Ухвала суду № 87439060, 06.02.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/436/20

Провадження № 1-кс/344/243/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бабій О.М., з участю секретаря Орнат Л.І., прокурора Храбатина О.А., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Антошко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України, в рамках кримінального провадження № 12020090010000001 від 01.01.2020 року,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що 31 грудня 2019 року близько 23 год 40 хв, ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, рухалися проїзною частиною дороги вул. Виговського в м. Івано-Франківську. В цей час зі сторони вул. Вовчинецька на вул. Виговського повернув автомобіль марки «Volkswagen Passat CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 . Побачивши на проїзній частині дороги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншу невстановлену в ході досудового розслідування особу, потерпілий ОСОБА_3 здійснив автомобілем маневр об`їзду перешкоди. Коли автомобіль марки «VolkswagenPassat CC» проїжджав повз ОСОБА_1 , останній діючи з хуліганських спонукань, з метою провокації конфлікту, умисно наніс удар ліктем правої руки по правому дзеркалу заднього виду вказаного автомобіля, тим самим зігнувши його.

В свою чергу, ОСОБА_3 зупинив автомобіль та вийшовши з нього на вулицю, зробив зауваження ОСОБА_1 .

У цей час, ОСОБА_1 , виражаючись нецензурною лайкою в бік ОСОБА_3 , підійшов впритул до останнього, де діючи умисно, у присутності сторонніх осіб, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та нецензурною лайкою правою рукою вийняв із внутрішньої лівої кишені куртки предмет, ззовні схожий на ніж, лезо якого направив в сторону живота потерпілого, чим створив реальну загрозу для життя чи здоров`я ОСОБА_3 . В свою чергу ОСОБА_3 побоюючись за своє життя почав тікати в сторону власного будинку.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_3 біля огорожі будинку АДРЕСА_1 6 по вул. Виговського в м. Івано-Франківську, де діючи умисно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме предмета ззовні схожого на ніж, виявляючи своє зневажливе ставлення до існуючих у суспільстві загальновизнаних норм поведінки та моралі намагався нанести вказаним предметом удар в напрямку ОСОБА_3 , однак останній зумів ухилитись.

Зумівши втекти від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 направився до будинку, в якому проживає.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 31.12.2019 близько 23 год 40 хв, ОСОБА_1 перебуваючи по вул. Виговського в м. Івано-Франківську побачив автомобіль марки «VolkswagenPassat CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у правомірному користуванні ОСОБА_3 . У цей час у ОСОБА_1 виник неправомірний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 діючи умисно та повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вказаного автомобіля та скориставшись тим, що водійські дверцята відчинені, забезпечив собі доступ до салонного відділення автомобіля, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Iphone 7», вартістю 8 000 грн.

В подальшому, ОСОБА_1 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 8000 грн.

08 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, а саме: п. 1 – переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до семи років та усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочину може переховуватись; п. 3 – незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; п. 5 – вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний схильний до ведення антигромадського способу життя та не має стабільного джерела доходу, раніше неодноразово судимий, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, а також відповідно до ухвали Івано-Франківського апеляційного суду № 344/3930/19 від 27.12.2019, перебуваючи під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, вчинив новий умисний злочин, що вказує на його стійку злочинну спрямованість.

Перелічені ризики на думку слідчого є достатніми для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник підозрюваного заперечив проти обрання запобіжного заходу за необґрунтованістю підозри. Просив у задоволенні клопотання відмовити.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, зазначив що на засідання суду про обрання йому запобіжного заходу в Івано-Франківський міський суд спізнився. Повідомити про причину неявки не зміг, через технічну несправність мобільного телефону. Телефон у потерпілого не викрадав.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

08 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 січня 2020 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

05 лютого 2020 року ОСОБА_1 затримано.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він переховувався від слідства та суду до моменту його затримання; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відповідно до ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року по справі № 344/3930/19, перебуваючи під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, вчинив новий злочин.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного злочину, його вік, міцність соціальних зв`язків, відсутність офіційного працевлаштування та наявність судимостей.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів за вчинення якого, відповідно до ч. 4 ст. 296 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб з визначенням застави – 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, офіційно не працюючого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04 квітня 2020 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 84 080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (МФО: 820172, код отримувача: 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, рахунок: UA158201720355259002000002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 04 квітня 2020 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із м. Івано-Франківськ без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури Храбатина О.А.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Бабій О.М.

Повний текст ухвали оголошено 07 лютого 2020 року о 09 год. 00 хв.