Ухвала суду № 87437313, 06.02.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6150/19

Провадження (1-кп/199/92/20)

УХВАЛА

06.02.2020 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Савченка Є.М.

при секретарі - Малюк О.О.,

за участю сторін:

прокурора - Понедільченко І.О.

захисників: - Романцова ОСОБА_1 .

-Новік Л.Є.

обвинувачених: - ОСОБА_2

-ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро кримінальне провадження №12019040630000868, відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

06.02.2020 року в судовому засіданні, прокурор Понедільченко І.О. просив відкласти засідання, повторити виклик свідків, також заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1), 3), 4), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому ОСОБА_2 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи тяжкість злочину, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Крім того, знаходячись під загрозою застосування тяжкого покарання, ОСОБА_2 , володіючи відомостями щодо свідків, може вплинути на них. Прокурор вважає, що, беручи до уваги підвищену суспільну небезпеку інкримінуємих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, є ризик перешкоджання останнім здійсненню кримінального провадження, продовження злочинної діяльності. Також прокурор Понедільченко І.О. заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_3 з цілодобовою забороною залишати житло. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, в тому числі за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, а тому вважає, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинення нового кримінального правопорушення, який вказує на необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник Романцов М.В. не заперечував проти відкладення судового розгляду, стосовно клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вважаючи дане клопотання необґрунтованим, просив відмовити в його задоволенні і зміни на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою; стосовно клопотання відносно ОСОБА_3 просив відмовити в його задоволенні, змінити на нічний домашній арешт.

Обвинуваченим ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник Новік Л.Є. не заперечувала проти відкладення судового розгляду, заперечувала проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, відносно ОСОБА_3 та просила його змінити на домашній арешт із забороною зашити житло у нічний час доби, що було підтримано обвинуваченим ОСОБА_3 . Стосовно клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 – вони просили відмовити в його задоволенні, зміни на більш м`який.

Також, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засідання пояснив, що просить змінити йому запобіжний захід у зв`язку із необхідність звернення до медичного закладу та проходження курсу лікування. Також пояснив, що нещодавно він зареєстрував шлюб і тому має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце мешкання та зобов`язується виконувати покладені на нього обов`язки та не порушувати їх.

Зокрема, своє клопотання захисники і обвинувачені обґрунтували тим, що ризики, зазначені прокурором у клопотанні, не знайшли свого підтвердження, а ОСОБА_2 повинен бути звільнений з-під варти, що ОСОБА_2 не буде ухилятися від суду та не буде перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Прокурор був проти клопотань про зміну запобіжного захисту ОСОБА_3 на нічний домашній арешт, наполягав на задоволенні клопотань про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 і цілодобового домашнього арешту ОСОБА_3 .

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши зміст обвинувального акта відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , матеріали справи, вважає, що клопотання прокурора про відкладення судового розгляду підлягає задоволенню, стосовно продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на 60 днів, клопотання прокурора про продовження строку цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 , а також клопотання захисників і обвинувачених стосовно запобіжних заходів, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора частково, та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , та задовольнити клопотання захисника Новік Л.Є. та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну останньому запобіжного заходу на нічний домашній арешт.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до змісту обвинувального акта, ОСОБА_2 обвинувачується за ст.ст.185 ч.2,186 ч.2, 187 ч.2, 28 ч.2, 357 ч.1 КК України, з яких за ст.187 ч.2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_2 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

За таких обставин суд вважає, що оскільки на цей час ОСОБА_2 продовжує обвинувачуватися у вчиненні злочинів, в тому числі тяжкого умисного злочину, враховуючи те, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, на який вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченому тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, а також в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Для відмови в звільненні особи з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб потерпілих, свідків, які ще не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченому.

При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_2 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

Досліджуючи клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв`язки, репутацію обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред`явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи на цей час не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 .

Розглядаючи можливість зміни запобіжного заходу на інший, менш суворий, суд, враховуючи вищезазначене, вважає, що альтернативні запобіжні заходи є такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 .

Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд виходить з того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних, в тому числі тяжких злочинів. Санкцією ч. 2 ст. 187 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

За таких обставин суд вважає, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, який вказує на необхідність продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Але також суд враховує доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Новік Л.Є. про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на нічний домашній арешт, його міцні соціальні зв`язки, необхідності звернення до закладів охорони здоров`я та необхідності матеріального забезпечення родини, а для забезпечення виконання обов`язків обвинуваченим та запобіганню ризикам передбачених п.5) ч.1 ст.177 КПК України, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною покидати житло у нічній час доби, буде достатньо.

Таким чином, клопотання прокурора Понедільченко І.О. підлягає частковому задоволенню, а запобіжний захід обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає зміні на домашній арешт із забороною покидати житло в нічний час доби.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, не визначався, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується за ст.ст.185 ч.2,186 ч.2, 187 ч.2, 28 ч.2, 357 ч.1 КК України.

Керуючись ст.ст. 176-179, 183, 193, 194, 199, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Відкласти судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019040630000868 відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ст.ст.186 ч.2, 28 ч.2, 357 ч.1, 185 ч.2, 187 ч.2 КК України, на 11 лютого 2020 року о 11 год. 30 хв. в залі суду за адресою: 49083 м.Дніпро, вул.Новоселівська,9, в яке викликати:

прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1;_________

обвинувачених: ОСОБА_2 (ДУВП №4) і ОСОБА_3 ;________

захисників: Романцова М.В. і Новік Л.Є.________

2. В задоволенні клопотання захисника Романцова М.В. і обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 на більш м`який - відмовити.

3. В задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

4. Задовольнити клопотання прокурора і відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - продовжити на 60 днів, тобто до 05 квітня 2020 року.

5. Задовольнити частково клопотання прокурора і повністю клопотання захисника Новік Л.Є. і обвинуваченого ОСОБА_3 , та обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю міста Дніпропетровська, обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 60 діб, з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 22:00 години до 06:00 години, без дозволу суду або прокурора, строком до 05 квітня 2020 року.

По закінченню строку дії запобіжного заходу та за відсутністю клопотання прокурора в порядку ст. 199 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборона залишати житло припиняє свою дію і запобіжний захід, заборона та обов`язок вважаються скасованими.

6. Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» та начальнику Амур-Нижньодніпровському ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суд.

7. Ухвала набирає чинності негайно та окремому оскарженню не підлягає.

8. В той же час, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», зважаючи на Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-208/2018 (2402/18) від 13.06.2019 за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 КПК України, учасники судового провадження на ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя: Є.М.Савченко