Рішення № 87435748, 31.01.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6965/19

Провадження № 2/487/486/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Кожина В.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

17.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 97,8 кв.м., житловою площею 46,9 кв.м.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в 1974 році йому була надана земельна ділянка площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 а відповідно до Виписки з протоколу № 2 загальних зборів колгоспників рибоколгоспу «3-й Решающий» від 10.02.1974 року. В 1979 році позивачем на вказаній земельній ділянці було збудовано будинок. Таким чином, спірний житловий будинок перебуває в користуванні позивача з 1979 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті, відповідною довідкою Ф-З та копією будинкової книги, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є домовласником. З технічного паспорта виготовленого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 20 березня 2019 року, інвентаризаційна справа № 1505 вбачається, що вищевказаний житловий будинок 1979 року побудови, загальна площа якого становить 97,8 кв.м., а житлова площа - 46,9 кв.м., відповідає технічним нормам забудови та придатний для проживання. Крім того, згідно довідки наданої Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 20.03.2019 року за № 2-769 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 а не потребує введення об`єкта в експлуатацію. Так, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме спірний житловий будинок, проте державним реєстратором йому було відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на зазначений вище житловий будинок, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 належних документів, які необхідні для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За такого, на даний час позивач позбавлений можливості реалізації своїх речових прав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, від його представника – адвоката Юрчак Я.І. до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, обставини викладені в позові підтримують, наполягають на його задоволенні.

Представник відповідача Миколаївської міської ради до судового засідання не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, рішення по справі просив прийняти за наявними матеріалами справи та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них, а згідно зі ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, право власності - це право особи на майно, яке він здійснює відповідно до закону, по своїй волі і незалежно від волі інших осіб. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 316 ЦК України що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що відповідно до Виписки з протоколу № 2 загальних зборів колгоспників рибоколгоспу «3-й Решающий» від 10.02.1974 року ОСОБА_1 1974 року було надано земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В 1979 році позивачем на вказаній земельній ділянці було збудовано будинок, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим КП «ММБТІ» 20.03.2019 року, інвентаризаційна справа №1505, з якого вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 1979 року побудови, загальною площею 97,8 кв.м., житловою площею – 46,9 кв.м. Вказаний житловий будинок відповідає технічним нормам забудови та придатний для проживання.

Крім того, згідно довідки наданої Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 20.03.2019 року за № 2-769 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. А-1 (1979р.) житловою площею 46,9кв.м., загальною площею 97,8кв.м., гараж літ. Б (1981р.), сарай літ. Г (1980р.) - не потребує введення об`єкта в експлуатацію, згідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України №304 від 13.06.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 року за №1132/21444. Погріб літ. Бпд, душ літ. В, вбиральня літ. Д – не потребує дозволу на введення об`єкта в експлуатацію, згідно постанови Кабінету міністрів України від 07.06.2017 року №406.

Таким чином встановлено, що спірний житловий будинок було збудовано 1979 року. У 1979 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-11) і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які зокрема визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно положень ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин мав право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним жилого будинку з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

З будинкової книги на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований у 1979 році, вбачається, що домоволодільцем вказаного будинку є ОСОБА_1 .

Також, згідно довідки №303 від 11.09.2019 року, виданої Відділом соціально-економічного розвитку мкр. «Велика Корениха» Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , 1952р.н., зареєстрований у спірному домоволодінні 01.11.1979 року.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що законодавчі акти, які діяли на момент будівництва спірного житлового будинку, не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації, суд приходить до висновку, що власником спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 97,8 кв.м., житловою площею 46,9 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ: 26565573.

Суддя Т.А.Карташева