Рішення № 87438153, 06.02.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2543/16-ц

Провадження № 2/202/23/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 лютого 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: - Бєльченко Л.А.,

при секретарі: - Мартем`яновій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно протоколу про повторний автоматизований розподіл судової справи від 16.03.2017 року у зв`язку із закінченням повноважень судді Шклярука Д.С. справа відповідно до ст. 11-1 ЦПК України передана для розгляду судді Бєльченко Л.А.

Ухвалою судді від 27.04.2017 року справа прийнята до провадження.

Звернувшись до суду з цим позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що 24.04.2008 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DND0GA00000073, згідно умов котрого остання отримала кредит у розмірі 39371,50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 24.04.2018 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, виникла заборгованість, котра станом на 05.04.2016 року становить 16971,05 доларів США та складається з: 12976,28 доларів США – тіла кредиту; 1504,11 доларів США – заборгованості по процентам за користування кредитом; 121,32 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 1552,03 доларів США – пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; штрафів: 9,62 доларів США – штрафу (фіксована частина), 807,69 доларів США – штрафу (процентна складова).

Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16971,05 доларів США і судові витрати у справі.

21.06.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначила, що 24.04.2008 між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № DND0GA00000073, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 39371,50 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 24.04.2018 року. Відповідач зазначила, що вважає вказаний кредитний договір таким, що не відповідає чинному законодавству України, несправедливим та що останній повинен бути визнаний недійсним з таких підстав. По-перше, оскільки вказаний договір є договором споживчого кредиту, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення договору) перед укладенням договору кредитодавець повинен був повідомити її у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Однак перед підписанням кредитного договору вона, ОСОБА_1 , не отримувала інформаційного листа відповідно до вимог чинного законодавства, її не було повідомлено про сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартість всіх супутніх послуг, про абсолютне значення подорожчання кредиту. Крім того, відповідач зазначила, що у спірному кредитному договорі не визначений тип процентної ставки за кредитом, оскільки у договорі зазначено, що позичальник сплачує Банку відсотки у розмірі 1,08% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, однак у вказаному договорі всупереч вимогам закону не визначена річна відсоткова ставка за кредитом. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що в момент підписання Договору між сторонами вона була введена в оману Банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, тому її волевиявлення на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, зазначених у кредитному договорі, суперечили її волевиявленню на його укладення саме на таких умовах. Відповідач зазначила, що Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Також відповідач зазначила, що спірний кредитний договір був укладений на умовах, що обмежують права споживача та з використанням нечесної підприємницької практики. У зв`язку з викладеним, відповідач просила суд визнати порушеним її право як споживача фінансових послуг та визнати недійсним кредитний договір № DND0GA00000073 від 24.04.2008 року у зв`язку з його укладенням під впливом обману з боку банку.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 в судовому засіданні 21.06.2016 року прийнята до спільного розгляду із первісним позовом та об`єднана в одне провадження.

Представник позивача, ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення зустрічного позову, зазначаючи, що відповідачем пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності, оскільки кредитний договір, котрий є предметом спору по справі, був укладений 24.04.2008 року, а з цим зустрічним позовом до суду відповідач звернулася лише 21.06.2016 року, тобто після спливу більш ніж 8 років після укладення кредитного договору. У зв`язку з викладеним, представник позивача просив суд застосувати до зустрічних вимог відповідача строк позовної давності. Також представник позивача указав, що доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не отримала інформацію про умови кредитування, не відповідають дійсності. Перед початком укладання договору відповідач була ознайомлена з його умовами і підписала його, виразивши своє волевиявлення. Чинне законодавство про захист прав споживачів не зобов`язує повідомляти споживача у письмовому вигляді про ознайомлення його з умовами кредитування. ОСОБА_1 не додала до зустрічного позову жодного доказу того, що під час укладання кредитного договору вона не мала можливості прочитати даний договір та детально ознайомитися з його умовами. Натомість, ОСОБА_1 протягом тривалого часу здійснювала погашення заборгованості за кредитом, що свідчить про згоду останньої зі всіма умовами кредитного договору. Відповідачем не доведено, що Банк під час укладення кредитного договору ввів ОСОБА_1 в оману. Остання, вирішивши оформити кредитний договір, була вільна як у виборі кредитних установ для отримання кредиту, так і у виборі форми кредитування, ніхто не примушував позичальника укладати кредитний договір, це була її особиста воля. При цьому, позичальник цілком усвідомлювала в момент укладення договору, що укладаючи його в валюті – долар США, вона несе ризик того, що її зобов`язання в гривневому еквіваленті можуть суттєво зрости в разі валютних коливань, які й до укладення кредитного договору не раз траплялися. Просив суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача Трегуб ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначаючи, що відповідно до висновку судового експерта по справі, кредитний договір № DND0GA00000073 від 24.04.2008 року не відповідає законодавству. Вказаним висновком підтверджується, що Банк скористався тим, що ОСОБА_1 бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а Банк в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позичальнику відомості, необхідні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Судово-економічною експертизою підтверджено, що під час укладення договору Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник Банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Так, експертом встановлено, що реальна процентна ставка за кредитним договором становила 17,686% на рік, а не 14,32% річних як зазначено у кредитному договорі. З урахуванням вказаних обставин, спірний кредитний договір має бути визнаний судом недійсним, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за ним. У зв`язку з викладеним, представник відповідача просила суд відмовити позивачеві у задоволенні позову, а зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.04.2008 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DND0GA00000073, згідно з умовами котрого ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язалося надати відповідачеві кредит у розмірі 39371,50 доларів США, а остання зобов`язалася сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 1,08% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та повернути кредит до 24.04.2018 року (а.с. 9-14 т. 1).

Судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту виникла заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 05.04.2016 року позичальник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № DND0GA00000073 від 24.04.2008 року у розмірі 16971,05 доларів США, що складається з: 12976,28 доларів США – тіла кредиту; 1504,11 доларів США – заборгованості по процентам за користування кредитом; 121,32 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 1552,03 доларів США – пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; штрафів: 9,62 доларів США – штрафу (фіксована частина), 807,69 доларів США – штрафу (процентна складова) (а.с. 4-7 т. 1).

Ухвалою суду від 18.11.2016 року по справі за клопотанням представника ОСОБА_1 було призначено судово-економічну експертизу для визначення чи є документально підтвердженим та достовірним факт виконання ПАТ КБ «ПриватБанк» умов п. 8.1. кредитного договору - надання Позичальнику ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 39 371,50 доларів США, підтверджений первинною бухгалтерською документацією, що надана банком; якою є реальна процентна ставка (у процентах річних) та «абсолютне значення подорожчання кредиту» на момент укладання кредитного договору; чи відповідають нараховані при дослідженні реальна процентна ставка і абсолютне значення подорожчання кредиту зазначеним в цьому договорі процентам за користування кредитом; чи підтверджується документально факт виконання ПАТ КБ «ПриватБанк» вимог Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» та вимог Закону України «Про захист прав споживачів» - доведення до Позичальника ОСОБА_1 інформації щодо: наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; детальний розпис сукупної вартості кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, річну відсоткову ставку за кредитом; які види відповідальності Позичальника ОСОБА_1 передбачені умовами кредитного договору в разі несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту; чи відповідає дійсності заборгованість позичальника ОСОБА_1 , вказана позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» в позовній заяві, станом на 05.04.2016 року, що на думку позивача становить 16 971,05 доларів США складається із: заборгованості за сумою кредиту - 12 976,28 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 504,11 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 121,32 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 1 552,03 доларів США; штрафу (фіксована частина) - 9,62 доларів США; штрафу (процентна складова) - 807,69 доларів США (а.с. 210-211 т. 1).

За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначено, що позичальник ОСОБА_1 станом на 05.04.2016 року має заборгованість за кредитним договором № DND0GA00000073 від 24.04.2008 року у розмірі 16971,05 доларів США, що складається з: 12976,28 доларів США – тіла кредиту; 1504,11 доларів США – заборгованості по процентам за користування кредитом; 121,32 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 1552,03 доларів США – пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; штрафів: 9,62 доларів США – штрафу (фіксована частина), 807,69 доларів США – штрафу (процентна складова).

Натомість, відповідно до висновку судового експерта Буряк Т.М. № 6/11.3/2376 від 31.03.2017 року документально підтверджується видача Банком позичальникові грошових коштів лише у розмірі 34300,00 доларів США; видача позичальникові грошових коштів у розмірі 2806,20 доларів США документально не підтверджується, у зв`язку з відсутністю первинної бухгалтерської документації, що передбачена вимогами Постанови правління НБУ №337 від 14.08.2003 року «Про затвердження інструкції про касові операції в банках України». Відповідно до вказаного висновку судового експерта, останньому не видається можливим провести розрахунки заборгованості за тілом кредиту, відсотками, винагородою, пенею та штрафами по кредитному договору та підтвердити чи відповідає дійсності заборгованість позичальника ОСОБА_1 , вказана ПАТ КБ «ПриватБанк» у розрахунку заборгованості, оскільки по-перше для проведення експертизи Банком не надані документи для підтвердження видачі кредиту в сумі 2806,20 доларів США, тобто невідомий початковий залишок для здійснення розрахунків; по-друге у зв`язку з наявністю протиріч в зазначених методах нарахування відсотків, які передбачені різними пунктами кредитного договору, а саме п. 3.2 (Факт/360) та п. 8.1 (30/360), тобто є невизначеність в тому, який необхідно застосовувати метод нарахування відсотків; по-третє у зв`язку з наявністю різних форм цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення – прострочення виконання боргових зобов`язань, тобто не зрозуміло чи можливо здійснювати одночасно нарахування і пені, і штрафів (а.с. 217-233 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За таких обставин, оцінюючи висновок судового експерта в сукупності в іншими доказами по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Банку необхідно відмовити, оскільки надані позивачем на підтвердження позовних вимог докази не дають суду можливості встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором з огляду на наступне.

Так, позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження отримання позичальником грошових коштів у розмірі 2806,20 доларів США, а документально підтверджується лише надання позичальникові грошових коштів у розмірі 34300,00 доларів США. Враховуючи, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, останній почав нараховувати відсотки позичальникові на суму боргу у розмірі 35696,50 доларів США, в той час як видача ОСОБА_1 такої суми кредиту документально не підтверджена, вказані обставини унеможливлюють подальше встановлення реального розміру заборгованості відповідача за кредитним договором. Крім того, умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачені два типи відсоткової ставки і не зрозуміло, виходячи з якої відсоткової ставки, нараховувалися відсотки позичальникові; зазначена у Додатку № 1 до кредитного договору реальна відсоткова ставка у розмірі 14,32% річних не відповідає дійсним нарахуванням Банку, оскільки як підтверджено висновком судового експерта, реальна процента ставка за спірним кредитним договором становить 17,686% на рік.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 24.04.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № DND0GA00000073, відповідно до умов якого Банк надав останній кредит у розмірі 34300,00 доларів США (а.с. 9-14, 92 т. 1).

Відповідно до Додатку № 1 до кредитного договору сторонами Договору погоджено графік погашення кредиту і відсотків за користування кредитом (а.с. 13-14 т. 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 8.1 цього Договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим Договором, зазначені у розділі 8 Договору. Кредит надається в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню Кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним Договором строки.

Згідно з п. 8.1 Договору Банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 24.04.2008 року по 24.04.2018 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 39371,50 доларів США на наступні цілі: у розмірі 34300,00 доларів США - на споживчі цілі (покращення житлових умов), у розмірі 1029,00 доларів США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 196,00 доларів США – страхування майна, 171,50 доларів США – особисте страхування, а також у розмірі 3675,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,08% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,96% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 даного Договору.

Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 556,68 доларів США згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (а.с. 12 т. 1).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом із нарахованими відсотками.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною шостою статті 11 Закону визначено, що споживач протягом чотирнадцяти календарних днів має право відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту, одночасно повернувши кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

У договорах за участі фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), вимог, встановлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржує кредитний договір з тих підстав, що вона не була проінформована про умови кредитування, чим була введена в оману. Її волевиявлення на укладання кредитного договору на умовах, зазначених в цьому договорі, не було; умови договору з нею не узгоджувались.

Частиною першою статті 230 ЦК України визначено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Разом з тим, відповідно до наданої представником позивача виписки з рахунку ОСОБА_1 , остання до червня 2015 року виконувала умови кредитного договору (а.с. 115 т. 1).

Спірним кредитним договором чітко визначено предмет договору, права та обов`язки сторін, забезпечення кредиту, порядок розрахунків, додаткові зобов`язання позичальника, відповідальність сторін, термін дії договору і порядок зміни умов договору, інші умови, визначено детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту. Також сторонами у додатку № 1 обумовлено графік погашення кредиту, сплату відсотків і винагороди, загальну суму внеску, суму кредиту до погашення, суму відсотків до сплати.

Погодження позичальника з умовами наданих кредитних коштів підтверджується також і договором іпотеки, який було укладено того ж дня, 24.04.2008 року (а.с. 164-169 т. 1).

Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Банк надав позичальнику документи, які передували укладанню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.

Не встановлено і будь-яких обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, оскільки як вже зазначалось вище, сторонами погоджено усі істотні умови при укладанні правочину.

Відповідно до положень статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин і відповідних їм правовідносин, суд вважає, що відповідачем не доведено, що вона, укладаючи кредитний договір № DND0GA00000073 від 24.04.2008 року діяла під впливом обману з боку ПАТ КБ «ПриватБанк».

Не доведено відповідачем, що під час укладання договору вона не була ознайомлена з його умовами. Закон України «Про захист прав споживачів» не зобов`язує у письмовому вигляді повідомляти споживача про умови договору.

Тож, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору № DND0GA00000073 від 24.04.2008 року.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, кредитний договір № DND0GA00000073 був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 24.04.2008 року, а з позовом до суду про визнання недійним кредитного договору остання звернулася лише 21.06.2016 року.

Проте суд не приймає до уваги заяву представника позивача щодо застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог відповідача, оскільки є самостійні підстави для відмови відповідачеві у позові у зв`язку з його необґрунтованістю і безпідставністю.

З огляду за зазначене, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову до ПАТ КБ «ПриватБанк».

Суд зважує на доводи представника ОСОБА_1 щодо невідповідності зазначеної у кредитному договорі реальної процентної ставки за кредитом та абсолютного значення подорожчання кредиту, встановленим судовим експертом реальній процентній ставці та абсолютному значенню подорожчання кредиту. Однак суд вважає, що підстав для визнання недійсним кредитного договору між сторонами в цілому немає, оскільки сторони погодили всі істотні умови договору, відповідач погодилася з ними, більш ніж 8 років сплачувала за кредитом. Суд дійшов висновку про відмову Банку у позові, зважаючи на неправильність розрахунку заборгованості Банком, що підтверджено висновком судового експерта. Разом з тим, відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд також зазначає, що відповіді судового експерта на питання суду, викладені в ухвалі про призначення експертизи, не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , оскільки під час розгляду справи встановлено, що спірним кредитним договором чітко визначено всі істотні умови кредитного договору, котрих досягли сторони при його укладенні, визначена процентна ставка за кредитом та абсолютне значення подорожчання кредиту, що відображено у Додатку № 1 до кредитного договору, а також враховуючи, що ОСОБА_1 тривалий час сплачувала щомісячні платежі за кредитом, що свідчить про її згоду з умовами кредитного договору.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у задоволенні позовів, судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України сторонам не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 13,81,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бєльченко Л.А.