Ухвала суду № 87430769, 06.02.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/2066/20

Провадження № 1-кс/947/1065/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі Цвігун А.В., за участю слідчого Борисова В.І., захисника Лікши В.А., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Данилко А.С. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000082 від 03.02.2020, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що 03.02.2020, у період часу з 02 години 00 хвилин по 02 годину 45 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлені особи, використовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я в момент спричинення, заволоділи майном потерпілих, після чого з місця злочину зникли.

Відомості про вказану подію 03.02.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160000000082 за ознаками скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

В ході проведення першочергових слідчих ( розшукових) дій, по гарячих слідах, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення затримані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

У відповідності до сформованої інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №198634971, квартира АДРЕСА_5 належить на праві власності у частці ј ОСОБА_4 , у частці ј ОСОБА_5 , у частці ј ОСОБА_2 , у частці ј ОСОБА_6 .

Зважаючи на виниклі обставини, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, вилучення та збереження речових доказів, без ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, у порядку ст. 236 КПК України, 03.02.2020 здійснено проникнення та проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_2 , а саме за адресою : АДРЕСА_3 .

В результаті проведення вказаного обшуку вказаної квартири, в присутності двох незацікавлених осіб, залучених у якості понятих, виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

Оскільки вилучені речі та документи є речовими доказами у кримінальному провадженні, та з метою збереження речових доказів, з`ясування всіх обставин скоєння кримінального правопорушення та проведення необхідних слідчих дій, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Слідчий в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання, зазначивши, що вилучені речі не мають значення для даного кримінального провадження.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами.

Як вбачається з поданого клопотання, особи, які можуть бути причетними до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення були затримані по гарячим слідам. Крім того, уповноваженими посадовими особами було проведено особистий обшук таких осіб, в результаті проведення якого було виявлено та вилучене відповідне майно.

Згідно поданого клопотання, в результаті проведення обшуку було вилучено речі, які могли бути набуті кримінально-протиправним шляхом, а отже такі речі зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а тому наявна необхідність в забезпеченні їх збереження.

Разом з тим, слідчий суддя не може погодитися з вказаними доводами сторони обвинувачення, оскільки стороною обвинувачення в поданому клопотанні та в судовому засіданні жодним чином не було доведено, що вилучене майно відповідає категорії речових доказів, так як жодним чином не було обґрунтовано, що таке майно могло бути набуто кримінально-протиправним шляхом, а відтак і не доведено наявності на такому майні відповідної слідової інформації.

Зокрема, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, при цьому особи, які можуть бути причетними до вчинення такого кримінального правопорушення уповноваженими особами по гарячим слідам були затримані, належне останнім майно було вилучено. Крім того, фактично, в рамках даного кримінального провадження, згідно обставин як вони викладені у клопотанні, відбулося заволодіння грошовими коштами. Будь-які відомості в частині того, що вилучені за вказаною у клопотанні адресою мобільні телефони можуть містити будь-якого роду важливу для даного кримінального провадження інформацію, як і обґрунтування того, що такі мобільні телефони могли бути набуті кримінально-протиправним шляхом подане стороною обвинувачення клопотання не містить.

Аналогічним чином, слідчому судді жодним чином не видається зрозумілим, в чому полягає необхідність в накладенні арешту на решту вилученого майна, оскільки жодне належне та достатнє обґрунтування для накладенння арешту на таке майно подане клопотання також не містить.

За таких обставин, враховуючи завдання кримінального провадження, завдання слідчого судді, а також загальні засади, передбачені ст. 7 КПК України, не доведеність стороною обвинувачення необхідності накладення арешту майна та в цілях не порушення гарантованого та забезпеченого Конституцією України права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання є в повній мірі необґрунтованим, правові підстави зазначені в поданому клопотанні є недоведеними, а тому в задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Данилко А.С. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000082 від 03.02.2020, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України – відмовити.

