважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивач не заперечує проти винесення заочного рішення.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу посвідченим 13 липня 2013 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком С.О., зареєстрованим у реєстрі за № 533, є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

За цією адресою зареєстровано місце проживання відповідача у справі ОСОБА_2 , починаючи з 26 жовтня 2013 року.

Відповідач ОСОБА_2 є членом сім`ї власника житлового приміщення, оскільки є його батьком, разом проживали за цією адресою як сім`я, що позивач підтвердив у судовому засіданні. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

За змістом ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов: непроживання члена сім`ї без поважних причин понад один рік та відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.

Судом установлено, що ОСОБА_2 не проживає у житловому приміщенні, оскільки між ним та позивачем склались неприязні відносини у зв`язку з якими позивач вигнав відповідача з дому, що ним підтверджено у судовому засіданні. При цьому у житловому приміщенні знаходяться речі відповідача, а він періодично з`являється до житлового приміщення та останній раз у ньому перебував у вересні 2019 року, що позивачем зазначено у судовому засіданні.

Отже, неможливо вважати, що відповідач без поважних причин не проживає у житловому приміщенні понад один рік.

Доводи позивача, що реєстрація місця проживання відповідача у житловому приміщенні порушує його право на отримання житлової субсидії, а також, що внаслідок реєстрації відповідача у житловому приміщенні не може належним чином володіти, користуватись та розпоряджатись житловим приміщенням, не підтверджені будь-якими доказами, тобто є необґрунтованими.

Інших доводів порушення прав позивача, як власника спірного житлового приміщення позов не містить.

З огляду на вищезазначене, цей позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, є необґрунтованим в задоволенні якого слід відмовити.

До такого самого висновку доходив Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 388/700/16-ц.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 7 лютого 2020 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський