Рішення № 87433240, 07.02.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/7579/16-ц

Справа № 2/243/212/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю

секретаря Маслової К.С.

представника позивача Андрейків О.В.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні режимі відеоконференції в залі суду м. Слов`янська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості та збитків,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 травня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 50004488, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_3 кредит у сумі 79556,40 гривень, що еквівалентно на дату укладення договору 9840,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012. Відповідач взяв на себе зобов`язання належним чином використати і повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредитом та інші платежі відповідно до умов договору. Крім того, позивачем було надано відповідачу ОСОБА_3 додатковий кредит у сумі еквівалент 3345,60 доларів США в українських гривнях, що на дату укладення додаткового кредиту становило 27 186,35 гривень. Цільове призначення додаткового кредиту - сплата страхових платежів за договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору. Відповідач ОСОБА_4 виступила поручителем відповідача ОСОБА_3 згідно з умовами договору, які є невід`ємною частиною договору. Відповідно до положень п. 1.3.1 Загальних умов кредитування, що становлять невід`ємну частину договору, розмір платежів, що підлягають сплаті відповідачем у повернення кредиту та додаткового кредиту визначено в гривні станом на день укладення договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору. Крім того, згідно з п. 1.6 Умов кредитування, було укладено договір застави транспортного засобу № 50004488 від 30 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В., за яким відповідачем було передано для забезпечення виконання зобов`язань за договором автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб. см., 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 заставною вартістю 132 594,00 гривень. Однак, відповідач ОСОБА_3 з червня 2014 року припинив виконувати свої зобов`язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів. 05 жовтня 2015 року позивачем було направлено відповідачу ОСОБА_3 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50004488. 27 квітня 2016 року співробітниками курєрської служби «Експрес Мото України» відповідачу було доставлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за вказаним кредитним договором. Разом з тим, 21 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави, що зареєстровано в реєстрі за № 1148. 10 червня 2016 року державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління

юстиції у Київській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № ВП № 51384145. 15 червня 2016 року державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_3 , а саме транспортного засобу марки VW, модель Polo Sedan, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Однак, звернення стягнення й досі не здійснено, предмет застави не розшукано, та заборгованість відповідачем ОСОБА_3 не сплачена. В результаті чого станом на 19 серпня 2016 року виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 183 606,88 гривень, а також заборгованість за несплаченими платежами за додатковим кредитом на загальну суму 17385,75 гривень. Вимоги за кредитним договором до теперішнього часу відповідачами не виконані. Відповідно до п. 8.5 договору, збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням договору, повинні бути відшкодовані винною стороною понад штрафні санкції. З метою стягнення існуючої заборгованості, позивач був змушений звернутися до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та поніс витрати у розмірі 7000 гривень без ПДВ. Вказана сума з урахуванням ПДВ складає 8400 гривень. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Так, загальна сума втрат від інфляційних процесів, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором складає 89532,61 гривень, а за додатковим кредитом складає 371,19 гривень, а всього 89903,80 гривень. Крім того, позивач змушений був звернутися до ТОВ «Юридична фірма Вернер» для отримання послуг з юридичного консультування по підготовці процесуальних документів на суму 6000 гривень. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів основну суму заборгованості за кредитним договором № 50004488 від 28.05.2012 року у розмірі 183 606, 88 гривень, заборгованість за додатковим кредитом у розмірі 17 385,75 гривень, збитки у розмірі 8400 гривень, інфляційні втрати у розмірі 89 903,80 гривень, а всього 299 296,43 гривень, а також стягнути судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу та судового збору. Уточнивши свої позовні вимоги позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 159580,79 гривень, заборгованість за додатковим кредитом у розмірі 39517,37 гривень, збитки у розмірі 8400 гривень, 3% річних у розмірі 21769,53 гривень, інфляційні втрати у розмірі 102521,42 гривень, а всього 331789,11 гривень, а також стягнути судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу та судового збору.

