Рішення № 87428031, 28.01.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8413/18

Провадження № 2/361/215/20

28.01.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Мищенко С.Л., Смірновій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та відшкодування моральної шкоди,

установив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25 червня 2016 року, виданим Золотоніським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у області.

15 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області було укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис №4. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_2 ».

У лютому 2017 року шлюбні стосунки сторін як подружжя припинились в результаті конфліктів, що мали місце між сторонами. З цього часу вони почали проживати окремо: позивач з сином - за місцем своєї реєстрації у м. Бровари; відповідач - у своїх батьків в с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області.

За період з квітня 2014 року по лютий 2017 року відповідач за результатами конфліктних ситуацій, що мали місце в сім`ї, погрожувала покінчити життя самогубством та навіть декілька раз намагалась це вчинити. Один із таких випадків задокументовано нею власноручно та не заперечувалось відповідачем при розгляді інших цивільних справ, що мали місце між сторонами.

Позивач зазначає, що поведінка відповідача у конфліктних ситуаціях була нетиповою та непередбачуваною у зв`язку з чим сторони ще за час шлюбу звертались за консультацією до лікаря психіатра. Також, відповідач перебувала на обліку у лікаря-психіатра Броварської центральної лікарні з 30.09.2016 р.

17 лютого 2017 року мала місце подія, після якої сторони вирішили остаточно припинити будь-які подружні стосунки між собою, а відповідач переїхала на постійне місце проживання до своїх батьків у с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області. Так, 17 лютого 2017 року близько 7 год. 30 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдала тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (матері позивача) ударивши її чашкою по голові, за результатами чого Броварським ВП ГУНП в Київській області було відкрито кримінальне провадження №120171110130000669.

16 серпня 2017 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за позовом ОСОБА_5 ухвалено рішення про розірвання шлюбу між сторонами. Рішенням суду позивачу відновлено дошлюбне прізвище - « ОСОБА_5 ».

Враховуючи, що сторони самостійно не дійшли згоди щодо місця проживання дитини, відповідач у березні 2017 року звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

18 липня 2017 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнув із батька аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, яке було ухвалене за відсутності належного повідомлення відповідача, ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Черкаської області із апеляційною скаргою на судове рішення.

02 листопада 2017 року ухвалою Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Золотоніського міськрайонного Черкаської області залишено без змін.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на зазначені рішення судів попередніх інстанцій. В подальшому справа була передана до Верховного Суду.

25 червня 2018 року Верховним Судом скасовано ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 листопада 2017 року та рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

20 жовтня 2018 року при новому розгляді справи про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів на утримання дитини представником ОСОБА_2 зменшено розмір позовних вимог шляхом виключення з прохальної частини позову вимоги «про визначення місця проживання дитини з матір`ю». За час знаходження справи про визначення місця проживання дитини з матір`ю в провадженні Верховного Суду, ОСОБА_2 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька і передачу матері.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року суд ухвалив відібрати ОСОБА_3 від батька та передати його матері.

14 березня 2018 року на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області позивачем в приміщенні служби у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради передано дитину матері.

09 листопада 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області при перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 про відібрання дитини у батька і передачу матері.

Починаючи з 15 березня 2018 року і по цей час відповідач ухиляється від надання можливості позивачу брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, у позивача протягом тривалого часу була відсутня будь-яка інформація щодо місця знаходження дитини та стану її здоров`я.

15 серпня 2018 року дитину за заявою матері, без погодження з батьком, госпіталізували до Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру, де дитина перебувала на стаціонарному лікуванні понад 30 днів.

Дії та поведінка відповідача викликають стурбованість у позивача за фізичне і психологічне здоров`я дитини у зв`язку з чим позивач вважає за необхідне звернутись до суду із зазначеним позовом про визначення місця проживання дитини з батьком.

Згідно акту обстеження умов проживання, приватний будинок, в якому проживає позивач ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складається з 5-ти кімнат, загальною площею 134 кв.м., житловою площею 80 кв.м. У будинку є сучасна система опалення, водопостачання, електропостачання та газопостачання. Помешкання мебльоване, наявна уся необхідна техніка. Для проживання дитини виділена окрема кімната площею 15,2 кв.м. У кімнаті є окреме спальне місце, шафа для речей, зони для навчання та відпочинку, дитячий одяг, речі індивідуального користування, дитячі іграшки, розвиваючі ігри.

Батько дитини офіційно працевлаштований. Працює на посаді продавця автозапчастин у автомагазині.

В додатках до позовної заяви, також міститься довідка від 10.08.2017 р. дошкільного навчального закладу управління освіти і науки Броварської міської ради «Віночок» видана на ім`я позивача, з якої вбачається, що син позивача - ОСОБА_8 з 03.07.2017 р. зарахований та відвідує ДНЗ «Віночок», який знаходиться у 800 метрах від будинку позивача. Поруч також знаходяться дитячі гуртки, Броварська ЗОШ №3 в 500 метрах від будинку парк, озеро, що сприяє здоровому та всебічному розвитку дитини.

Обставини справи та докази, що містяться в додатках свідчать, що позивач належним чином виконував та виконує свої батьківські обов`язки; цікавиться та переживає за фізичний та психологічний стан дитини; в передбачений законом спосіб намагається реалізувати своє конституційне право на батьківство.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, просить суд стягнути з відповідача на його користь суму в розмірі 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях позивача, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, яка проявилась в перешкоджанні позивачу в реалізації його батьківських прав.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти в розмірі 1/5 частини доходу відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні позовній заяві, просили про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі, пояснила, що дитину вона виховує належним чином, оскільки за освітою є вихователем. Позивач участі у вихованні та утриманні дитини не бере, аліменти не сплачує, здоров`ям дитини не цікавиться і не допомагає в лікуванні, до дитини приїздить лише тоді, коли подає черговий позов до суду, привозить по одній дитячій іграшці хлопчика, чим травмує дитину.

Посилаючись на викладене, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи служби у справах дітей та сім`ї Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Двічі судом було призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проте представник третьої особи до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області не з`явився, направили до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, покладалися на розсуд суду.

В судове засідання представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направили до суду пояснення, в яких зазначали про необхідність врахування рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року, оскільки суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для встановлення місця проживання дитини разом з матір`ю та стягнення аліментів на утримання дитини. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.06.2018 р. правова оцінка позивних вимог раніше прийнятих судами не давалась, тільки було зазначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, якщо справу розглянуто за відсутністю будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання. Просили також про розгляд справи у відсутність представника.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , допитаний в якості свідка, показав, що спочатку відповідач вела себе адекватно, мала нормальний психологічний стан, проте згодом почала проявляти агресію, мали спробу вчинити самогубство, є в матеріалах справи передсмертна записка. Вважає, що відповідач виховує дитину неналежним чином, в нього є всі умови для життя та розвитку дитини. Безліч разів приїздив до місця проживання дитини, але бачився з сином лише 4 рази.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що є другом сім`ї ОСОБА_2 , навчався разом з відповідачем в університеті. Відповідач мала нормальний емоційний стан, інколи вчиняла істерики, їздив з позивачем до дитини 7-8 разів, але бачилися батько з сином лише один раз на свято Святого Миколая , забрали подарунки. Під час проживання з батьком дитина була охайною, доглянутою.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що є другом позивача, разом з ним їздив до дитини, батько дитину любить, піклується про неї, згоден був на відновлення шлюбних відносин заради того, щоб бути поруч з дитиною.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що є хрещеним батьком дитини, спілкувався здебільшого з ОСОБА_1 , батьком дитини, останній піклувався про дитину, ніяких відхилень в розвитку дитини не помічав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що є сімейним лікарем, дитину для огляду приводив батько, робилися необхідні щеплення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що є працівником служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області, вела сім`ю ОСОБА_2 , дитина було доглянутою, охайною, вдягненою по сезону.

Судом встановлено, що 15 квітня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №4. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_2 » (а.с.17 том І).

Від спільного подружнього життя мають одного малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18 том І).

Спільне життя у позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 не склалося, тому рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2017 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу відновлено дошлюбне прізвище дружини - « ОСОБА_5 » (а.с.23 том І).

Після припинення подружніх відносин, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом з батьком позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 03 липня 2017 року відвідував ДНЗ «Віночок» Управління освіти і науки Броварської міської ради (а.с.27,29 том І).

На підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року малолітнього ОСОБА_3 було відібрано від батька позивача ОСОБА_1 та передано його матері відповідачу ОСОБА_2 (а.с.26 том І).

Комісією з питань захисту прав дитини Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області визначено дні побачення позивача ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , три рази на тиждень кожною тижня місяця, кожного четверга, п`ятниці, суботи з 8:00 до 18:00 па території Золотоніського району і м. Черкаси за попередженням відповідача ОСОБА_2 до вирішення даного питання в судовому порядку, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії №9 від 31 серпня 2018 року (а.с.31-32 том І).

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 вересня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1300 грн. щомісячно, починаючи з 01 липня 2018 року та до повноліття дитини (а.с.59-60 том І).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.114 том І), проте, відповідно до довідки №338 від 25 лютого 2019 року, виданої виконавчим комітетом Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, відповідач ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 близько останніх двох місяців в с. Гельмязів не проживають (а.с.96 том І), дитина з вересня 2018 року по 19 грудня 2018 року ДНЗ «Барвінок» не відвідує, що підтверджується відповідною довідкою №35 від 19.12.2018 р. (а.с.103 том І).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 обмежує його у спілкуванні з дитиною, не дозволяє бачитися з сином, приймати участь у його вихованні, дарувати подарунки, з даного приводу він звертався до правоохоронних органів та служби у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - Конвенція, ЄСПЛ відповідно) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, з наявного у матеріалах справи висновку спеціаліста психолога ОСОБА_17 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 , 4 років 10 місяців, в даний час проживає у м. Черкасах, разом з матір`ю ОСОБА_2 , 30 років (має вищу педагогічну освіту за спеціальністю «дошкільне виховання»); хлопчик має необхідні матеріально-побутові умови для задоволення потреб, розвитку та виховання; за рівнем психічного розвитку ОСОБА_3 розвинутий відповідно до віку, допитливий, цілеспрямований, має розвинуте діалогічне мовлення, вищі психічні процеси, словниковий запас, що є результатом систематичних занять з мамою з розвитку дитини; ОСОБА_3 - посидючий хлопчик, віддає перевагу самостійним іграм, може самостійно гратися тривалий час, у спілкуванні дещо сором`язливий, але доброзичливий, щирий; разом з тим у дитини ряд проблем з фізичним та емоційним здоров`ям: ОСОБА_3 має мовні вади, що потребують логопедичної корекції, проблеми зі сном та засипанням, періодичне денне нетримання сечі, проблеми з випорожненням кишківника, виявляє особистісну тривожність та високий рівень психоемоційної напруги; дитина має тривогу та побоювання, які стосуються відносин у сім`ї; за результатами дослідження, серед членів родини мама є найважливішою фігурою, до якої дитина виявляє стійку емоційну прив`язаність; хлопчик потребує маминої любові, уваги, мріє про повну сім`ю; за результатами проективних методик, ОСОБА_3 виявляє позитивне ставлення до матері, бабусі та дідуся (маминих батьків), та негативно забарвлені почуття до батька (образа, страх у ставленні до батька, страх, що тато може забрати його від матері). ОСОБА_3 виявляє психофізіологічні ознаки травми, завданої проживанням у проблемній сім`ї та розлученням батьків; існує також необхідність корекції психоемоційного, мовного розвитку, покращення фізичного здоров`я дитини; в даний час дитина проживає в емоційно-стабільному та благополучному середовищі, яке задовольняє емоційні потреби ОСОБА_3 у підтримці, любові та почутті безпеки і стабільності, має необхідні умови для подолання проблем, пов`язаних зі здоров`ям та психоемоційною сферою; у ОСОБА_3 сформована стійка емоційна прив`язаність до матері ОСОБА_2 ; мати має достатній рівень особистісної зрілості та свідомого і чуйного ставлення до вирішення проблем дитини; враховуючи негативне ставлення, відсутність стійкої емоційної прив`язаності ОСОБА_3 до батька, малолітній вік та психологічний симбіоз з матір`ю, властивий для віку, постійне проживання дитини з матір`ю наразі найкраще відповідає інтересам дитини (а.с.118-120 том І).

