Рішення № 87434526, 07.02.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/43/20 2/335/878/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря Жечевої А.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісейв Україна», третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про розірвання договору та вчинення реєстраційних дій,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Бісейв Україна» третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про розірвання договору та вчинення реєстраційних дій , в обґрунтування позову вказавши наступне.

09.06.2015 року ОСОБА_1 з 09.06.2015 року призначено на посаду директора ТОВ «Бісейв Україна» та внесено відомості про нього як директора (керівника) та підписанта цього товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Між сторонами особлива форма трудового договору - контракт щодо виконання обов`язків директора ТОВ «Бісейв Україна» не укладався. В зв`язку з тим, що Позивач втратив економічну чи будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора ТОВ «Бісейв Україна», він виявив бажання припинити трудові відносини із ним. З цією метою 08 листопада 2019 року він направив до загальних зборів ТОВ «Бісейв Україна» повідомлення, яким керуючись п. 1 частини першої ст.31 Закону України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю», абз 7 ст. 9 Статуту ТОВ «Бісейв Україна», повідомив учасників ТОВ «Бісейв Україна» про проведення позачергових загальних зборів учасників з питанням порядку денного про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Учасниками ТОВ «Бісейв Україна» отримано повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Бісейв Україна» з питанням порядку денного щодо розгляду питання про звільнення Позивача з посади директора ТОВ «Бісейв Україна» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та заяву про звільнення, що підтверджується даними АТ "Укрпошта". Отже, Позивачем виконано всі вимоги законодавства та внутрішніх документів ТОВ «Бісейв Україна» щодо процедури звільнення за власним бажанням, а саме: було надіслано письмове повідомлення про проведення позачергових зборів засновників (учасників), подано 08.11.2019 року заяву про звільнення за власним бажанням. Однак Відповідач заяву Позивача не розглянув та будь-яких дій щодо заявлених Позивачем у ній вимог не вчинив.

У зв`язку з цим позивач просить суд трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Бісейв Україна» розірвати з дати рішення суду, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України та зобов`язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) та підписанта товариства з обмеженою відповідальністю «Бісейв Україна».

Ухвалою суду від 03.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

В судове засідання позивач не з`явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи у її відсутність без проведення фіксації судового процесу, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у відсутність та відзиву на позов не надано.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи у відсутність не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття па роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже, лише на підставі письмової заяви та за умови попередження власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний трудовий договір за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Нормами ст. ст. 97, 99 ЦК України закріплено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Частиною 4 ст. 30 Закону України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Згідно із абз. 2 ст. 1 Статуту ТОВ «Бісейв Україна», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 25.12.2013 №1, учасниками товариства є

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 25500.00 грн.;

ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 24500.00 грн..

Відповідно до абз. 1 ст. 9 Статуту ТОВ «Бісейв Україна», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 25.12.2013 №1, вищим органом товариства є збори учасників або їх представників.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Статуту ТОВ «Бісейв Україна», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 25.12.2013 №1, до компетенції зборів учасників належить, зокрема, обрання і відкликання виконавчого органу.

Статтею 11 Статуту ТОВ «Бісейв Україна», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 25.12.2013 №1, виконавчим органом товариства, що здійснює поточне управління діяльністю товариства є директор. Директор підзвітний зборам учасників, організовує виконання їх рішень.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та сг.ст. 9,10,11 Статуту ТОВ «Бісейв Україна», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 25.12.2013 №1, лише загальні збори товариства можуть вирішувати питання про відкликання виконавчого органу товариства - директора.

Згідно п. 1 ч.1 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, у тому числі з ініціативи виконавчого органу товариства.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за ЗО днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Абз 7 ст. 9 Статуту ГОВ «Бісейв Україна», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 25.12.2013 №1, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, у тому числі з ініціативи виконавчого органу товариства.

На виконання зазначеного, 08 листопада 2019 року Позивачем як виконавчим органом ТОВ «Бісейв Україна» на адресу засновників (учасників) було надіслано повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Бісейв Україна» з питанням порядку денного щодо розгляду питання про звільнення Позивача з посади директора ТОВ «Бісейв Україна» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Також 08.11.2019 року Позивачем на адресу Відповідача та учасників товариства «Бісейв Україна» було направлено відповідну заяву про звільнення його із займаної посади.

Учасниками ТОВ «Бісейв Україна» отримано повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Бісейв Україна» з питанням порядку денного щодо розгляду питання про звільнення Позивача з посади директора ТОВ «Бісейв Україна» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗгіП України та заяву про звільнення, що підтверджується даними АТ "Укрпошта" за пошуком відправлення за трек-номером НОМЕР_1 (на адресу ОСОБА_2 ) та за трек-номером 6900506288900 (на адресу ОСОБА_3 ).

Отже, Позивачем виконано всі вимоги законодавства та внутрішніх документів ТОВ «Бісейв Україна» щодо процедури звільнення за власним бажанням, а саме: було надіслано письмове повідомлення про проведення позачергових зборів засновників (учасників), подано 08.11.2019 року заяву про звільнення за власним бажанням.

Натомість, уповноважений орган ТОВ «Бісейв Україна» заяву Позивача не розглянуло та не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на розірвання трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

У постанові від 03 липня 2019 року в справі №61-11768св 18 Верховний Суд виклав позицію з цього питання та зазначив, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandisрішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. andOthersv. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkovv. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що спосіб захисту обраний позивачем не суперечить закону, а тому є всі підстави для розірвання з дати рішення суду трудового договору у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, і зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про зобов`язання Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) та підписанта ТОВ «Бісейв Україна».

У частині першій статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Позовна вимога про зобов`язання вчинити певні дії заявлена до учасника справи, який не є відповідачем, а має процесуальний статус третьої особи. В той же час, діючим ЦПК України не передбачено можливості пред`явлення позовних вимог до осіб, які не є відповідачами по справі. Позивачем в порядку ст.51 ЦПК України не заявлялось клопотання про залучення до участі у справі Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради в якості співвідповідача, а тому ця вимога до третьої особи задоволенню не підлягає, а позовні вимоги судом задовольняються частково.

Разом із тим, суд зазначає, що наслідком розірвання договору є виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) та підписанта товариства з обмеженою відповідальністю «Бісейв Україна» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як розірвання з дати рішення суду трудового договору у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісейв Україна», третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про розірвання договору та вчинення реєстраційних дій, задовольнити частково.

Трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бісейв Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань39046985, місцезнаходження: 69057, місто Запоріжжя, вулиця Олександра Матросова, будинок 8А, офіс 53), розірвати з дати рішення суду, тобто з 07 лютого 2020 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з внесенням Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В частині вимог про зобов`язання третьої особи вчинити певні дії відмовити.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2020 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня отримання його копії.

Суддя: Ю.В. Апаллонова