Представник позивача Андрейків О.В., що діє на підставі довіреності від 30 вересня 2019 року в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав аналогічні пояснення викладені у позові.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Павленко О.В., що діє на підставі ордерів серія АН № 1002641 та № 1007689 в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, просив відмовити у їх задоволенні, подав відзив в якому вказав, що стосовно заборгованості за кредитним договором та за додатковим кредитом позивач у відповідності п.п. 2.1.1 та 5.4. договору застави вже скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса від 21 травня 2016 року. В частині стягнення 3% річних з відповідачів вказав на те, що оскільки останні зареєстровані на території яка знаходиться в зоні антитерористичної операції, а тому на них розповсюджується дія ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також, зазначив, що з кредитного договору, умов кредитування, та розрахунку слідує, що сума кожного наступного платежу нараховувалася позивачем у доларах США та визначалася у гривневому еквіваленті, офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, а тому щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат, вимоги позивача також задоволенню не підлягають. Зазначив, що безпідставним є нарахування позивачем збитків у розмірі 8400 гривень, оскільки на його думку вони не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України. Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказав, що доказів на підтвердження вказаних вимог позивачем суду не надано.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

28 травня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 50004488, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_3 кредит у сумі 79556,40 гривень, що еквівалентно на дату укладення договору 9840,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012. Відповідач взяв на себе зобов`язання належним чином використати і повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.

Крім того, позивачем було надано відповідачу ОСОБА_3 додатковий кредит у сумі еквівалент 3345,60 доларів США в українських гривнях, що на дату укладення додаткового кредиту становило 27 186,35 гривень. Цільове призначення додаткового кредиту - сплата страхових платежів за договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_4 виступила поручителем відповідача ОСОБА_3 згідно з умовами договору, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до положень п. 1.3.1 Загальних умов кредитування, що становлять невід`ємну частину договору, розмір платежів, що підлягають сплаті відповідачем у повернення кредиту та додаткового кредиту визначено в гривні станом на день укладення договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору.

Крім того, згідно з п. 1.6 Умов кредитування, було укладено договір застави транспортного засобу № 50004488 від 30 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В., за яким відповідачем було передано для забезпечення виконання зобов`язань за договором автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб. см., 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 заставною вартістю 132 594,00 гривень.

З червня 2014 року відповідач ОСОБА_3 припинив виконувати свої зобов`язання за договором щодо сплати щомісячних платежів.

05 жовтня 2015 року позивачем було направлено відповідачу ОСОБА_3 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50004488.

26 квітня 2016 року співробітниками курєрської служби «Експрес Мото України» відповідачу ОСОБА_4 було доставлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за вказаним кредитним договором, а 27 квітня 2016 року аналогічну вимогу було доставлено відповідачу ОСОБА_3

21 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави, що зареєстровано в реєстрі за № 1148.

10 червня 2016 року державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № ВП № 51384145.

15 червня 2016 року державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_3 , а саме транспортного засобу марки VW, модель Polo Sedan, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Разом з тим, звернення стягнення й досі не здійснено, предмет застави не розшукано, та заборгованість відповідачем ОСОБА_3 не сплачена.

Відповідно до п. 8.5 договору, збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням договору, повинні бути відшкодовані винною стороною понад штрафні санкції. З метою стягнення існуючої заборгованості, позивач був змушений звернутися до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та поніс витрати у розмірі 7000 гривень без ПДВ. Вказана сума з урахуванням ПДВ складає 8400 гривень.

Крім того, позивач змушений був звернутися до ТОВ «Юридична фірма Вернер» для отримання послуг з юридичного консультування по підготовці процесуальних документів на суму 6000 гривень.

Вимоги за кредитним договором до теперішнього часу відповідачами не виконані.

Внаслідок чого, на дату складання позовної заяви утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 159580,79 гривень, за додатковим кредитом у розмірі 39517,37 гривень, збитки у розмірі 8400 гривень, 3% річних у розмірі 21769,53 гривень, інфляційні втрати у розмірі 102521,42 гривень.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України слідує, що:

«1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Відповідно до вимог ч.1 ст. 554 ЦК України слідує, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання недопустима. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 3.3. Загальних умов кредитування відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний повернути позивачу у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення відповідачем розраховується позивачем і вказується у повідомленні позивача) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу відповідачем (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу відповідачем (для фізичних осіб та-підприємців та юридичних осіб) Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.

Відповідно до п. 3.2.5. вказаних умов позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку втрати або погіршення майна, передбаченого у забезпечення виконання зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідачем ОСОБА_3 було порушено свої зобов`язання як за кредитним договором № 50004488 так і за додатковим кредитом, не здійснивши оплату щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 159580,79 гривень та заборгованості за додатковим кредитом у розмірі 39517,37 гривень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 8.5. договору збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням договору, повинні бути відшкодовані винною стороною понад штрафні санкції.

За таких умов, з метою захисту та відновлення своїх порушених прав, позивач вимушений був звернутися до спеціалізованих організацій, а саме до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» для супроводження процесу стягнення заборгованості відповідно до кредитного договору, здійснення виконавчого напису нотаріуса, звернення стягнення на предмет застави, та у зв`язку з чим поніс витрати у розмірі 7000 гривень без ПДВ, а з урахуванням ПДВ, оскільки ТОВ «Порше Мобіліті» є платником податку на додану вартість, вказана сума складає 8400 гривень.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат, суд виходить з приписів ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України за своєю правовою природою є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з вимогами ст. 2 вказаного Закону України на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На час розгляду справи в суді Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий.

Так, в ході судового розгляду цієї справи було встановлено, що зареєстрованим та постійним місцем проживання відповідача ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 , відповідача ОСОБА_4 - є АДРЕСА_2 . В той же час як м. Горлівка, так і м. Макіївка Донецької області входять до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року.

Також, згідно ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За замістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня.

Таким чином, суд доходить до висновку, що норми ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

З огляду на викладене, суд погоджується в цій частині з доводами представника відповідача, та оскільки позивачем 3% річних були нараховані з 16 червня 2014 року, а також з кредитного договору, умов кредитування, та розрахунку слідує, що сума кожного наступного платежу нараховувалася позивачем у доларах США та визначалася у гривневому еквіваленті, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів розміру 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 21769,53 гривень та інфляційних втрат у розмірі 102521,42 гривень, задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі

гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України,у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Крім того, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потребує доказуванню. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як слідує з матеріалів справи, 15.10.2010 року між ТОВ «Юридична фірма Вернер і Партнери» та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений договір про надання юридичних послуг № 24/2010, предметом якого є надання юридичних послуг стосовно питань пов`язаних із поточною господарською діяльністю замовника.

За результатами виконання зобов`язань за вищезазначеним договором про надання юридичних послуг, 10.08.2015 року сторонами була укладена додаткова угода № 224 до вказаного договору.

18 червня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» була подана заявка на надання юридичних послуг № 612 відповідно до додаткової угоди № 224 від 10.08.2015 року до договору про надання

юридичних послуг № 24/2010 від 15.10.2010 року, щодо стягнення заборгованості та збитків з ОСОБА_3 за кредитним договором № 50004488 від 28 травня 2012 року.

01 вересня 2016 року було підписаний акт №1041 до договору про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15.10.2010 року, в якому зазначений перелік виконаних ТОВ «Юридична фірма Вернер і Партнери» робіт та їх вартість.

Відповідно до даного акту, та рахунку-фактура № 1039 від 01.09.2016 року наданого ТОВ «Юридична фірма Вернер і Партнери», вартість наданих товариством послуг становить 5000 гривень без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 6000 гривень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень на свою користь обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 159580, 79 гривень, заборгованість за додатковим кредитом у розмірі 39517,37 гривень, збитки у розмірі 8400,00 гривень, а всього 207498,16 гривень.

Отже сума задоволених позовних вимог становить 62 % (207498,16 грн. * 100% / 331789,11 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 3085,64 гривень (4976,84 грн. * 62% / 100%).

Таким чином з відповідачів у частковому порядку на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3085,64 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 525, 526, 527, 530, 533, 625, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 133, 137, 141, 259, 263-268, 273-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - задовольнити частково.

Солідарно стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ідентифікаційний код 36422974, що розташоване за адресою: 02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс «В» заборгованість за кредитним договором № 50004488 від 28 травня 2012 року у розмірі 159580 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 79 копійок, заборгованість за додатковим кредитом у розмірі 39517 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сімнадцять) гривень 37 копійок, збитки у розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, а всього 207498 (двісті сім тисяч чотириста дев`яносто вісім) гривень 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ідентифікаційний код 36422974, що розташоване за адресою: 02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс «В» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ідентифікаційний код 36422974, що розташоване за адресою: 02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс «В» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ідентифікаційний код 36422974, що розташоване за адресою: 02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс «В» витрати на оплату судового збору у розмірі 1542 (одна тисяча п`ятсот сорок дві) гривень 82 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ідентифікаційний код 36422974, що розташоване за адресою: 02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс «В» витрати на оплату судового збору у розмірі 1542 (одна тисяча п`ятсот сорок дві) гривень 82 копійок.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін