Рішення № 87432526, 28.01.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3537/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про перерахунок заборгованості по аліментах, -

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_3 про перерахунок заборгованості по аліментам, мотивуючи свої вимоги наступними обставинами. На виконанні Костянтинівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26.08.2012 року по цивільній справі № 0527/5262/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості по аліментах на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 20000,00 грн. До наступного часу рішення суду не виконана, заборгованість по аліментах не погашена. Тому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення, але не більше 100 відсотків заборгованості, в сумі 20000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Савостьянов О.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Максимчук С.П. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, надали відзив на позов у якому зазначили, що позивачка звернулась до суду після спливу спеціального річного строку позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України. Крім того, позивачкою не доведено вини відповідача у простроченні сплати заборгованості по аліментах. Так, у відповідача у 2001 році та у 2008 році народились дві доньки. Відповідач був звільнений з останнього місця роботи у 1996 році та після цього знаходився на обліку у Костянтинівському міському центрі зайнятості населення. Інших доходів, окрім допомоги по безробіттю не отримував. Позивач замість дружини перебував у відпустці по догляду за дітьми. Власних джерел доходу не мав. Його сім`я, яка складалась із дружини, двох доньок та матері позивача, існувала на заробітну плату дружини та пенсію матері, яка важко хворіла та пізніше померла. Відтак у діях відповідача відсутня протиправна поведінка. Також зазначили, що позивачем не надано розрахунку пені у відповідності до встановленої формули (а.с.50-54).

Представник третьої особи Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС у судове засідання не з`явився, надав письмові заперечення у яких просив відмовити у задоволенні позову, оскільки під час проведення виконавчих дій не встановлено будь-яких доходів відповідача, або наявності у нього майна, на яке можна звернути стягнення. Також, у період з квітня по червень 2019 року відповідачем добровільно внесено на депозитний рахунок ДВС заборгованість по аліментах в сумі 800,00 грн, тобто станом на 01.07.2019 року загальний борг ОСОБА_3 становить 19200,65 грн (а.с.23-24).

У судове засідання 28 січня 2020 року сторони та їх представники не з`явились, надали заяви про закінчення розгляду справи у їх відсутності. Відповідач ОСОБА_3 також зазначив, що не наполягає на стягнення з позивачки понесених ним судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн (а.с.86,87).

З`ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26.08.2012 року по цивільній справі № 0527/5262/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 20000,65 копійок (а.с.4). У той же час, виконавчий лист про примусове виконання рішення суду пред`явлено до виконання лише 11.10.2018 року, що підтверджується копією Постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №57402338 (а.с.26-27). Тобто підстави для нарахування та стягнення пені за період з дня набрання рішенням суду законної сили – 04.09.2012 року та до відкриття виконавчого провадження 11.10.2018 року відсутні.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, обов`язковою умовою застосування юридичної відповідальності у вигляді стягнення неустойки є винна протиправна поведінка особи, тобто воно можливе у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти, наприклад, у зв`язку з її ухиленням від сплати аліментів, розшуком, перебуванням за кордоном тощо.

При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.

Моментом невиконання судового рішення є початок ухилення від його виконання або перешкоджання його виконанню. Невиконання судового рішення полягає у невжитті особою, до якої звернуто виконання рішення, що набрало законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання.

Відповідно до вимог ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13 та від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14. У пізніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16 Верховний Суд України відступив від правової позиції щодо застосування частини першої статті 196 СК України та змінив порядок обчислення неустойки (пені) зі сплати аліментів, зазначивши, що неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, тому й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо. З урахуванням правової природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Відступаючи від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (касаційне провадження № 14-616цс18) зробила висновок про те, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Всупереч вказаним висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеним у Постанові від 03.07.2019 року у справі №640/21269/15-ц, позивачкою не надано відповідного розрахунку пені.

Суд також погоджується із запереченнями відповідача в частині відсутності вини ОСОБА_3 у простроченні сплати аліментів, як обов`язкової складової застосування неустойки (пені) у відповідності до ст. 196 Сімейного кодексу України. Так, у 2001 році та у 2008 році у ОСОБА_3 народились дві доньки – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с57-58). Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 відповідач був звільнений з останнього місця роботи 04.05.1996 року та після цього знаходився на обліку у Костянтинівському міському центрі зайнятості населення (а.с.59-60). Інших доходів, окрім допомоги по безробіттю не отримував, що підтверджено доказами, наданими представником третьої особи, а саме даними Фіскальної служби України, Пенсійного фонду України (а.с.31,32). Відтак у діях відповідача відсутня протиправна поведінка.

З урахуванням вищенаведених норм, суд також приходить до висновку, що оскільки предметом спору є не неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів – щомісячних платежів, розрахований за наведеною формулою, а загальний борг, який виник станом на дату досягнення дитиною повноліття та закриття виконавчого провадження у грудні 2011 року, то до цих правовідносин слід застосовувати загальні правила відповідальності за невиконання зобов`язань, а також строки позовної давності, визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 , та його представником було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з захистом свого порушеного права у червні 2019 року, після спливу спеціального річного строку позовної давності пред`явлення позовної вимоги про стягнення неустойки.

Цей висновок Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду міститься у Постанові від 01.08.2019 року у справі №711/10189/16-ц.

У урахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про перерахунок заборгованості по аліментах, - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 28 січня 2020 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: до ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області: юридична адреса вул. Торецька, буд. 285, м. Костянтинівка, Донецька область, ЄДРПОУ 35035126.

Повний текст рішення виготовлений 07 лютого 2020 року.

Суддя