Рішення № 87437817, 07.02.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/8816/19

провадження 2/201/675/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення успадкованої суми не отриманих спадкоємцем пенсійних виплат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05 серпня 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про стягнення успадкованої суми не отриманих спадкоємцем пенсійних витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та з представником посилаються на те, що вона – ОСОБА_1 - є донькою та єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя її мати отримала право на отримання пенсії в зв`язку зі втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% від суми місячного (чинного) заробітку відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ зі змінами станом на 12 липня 2001 року, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. При цьому заробітна плата її батька - ОСОБА_3 , загиблого 04 травня 1997 року, відповідно до довідки Дніпропетровської обласної прокуратури № 18-271 від 27 грудня 2016 року, з 01 грудня 2015 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2015 року № 505 та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 складає 11901.57 грн. для перерахунку пенсії у розмірі 60% розміру від його заробітної плати.

В зв`язку з відмовою ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № К-05 від 12 січня 2017 року в задоволенні заяви її матері від 10 січня 2017 року про перерахунок раніше призначеної їй пенсії, ОСОБА_2 16 січня 2018 року звернулась з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. 27 лютого 2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено рішення по адміністративній справі № 804/536/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, яким позов задоволено: визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку розміру пенсії, зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50- 1, ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку померлого чоловіка ОСОБА_3 , на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №18-271вих-16 від 27 грудня 2016 року та здійснити відповідні виплати у вигляді різниці між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії, починаючи з 12 січня 2017 року (дата звернення до відповідача про перерахунок пенсії). Вказане судове рішення набрало законної сили 30 березня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про виправлення описки в рішенні від 27 лютого 2018 року у справі № 804/536/18, виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в адміністративній справі № 804/536/18, зазначивши повне ім`я померлого чоловіка позивача « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ».

Через допущену судом описку її мати не змогла за своє життя отримати виконавчий лист про примусове виконання рішення суду, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Єдиним спадкоємцем (правонаступником) позивача ОСОБА_2 є донька - позивач ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину у відповідності до вимог частини 1 статті 1269 Цивільного Кодексу України.

17 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку ст. 52, ч. 1 ст. 379 КАС України з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. 22 листопада 2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу, якою у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі відмовлено через те, що «... за заявою ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа виконавчий лист у даній справі не видавався. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що оскільки виконавче провадження не відкрито, то відсутні сторони виконавчого провадження у справі № 804/5367/18, а тому підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні.». В той же час, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по адміністративній справі № 804/536/18, яке не скасоване, не оскаржене та набрало законної сили, встановлено право ОСОБА_2 на отримання відповідних виплат з 12 січня 2017 року, яке набуто нею за життя.

Отже до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 , входять суми виплати у вигляді різниці між фактично отриманою ОСОБА_2 сумою пенсії по втраті годувальника та належною їй до оплати сумою пенсії, починаючи з 12 січня 2017 року (день звернення з заявою про перерахунок) по 09 квітня 2018 року (день смерті), а подальше нарахування цієї різниці та її виплата припиняються внаслідок смерті позивача, як спадкодавця, у відповідності до вимог статті 1218 ЦК України. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає виконанню відповідачем за період з 12 січня 2017 року по 09 квітня 2018 року по відношенню до спадкоємця/заявника ОСОБА_1

28 серпня 2018 року, 03 вересня 2018 року, 03 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. з метою оформлення спадкоємцем ОСОБА_1 своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2 до Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України у м. Дніпропетровську направлялись запит щодо розміру суми виплат у зв`язку з перерахуванням пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі № 804/536/18, про зобов`язання провести перерахунок пенсії та відповідної виплати у вигляді різниці між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії. На ці запити ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було надано відповіді від 13 вересня 2018 року № 490/11/04-04 та від 19 грудня 2018 року № 851/04-04/11 про відсутність суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, відповідач ухилився від відповіді на поставлене приватним нотаріусом питання про розмір доплати, на яку мала право спадкодавець ОСОБА_2 , визначений перерахунком на підставі рішення суду. Замість цього відповідач надає відповідь на питання, яке перед ним не ставилось, - про відсутність недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по адміністративній справі № 804/536/18 носить зобов`язальний характер. Оскільки ОСОБА_2 за життя отримала право на перерахунок та виплату з 12 січня 2017 року пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, а позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після матері, то вона, як спадкоємець, набула право на отримання грошової суми, яка є різницею між фактично виплаченою пенсією та сумою пенсії, яка повинна бути донарахована.

Позивач прийняла спадщину та вступив в права спадкування, фактично отримала право на спадкове майно після смерті батьків, утримує це спадкове майно, тому звернулася до суду за захистом своїх прав. Отже звернення до пенсійного фонду, нотконтори ні до чого не призвело, але документи на вказане спадкове майно (кошти з пенсійного фонду) оформити потрібно і вона оформити вказане зараз бажає шляхом подання позову до суду про стягнення успадкованих сум після смерті матері, батька, оскільки іншим чином поновити свої спадкові права неможливо. Виник спір, який в добровільному досудовому порядку вирішено не було, позивач вважає, що її права порушено і була вимушена звертатися з позовом до суду. Позивач вважає, що все нею зроблено правильно і згідно закону та просила стягнути вказані суми, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомили; в письмовому зверненні до суду не погодилися з викладеними в позові обставинами, підтвердивши не правильність викладеного і свою не згоду, просили розглянути справу по закону за наявними матеріалами, відмовити в задоволенні позову і слухати справу без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою та єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя її мати отримала право на отримання пенсії в зв`язку зі втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% від суми місячного (чинного) заробітку відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ зі змінами станом на 12 липня 2001 року, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. При цьому заробітна плата її батька - ОСОБА_3 , загиблого 04 травня 1997 року, відповідно до довідки Дніпропетровської обласної прокуратури № 18-271 від 27 грудня 2016 року, з 01 грудня 2015 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2015 року № 505 та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 складає 11901.57 грн. для перерахунку пенсії у розмірі 60% розміру від його заробітної плати.

В зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № К-05 від 12 січня 2017 року в задоволенні заяви її матері від 10 січня 2017 року про перерахунок раніше призначеної їй пенсії, ОСОБА_2 16 січня 2018 року звернулась з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

27 лютого 2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено рішення по адміністративній справі № 804/536/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, яким позов задоволено: визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку розміру пенсії, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50- 1, ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку померлого чоловіка ОСОБА_3 , на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №18-271вих-16 від 27 грудня 2016 року, де вказано, що заробітна плата ОСОБА_3 з 01 грудня 2015 року повинна бути 10 710 (десять тисяч сімсот десять) гривень 57 копійок (90 % від 11901.57 гривень) та здійснити відповідні виплати у вигляді різниці між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії, починаючи з 12 січня 2017 року (дата звернення до відповідача про перерахунок пенсії).

Вказане судове рішення набрало законної сили 30 березня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про виправлення описки в рішенні від 27 лютого 2018 року у справі № 804/536/18, виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в адміністративній справі № 804/536/18, зазначивши повне ім`я померлого чоловіка позивача « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ».

Через допущену судом описку її мати не змогла за своє життя отримати виконавчий лист про примусове виконання рішення суду, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 10 квітня 2018 року серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 712.

Єдиним спадкоємцем (правонаступником) позивача ОСОБА_2 є донька - позивач ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину у відповідності до вимог частини 1 статті 1269 Цивільного Кодексу України. Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

17 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку ст. 52, ч. 1 ст. 379 КАС України з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. 22 листопада 2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу, якою у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі відмовлено через те, що «... за заявою ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа виконавчий лист у даній справі не видавався. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що оскільки виконавче провадження не відкрито, то відсутні сторони виконавчого провадження у справі № 804/5367/18, а тому підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні.»

В той же час, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по адміністративній справі № 804/536/18, яке не скасоване, не оскаржене та набрало законної сили, встановлено право ОСОБА_2 на отримання відповідних виплат з 12 січня 2017 року, яке набуто нею за життя. Отже до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 , входять суми виплати у вигляді різниці між фактично отриманою ОСОБА_2 сумою пенсії по втраті годувальника та належною їй до оплати сумою пенсії, починаючи з 12 січня 2017 року (день звернення з заявою про перерахунок) по 09 квітня 2018 року (день смерті), а подальше нарахування цієї різниці та її виплата припиняються внаслідок смерті позивача, як спадкодавця, у відповідності до вимог статті 1218 ЦК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає виконанню відповідачем за період з 12 січня 2017 року по 09 квітня 2018 року по відношенню до спадкоємця/заявника ОСОБА_1

28 серпня 2018 року, 03 вересня 2018 року, 03 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. з метою оформлення спадкоємцем ОСОБА_1 своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2 до Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України у м. Дніпропетровську направлялись запит щодо розміру суми виплат у зв`язку з перерахуванням пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі № 804/536/18, про зобов`язання провести перерахунок пенсії та відповідної виплати у вигляді різниці між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії. На ці запити Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповіді від 13 вересня 2018 року № 490/11/04-04 та від 19 грудня 2018 року № 851/04-04/11 про відсутність суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, відповідач ухилився від відповіді на поставлене приватним нотаріусом питання про розмір доплати, на яку мала право спадкодавець ОСОБА_2 , визначений перерахунком на підставі рішення суду. Замість цього відповідач надає відповідь на питання, яке перед ним не ставилось, про відсутність недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по адміністративній справі № 804/536/18 носить зобов`язальний характер.

Проте відповідач ГУ Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, як орган державної влади, до цього часу ухиляється від добровільного виконання судового рішення, яке набрало законної сили, чим порушує права позивача ОСОБА_1 .. Таким чином, єдиною можливістю примусити ГУ ПФУ у Дніпропетровській області виконати судове рішення, яке набрало законної сили, є звернення до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача успадкованої позивачем суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна із сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтями 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Предметом цього позову є майнова вимога стягнення успадкованої суми неотриманих спадкодавцем грошових коштів, у вигляді пенсійних виплат, на яку позивач, як спадкоємець, набула право власності. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Оскільки ОСОБА_2 за життя отримала право на перерахунок та виплату з 12 січня 2017 року пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, а позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після матері, то вона, як спадкоємець, набула право на отримання грошової суми, яка є різницею між фактично виплаченою пенсією та сумою пенсії, яка повинна бути донарахована.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання рішення суду та проведення перерахунку, то вона вимушена визначити суму позову, виходячи з власного розрахунку суми доплати до пенсії по втраті годувальника, яка підлягала виплаті її померлій матері ОСОБА_2 ..

Позивач вважає, що її права порушено, все нею зроблено правильно і згідно закону та просила стягнути нараховану та невиплачену пенсію батьків. Виник спір, який в добровільному досудовому порядку вирішено не було і позивач вимушена була звернутися до суду з цим позовом в порядку спадкування.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом з`ясовано, що позивач ОСОБА_1 є донькою та єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя її мати отримала право на отримання пенсії в зв`язку зі втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% від суми місячного (чинного) заробітку відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ зі змінами станом на 12 липня 2001 року, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. При цьому заробітна плата її батька - ОСОБА_3 , загиблого 04 травня 1997 року, відповідно до довідки Дніпропетровської обласної прокуратури № 18-271 від 27 грудня 2016 року, з 01 грудня 2015 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2015 року № 505 та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 складає 11901.57 грн. для перерахунку пенсії у розмірі 60% розміру від його заробітної плати.

В зв`язку з відмовою ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області листом № К-05 від 12 січня 2017 року в задоволенні заяви її матері від 10 січня 2017 року про перерахунок раніше призначеної їй пенсії, ОСОБА_2 16 січня 2018 року звернулась з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

27 лютого 2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено рішення по адміністративній справі № 804/536/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, яким позов задоволено: визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку розміру пенсії, зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50- 1, ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку померлого чоловіка ОСОБА_3 , на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №18-271вих-16 від 27 грудня 2016 року, де вказано, що заробітна плата ОСОБА_3 з 01 грудня 2015 року повинна бути 10 710 (десять тисяч сімсот десять) гривень 57 копійок (90 % від 11901.57 гривень) та здійснити відповідні виплати у вигляді різниці між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії, починаючи з 12 січня 2017 року (дата звернення до відповідача про перерахунок пенсії).

Вказане судове рішення набрало законної сили 30 березня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про виправлення описки в рішенні від 27 лютого 2018 року у справі № 804/536/18, виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в адміністративній справі № 804/536/18, зазначивши повне ім`я померлого чоловіка позивача « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ».

Через допущену судом описку ОСОБА_2 не змогла за своє життя отримати виконавчий лист про примусове виконання рішення суду, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Єдиним спадкоємцем (правонаступником) ОСОБА_2 є донька - позивач ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину у відповідності до вимог частини 1 статті 1269 Цивільного Кодексу України.

17 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку ст. 52, ч. 1 ст. 379 КАС України з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. 22 листопада 2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу, якою у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі відмовлено через те, що «... за заявою ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа виконавчий лист у даній справі не видавався. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що оскільки виконавче провадження не відкрито, то відсутні сторони виконавчого провадження у справі № 804/5367/18, а тому підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні.»

В той же час, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по адміністративній справі № 804/536/18, яке не скасоване, не оскаржене та набрало законної сили, встановлено право ОСОБА_2 на отримання відповідних виплат з 12 січня 2017 року, яке набуто нею за життя. Отже до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 , входять суми виплати у вигляді різниці між фактично отриманою ОСОБА_2 сумою пенсії по втраті годувальника та належною їй до оплати сумою пенсії, починаючи з 12 січня 2017 року (день звернення з заявою про перерахунок) по 09 квітня 2018 року (день смерті), а подальше нарахування цієї різниці та її виплата припиняються внаслідок смерті позивача, як спадкодавця, у відповідності до вимог статті 1218 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. т. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ч. З ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя.

За правилами ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. За правилами ч. З ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «П судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмово заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду правилами позовного провадження.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який проживав спадкодавцем і у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заяві про прийняття спадщини. З огляду на вищевикладені обставини і праві отримання у спадок недоотриманої пенсії, своєчасно звернувся до нотаріуса метою оформлення права на спадщину і отримання пенсії у порядку спадкування, але не зміг отримати свідоцтво про спадщину за об`єктивними обставин, які не залежать від його волі, що не позбавляє його права на спадщину. Належним відповідачем в даній справі є саме ГУ Пенсійного фонду України з наступних підстав: так, у відповідності до рішення Конституційного суду України № І рп/2011 від 26 грудня 2011року по справі № 1-42/20114, Кабінет Міністрів України, вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційні повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інші органів виконавчої влади, до яких належать і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року Пенсійний фонд України розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України. До повноважень Пенсійного фонду України відноситься: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності.

Пенсійний фонд України розпоряджається у межах повноважень коштами Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Таким чином, Пенсійний фонд України є органом, який реалізує політику пенсійного забезпечення, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому саме від цього органу залежить право позивача на отримання належної йому виплати за рахунок коштів пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26 рішення від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00).

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року по цивільній справі № 286/3516/16-ц.

Так, у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законі сподівання» ефективно скористатися правом власності. Натомість сподівання на визнання права власності на майно, яким тривалий час неможливо було користуватися ефективно, не може вважатися «майном» у розумінні ст. Першого протоколу до Конвенції; це також стосується умовної вимоги, як втрачає силу внаслідок недотримання цієї вимоги. Відповідно до прецедентного права суду будь-яке втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо дотримання основоположних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображене в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутим цілями. Більше того, так само, як і в інших сферах соціальної, фінансової і економічної політики, національні органи мають певну свободу розсуду під час прийняття і виконання законів, що регулюють питання власності та договірні відносини. Цю свободу розсуду все ж таки мають контролювати європейські структури. Тому Суд повинен був упевнитися, чи не були перевищені надані Урядові межі свободи розсуду, тобто чи застосовано в цій справі доктрина «ultra vires» (хоча й законну саму по собі) з урахуванням принци пропорційності. У справі " ОСОБА_4 та інші проти …" ЄСПЛ зробив висновок про те, що певні законні очікувані заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретацій вимоги як такої що може вважатись активом: вона повинна мати обґрунтовану закону підставу, якою зокрема є чинна норма закону, тобто встановлю законом норма щодо виплат (зокрема пенсійних, допомоги) на момент дії щ норми є активом, на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

За змістом ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах іф порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частою 1 ст. 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При таких обставинах, у відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно частин 1, 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіми органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. … Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.». Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 15 ЦК України також передбачає право кожної особи на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 цього ж кодексу – право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, вказуючи в якості одного зі способів захисту цивільних прав та інтересів визнання права. Ст. 392 ЦК України також передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності.

Застосовуючи вищенаведені норми права до спірних правовідносин, оскільки іншим порядком, крім судового, неможливо захистити спадкові права та законні інтереси позивача, останній і вважав необхідним звернутися до суду з вказаними позовними вимогами про визнання права власності на майно в порядку спадкування після смерті батька, які він вважає законними та обґрунтованими.

Отже, в даному випадку немає перешкод для набуття позивачем права приватної власності на вказане майно – кошти.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Тобто, відповідач або інші особи повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв зазначеними особами до суду не надано.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не погодження з певними положеннями позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 як спадкоємця за законом ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , різницю між фактично отриманою та належною до оплати спадкодавцю ОСОБА_2 сумою пенсії по втраті годувальника чоловіка ОСОБА_3 за період з 12 січня 2017 року по квітень 2019 року включно за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 по адміністративній справі № 804/536/18 року в розмірі 59 573 грн. 13 коп. (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три грн. 13 коп.), а також стягнути ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн 40 коп.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 21, 41, 55, 58, 124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 16, З, 5, 15, 16, 321, 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1226, 1258, 1259, 1261-1265, 1269, 1270, 1282 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як спадкоємця за законом ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , різницю між фактично отриманою та належною до оплати спадкодавцю ОСОБА_2 сумою пенсії по втраті годувальника чоловіка ОСОБА_3 за період з 12 січня 2017 року по квітень 2019 року включно за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 по адміністративній справі № 804/536/18 року в розмірі 59 573 грн. 13 коп. (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три грн. 13 коп.)

Стягнути Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2020 року.

Суддя -