Ухвала суду № 87439053, 05.02.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1798/20

Провадження № 1-кс/344/835/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Шамотайло О.В., за участю секретаря Личковської М.С., прокурора Безрукого О.Р., захисника Халуса М.М., перекладача Бачкура І.О., підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 420 190 900 000 00 101 від 21.12.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з вказаним клопотанням в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні. Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку грудня 2019 року, у ОСОБА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію вчинення умисного вбивства її колишнього чоловіка - ОСОБА_2 , із яким вона перебуває у тривалих неприязних відносинах. З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вбивство на замовлення потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 організувала, тобто підшукала, виконавця вчинення злочину. Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 . 03.02.2020 зустрілася з ОСОБА_5 , де висловила свій чіткий намір на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 на замовлення за 4300 (чотири тисячі триста) доларів США та надала аванс в розмірі 500 (п`ятсот) доларів США. Таким чином ОСОБА_3 , вчинила усі дії для підшукування виконавця для вчинення на замовлення умисного вбивства ОСОБА_2 , та була переконана у подальшій реалізації свого злочинного умислу.

Матеріалами клопотання зазначається, що 03 лютого 2020 року ОСОБА_3 була затримана правоохоронними органами в порядку ст. 208 КПК України при наданні чергової суми коштів, як оплату за виконання замовленого нею вбивства ОСОБА_2 та цього ж дня їй повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 2 п. 11 ст. 115 КК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, підозрювану та її захисника, які, заперечували з приводу задоволення клопотання і просили застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у випадку задоволення клопотання та обрання відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою захист просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, слідчим суддею встановлено наступне.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органи досудового розслідування обґрунтовано підозрюють ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , громадянку Республіки Польща, польку, паспорт ЕЕ 4666338, з середньою спеціальною освітою, не працюючу, незаміжню, раніше не судиму, у причетності до інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного та неупередженого спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити вказане правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 § 1 (c) Конвенції, передбачає наявність обставин, або відомостей, як переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Можлива причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого злочину підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколами огляду місця події від 03.02.2020, протоколом затримання ОСОБА_1 , а також іншими матеріалами в їх сукупності.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 9 Міжнародного пакту про грома¬дянські і політичні права 1966 p., ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основопо¬ложних свобод 1950 р. та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запо¬біжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у винятко¬вих випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.

Слідчий суддя враховує те, що інкримінований підозрюваній злочин, посягає на життя особи і відносяться до категорії особливо тяжких злочинів за вчинення якого відповідно до п.11.ч.2 ст. 115 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у п.п. 2 та 3 ч.1 ст.177 КПК України, вказані ризики на даний час існують, не зменшилися і не відпали.

При цьому, на переконання слідчого судді, з урахуванням кокретних обставин даної справи обрання такого запобіжного заходу, як домашній арешт, як про те клопоче сторона захисту є неможливим з огляду на неефективність такого запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні на даному етапі досудового розслідування, а відтак і неможливість забезпечення дієвості даного провадження.

Посилання сторони захисту в обґрунтування застосування менш суворого запобіжного заходу зводяться до оцінки зібраних доказів та правової кваліфікації інкримінованого підозрюваній кримінально каранного діяння, а доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваної та не свідчать про відсутність ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Слідчий суддя при вирішенні даного клопотання враховує в сукупності всі наявні обставини даного провадження і не зважає лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризиків, а опирається також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які незважаючи на презумпцію невинуватості, мають превалююче та переважне значення та констатує, що інших обставин, котрі давали б підстави для обрання м`якшого запобіжного заходу підозрюваній, або які не виправдовують таке тримання підозрюваної під вартою стороною захисту не наведено і слідчим суддею в процесі судового розгляду не встановлено.

Підсумовуючи наведене, слідчий суддя вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак і не будуть здатними забезпечити дієвість даного кримінального провадження.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого злочину, міцність соціальних зв`язків підозрюваної та характеризуючи її особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.

Разом із тим, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України).

Жодних даних які б свідчили про існування на даний час підстав для визначення підозрюваній альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слідчому судді не надано, а інкримінований підозрюваній злочин спрямований на позбавлення життя людини, що є найвищою соціальною цінністю (ст.3 Конституції України), а право на життя визначається як невід`ємне право кожної людини, яке охороняється законом, і якого ніхто не може бути свавільно позбавлений (ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня1966 р.), а тому слідчий суддя вважає, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для визначення застави, оскільки її внесення у випадку визначення та відповідно звільнення підозрюваної з-під варти, не гарантуватиме належним чином виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, не зможе нівелювати наявні на даний час ризики та не забезпечить дієвість даного провадження. Вирішуючи дане питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу.

Згідно до протоколу затримання, ОСОБА_1 затримано 03.02.2020 року, а тому строк тримання під вартою має обчислюватись з цієї дати, оскільки підозрювана була обмеженою у свободі пересуванні саме з цієї дати, тобто з 03.02.2020 року.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк п`ятдесят днів — до 23 березня 2020 року включно.

Взяти підозрювану ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), під варту в залі суду, а тримання її здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Строк дії ухвали — до 23 березня 2020року включно.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.В. Шамотайло