Рішення № 87439501, 07.02.2020, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2783/19

провадження №2/283/110/2020

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(з а о ч н е)

07 лютого 2020 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судових засідань Пух Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк ”Приватбанк”

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

12.12.2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 02.11.2016 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (з 21.05.2018 року - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") та ОСОБА_1 (надалі - відповідач) було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої останньому встановлено кредитний ліміт на платіжну карту у розмірі 6597,77 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8,00% на рік. Відповідач свої зобов`язання не виконав, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 21.11.2019 року заборгованість перед позивачем становить 18471,44 грн.

Представник позивача Гребенюк О.С. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву з доказами до нього та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд за одночасним існуванням зазначених обставин ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечив позивач.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що між сторонами 02.11.2016 року укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт на платіжну карту на строк 3 місяці з 02.11.2016 року по 28.02.2017 у розмірі 6597,78 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,667% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно п.2.5. Генеральної угоди, ОСОБА_1 взяв на себе обов`язок повернути суму кредиту, процентів, винагороди згідно даної угоди та Умов і правил.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що строк дії договору становить 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу про припинення дії договору, то він автоматично пролонгується на аналогічний строк.

Згідно п.2.2. Генеральної угоди, при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в генеральній угоді, умовах та правилах, більш ніж на 31 день за зобов`язаннями, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується з 32-го дня з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 2591,53 грн.

Згідно п.2.8. Генеральної угоди, при порушенні позичальником умов сплати кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в умовах та правилах за кожен день прострочки.

Свої зобов`язання за договором відповідач виконував неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок цього станом на 21.11.2019 року, утворилась заборгованість, що згідно розрахунку позивача, становить 18471,44 грн., а саме:

- заборгованість по кредиту – 6192,44 грн.;

- заборгованість за процентами – 1499,70 грн.;

- заборгованість за пенею – 8277,94 грн.;

- штраф відповідно до п.2.2. генеральної угоди – 2501,36 грн.

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв`язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в генеральній угоді; відповідач ознайомився з умовами кредитування, про що свідчить його власноручний підпис в генеральній угоді, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті кредиту, процентах та пені, що становить 15970,08 грн.

Щодо стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами генеральної угоди, а саме пунктом 2.8 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно пункту 2.2. генеральної угоди сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за прострочену заборгованість за кредитом.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, в даному випадку генеральною угодою, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності.

А від так, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 2501,36 грн. слід відмовити.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 23, 76, 81, 258, 259, 265, 272,273, 280, 284,289 ЦПК України, ст. 509, 525, 1050- 10561 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 АДРЕСА_2

на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (рах. НОМЕР_2 , МФО 305299, код 14360570) -

15970 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 08 копійок заборгованості за генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 02.11.2016 року та сплачений судовий збір по справі 1660,90 грн., а всього 17630 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень 98 копійок.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя