Рішення № 87434594, 06.02.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2/325/68/2020

Справа № 325/8/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря Орманджи Ф.К., розглянувши в смт.Приазовське Запорізької області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку (надалі АТ КБ) "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ “ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 жовтня 2010 року у розмірі 61703,00 грн., з підстав, передбачених ст.ст. 509, 525, 526, 527, 610, 1050, 1054 ЦК України та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що 12 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (12.02.2018 року змінено назву на АТ КБ “ПРИВАТБАНК”) та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 1000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач, згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою” та “Тарифами банку”, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Договором, який є укладеним відповідно до ч.2 ст.639, ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, передбачені порядок та умови погашення кредиту і заборгованості по ньому, сплата нарахованих в період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, а також наслідки невиконання умов договору. АТ КБ “ПРИВАТБАНК” свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням коштів внесених на погашення заборгованості станом на 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 61703,00 гривень, яка складається з: 707,19 грн. - заборгованість за кредитом; 55181,38 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2400,00 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) і 2914,43 грн. - штраф (процентна складова). На теперішній час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ “ПРИВАТБАНК” .

Представник позивача за довіреністю Гребенюк О.С. в судове засідання не з`явилася, при подачі позову подала клопотанням про розгляд справи за відсутності представника банку, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного вирішення справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , який про час та місце розгляду справи повідомлений 16 січня 2020 року, про що свідчить розписка про отримання ним судової повістки, в судове засідання не з`явився без повідомлення про причини неявки, заяву про розгляд справи без його участі та відзиву не подав.

При наявності зазначених умов на підставі статей 280, 281 ЦПК України суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із досліджених документів судом встановлено, що 12 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , шляхом підписання сторонами анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, укладений договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит, обумовивши пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг, право банку на зміну (збільшення або зменшення) кредитного ліміту в будь-який момент.

Зазначені обставини підтверджуються анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, названими Умовами та Правилами, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна, 30 днів пільгового періоду”, “Універсальна GOLD”.

Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У разі невиконання зобов`язань за договором позичальник на вимогу банку повинен виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6 договору).

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, ОСОБА_1 скористався коштами в межах встановленого кредитного ліміту, але зобов`язання по сплаті кредиту належним чином не виконував, оскільки платежі вносив не в розмірі передбаченому договором та несвоєчасно. Останній платіж за кредитом відбувся 24 вересня 2017 року у розмірі 500,00 грн.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, заперечень чи інших заяв щодо позовних вимог відповідачем суду не надано.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 ЦК).

Відповідно до наведених норм закону та встановлених обставин між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір за вказаних позивачем умов, які відповідачем не заперечені.

Відповідно до статей 525-527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

В силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України), позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України) та, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ст.624 ЦК України).

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з погашення кредиту за договором № б/н від 12 жовтня 2010 року станом на 31 жовтня 2019 року, відповідно до розрахунку позивача, утворилась заборгованість у розмірі 61703,00 грн., з яких АТ КБ “ПриватБанк” просить стягнути заборгованість за кредитом у розмірі — 707,19 грн. і заборгованість по відсоткам за користування кредитом — 55181,38 грн., нарахованих за період 20.10.2010 по 31.10.2019.

Згідно наданої банком довідки, ОСОБА_1 на підставі укладеного договору було видано кредитні картки № НОМЕР_1 (дата відкриття 20.10.2010, термін дії до 09/14), № 5168755372516860 (дата відкриття 29.09.2014 року, термін дії 10/17).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов та правил карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти включно.

Сума нарахованих відсотків в період із 20 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2019 року, згідно розрахунку позивача складає 55181 грн. 38 коп., яка підлягає частковому стягненню. Оскільки, згідно висновку щодо застосування норм права, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12, пункти 48-54), Верховного Суду від 04.07.2018 року (справа № 345/118/17), нарахування відсотків за кредитом може бути здійснено банком тільки в межах строку дії договору, який відповідає строку дії картки (до 31.10.2017 року).

З цих підстав відсотки, нараховані банком після 31.10.2017 року, стягненню не підлягають.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 707,19 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у період з 20 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2017 року — 9737,60 грн., заборгованості за пенею — 2400,00 грн., а всього в сумі 12844 гривні 79 копійок.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу в розмірі 3414,43 грн. (500 грн. - фіксована частина та 2914,43 грн. - процентна складова), суд виходить з наступного.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг передбачено суму штрафу за порушення клієнтом строків платежів більш ніж на 30 днів по будь-якому з грошових зобов`язань в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Водночас, пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов і правил надання банківських послуг передбачено сплату позичальником пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Таким чином, сума штрафу та пені передбачені за однакове за характером порушення – порушення строків сплати обов`язкових платежів, і визначення підстав для сплати штрафу як порушення зобов`язань більше ніж на 30 днів, не змінює суті і характеру такого порушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

У зв`язку зі стягненням на користь позивача суми пені, то стягнення суми штрафів, які нараховані також за прострочення виконання грошового зобов`язання, суперечить ст. 61 Конституції України, а тому в цій частині позову слід відмовити.

На підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім і документально підтверджені (платіжним дорученням №BOJ67B2NZZ від 17 грудня 2019 року) судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить: 2102,00 грн. (судовий збір сплачений при подачі позову) х 12844,79 гривень (сума задоволених вимог позову) : 61703,00 грн.(сума пред`явлених вимог) = 437,58 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, буд.1Д) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 жовтня 2010 року станом на 31 жовтня 2019 року в розмірі 12844 (дванадцять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 79 копійок, яка складається із: 707,19 гривень — заборгованість за кредитом; 9737,60 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом з 20 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2017 року; 2400,00 грн. – заборгованість за пенею.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” судові витрати в розмірі 437 (чотириста тридцять сім) гривень 58 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме в частині стягнення штрафів в розмірі 3414,43 грн. та заборгованості по процентам у період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 45443,78 грн., відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя О.П. Пантилус