Вирок № 87434718, 07.02.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/697/20

1-кп/336/468/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 лютого 2020 року

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,з участю секретаря судового засідання Аксьонової О.А.,прокурора Самрко Р.С.,обвинуваченого ОСОБА_1 ,розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки м.Зеленодольськ Дніпропетровської області,громадянки України,з середньою освітою,незаміжньої,офіційно не працює,зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

18.01.2020 року о 18 годині 46 хвилин ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів,повторно,знаходячись у приміщенні торгівельного залу магазину ТОВ «Сільпо-Фуд» по вул.Іванова 1-а в м.Запоріжжі,переконавшись,що за її діями ніхто не спостерігає,шляхом вільного доступу з торгової полиці намагалась таємно викрасти майно ,що належить ТОВ «Сільпо-Фуд»,а саме:

-пасту горіхову NUTELLA з какао 200 гр.у кількості 4 штук загальною вартістю 225 гр.56 коп.,

-пасту горіхову NUTELLA з какао 350 гр.у кількості 1 штука вартістю 79 гр.20 коп.,

-шоколад MILKA арахіс та кульки 90 гр.в кількості 6 штук загальною вартістю 151 гр.15 коп., на загальну суму 445 гр.91 коп.,які сховала у наявну при ній сумку,після чого після проходження касової зони без оплати товару направилась до виходу з магазину,проте не довела свій злочинний намір до кінця з причин,що не залежали від її волі,так як була зупинена працівником охорони магазину.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого ій кримінального правопорушення винуватою себе визнала повністю.

Пояснила,що 18.01.2020 р.у вечірній час вона знаходилась у торгівельному залі магазину «Сільпо» по вул.Іванова в м.Запоріжжі,де намал намір вкрасти товар,який в подальшому продати за готівку.Скориставшись тим,що за її діями ніхто не спостерігає,взяла з полиці та сховала у сумку вказані у обвинувальному акті продукти харчування,які без оплати на касі намагалася винести з магазину,проте після проходження касової зони біля виходу була затримана охоронцем.У скоєному розкаялася,фактичних обставин справи та доказів,що їх підтверджують,не оспорювала.

Відповідно до ч.3,4 ст.349,351 КПК України суд,з урахуванням повного визнання винуватості обвинуваченим,за згодою учасників судового провадження,визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин,що підтверджують винуватість обвинуваченого,які ніким не оспорюються.При цьому суд роз`яснив наслідки,передбачені ч.3 ст.349 КПК України,переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів,що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази суд встановив, що винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження,що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема,у рішенні у справі «Коробов проти України».

За змістом статті 32 КК України,повторністю злочинів

визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або

більше злочинів, якщо вони:

1) передбачені тією самою статтею або частиною статті

Особливої частини КК

2) передбачені різними статтями Особливої частини КК

і в статті, за якою кваліфікується наступний злочин,

вчинення попереднього злочину зазначено як кваліфікуюча ознака.

При цьому для повторності не має значення, чи було особу

засуджено за раніше вчинений злочин.

Враховуючи наявність в провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя кримінального провадження відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України,суд кваліфікує дії обвинуваченої по ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинений повторно,який не було доведено до кінця з причин,що не залежали від волі особи,яка його вчинила.

Відповідно до статей 50,65 КК України особі,яка вчинила злочин, має бути призначено покарання,необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. У судовому рішенні суд має окремо обґрунтувати «вагомий внесок» кожної обставини, яка пом`якшує або обтяжує покарання.

При призначенні обвинуваченій покарання,суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та враховує відомості про особу обвинуваченої.

Так, ОСОБА_1 раніше не судима,має постійне місце проживання,тяжких наслідків від його дій не настало.

Обставиною,яка пом`якшує покарання обвинуваченого,суд відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнає активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття у скоєному.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому,що обвинувачена дає критичну оцінку своїм діям,послідовно визнає винуватість у скоєнні злочину,своїми активними діями сприяє органам слідства з`ясувати обставини вчинення злочину.

Потерпіла особа не наполягає на суворому покаранні обвинуваченої та повідомила про відсутність матеріальних претензій.

Обставин,що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України ,судом не встановлено.

Всі ці відомості у сукупності є суттєвими та дають підстави при призначенні покарання у межах санкції ст.185 КК України для застосування ст.75 КК України ,оскільки забезпечити виправлення обвинуваченої можливо без реального відбування ним покарання,але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов`язків органами з питань пробації протягом іспитового строку,який сам втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування,що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства.

Відповідно до обвинувального акту,процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався.

Керуючись ст.368,374,392 КПК України,суд-

З А С У Д И В:

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік .

Відповідно до ст.75,76 КК України, ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі звільнити,якщо вона протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки:періодично з`являтися на реєстрацію в уповноважений орган з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання і місця роботи.

Речові докази:

-пасту горіхову NUTELLA з какао 200 гр.у кількості 4 штук

-пасту горіхову NUTELLA з какао 350 гр.у кількості 1 штука

-шоколад MILKA арахіс та кульки 90 гр.в кількості 6 штук

передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого,залишити ТОВ «Сільпо -Фуд « як власнику.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення,особам,які не були присутні при проголошенні вироку,його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.

Суддя Ю.А.Галущенко