Рішення № 87434392, 28.01.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.01.2020

Справа № 320/1426/19

Провадження № 2/937/161/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді: Іваненко О.В.,

за участю секретаря: Прозорової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Тимцясь Руслан Анатолійович до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 про визнання правовідносин припиненими у зв`язку з їх виконанням у повному обсязі,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Тимцясь Р.А. звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 про визнання правовідносин припиненими у зв`язку з їх виконанням у повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 30 вересня 2008 року між ним ОСОБА_1 та TOB «Український промисловий банк» був укладений кредитний договір №201-0111004/ФКВ-08 згідно з умовами якого Банк надав йому кредитні кошти у розмірі 100000,00доларів США (сто тисяч доларів США 00 центів) з розрахунку 15,8% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 30.09.2008 року до 29.09.2023 року. 30.06.2010 року між TOB «Укрпромбанк» та AT «Дельта Банк» було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, після чого AT «Дельта Банк» набув права вимоги по вищевказаному кредитному договору. У забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором між банком та ним був укладений іпотечний договір №201-0111004/ZфKвiп-08 від 30.09.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, він передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 410 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №201-0111004/Zфпop-08 від 30.09.2008 року з метою забезпечення виконання умов кредитного договору. 07 липня 2015 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Колодіної Л.В., була розглянута у судовому засіданні справа за №320/8303/14-ц в наслідок чого позовні вимоги банку були задоволені у повному обсязі, а саме стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 508674,94гривень. Рішення набрало чинності ще 25.11.2015 року. Після набрання судового рішення чинності на підставі виконавчих листів було відкрите виконавче провадження. Та вже 12.09.2017 року ним була в повному обсязі здійснена виплата заборгованості за кредитом, тобто рішення суду ним виконано у повному обсязі. 15.09.2017 року виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості зі сплати кредиту були закінчені у зв`язку зі сплатою заборгованості, а арешти з майна були зняті. Після сплати усієї заборгованості за кредитом, він неодноразово звертався в усному та письмовому вигляді до відділень банку відповідача у м. Мелітополь, м. Запоріжжя з метою визнання правовідносин припиненими та зняття заборони з будинку. Також з цією метою, він неодноразово дзвонив до головного офісу у м. Києві, а його представник звертався до відповідача письмово. Але до теперішнього часу відповідач ухиляється від визнання правовідносин припиненими та зняття заборони з будинку. Враховуючи погашення заборгованості за кредитом, та виконання зобов`язань перед відповідачем за кредитним договором, вважає за необхідне звернутись із цим позовом.

Тому позивач просить суд визнати правовідносини, які випливають з Кредитного договору №201-11004/ФКВ-08 від 30.09.2008 року припиненими у зв`язку з їх виконанням у повному обсязі. Визнати правовідносини, які випливають з іпотечного договору №201-11004/Zфквіп-08 від 30.09.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №7443 приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О., заборона зареєстрована в реєстрі за №7444 - припиненими у зв`язку з їх конанням у повному обсязі. Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про договір іпотеки №201-11004/Zфквіп-08 від 30.09.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №7443, заборона зареєстрована в реєстрі за №7444, щодо житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , запис який внесено на підставі іпотечного договору та посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. та зареєстрований в реєстрі за №7443 та №7444. Зняти заборону відчуження об`єкту нерухомого майна, щодо житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , запис який внесено на підставі іпотечного договору №201-11004/Zфквіп-08 від 30.09.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №7443, заборона зареєстрована в реєстрі за №7444 та посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, але надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримують в повному обсязі та просили розглянути справу в заочному порядку.

Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та від нього надійшов відзив на позовну заяву. Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надійшло. Суд вважає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними. Згідно наданого відзиву Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечує проти задоволення даного позову та вважає за необхідне повідомити наступне. 02 березня 2015 року, на підставі постанови Правління НБУ № 150 від 02 березня 2015 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» згідно з яким з 03 березня 2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОу 34047020, ОСОБА_3 . На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015р. № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» (з врахуванням Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 278 від 30.12.2015 р.), згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича. Помилковим є твердження Позивача щодо того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є правонаступником банку. Зазначено, що Фондом не допускалася протиправна бездіяльність по відношенню до Позивача та не порушувалися його права чи інтереси. Позивачем також не зазначено яким чином Фондом порушено їх права чи інтереси. Позовні вимоги відносно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні та є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та не підлягали задоволенню. Не залежно від особливого статусу банку, який знаходиться в процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку - банк все одно залишається юридичною особою, а Фонд і уповноважена особа в межах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснюють функції щодо виведення такого банку з ринку. Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Належним відповідачем в даній справі є саме банк - ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК». У зв`язку з вищевикладеним, керуючись нормами ЦПК України, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача ПАТ «ДельтаБанк» в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та від нього надійшов відзив на позовну заяву. Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надійшло. Суд вважає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними. Згідно наданого відзиву в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на повне погашення заборгованості, стягнутої AT «Дельта Банк» в межах виконавчого провадження № 51758692 на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області № 320/83303/14-ц від 07.07.2015 р. Разом із тим, позивач необґрунтовано ототожнює поняття повного виконання рішення суду та повного й належного виконання умов договору. У відповідності до положень п. 1.1 кредитного договору, позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 100000,00 дол. США. при цьому згідно п. 2.5 договору, кредит повертається лише в тій валюті, у якій він був наданий. Згідно п. 2.6 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця.

Положеннями розділу 5 кредитного договору визначено відповідальність сторін зі неналежне виконання умов цього договору, зокрема: у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним. комісій іа інших платежів, передбачених цим договором, банк має право вимагати, а позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банк) України, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення від с\ми простроченої заборгованості (п. 5.2). У випадку порушення позичальником своїх обов`язків, передбачених цим договором (крім тих, що зазначені в її. 5.2 цього договору), банк мас право вимагати від позичальника, а позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 0.5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотків від суми наданого кредиту за кожен випадок такого порушення (п. 5.3). Крім сплати штрафних санкцій винна сторона відшкодовує іншій стороні в повному обсязі завдані збитки (п. 5.4).

Стягнута за рішенням суду заборгованість у розмірі 508674,94грн., була розрахована станом на 16.07.2014 р. за діючим на той час курсом валют НБУ (11.718072 грн. за 1 дол. США), з яких 468871,11 грн. (40012,65дол. США) - заборгованість за тілом кредиту 39803,83грн. (3396,79дол. США) - заборгованість за відсотками. Реалізація Банком передбачено п. 6.2 кредитного договору права вимагання дострокового повернення кредиту змінює строк виконання позичальником обов`язку зі сплати належних банку платежів, при цьому, не змінюються інші умови кредитною договору, в т.ч., залишаються чинними, а отже, і обов`язковими для виконання позичальником умови щодо валюти виконання зобов`язань за кредитним договором, а також порядку нарахування відсотків - щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту до дня його повернення. На момент погашення боргу 19.09.2017 р. курс валют НКУ становив 26,180679 грн. за 1 дол. США, відтак, 19.09.2017 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було зараховано 19397,02 дол. США, з яких: 17879,20 дол. США - за тілом кредиту, 1517,82 грн. - за відсотками. Зважаючи також на те, що з моменту ухвалення рішення до повною його виконання пройшло більше двох років, рішенням суду питання про розірвання кредитного договору не вирішувалось, сума заборгованості за кредитним договором, визначена станом на 16.07.2014 р., зросла, в тому числі, за рахунок нарахованих у відповідності до положень и. 2.6 кредитного договору відсотків за користування кредитними коштами. На теперішній час заборгованість за кредитним договором не погашена. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 201-01 1 ІО04/ФКВ-08 від 30.09.2008 р., станом на 19.03.2019р. заборгованість за тілом кредиту нараховує 22133,45 дол. США, що відповідає 600522,33грн.; заборгованість за відсотками 26702,12 дол.США, що відповідає 724478,98грн.; пеня – 236138,90грн.; штрафні санкції за порушення умов кредитного договору - 27131,89грн. Таким чином, обов`язки позичальника за кредитним договором не можуть вважатися такими, що були виконані належним чином. Зважаючи на те, що AT «Дельта Банк» не порушувало умов кредитного договору, підстав для односторонньої відмови від зобов`язань або розірвання договору позивач не має, данний договір с чинним і обов`язковим для виконання його умов сторонами. Зважаючи на те, що цивільне законодавство містить вичерпний перелік підстав для припинення зобов`язань, які не містять положення про припинення зобов`язання у зв`язку із ухваленням судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, за відсутності одночасно задоволених позовних вимог про розірвання кредитного договору, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні, 30 вересня 2008 року між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 201-0111004/ФКВ-08 (надалі – Договір), згідно з умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 100000,00доларів США з розрахунку 15,8 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 30.09.2008 року по 29.09.2023 року. Мета кредитування - споживчі цілі. Погашення кредиту має відбуватися шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту (а.с.10-13).

Виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки № 201-0111004/Zфпор-08 від 30 вересня 2008 року між TOB «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , згідно з яким ОСОБА_2 поручається перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 201-0111004/ФКВ-08 від 30 вересня 2008 року. Відповідальність ОСОБА_2 настає у випадку невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_1 зобов`язань за договором. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть перед позивачем солідарну відповідальність, а ОСОБА_2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 (а.с.16).

Крім того у забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанку» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір №201-0111004/Zфквіп-08 від 30.09.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О., та зареєстрований в реєстрі за №7443. Заборона відчуження зареєстрована в реєстрі за №7444. Відповідно до умов якого, іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 410 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так згідно позовної заяви та відзивів, відповідно до ст. 512-519 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ № 369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між TOB «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь AT «Дельта Банку».

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 201-0111004/ФКВ-08 від 30.09.2008 року.

Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього Договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором, а Позичальник зобов`язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання Позичальником відповідної вимоги від банку (а у випадку передбаченому п. 4.2.5. не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим Договором, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у випадках, передбачених п.п. а – ж, в тому числі і в випадку порушення Позичальником строків платежів, що встановлені Договором (а.с.12).

В 2014 році AT «Дельта Банку» звернулося до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

07.07.2015 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Колодіної Л.В. була розглянута у судовому засіданні справа за №320/8303/14-ц та ухвалено рішення, яким вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 201-0111004/ФКВ-08 від 30 вересня 2008 року в розмірі 508 674 (п`ятсот вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 94 коп., з яких: тіло кредиту – 468 871 грн. 11 коп., відсотки – 39 803 грн. 83 коп. Рішення набрало чинності ще 25.11.2015 року (а.с.17-22).

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто – Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

15.09.2017 року державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Єрмаком С.О. винесено постанову про закінчення виконавчих проваджень №51758692 та №51759265 по примусовому виконанню виконавчого листа Мелітопольського міськрайонного суду №320/8303/14-ц від 25.04.2016 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 201-0111004/ФКВ-08 від 30 вересня 2008 року в розмірі 508674грн. 94коп. (а.с.24,25)

Як вбачається зі змісту вказаних постанов про закінчення виконавчих проваджень №51758692 та №51759265 від 15.09.2017 року, солідарним боржником ОСОБА_1 сплачений стягувачу ПАТ «Дельта Банк» борг в повному обсязі, чим фактично виконано виконавчий документ, а також із солідарного боржника стягнуто виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій. Знято арешт з всього рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 (а.с.23-25).

