Рішення № 87425667, 07.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/249/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2020 Справа № 908/3380/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши матеріали справи № 908/3380/19

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСТАЛЬ”, 69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5

адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160

до відповідача: приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖКОКС”, 69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4

про стягнення 752,80 грн.

без повідомлення (без виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

04.12.19 до господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСТАЛЬ” (далі ТОВ “ЮГСТАЛЬ”) надійшла позовна заява за вих. від 25.11.19 № 2511/1 про стягнення з відповідача - приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖКОКС” (ПрАТ “ЗАПОРІЖКОКС”) 10 685,51 грн. заборгованості за договором поставки від 27.06.19 № 19/2019/489, з якої: 1039,20 грн. основного боргу, 197,17 грн. пені, 146,96 грн. 3 % річних та 302,18 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 252, 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, а також неналежним виконанням ПрАТ “ЗАПОРІЖКОКС” своїх обов`язків в частині повної оплати за поставлений ТОВ “ЮГСТАЛЬ” товар згідно видаткової накладної від 20.09.19 № РН-2009/1.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/3380/19 між суддями, 04.12.19 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 09.12.19 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3380/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Зокрема, вказаною ухвалою судом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 251 ГПК України, визначено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та документами, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (листом з описом вкладення) - протягом 15 днів з дня вручення ухвали від 09.12.19 у цій справі.

Згідно з наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, представником позивача копію ухвали від 09.12.19 у даній справі отримано – 16.12.19, а представником відповідача – 12.12.19.

27.12.19 відповідачем через канцелярію суду подано відзив від 20.12.19 та відповідні докази його надіслання разом з додатками на адресу позивача.

Враховуючи подання відзиву відповідачем з дотримання строку визначеного ч. 1 ст. 251 ГПК України та вимог ухвали від 09.12.19 у цій справі, судом останній прийнято до розгляду.

За змістом відзиву відповідач заперечує проти позовних вимог та просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Зокрема, відповідач зазначає, що вимоги заявлені позивачем підлягають вирішенню у третейському суді, що обумовлено 27.06.19 договором укладеним сторонами.

27.12.19 на адресу суду від позивача надійшла заява від 19.12.19 вих. № 1912/31 про уточнення позовних вимог з доказами її направлення разом з додатками на адресу відповідача.

Згідно із змістом заяви від 19.12.19 вих. № 1912/31 позивач (керуючись ст.ст. 42, 46 ГПК України) просить суд стягнути з ПрАТ “ЗАПОРІЖКОКС” 285,51 грн. пені, 165,11 грн. 3 % річних та 302,18 грн. інфляційних втрат, а всього 752,80 грн.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої п. 2 ч. 2, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч.5 ст. 46 ГПК України).

Частинами 1 та 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що заява від 19.12.19 за вих. № 1912/31 позивачем подана до суду з дотриманням положень п. 2. ч. 4, ч. 5 ст. 46 ГПК України та з урахуванням ч. 3 ст. 252 ГПК України, судом вказана заява прийнята до розгляду.

У зв`язку із чим, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 285,51 грн. пені, 165,11 грн. 3 % річних та 302,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи вимоги ст.248 ГПК України, спір у цій справі має бути розглянутий судом по 07.02.20 включно.

Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи (докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи), суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.19 між приватним акціонерним товариством “ЗАПОРІЖКОКС” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ЮГСТАЛЬ” (Постачальник) укладено договір поставки № 19/2019/489 з урахуванням протоколу розбіжностей від 27.06.19 до нього, за умовами якого (п. 1.1 договору) Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець – на умовах цього договору прийняти та оплатити товар, зазначений у Специфікаціях, в подальшому – Товар, на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені у Специфікації та включають у себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки Постачальника, пов`язані з поставкою.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата Покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в даному договорі.

Пунктом 5.2 договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється у порядку, вказаному у відповідній Специфікації до даного договору.

Договір вступає в силу з 27.06.19 та діє до 26.06.21 (пункти 10.4. та 10.5. договору).

27.06.19 сторонами укладено Специфікацію №1 до договору № 19/2019/489, якою погоджено поставку товару (сітка зварна кладочка 50х50х3) на загальну суму 43 168,56 грн. з ПДВ на умовах: DDP-склад ПрАТ “ЗАПОРІЖКОКС” м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4 у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (п.2.); датою поставки товару вважається дата передачі товару Покупцю з відміткою у видатковій накладній (п. 4); Строк оплати поставленого товару: відстрочка платежу 10 календарних днів по факту поставки товару (п.5.).

Вбачається, що на виконання умов договору та Специфікації №1 до договору № 19/2019/489, позивачем 20.09.19 поставлено відповідачу, а уповноваженим представником відповідача без зауважень (заперечень) прийнято товар на загальну суму 43 168,56 грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.09.19 № РН-2009/1 та товарно-транспортною накладною від 20.09.19 № 2009/1, які підписані представником за довіреністю від 19.09.19 № 00876 на отримання цінностей виданою ПрАТ “ЗАПОРІЖКОКС” (належним чином засвідчені копії накладних та довіреності наявні у матеріалах справи).

06.11.19 відповідачем частково здійснено оплату виставленого позивачем рахунку від 05.09.19 № 2665 за товар по договору від 27.06.19 № 19/2019/489, а саме сплачено 33 129,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.11.19 № 4500026437 (належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи).

