Ухвала суду № 87438608, 07.02.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/845/19

Провадження № 1-кп/185/137/20

У Х В А Л А

07 лютого 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області колегіально у складі:

головуючого - судді Мицака М.С.,

суддів - Самоткан Н.Г.,

- Щербини О.О.,

за участю секретаря - Пожидаєвої Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000788 від 21 серпня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 342 КК України,

за участю:

прокурора - Орешка С.І.,

захисника - адвоката Куща Д.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому. Зазначив про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, уточнив, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та підмінити або знищити речові докази, також зазначив про можливість продовження злочинної діяльності.

На підтвердження існування вказаних ризиків прокурор зазначив, що ОСОБА_1 перебував у розшуку, переховувався від органів досудового розслідування, не мав офіційного джерела доходів, тому для проживання були кошти, отримані від злочинної діяльності, при спробі затримання вчинив опір. Зазначив, що ОСОБА_1 має тісні зв`язки із злочинним світом, а тому може знищити речові докази. А відсутність офіційної роботи може спричинити продовження злочинної діяльності.

Обвинувачений та захисник заперечували проти необхідності продовження строку тримання під вартою.

Вислухавши думки сторін, зокрема, захисник зазначив про доцільність застосування більш м`якого запобіжного заходу, розглянувши питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку запобіжного заходу суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід.

Вирішуючи дане клопотання, суд зважає на те, що зазначені прокурором ризики про переховування від суду та незаконний вплив на свідків мають місце, виходячи з обставин пред`явленого обвинувачення, враховуючи ухилення ОСОБА_1 від затримання, оголошення у розшук та переховування від органів досудового розслідування.

Що стосується такого ризику, як вплив обвинуваченого на свідків, то станом на 07 лютого 2020 року у даному кримінальному провадженні їх ще не було допитано, але в той самий час існує необхідність у їх допиті. Враховуючи, що анкетні дані свідків містяться в матеріалах кримінального провадження, доступ до яких наявний у сторін кримінального провадження, у ОСОБА_1 буде наявна об`єктивна можливість незаконно впливати на них.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як встановлено, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду з огляду на його переховування від органу досудового розслідування, ухилення від затримання та перебування в розшуку. Також суд враховує тяжкість кримінального обвинувачення, враховує роль, у виконанні якої обвинувачують ОСОБА_1 , та приходить до висновку, що вищевказані обставини разом з даними про особу обвинуваченого свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Дані ризики поки що продовжують існувати та не втратили своєї актуальності.

Інші заявлені прокурором ризики не знайшли свого підтвердження.

Також при розгляді даного клопотання суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 р. в справі «Тодоров проти України», відповідно до якого «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».

Так, тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою - на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу зараз втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути такою, яка ухилиться від суду.

Суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п. 80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд вважає, що жоден із альтернативних триманню під вартою запобіжний захід, на даному етапі кримінального провадження, не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки обвинувачений ухилявся від досудового розслідування.

Отже, з огляду на викладені обставини, враховуючи особу обвинуваченого та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ “Летельє проти Франції”, враховуючи наявні ризики, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, на даний час не зможе запобігти вищевказаним ризикам переховування від суду; незаконного впливу на свідків та не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже, не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Тому, з метою виключення вищевказаних ризиків, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину із застосуванням насильства розмір застави не визначати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити відносно обвинуваченого у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 342 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 17.00 год. 05 квітня 2020 року.

Строк дії ухвали до 05 квітня 2020 року, до 17.00 год..

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду відповідно до рішення Конституційного суду України в справі № 3-208/2018(2402/18).

Головуючий суддя: М. С. Мицак

Судді Н.Г. Самоткан

О.О. Щербина