Рішення № 87429148, 28.01.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2216/19

Провадження №2/541/128/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 січня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Куцин В.М.,

секретаря судових засідань Євдокимової Н.Ю.

з участю представника позивача,адвоката Пугача С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, третя особа ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом про визнання за ним права власності за набувальною давністю на 2/9 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позов послався на те, що рішенням Миргородського міського суду Полтавської області від 05.05.1993 року було проведено поділ житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 . Цим рішенням визнано право власності ОСОБА_3 на 1/3 частини будинку та виділено їй в користування кімнату 1-2 площею 12,1 кв. м., літню кухню «Б», частину огородження, газопроводу, вимощення та 1/3 частину земельної ділянки площею 470 кв.м. Визнано право власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 на 2/3 частини будинку в рівних долях та виділено їм в користування коридор 1-1 площею 4.2 кв.м, кімнату 1-3 площею 6,7 кв.м, кімнату 1-4 площею 13,6 кв.м, прибудову «б» до літньої кухні «Б», сарай «В», погреб «Г», колодязь №2, частину вимощення, газопроводу і огородження та 2/3 частини земельної ділянки площею 938 кв.м.

Відповідно до договору дарування від 01.10.1993 року ОСОБА_4 і ОСОБА_6 подарували належні їм частки у власності на будинок ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 26.06.2017 № 600 станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_7 1. з розміром частки 1/3, ОСОБА_5 з розміром частки 2/9, ОСОБА_1 з розміром частки 4/9.

Частка ОСОБА_5 в натурі не виділена, позивач проживає в будинку по АДРЕСА_1 з часу набуття ним права власності на частину будинку, відкрито володіє і користується, а також несе витрати по утриманню, в тому числі і часткою ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2018 № 144701917 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 з розміром частки 4/9.

Частини домоволодіння в тому числі і частка ОСОБА_5 в будинку по АДРЕСА_1 в натурі не виділена, він живе з часу набуття ним права власності на частину будинку, відкрито володіє і користується, та несе витрати по утриманню і частки ОСОБА_5 , тобто фактично здійснює функції власника, але не може юридично оформити ці правовідносини, оскільки на даний час власник цього майна невідомий.

9 серпня 2019 року ОСОБА_3 продала свою частку житлового будинку ОСОБА_2 .

Оскільки право власності ОСОБА_5 на 2/9 будинку по АДРЕСА_1 припинилося відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України внаслідок смерті власника 30 листопада 2008 року і з того часу, тобто більше 10 років, він відкрито та безперервно володіє цією часткою будинку та несе тягар її утримання, і даних про те що право власності на це майно перейшло до іншої особи немає і ніхто до цього часу не пред`явив до нього вимоги про реалізацію свого права власності, вважаючи, що є всі передбачені законом підстави для визнання за ним права власності на вказану частку будинку за набувальною давністю звернувся до суду з цим позовом .

Ухвалою судді від 02.10.2019 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі. Суду пояснив, що з часу набуття права власності на частину будинку з 1991 року він користувався належною йому та належною ОСОБА_5 частинами будинку, це кімната і спальня. ОСОБА_5 ніколи не проявляв інтересу до цього будинку, оскільки проживав в Донецькій області. Він проводив ремонти та обслуговував будинок та земельну ділянку, сплачував комунальні послуги за всю площу будинку так як свою частиною не користувалася і співвласниця ОСОБА_3 .В минулому році ОСОБА_7 продала свою частину будинку ОСОБА_2 із того часу вони разом користуються будинком. Він користується кімнатою та спальнею ,а ОСОБА_2 користується однією кімнатою. Після смерті ОСОБА_8 в 2008 році він продовжував користуватися частиною будинку належною останньому, оскільки будь-хто не заявляв про своє право на цю частину будинку. Будь-яким іншим способом підтвердити своє законне володіння частиною будинку належною ОСОБА_8 він не може тому просить задовольнити позов.

Представник відповідача Миргородської міської ради Полтавської області в судове засідання не з`явився, направив заяву, просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнав (а.с. 50).

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він у вересня 2019 року у ОСОБА_3 купив 1/3 частину будинку і вирішив купити решту будинку. Позивач йому повідомляв, що з 1990 - х років він користується всім будинком. З часу придбання він користується 1 кімнатою, а ОСОБА_1 -2 кімнатами. На час придбання ним частини будинку весь будинок був доглянутий однаково та використовувався позивачем. Просив позов задовольнити.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 з 1993 році проживає в будинку за адресою АДРЕСА_1 . З цього часу він проводив ремонт будинку в тому числі і в спірній частині будинку, оплачував комунальні послуги за користування всім будинком. ОСОБА_8 чи будь-хто інший ніколи інтересу до будинку чи якоїсь його частини не проявляв.

Заслухавши позивача, третю особу, свідка, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Рішенням Миргородського міського суду Полтавської області від 05.05.1993 року у цивільній справі № 2-203/93 було проведено поділ житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 . Цим рішенням визнано право власності ОСОБА_3 на 1/3 частини будинку та виділено їй в користування кімнату 1-2 площею 12,1 кв.м., літню кухню «Б», частину огородження, газопроводу, вимощення та 1/3 частину земельної ділянки площею 470 кв.м. як це зазначено у плані проекту розподілу червоним кольором. Визнано право власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 на 2/3 частини будинку в рівних долях та виділено їм в користування коридор 1-1 площею 4.2 кв. м, кімнату 1-3 площею 6,7 кв. м, кімнату 1-4 площею 13,6 кв. м, прибудову «б» до літньої кухні «Б», сарай «В», погреб «Г», колодязь №2, частину вимощення, газопроводу і огородження та 2/3 частини земельної ділянки площею 938 кв. м, як зазначено на плані синім кольором (а.с. 7,8,14-16).

Відповідно до договору дарування від 01.10.1993 року ОСОБА_4 і ОСОБА_6 подарували належні їм частки у власності на будинок ОСОБА_1 (а.с. 9).

Відповіідно до відмітки в паспорті громадянина України з 11.01.2000 року ОСОБА_1 зареєстрований у вказаному будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.34).

Згідно з довідкою ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 26.06.2017 № 600 станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 з розміром частки 1/3, ОСОБА_5 з розміром частки 2/9, ОСОБА_1 з розміром частки 4/9 (а.с.13 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті ОСОБА_5 (а.с. )

9 серпня 2019 року ОСОБА_3 продала належну їй 1/3 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу та витягом з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2019 № 176894422( а.с.20, 21)

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2018 № 144701917 та витягу від 09.08.2019 №176894422 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстроване на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 з розміром частки 4/9 та за ОСОБА_2 в розмірі з розміром частки 1/3. Таким чином, відомості про наявність нових власників частки будинковолодіння, що належала ОСОБА_5 відсутні, проте вказане нерухоме майно безхазяйним не визнане (а.с.18,19,22).

Відповідно до частин 1 та 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.13 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 5 враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Згідно з п.14 вказаної Постанови ВССУ, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно з положенням ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Позовні вимоги позивача не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, шляхом визнання за ним права власності за набувальною давністю на 2/9 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В зв`язку з тим, що позивач просив не стягувати судові витрати з відповідача, тому суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12,13,81, 141, 247, 259, 263-265,268,272,280-284, 354 ЦПК України, України, ст.ст. 28, 344, 384, 392 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 2/9 (дві дев`ятих) частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Трудолюб, Миргородського району, Полтавської області, зареєстрований проживаючим АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Миргородська міська рада м. Миргород вулиця Незалежності,17 Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051131.

ОСОБА_2 , проживаючий АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 07 лютого 2020 року.

Суддя: В. М. Куцин