Зазначений висновок психолога щодо фізичного розвитку дитини підтверджується інформацією, наданою КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» від 10.09.2018 р. за №01-40/1-Л-12, згідно якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 15 серпня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в зазначеному закладі, у дитини діагностовано: розлад адаптації з переважним порушенням емоцій, енурезом, розлад артикуляції мови. ОСОБА_3 отримував лікарський засіб «Нообут», відвідував логопедичні заняття, консультований психотерапевтом. Був госпіталізований на підставі заяви матері за результатами проведення огляду (а.с.37 том І).

З медичної картки стаціонарного хворого №1047 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що з мамою дитини проведено консультації, направлені на відреагування почуттів та відновлення психоемоційного стану ОСОБА_2 , пов`язаний з розлученням, відсутністю конструктивного діалогу з колишнім чоловіком. Під час ігрової взаємодії з дитини з мамою спостерігалась активність з обох сторін, чудовий контакт, взаємодія, емоційний відгук, зацікавленість, фантазування (а.с.192-199 том І).

В матеріалах справи також міститься інформація служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області №02-04-123 від 13.05.2019 р., згідно якої протягом 2017 року, коли малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в той період ОСОБА_3 мав стабільний психоемоційний стан, його базові потреби були задоволені. Показники розвитку емоційної сфери, мовленнєвий розвиток, моторика, соціально-побутові навички відповідали віковим нормам розвитку дитини. Мати дитини ОСОБА_2 неодноразово зверталася із заявами до служби про організацію їй зустрічей з сином. За координації служби відбулися зустрічі матері та сина у присутності батька дитини та у присутності спеціалістів служби (а.с.177-178 том І).

Відповідно до пункту 6 Декларації прав дитини, затвердженої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку його особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 6 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, ґрунтуючись на рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Така правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа №402/428/16-ц).

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

До рішення Європейського Суду з прав людини в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) відповідно до пункту 2 статті 45 Конвенції та пункту 2 правила 74 Регламенту Суду додана окрема думка судді Карло Ранзоні, яка зводиться до наступного.

Презумпція на користь матері в справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судового практикою Європейського Суду з прав людини і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин» більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини (див. справу «Цаунеґґер проти Німеччини» з відповідними змінами, заява № 22028/04, § 46, 03 грудня 2009 року).

Декларація ООН не є юридично обов`язковим документом. Вона стала основою для розробки Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини 1989 року, яка, на відміну від Декларації, є юридично обов`язковим міжнародним договором. Утім, підготовчі матеріали до Конвенції чітко демонструють, що положення про «розлучення дитини з матір`ю лише за виняткових обставин» існувало на дуже початковій стадії процесу розробки. Його потім критикували, оскільки він просував стереотипний погляд матерів, який ґрунтувався на дискримінації, а відтак, його вилучили. Принцип найкращих інтересів дитини, що випливає з самої Декларації, отримав повну підтримку, втім, як першочергове та найважливіше міркування (див., наприклад, Шарон Детрік , Конвенція Організації Об`єднаних Націй про права дитини, Путівник до «Travaux Preparatoires», 1992 р., і Токо Кайме, «Основи прав у Африканській хартії про права та добробут дитини», Африканський журнал правових досліджень, листопад 2009).

Як зазначалося в справі «Цаунеґґер проти Німеччини» (цитувалася вище, § 60), спільною відправною точкою для рішень більшості держав-членів, погоджено те, що рішення щодо присудження опіки мають ґрунтуватися на найкращих інтересах дитини. Палата Лордів, наприклад, у своєму рішенні від 04 липня 1996 року вичерпно заперечила презумпцію чи принцип «переваги матері» в питаннях опіки. Більше того, він підкреслив, що перевага маленької дитини бути зі своєю матір`ю стала лише однією з багатьох конкуруючих обставин і що вона не була переважаючою (див. справу «М.Л. проти Великобританії», заява № 35705/97, 20 березня 2001 року).

Насамкінець, Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. Наприклад, у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» Парламентська Асамблея наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 61-23861св18.

Предметом розгляду в даному випадку є не участь батька у вихованні дитини та усунення перешкод в спілкуванні з дитиною. У даному випадку подано позов про визначення місця проживання дитини.

При цьому, визначення такого місця проживання разом з матір`ю дитини жодним чином не свідчить про розлучення дитини з батьком і як результат настання певних негативних наслідків для самої дитини.

Суд зазначає, що в інтересах хлопчика батькам важливо турбуватися про умови для психоемоційної безпеки дитини; натомість колишнє подружжя в інтересах дитини може зосередитися на пошуках порозуміння та налагодженні безконфліктних стосунків на основі взаємної поваги; батькам варто усвідомити, що малолітня дитина - це не іграшка, якою можна гратися по черзі та не інструмент для вияснення стосунків.

Позивач ОСОБА_1 вказував на те, що відповідач неналежним чином піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, а також чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною. Однак, позивач не надав суду доказів, які підтверджують зазначені ним обставини.

Натомість в матеріалах справи є висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, а також довідка лікаря-травматолога, що свідчать про отримання відповідачем ОСОБА_2 в результаті домашнього насильства зі сторони чоловіка позивача ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень у вигляді забоїв, садна та синців (а.с.125,126 том І). З даного приводу відповідач неодноразово зверталася до правоохоронних органів, що також підтверджується письмовими матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_2 на «Д» обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває і за медичною допомогою не зверталася, що підтверджується довідкою Золотоніської центральної лікарні від 08.04.2019 р. (а.с.127 том І).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_2 . Проживала в селі періодично, фактично проживає в селі Гельмязів з кінця лютого 2019 року. ОСОБА_20 за час свого проживання в селі Гельмязів характеризувалась позитивно. Має педагогічну освіту (закінчила Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет за спеціальністю «Дошкільне виховання»), та педагогічний стаж роботи з дітьми. В даний час безробітна, перебуває на обліку Золотоніської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості. Займається доглядом, вихованням сина ОСОБА_8 . До складу її сім`ї входять: син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_2 , батько: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працює ТДВ «Русь», механізатором, мати: ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має І групу інвалідності загального захворювання. ОСОБА_2 в користуванні має дві окремо виділені житлові кімнати площею 210 кв.м. та 11,8 кв.м. В кімнатах є дитячі іграшки, ігри, книги. ОСОБА_3 забезпечений необхідним одягом та взуттям. Продуктами харчування забезпечені (а.с.132-142 том І).

Згідно довідки-розрахунку від 23.05.2019 р., заборгованість позивача ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 23.05.2019 р. складає 7565,66 грн. (а.с.202 том І).

Позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку загальною площею 134 кв.м., житловою приблизно 80 кв.м. В будинку проживають: батько дитини позивач ОСОБА_1 , бабуся - ОСОБА_6 , дідусь - ОСОБА_23 , прабабуся - ОСОБА_24 Для проживання дитини виділена окрема кімната площею приблизно 15,2 кв.м., у кімнаті є окреме спальне місце, шафа для речей, зони для відпочинку та навчання, є дитячий одяг, речі індивідуального користування, іграшки, розвиваючі ігри (а.с.28 том І).

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін та покази свідків, суд дійшов висновку, що у позивача та відповідача склалися складні сімейні відносини і після розірвання шлюбу заручником ситуації, яка склалася між колишнім подружжям, опинилася малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого його батьківських прав у вихованні, утриманні та спілкуванні з дитиною. І позивачем, і відповідачем створено належні умови життя та розвитку дитини, сторони намагаються створити як найкращі умови для малолітнього сина.

Враховуючи малий вік дитини (5 років), проживання хлопчика останні 2 роки з матір`ю, психологічний стан та емоційну прив`язаність дитини до матері, суд дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю відповідачем ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина, то в їх задоволення слід відмовити, оскільки рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 вересня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1300 грн. щомісячно, починаючи з 01 липня 2018 року та до повноліття дитини. Рішення суду ніким оскаржено та скасовано не було, набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, даним рішенням суд вважає за необхідне визначити місце проживання неповнолітньої дитини з матір`ю, а тому стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дитини є обґрунтованим та законним.

Позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів в розмірі 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного позивачем не надано, а судом не здобуто.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 161, 179-181 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 76, 80, 81, 89, 258-259, 263-265, 350, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Сердинський