Так у своєму відзиві ПАТ «Дельта Банк» посилається на те, що стягнута за рішенням суду заборгованість у розмірі 508674,94грн., була розрахована станом на 16.07.2014 р. за діючим на той час курсом валют НБУ (11.718072 грн. за 1 дол. США). Реалізація Банком передбачено п. 6.2 кредитного договору права вимагати дострокового повернення кредиту змінює строк виконання позичальником обов`язку зі сплати належних банку платежів, при цьому, не змінюються інші умови кредитною договору, в т.ч., залишаються чинними, а отже, і обов`язковими для виконання позичальником умови щодо валюти виконання зобов`язань за кредитним договором, а також порядку нарахування відсотків - щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту до дня його повернення. На момент погашення боргу 19.09.2017 р. курс валют НБУ становив 26,180679 грн. за 1 дол. США, відтак, 19.09.2017 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було зараховано 19397,02дол. США, з яких: 17879,20 дол. США - за тілом кредиту, 1517,82 грн. - за відсотками. Також з моменту ухвалення рішення до повною його виконання пройшло більше двох років, рішенням суду питання про розірвання кредитного договору не вирішувалось, сума заборгованості за кредитним договором, визначена станом на 16.07.2014 р., зросла, в тому числі, за рахунок нарахованих у відповідності до положень и. 2.6 кредитного договору відсотків та користування кредитними коштами. На теперішній час заборгованість за кредитним договором не погашена. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 201-0111004/ФКВ-08 від 30 вересня 2008 року, станом на 19.03.2019 р. заборгованість за тілом кредиту нараховує 22133,45 дол.США, що відповідає 600522,33грн.; заборгованість за відсотками 26702,12дол.США, що відповідає 724478,98 грн.; пеня – 236138,90 грн.; штрафні санкції за порушення умов кредитного договору - 27131,89 грн.

З даними твердженнями відповідача АТ «ДельтаБанк» суд не погоджується, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом частини другої ст. 1050 ЦК України, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Реалізуючи своє право, передбачене вищезазначеною частиною ст. 1050 ЦК України, надсилаючи вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями, кредитор в односторонньому порядку змінює строк виконання зобов`язання за кредитним договором і строк виконання зобов`язання за договором настає достроково.

Логічним є те, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове стягнення заборгованості та реалізація такого права через рішення суду є волевиявленням кредитора, який бажає повернути достроково надані боржнику кошти через порушення ним кредитної дисципліни, при цьому добровільно відмовляючись отримувати прибуток у вигляді відсотків за користування кредитом, які б могли бути отримані до закінчення строку дії кредитного договору.

Прийняття судом рішення за позовом кредитора про стягнення з позичальника всієї суми заборгованості за кредитним договором достроково змінює зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту частинами до певної дати на обов`язок по виконанню судового рішення та повернення достроково всієї суми заборгованості за кредитним договором. Внаслідок такого рішення залишаються зобов`язання зі сплати боргу, визначеного судовим рішенням, та право кредитора на нарахування, передбачені частиною другою ст. 625 ЦК України за час невиконання такого рішення.

Продовження нарахування кредитором відсотків, передбачених умовами кредитного договору після реалізації кредитором свого права на дострокове повернення кредиту по день фактичного повернення всієї суми кредиту, стягнутого на підставі судового рішення суперечить таким принципам, як справедливість, добросовісність та розумність, порушує справедливий баланс інтересів сторін договору, створює ситуацію правової невизначеності, оскільки за час виконання рішення продовжують нараховуватись відсотки, розмір яких неможливо прогнозувати та розрахувати, і виконання рішення не звільняє стягувача від обов`язку зі сплати ще відсотків, які кредитор нарахує за період виконання судового рішення. І за такою логікою, після нарахування відсотків за період виконання судового рішення кредитор продовжить нараховувати відсотки до повернення відсотків, нарахованих за час виконання судового рішення, і так до безкінечності.

Крім того, продовження нарахування кредитором відсотків, передбачених умовами кредитного договору, та інших штрафних санкцій, що можуть бути обумовлені кредитним договором, та, крім цього, нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат на підставі частини другої ст. 625 ЦК України прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором та цієї ж частини другої ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання судового рішення про стягнення заборгованості є невиправданим та надмірним тягарем для боржника.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, в ухвалі від 04 квітня 2018 року у справі № 61-4629св18; постанові від 28 березня 2018 року в цивільній справі №444/9519/12, який згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судом.

Тобто, пред`явлення кредитором вимоги про дострокове стягнення заборгованості та реалізація такого права через рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №320/8303/14-ц від 07.07.2015, яке набрало законної сили 25.11.2015 по цивільній справі за позовом AT «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором потягло те, що кредитний договір № 201-0111004/ФКВ-08 від 30 вересня 2008 року припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Посилання представника позивача на те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, є безпідставними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, суд приходить до висновку, що зобов`язання, які були покладені на позивача, ним виконані повністю, у спосіб визначений законом. А відтак, правовідносини, які виникли на підставі кредитного договору № 201-0111004/ФКВ-08 від 30 вересня 2008 року припинились у зв`язку з повним виконанням зобов`язань ОСОБА_5 на користь AT «Дельта Банк».

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Пунктом 10 договору поруки № 201-0111004/Zфпор-08 від 30 вересня 2008 року передбачено, що договір діє до повного виконання зобов`язань по кредитному договору боржником або поручителем (а.с.16).

Таким чином, суд вважає, що оскільки зобов`язання, які виникли на підставі кредитного договору № 201-0111004/ФКВ-08 від 30 вересня 2008 року припинилися у зв`язку з їх виконанням то і порука припинилася в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України та п.10 Договору поруки.

Відповідно до приписів ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Так Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки передбачені у ст. 17 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст. 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, відповідач АТ «ДельтаБанк» не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 201-0111004/ФКВ-08 від 30 вересня 2008 року. З приводу доводів представника відповідача про наявність у боржника за кредитним договором заборгованості, суд вбачає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на банківський рахунок позикодавця. Таким чином при зарахуванні грошової суми, стягнутої за рішенням суду на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою, а отже і є виконаним зобов`язання, що у свою чергу має наслідком припинення іпотеки, якими забезпечено таке зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується та представником відповідача у відзиві не заперечувалось про прийняття від ОСОБА_1 та зарахування на банківський рахунок суми заборгованості, що визначена рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №320/8303/14-ц від 07.07.2015 року та постанов про закриття виконавчого провадження від 15.09.2017 року, а тому позивачем в судовому засіданні доведено виконання у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором № 201-0111004/ФКВ-08 від 30 вересня 2008 року.

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач, в порушення норм чинного національного законодавства, після припинення основного зобов`язання за заявою Позичальника/Іпотекодавця не провів державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна, а саме: житловий будинок, загальною площею 410 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та не виключив запис про заборону відчуження будинку з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, чим порушив законні права та інтереси позивача, оскільки зобов`язання за кредитним договором припинено, кредит погашений.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позов підставний і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625,631, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Тимцясь Руслан Анатолійович до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 про визнання правовідносин припиненими у зв`язку з їх виконанням у повному обсязі – задовольнити.

Визнати правовідносини, які випливають з Кредитного договору №201-0111004/ФКВ-08 від 30.09.2008 року припиненими у зв`язку з їх виконанням у повному обсязі.

Визнати правовідносини, які випливають з іпотечного договору №201-0111004/Zфквіп-08 від 30.09.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №7443 приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області: Чудською О.О., заборона зареєстрована в реєстрі за №7444 - припиненими у зв`язку з їх виконанням у повному обсязі.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про договір іпотеки №201-0111004/Zфквіп-08 від 30.09.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №7443, заборона зареєстрована в реєстрі за №7444, щодо житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , запис який внесено на підставі іпотечного договору та посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. та зареєстрований в реєстрі за №7443 та №7444.

Зняти заборону відчуження об`єкту нерухомого майна, щодо житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , запис який внесено на підставі іпотечного договору №201-0111004/Zфквіп-08 від 30.09.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №7443, заборона зареєстрована в реєстрі за №7444 та посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко