Рішення № 87428652, 05.02.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/2802/19

Провадження №2/524/193/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого судді - Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Шило В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом, в якому просило суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 10.04.2015 в розмірі 54174,99 грн.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10.04.2015 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачотримав кредит у розмірі 15000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, його заборгованість за кредитом становить 54174,99 грн. У відповіді на відзив зазначив, що заява про приєднання до Умов і Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розміщені на офіційному сайті Банку складають договір про надання банківських послуг. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах, що не суперечить вимогам законодавства. На підставі заяви позичальнику відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключами до якого є пластикова картка та мобільний телефон. Вважає, що банком надано всю необхідну інформацію в письмовому виді, в результаті чого між сторонами було укладено кредитний договір, а тому вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів» не порушені. Звертав увагу на те, що ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на відносини, що виникли між сторонами, оскільки кредит наданий у формі встановленого кредитного ліміту, а не на споживчі цілі. Вказав, що сторонами при укладенні кредитного договору були обговорені усі істотні умови. З виписки по рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та те, що відповідач користувався коштами. Крім того, на думку позивача, з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Звертав увагу на те, що ним були надані докази на підтвердження ознайомлення позичальника з умовами та правилами, зокрема копія анкети-заяви, в якій зазначено, що клієнт був ознайомлений з ними. Вказав, що за умовами кредитного договору Банк має право самостійно змінити розмір кредитного ліміту.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач надіслав суду відзив та заперечення в яких зазначив, що із вимогами позивача не погоджується з огляду на наступне. Вважає. що позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували отримання кредиту в сумі, яка визначена позивачем. Звертала увагу на те, що сама анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не є доказом укладання кредитного договору та отримання відповідачем коштів. В наданій позивачем анкеті-заяві зазначені лише дані відповідача і відсутні будь-які позначки щодо того, що ОСОБА_1 мала намір користуватись послугами і якими саме. Вважає, що наданий позивачем розрахунок є лише його підрахунками, які здійснені виходячи з непідтверджених даних про надання коштів. Звертала увагу на те, що долучена позивачем анкета-заява не відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів». Вважає, що сторони не досягли в письмовій формі всіх істотних умов, передбачених законом для кредитного договору. Із сайту позивача вбачається, що за період з 10.04.2015 до дня подання відзиву правила дання банківських послуг змінювались банком 67 разів. Вважає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували вид виданої картки, умови на яких вона була видана, а наданий розрахунок не є достовірним доказом. Зазначила, що тарифи не погоджувались і не підписувались, тому нарахування відсотків та пені є неможливим. Доводи позивача про те, що анкета-заява разом із умовами та правилами і тарифами є кредитним договором, вважає хибними, оскільки надана позивачем анкета містить лише анкетні дані позичальника та не містить відомостей про ознайомлення із Умовами та правилами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що 10.04.2015 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість станом на 11 квітня 2019 року становить 54174,99 грн та складається:

- заборгованість за тілом кредита - 20739,06 грн;

- заборгованість за простроченим тілом кредита - 11983,85 грн;

- нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 18196,13 грн;

- заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 200 грн;

- заборгованість по судовим штрафам - 3055,95 грн.

НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.(ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України)

В частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Кредитні відносини, передбачають наявність певних зобов`язань між сторонами, зокрема обов`язку кредитора надати кошти, а позичальника - повернути кошти та сплатити проценти. Зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Розглядаючи касаційну скаргу по справі з аналогічними правовідносинами Велика Палата Верховного Суду виклала наступну правову позицію: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. … З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»(постанова від 03.07.2019 по справі № 342/180/17).

Застосовуючи викладену позицію Верховного Суду до правовідносин, які виникли між сторонами даної справи, суд відзначає наступне.

Так, головним доводом позивача щодо укладення договору є те, що відповідач погодилась із тим, що зміст договору міститься в трьох окремих документах - анкеті-заяві, умовах і правилах та тарифах, які в сукупності становляться кредитний договір.

Натомість, заперечуючи проти вказаних доводів, відповідач зазначає, що надані позивачем умови і правила та тарифи не підписані нею. Крім того, банком неодноразово змінювались Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанку.

Оцінивши вказані доводи сторін суд відзначає, що дійсно долучені позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Тарифи Банку не містять підпису позичальника. Крім того, із змісту анкети-заяви, яка підписана відповідачем не вбачається, що сторони дійшли домовленості, що договір між ними складається із декількох документів - анкети-заяви, умов та правил і тарифів.

Крім іншого, суд приймає до уваги надану відповідачем роздруківку із сайту позивача про зміни Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом із тим, суд враховує те, що в свою чергу позивачем не було надано доказів, які б підтверджували те, що долучені ним Умови та правила надання банківських послуг є складовою договору.

Суд також приймає до уваги те, що підписана відповідачем анкета-заява не містить жодних відомостей, які б давали підстави стверджувати про те, що сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, в тому числі щодо розміру отриманого кредиту, розміру відсотків, порядку повернення кредиту, розмір та порядок сплати неустойки.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи те, що вимог про стягнення сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625 ЦК України позивач не пред`явив, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредита та за простроченим тілом кредита.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17 вказала, що: «враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів»

Суд відзначає, що на підтвердження надання відповідачу коштів, позивачем надано суду виписку по рахунках за період з 01.04.2015 по 13.11.2019. Так, з вказаної виписки вбачається, що за картками 5168 * НОМЕР_2 та 9992 НОМЕР_3 кредитний ліміт значиться 0. Крім того, суд враховує те, що встановлення кредитного ліміту в розмірі 0 на картці 9992 * НОМЕР_3 відбулось 03.04.2015, тобто до підписання відповідачем анкети-заяви. Також, суд приймає те, що у виписці по картці 5168 * НОМЕР_2 відсутні дані про проведення операції із встановлення або зміни розміру кредитного ліміту.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували отримання відповідачем кредита(тіла) в розмірі 32722,91 грн(яка складається із простроченого тіла в розмірі 11983,85 грн та тіла кредита в розмірі 20739,06 грн)

У зв`язку із тим, що позивачем не було надано суду належних доказів, які б підтверджували розмір зобов`язання, суд вважає, що вказані вимоги є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. ст.10, 12, 81, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днівз дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Д.Андрієць