Тимчасово вилучене 03.02.2020 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , майно, а саме:

- два автомобільні номера НОМЕР_1 ; свідоцтво серії НОМЕР_2 про закінчення закладу підготовки водіїв, облікова картка №217 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 10.03.1978 серії НОМЕР_4 , службове посвідчення СБУ №ОД011414 на ім`я ОСОБА_8 ; мобільний телефон «Самсунг» з сенсорним дисплеєм у корпусі чорного кольору, мобільний телефон марки «НТС» з сенсорним дисплеєм у корпусі чорного кольору, кнопковий телефон марки «Самсунг» у корпусі чорно- сірого кольору, мобільний телефон марки «Сіменс» с-55 сірого кольору, мобільний телефон слайдер- чорного кольору, мобільний телефон чорного кольору марки «Нокіа» по типу слайдер, мобільний телефон з написом на задній кришці «Phone», мобільний телефон з сенсорним дисплеєм «Моторолла», мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору по типу «слайдер», мобільний телефон кнопковий чорного кольору марки «LG», мобільний телефон кнопковий біло- чорного кольору марки «Нокіа», мобільний телефон синьо- сірого кольору з кнопками марки «Philips 160», мобільний телефон рожевого кольору з надписом «МТС», мобільний телефон кнопковий марки «Нокіа» у корпусі чорного кольору , мобільний телефон кнопковий марки «ALCATEL» у корпусі чорного кольору, корпус з платою мобільного телефона «Самсунг» ІМЕІ НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Нокіа» у хромовому корпусі, мобільний телефон без задньої кришки та батареї марки «ALCATEL» ІМЕІ НОМЕР_6 , мобільний телефон марки «LG» з розбитим сенсорним дисплеєм, мобільний телефон марки «SonyEricson» сірого кольору, мобільний телефон без батареї та задньої кришки марки «Сіеменс» А-75 у корпусі сірого кольору , мобільний телефон у корпусі синього кольору без батареї та задньої кришки; пластикову ємність без кришки з скляною колбою з написом – «Нафтизин», пластикову ємність без кришки з скляною колбою з написом «Нафтизин» та чотири голки для шприца; з`вязку ключів з брелком мультилок з написом на одному із ключів «ГАЗ», один ключ з брелком від автомобільної сигналізації, брелок від сигналізації марки «SHERIF» та монетою «3 ley», ключ від автомобіля з відтиском логотипу бренду «Mersedes»; ножиці по металу з рукояткою сірого кольору марки «TOPTUL», ножиці по металу з рукояткою помаранчевого кольору, розкладний ніж з дерев`яною рукояткою, розкладний ніж чорного кольору по типу «бабочка» розкладний ніж чорного кольору з написом на лезі «MAGNUM», ліхтар чорного кольору з написом «POLICE», бінокль чорного кольору , ліхтар з написом на його поверхні «PRO-4P», картонна коробка з кишеньковим годинником у хромовому корпусі з гравіюванням «Диме от Алеси», сумка оливкового кольору з логотипом бренду « GUCCI», тряпчана тактична розгрузка; бейсбольну биту виконану із дерева яка має чорно- зелений окрас; блокнот червоного кольору з написом на обкладинці «FIRMAOMO 4» пластикові картки від наступних сім карт: НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 ; НОМЕР_13 ; НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 ; НОМЕР_16 ; НОМЕР_17 ; пластикова картка магазину «Антошка» №10170384; три пластикові картки ломбарду «Скарбниця» з наступними номерами- ВР00206767, ВР 001964137, ВР 002015142, пластикова картка мережі АЗС «WOG» № НОМЕР_18 , пластикова картка мережі АЗС «WOG» № НОМЕР_19 ; пластикова картка мережі АЗС «SOCAR» № НОМЕР_20 ; пластикова картка мережі АЗС «ОККО» № НОМЕР_21 ; пластикова картка мережі АЗС «Веста» № НОМЕР_22 ; сім картка з написом на її поверхні НОМЕР_23 ; сім картка з написом на її поверхні НОМЕР_24 ; флеш карта microsd 32 Gb з написом «PNY»; флеш карта microsd 16 Gb з написом «ADATA»; годинник наручний виготовлений з металу марки «QQ»; флеш карта об`ємом 8 Гб з маркуванням D33B29, флеш карта об`ємом 2 Гб з маркуванням D33B29, флеш карта об`ємом 4 Гб без маркування, флеш карта об`ємом 8 Гб чорного кольору з маркуванням TRANSENT, аркуш паперу з написами номерів телефонів, полімерний пакет в якому знаходиться брошка з металу жовтого кольору яка має вигляд листка, фотокартка розміром 3 на 4 із зображенням обличчя жіночої статі; 1 купюру номіналом 100 доларів США № DF30877015B, 1 купюру номіналом 100 долларів США № KB34540785K, 1 купюру номіналом 100 долларів США № НВ47431392l – повернути особі, в якої воно було вилучено.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.