Рішення № 87438524, 22.01.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/950/19

№ 2/183/566/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у вихованні сина, визначення порядку зустрічей, -

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Дворецької Я.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Маймор А.В.,-

в с т а н о в и в:

15.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , визначивши третіми особами – виконавчий комітет Новомосковської міської ради, в якому, з урахуванням уточнень від 20.05.2019 року, просив суд визначити способи його участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в наступному порядку:

-форма спілкування батька з сином – особисто без участі будь-яких третіх осіб з боку матері, без її погодження;

-місце спілкування з сином – фактичне проживання позивача, дитячі майданчики, парки, сквери, цирк, театри, бібліотеки, виставки, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров`я, зоопарки, освітні заклади, музеї, заклади харчування, кінотеатри, стадіони, інші заклади по всій території України, які позивач має намір відвідувати з дитиною для забезпечення її фізичного, духовного та морального розвитку, підготовки до самостійного життя;

-час спілкування – з 17.00 години п`ятниці до 20.00 години неділі за місцем фактичного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , без обмеження обраних позивачем місць прогулянок;

-кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року до досягнення дитиною повноліття з 12.00 години до 16.00 години;

-у святкові дні кожного року: 1 січня, Різдво Христове, 8 березня, 9 травня, день Святої Пасхи та інші святкові дні з 12.00 години до 16.00 години;

-спільний відпочинок з дитиною в літній період кожного року з 16 липня по 30 серпні та зимовий період кожного року з 10 січня по 30 січня з можливістю проведення оздоровчого відпочинку в межах території України;

-безперервне побачення та спілкування з сином шляхом систематичних зустрічей в місцях, помешканнях та закладах громадського дозвілля та відпочинку дітей, з можливістю відвідування дитиною його місця проживання, а також місця проживання батьків позивача;

-отримання негайної інформації від відповідача про погіршення стану здоров`я дитини.

Позов обґрунтований тим, що 10.01.2015 року між сторонами був зареєстрований шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син ОСОБА_3 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.01.2019 року шлюб між сторонами був розірваний.

Позивач зазначає, що з моменту народження дитини він приймав активну участь у вихованні сина, виконував свої батьківські обов`язки щодо матеріального забезпечення дитини, його фізичного та духовного розвитку. Між тим, одразу після розірвання шлюбу поведінка відповідача стала не зрозумілою для нього, остання протиправно позбавила його можливості на побачення з дитиною та можливості приймати участь у його вихованні. Не одноразові спроби позивача мирним шляхом врегулювати способи участі у вихованні з дитиною, не дали позитивного результату, внаслідок чого він був змушений вживати заходів аж до виклику патрульної поліції через відмову відповідача відчиняти двері свого помешкання та забезпечення зустрічей з дитиною.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У цьому будинку створені всі умови для відвідування його дитиною, яка також має право спілкуватися зі своїми родичами, проводити час у родинному колі. Сам позивач працює, не має жодних шкідливих звичок, має позитивну характеристику та не має жодних обмежень у своїх правах щодо дитини

Таким чином, позивач посилається на те, що відповідач порушує рівність його прав у вихованні дитини, створює надумані перешкоди у вільному спілкуванні, що суперечить інтересам дитини, який потребує не тільки виховання матері, а й батька.

Ухвалою від 27 лютого 2019 року відкрите загальне позовне провадження (а.с. 27, 28).

Ухвалою суду від 15 травня 2019 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи було залучено Підгородненську міську раду в особі органу опіки та піклування (а.с. 50,51).

Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року закінчене підготовче судове засідання (а.с. 67,68.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, надав пояснення щодо обставин, викладених у позові, а також надав пояснення про те, що перебуваючи у шлюбі з відповідачем, він дбав про свою дружину та дитину, змушений був вживати всіх заходів для матеріального забезпечення сім`ї, створення для сім`ї всіх необхідних побутових умов. Між тим, спільне життя з дружною не склалося, внаслідок чого їх шлюб відповідним рішенням суду було розірвано. Одразу після фактичного припинення сімейно-шлюбних відносин, відповідач усунула його від участі у спілкуванні з дитиною. Так, дитина, в силу свого малолітнього віку залишилася проживати з матір`ю за місцем проживання її батьків в АДРЕСА_2 . Відповідач не відповідала на його телефонні дзвінки, взагалі вимикала телефон, внаслідок чого він був позбавлений можливості узгоджувати попередньо їх порядок зустрічей. Маючи можливість та бажання виховувати свою дитину та приймати активну участь у такому вихованні, він змушений був витрачати свій час для того, щоб приїжджати за місцем проживання відповідача, яка двічі не відчиняла йому двері будинку, не дивлячись на попередню домовленість про забезпечення зустрічей з дитиною. Після цього він викликав поліцію до будинку, де знаходилася дитина, щоб хоча б переконатися у тому, що дитина здорова та йому в такий спосіб зможуть його показати. Після його звернення до суду відповідач погодилася деякий час надавати йому можливість на побачення з дитиною, однак усі такі побачення відбуваються при безпосередній присутності матері, яка не відходить від нього та не дає йому можливості самостійно визначитися з бажаннями щодо місця спільного з батьком відпочинку, щодо часу такого відпочинку, тощо. Сам позивач звернув увагу суду на те, що він виріс у багатодітній сім`ї, вихований в дусі поваги до сім`ї та бажає такі ж якості прививати своєму синові, який повинен знати не лише безперервну увагу однієї матері, а й знати своїх рідних, які проживають, в тому числі поза межами Дніпропетровської області. Він не має жодних шкідливих звичок, не має жодної негативної характеристики, яка б могла викликати у відповідача чи будь-якої сторонньої особи занепокоєність щодо нормального розвитку та виховання дитини за участю батька, тому просить усунути перешкоди у спілкуванні зі своїм сином та визначити запропонований ним порядок зустрічей з сином.

В судовому засіданні відповідач не заперечувала проти визначення порядку зустрічей батька з дитиною, але наполягала на тому, що їх син потребує її постійної уваги, вона про нього піклується та в будинку, де вона проживає, для дитини створені всі умови. Ті умови, які пропонує позивач, можуть створювати загрозу для здоров`я дитини, його безпечного перебування в запропонованих місцях для відпочинку. Фактичне місце проживання позивача не являється його власним житлом, хоча їй відомі житлово-побутові умови проживання батька дитини, ці умови проживання є прийнятними для тимчасового перебування там дитини. Саме тому, а також в силу малолітнього віку дитини, вона бажає, щоб усі зустрічі з дитиною відбувалися виключно в її присутності. Крім того, дитина відвідує дитячий садочок, має встановлений розпорядок дня, для неї повинен бути забезпечений денний сон та певна тривалість сну вночі. Їх син звик до того місця проживання та тієї обстановки, в якій він виховується, він дуже прив`язаний до неї, як до матері, і навіть в ті часи, коли відбуваються зустрічі з батьком, вимагає від неї своєї присутності. Таким чином, відповідач вважає, що запропонований батьком графік зустрічей, місце зустрічей не зможе забезпечити їх синові створений розпорядок дня, та не може бути гарантований самим позивачем.

Представник третіх осіб в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, а також надали відповідні висновки щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною.

В судовому засіданні свідок зі сторони позивача – ОСОБА_4 надав показання про те, що його брат – позивач по справі має велике бажання активно приймати участь у вихованні свого сина, дитина також сама до нього тягнеться. Також свідок надав показання про те, що малолітній ОСОБА_5 знає будинок, в якому фактично проживає його батько в м.Підгороднє, вільно себе відчуває в цій обстановці, в цьому будинку також проживає їх спільна сестра з сім`єю. Свідок був присутнім при тій обставині, коли матір дитини не відповідала на дзвінки батька, внаслідок чого вони разом поїхали до помешкання відповідача, остання не відчиняла двері, тому вони викликали поліцію, саме в такий спосіб відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Також свідок надав показання про те, що був присутнім при одній із зустрічей батька з дитиною в родинному колі, і в цей час ОСОБА_6 просто не відходила від дитини та не відпускала його зі свого поля зору.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_7 – матір відповідача, надала суду показання про те, що в період шлюбу сторони проживали разом в їх будинку в АДРЕСА_2 . Фактично батько не піклувався про дитину в той час, коли він був маленьким, іноді бувають випадки, що по 2-3 місця вони зовсім не бачаться, тому дитина до нього і не має прив`язаності. Після тих нетривалих зустрічей, син не згадує свого батька, не виявляє жодного інтересу до нього, а батько в свою чергу не належним чином піклується про дитину, не купує йому іграшок чи будь-яких інших подарунків та не заохочує його до себе. Свідок пояснила, що батьки дитини дійсно не можуть домовитися між собою щодо способів участі у вихованні сина, однак негативного відношення батька до дитини вона жодного разу не бачила.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши подані докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Встановлені в судовому засіданні обставини.

У відповідності до свідоцтва про шлюб сторони 10 січня 2015 року зареєстрували шлюб в Амур-Нижньодніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с. 10).

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками значаться сторони по справі, про що свідчить свідоцтво про народження (а.с. 11).

Сторонами не оспорювало ся, що шлюб між подружжям розірвано, після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю, спору щодо місця проживання між батьками не існує.

Суду надано висновок Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 01.03.2019 року, у відповідності до якого 31.01.2019 року мало місце звернення позивача до правоохоронних органів з заявою про вжиття заходів до ОСОБА_2 , яка чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною (а.с. 44).

З огляду на позиції сторін в судовому засіданні та матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник відносно усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.

Самостійно і добровільно сторони не можуть визначитися із спільною участю у вихованні та утриманні спільної дитини, а тому порушено питання про участь у вихованні та вільному спілкуванні з їх малолітньою дитиною батька, який мешкає окремо від дитини.

До правовідносин, що вникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону.

Відповідно до ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст.18 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2 ст.155 СК України).

Статтею 159 СК України визначено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Позовні вимоги позивача зводились до того, що він позбавлений можливості вільного, безперешкодного спілкування та виховання малолітнього сина, а тому просив суд зобов`язати відповідача не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ним.

Враховуючи рівні права батька щодо дитини із її матір`ю, все ж, при визначенні конкретних способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, слід брати до уваги, найперше, інтереси дитини, оскільки їй не має бути завдано шкоди такими конкретними способами участі, які встановлюються для батька.

Тож в даному випадку має бути розумний баланс між забезпеченням належного батьківського виховання, реалізацією батьком своїх прав, і інтересами дитини.

Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Під час вирішення спору щодо участі батька у вихованні дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, небайдуже ставлення позивача до виховання дитини свідчить не лише про бажання батька брати участь у спілкуванні та виховання дитини, але і про безпосередню його участь у цьому процесі.

Обставини щодо бажання батька та його готовність приймати участь у вихованні сина підтверджена його характеристикою, виданою за місцем його проживання (а.с. 16). За місцем фактичного проживання позивача для малолітньої дитини ОСОБА_8 створені всі умови для спільного проводження часу в родині власника будинку – ОСОБА_9 – зятя позивача, що підтверджується актом, складеним комісією Підгородненської міської ради (а.с. 19-20). Позивач не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра (а.с. 17,18), виконує свої обов`язки щодо сплати аліментів (а.с. 42).

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У даній конкретній справі, належний орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради, на виконання Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини постанови Кабінету Міністрів від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», надав суду висновок, у якому вважає за доцільне встановити наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-кожна перша та третя субота з 15.00 до 17.00 години;

-кожна друга та четверта неділя з 15.00 години до 17.00 години;

-щорічно 08 лютого з 11.00 години до 18.00 години;

-щорічно 23 серпня з 11.00 години до 18.00 години;

-до шестирічного віку зустрічі повинні проходити в присутності матері дитини;

-ОСОБА_1 рекомендовано попередньо з`ясовувати у ОСОБА_2 інформацію про стан здоров`я дитини та його зайнятість (а.с. 71-74) .

Підгородненська міська рада на засіданні органу опіки та піклування розглянула матеріали, які предметом розгляду цієї справи, а також вислухала думку позивача, жодного висновку суду не подала (а.с. 60-61).

Встановлюючи порядок спілкування батька з сином, суд відступає від порядку, запропонованого органом опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради, та вважає за необхідне звернути увагу, що такий порядок не залишає права вибору батька на участь у спілкуванні та вихованні дитини, незважаючи на те, що він бажає приймати більш активну участь у спілкуванні та вихованні свого сина.

Слід звернути увагу, що батьківство - це велика відповідальність, а роль батька у вихованні дитини важлива не менше, ніж роль матері. Щасливе дитинство і гармонійний розвиток дитини можливі лише за активної участі обох батьків, причому спосіб виховання хлопчика, який проживає з матір`ю, має певні відмінності, які теж потрібно враховувати.

За звичай, заради свого сина сторонам у справі (батькам) варто було б порозумітися та без емоцій домовитись про те, як батько буде спілкуватися з дитиною, оскільки дитина проживає з матір`ю та слід було усвідомити, що стосунки батька і сина відіграють життєво важливу роль у становленні особистості майбутнього чоловіка.

На жаль, сторони після розлучення та протягом тривалого часу не змогли вирішити питання спілкування та виховання малолітнього сина мирним шляхом, що і призвело до судового спору, як і не змогли вирішити спір в суді шляхом укладення мирової угоди.

Так само, суд вважає за необхідне відступити і від запропонованого позивачем порядку зустрічей з дитиною, зважаючи на його вік та віддаленість місця проживання дитини від фактичного місця проживання батька.

З урахуванням віку дитини, суд позбавлений можливості з`ясувати його думку щодо порядку зустрічей з батьком. При цьому, суд не повинен покладати на малолітню дитину відповідальність щодо вирішення спору та встановлення такого порядку спілкування, як «за домовленістю чи особистим бажанням дитини», оскільки фактично спір між сторонами не вирішений, а дитина в даних правовідносинах між батьками залишається їх заручником.

Враховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог, відповідача слід зобов`язати не чинити перешкоди позивачеві у спілкуванні сином та його вихованні.

При цьому суд вважає за необхідне визначити наступний графік побачень з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-до досягнення дитиною шестирічного віку побачення з дитиною кожної першої та третьої суботи з 10.00 години до 17.00 години, за попереднім погодженням з матір`ю дитини;

-до досягнення дитиною шестирічного віку побачення з дитиною кожної другої та четвертої неділі з 10.00 години до 17.00 години, за попереднім погодженням з матір`ю дитини;

-після досягнення дитиною шестирічного віку – побачення з дитиною кожної суботи з 10.00 години до 20.00 години, за місцем проживання батька, за попереднім узгодженням з матір`ю дитини;

-щорічно 08 лютого з 10.00 години до 18.00 години;

-безперешкодне спілкування з дитиною за місцем проживання дитини у святкові дні – Новий рік, Різдво, Великдень, День народження дитини, за попереднім узгодженням з матір`ю дитини;

-після досягнення дитиною шестирічного віку забезпечення оздоровчого відпочинку протягом 20 діб на рік (14 днів – у літній період, 6 днів – у зимовий період) з правом виїзду до інших міст України.

Саме такий спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини. При цьому, також слід враховувати обставини, які склалися між самими батьками щодо принципового вирішення спору шляхом постановлення відповідного рішення суду, та вік дитини.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с. 1) .

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, - задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1 наступний графік побачень з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

-до досягнення дитиною шестирічного віку побачення з дитиною кожної першої та третьої суботи з 10.00 години до 17.00 години, за попереднім погодженням з матір`ю дитини;

-до досягнення дитиною шестирічного віку побачення з дитиною кожної другої та четвертої неділі з 10.00 години до 17.00 години, за попереднім погодженням з матір`ю дитини;

-після досягнення дитиною шестирічного віку – побачення з дитиною кожної суботи з 10.00 години до 20.00 години, за місцем проживання батька, за попереднім узгодженням з матір`ю дитини;

-щорічно 08 лютого з 10.00 години до 18.00 години;

-безперешкодне спілкування з дитиною за місцем проживання дитини у святкові дні – Новий рік, Різдво, Великдень, День народження дитини, за попереднім узгодженням з матір`ю дитини;

-після досягнення дитиною шестирічного віку забезпечення оздоровчого відпочинку протягом 20 діб на рік (14 днів – у літній період, 6 днів – у зимовий період) з правом виїзду до інших міст України.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановлені графіком дні.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

РНОКПП НОМЕР_3 ,

Зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_3

Фактично проживає за адресою:

АДРЕСА_1

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

РНОКПП НОМЕР_1 ,

Зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2 ,

Треті особи:

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради, ЄДРПОУ 04052206,

Юридична адреса: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Гетьманська, 14.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області,

Юридична адреса: Дніпропетровська область, м.Підгороднє, вул.Центральна, 46.

Суддя О.В. Сорока