Враховуючи, що ПрАТ “ЗАПОРІЖКОКС” не здійснило повного та своєчасного розрахунку з ТОВ “ЮГСТАЛЬ” за товар поставлений по видатковій накладній від 20.09.19 № РН-2009/1 позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

17.12.19 відповідач повністю розрахувався за товар поставлений за видатковою накладною від 20.09.19 № РН-2009/1, що підтверджуються платіжним дорученням від 17.12.19 № 4500029408 (копія наявну у матеріалах справи) про сплату відповідачем на рахунок позивача 10 039,20 грн. по рахунку від 05.09.19 № 2665 за товар по договору від 27.06.19 № 19/2019/489.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з ПрАТ “ЗАПОРІЖКОКС” 285,51 грн. пені, 165,11 грн. 3 % річних та 302,18 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором від 27.06.19 № 19/2019/489 в частині розрахунку за товар по видатковій накладній від 20.09.19 № РН-2009/1.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм права, умов договору від 27.06.19 № 19/2019/489 та п. 4 Специфікації № 1 до нього, покупець (відповідач) мав розрахуватись за товар поставлений за видатковою накладною від 20.09.19 № РН-2009/1 по 30.09.19 включно.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з умовами п.5.3. договору № 19/2019/489, датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Як свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення, відповідачем здійснено оплату товару (з відміткою про проведення банком) у сумі 33 129,36 грн. 06.11.19, а у сумі 10 039,20 грн. – 17.12.19, тобто з порушенням умов договору від 27.06.19 № 19/2019/489 та п. 4 Специфікації № 1 до нього.

З огляду на викладене, враховуючи, що день фактичної сплати суми заборгованості в силу ст. 599 ЦК України та п.5.3. договору свідчить про припинення зобов`язання виконанням, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною від 20.09.19 № РН-2009/1 у сумі 43 168,56 грн. терміном у 36 днів з 01.10.19 по 05.11.19 та у сумі 10 039,20 грн. терміном у 41 день з 06.11.19 по 16.12.19.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», правовими наслідками порушення грошового зобов`язання (сплатити гроші) є обов`язок сплатити, окрім суми основного боргу, неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором підтверджується матеріалами справи.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 165,11 грн. 3 % річних (за загальний період з 01.10.19 по 17.12.19) та 302,18 грн. інфляційних втрат за жовтень 2019 р. (нараховані на суму 43 168,56 грн.)

Перевіривши за допомогою ІПС “Законодавство” розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 302,18 грн. інфляційних втрат за жовтень 2019 р.

Щодо розрахунку 3 % річних, то враховуючи наведені вище судом періоди прострочення виконання грошового зобов`язання за накладною від 20.09.19 № РН-2009/1, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у загальній сумі 161,56 грн., з якої

- 127,73 грн. 3 % річних нараховані за період з 01.10.19 по 05.11.19 (36 днів) за порушення зобов`язання по оплаті 43 168,56 грн.

- 33,83 грн. 3 % річних нараховані за період з 06.11.19 по 16.12.19 (41 день) за порушення зобов`язання по оплаті 10 039,20 грн.

За таких обставин, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача 302,18 грн. інфляційних втрат та 161,56 грн. 3 % річних.

В іншій частині вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних судом відхиляються через безпідставність.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 285,51 грн. пені (за загальний період з 31.10.19 по 17.12.19).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойко. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 та ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка (грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи наведені вище періоди прострочення виконання грошового зобов`язання за накладною від 20.09.19 № РН-2009/1, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 268,24 грн., з якої

- 103,60 грн. пені нарахованої за період з 31.10.19 по 05.11.19 (6 днів) за порушення зобов`язання по оплаті 43 168,56 грн.;

- 164,64 грн. пені нарахованої за період з 06.11.19 по 16.12.19 (41 день) за порушення зобов`язання по оплаті 10 039,20 грн.

У зв`язку з викладеним, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача 268,24 грн. пені.

В іншій частині вимоги про стягнення з відповідача пені судом відхиляються через безпідставність.

При вирішення спору у цій справі судом залишено без задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України (викладене у відзиві від 20.12.19) з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Порядок вирішення спорів сторонами передбачено у розділі 9 договору поставки від 27.06.19 № 19/2019/489 у редакції протоколу розбіжностей від 27.06.19 до вказаного договору, зокрема, пунктами 9.1. та 9.3. договору визначено, що:

- спори та розбіжності, які виникли у зв`язку з даним договором або які стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть по можливості вирішуватись шляхом перемовин (п.9.1);

- строк дії цього договору не приводить до закінчення викладеного в цьому договорі згоди сторін відносно порядку вирішення спорів (п.9.3.).

Щодо п. 9.2. розділу 2 договору поставки від 27.06.19 № 19/2019/489, в якому, зокрема йшла мова про вирішення спорів у третейському суді, то відповідно до прийнятої сторонами в протоколі розбіжностей від 27.06.19 редакції умов договору поставки від 27.06.19 № 19/2019/489, п. 9.2. договору виключено з тексту договору згідно редакції ТОВ “ЮГСТАЛЬ”, яку прийнято сторонами при підписанні вказаного протоколу розбіжностей, про що зазначено у п. 1 протоколу розбіжностей.

За таких обставин, судом визнаються безпідставними доводи позивача про укладення між сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Як наслідок, у суду відсутні підстави для залишення позов без розгляду відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача, а саме у сумі 1867,87 грн.

Виходячи з вимог ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 11- 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236, 237, 238, ч. 4 ст. 240, 243, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖКОКС” (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, код ЄДРПОУ 00191224) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСТАЛЬ” (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5, код ЄДРПОУ 37941143) – 302 (триста дві) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 161 (сто шістдесят одну) грн. 56 коп. 3 % річних, 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 24 коп. пені та 1867 (одну тисячу вісімсот шістдесят сім) грн. 87 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

Дата ухвалення (складення повного) рішення – 07.02.2020.

Суддя В.Л. Корсун