Рішення № 87425600, 31.01.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/193/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2020 справа № 908/3274/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут В.В. (до зміни прізвища Носівець В. В. ), розглянувши матеріали справи № 908/3274/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бестбетон" (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 27-А)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно виробниче підприємство "Олтак" (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 25, кв. 6)

про стягнення 19104,51 грн.,

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно виробниче підприємство "Олтак" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бестбетон" 19104,51 грн., які складаються з 17691,00 грн. заборгованості щодо оплати за поставку готової бетонної суміші, 882,78 грн. інфляційних втрат та 530,73 грн. 3% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019 справу № 908/3274/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища Левкут В .В. ).

Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3274/19, присвоєно справі номер провадження 18/193/19, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України), якщо судове засідання не проводиться, сплив 02.01.2020, тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 31.01.2020.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 31.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ «Бестбетон» та ТОВ «БВП «Олтак» уклали усний договір на поставку готової бетонної суміші. ТОВ «БВП «Олтак» листом від 06.09.2018 № 963 замовило постачання готової бетонної суміші на 10.09.2018 з визначенням марки, пластифікатору та інших вимог. На поставку готової бетонної суміші 11.09.2018 заявки не надходило, а лише в платіжному дорученні від 11.09.2018 № 3197 зазначене призначення платежу «за бетонну суміш, послуги доставки згідно рах. № 203 від 05.09.2018. оскільки усними домовленостями визначено поставку готової бетонної суміші на умовах передплати, ТОВ «Бестбетон», отримавши кошти 11.09.2018, мало зобов`язання та спрямувало за вказаною позивачем адресою погоджену кількість машин з бетоном (а саме 3 машини). Таким чином, ТОВ «БВП «Олтак» отримало готову бетонну суміш в с. Благовіщенка Запорізької області 10.09.2018 по товарно-транспортним накладним № 1045 від 10.09.2018 (8,0 м.куб.), № 1046 від 10.09.2018 (7,0 м.куб.); 11.09.2018 по товарно-транспортним накладним № 1058 від 11.09.2018 (8,0 м.куб.), № 1060 від 11.09.2018 (10,0 м.куб.), №1059 від 11.09.2018 (6 м.куб.). Відповідачу виставлені рахунки № 203 від 05.09.2018 на суму 54072,00 грн. та № 218 від 10.09.2018 на суму 75861,00 грн., відповідно до яких відповідач повинен був сплатити на користь відповідача 129993,00 грн., але ним оплачено 112242,00 грн. згідно з платіжними дорученнями № 3169 від 06.09.2018 на суму 43746,00 грн. та № 3197 від 11.09.2018 на суму 68496,00 грн. Отже, відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 17691,00 грн. У позові позивач також посилається на висновки Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 905/1801/18 за позовом ТОВ «БВП «Олтак» до ТОВ «Бестбетон» про стягнення збитків у розмірі 27258,00 грн. сплаченої позивачем попередньої оплати, що виникли внаслідок неналежного виконання ТОВ «Бестбетон» своїх зобов`язань з поставки товару за усним договором стосовно постачання 10 та 11 вересня 2018 року готової бетонної суміші. Враховуючи приписи ст.ст. 526, 625 ГПК України позивач нарахував відповідачу також 3% річних та інфляційні втрати. З урахуванням приписів ст. 612, 613 ЦК України, ст. 193 ГК України позивач просив стягнути з відповідача 19104,51 грн. заборгованості за поставку готової бетонної суміші.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 10.12.2019 та повноважному представнику відповідача 09.12.2019.

У відзиві на позов відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що 05.09.2018 сторони у спрощений спосіб уклали договір стосовно постачання 10 та 11 вересня 2018 року на виробничий майданчик відповідача готової бетонної суміші. Відповідно до листа № 963 від 06.09.2018 сторони домовились про поставку готової бетонної суміші 10.09.2018 в обсязі 15 куб.м. За наслідками даної домовленості 05.09.2018 відповідачем виставлено позивачу рахунок № 203 від 05.09.2018 на суму 308914,50 грн., відповідно до якого вартість куб.м. бетонної суміші складає 1795 грн. без ПДВ, 2154,00 грн. з ПДВ, вартість послуг з доставки продукції за 1 шт. складає 4765,00 грн. без ПДВ, 5718,00 грн. з ПДВ. Відповідно до платіжних доручень № 3169 від 06.09.2018 на суму 43746,00 грн. та №3197 від 11.09.2018 на суму 68496,00 грн. відповідачем перераховано позивачу загалом 112242,00 грн. За твердженням відповідача йому поставлено бетонну суміш згідно товарно-транспортних накладних № 1045 від 10.09.2018 (8,0 м.куб.), № 1046 від 10.09.2018 (7,0 м.куб.), № 1058 від 11.09.2018 (8,0 м.куб.), та №1059 від 11.09.2018 (6 м.куб.). Розрахунок відповідача: 29х2154,00=62466,00; 4х5718,00=22878,00 грн.; 62466,00 грн. + 22878,00 грн. = 85338,00 грн. Загальна сума поставленого товару та наданих послуг з доставки продукції складає 85338,00 грн. Відповідач, також зазначив, що посилання позивача на рахунки, як на доказ наявного обов`язку відповідача сплатити позивачеві зазначену у рахунках вартість товару є безпідставним, оскільки рахунок не є первинним документом. Товарно-транспортна накладна № 1060 від 11.09.2018, на яку посилається позивач, як на доказ поставки продукції, не містить підпису особи, що приймала товар, а тому позивачем не надано доказів постачання товару за зазначеною товарно-транспортною накладною. Вважає, що заявлені позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини сторін щодо постачання товариством з обмеженою відповідальністю "Бестбетон" 10 та 11 вересня 2018 року на виробничий майданчик товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "Олтак" в с. Благовіщенка Більмацького району Запорізької області готової бетонної суміші С20/25 (В25 М350)П4, а також щодо ціни, якості, умов поставки, в тому числі щодо поставки за товарно-транспортною накладною № 1060 від 11.09.2018 досліджувались господарським судом Донецької області та судом апеляційної інстанції при розгляді справи № 905/1801/18.

Предметом спору справи № 905/1801/18 є стягнення збитків з ТОВ «БВП «Олтак» на користь ТОВ "Бестбетон" в розмірі 27258,00 грн. (первісно заявлено 112242,00 грн.) сплаченої ТОВ «БВП «Олтак» попередньої оплати, що виникли внаслідок неналежного виконання ТОВ "Бестбетон" своїх зобов`язань з поставки товару за усним договором стосовно постачання 10 та 11 вересня 2018 готової бетонної суміші С20/25 (В25 М350) П4.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.02.2019 у справі № 905/1801/18 (суддя Левшина Г.В.) відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог. Стягнуто з позивача на користь відповідача 2486,78 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи. Рішення суду мотивовано недоведеністю факту наявності збитків на суму 27258,00 грн. та відповідного причинного зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача та збитками, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо якості поставленого товару.

ТОВ "Бестбетон" до господарського суду Донецької області в процесі розгляду справи № 905/1801/18 подавався позов про стягнення 17691,00 грн. заборгованості щодо оплати за поставку готової бетонної суміші, що є предметом розгляду даної справи №908/3274/19, проте ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2018 зустрічну позовну заяву від 29.11.2018 ТОВ "Бестбетон" до ТОВ "Будівельно-виробниче підприємство "Олтак" про стягнення заборгованості в сумі 17691,00 грн. та додані до неї документи повернуто ТОВ "Бестбетон" на підставі ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі №905/1801/18 апеляційну скаргу ТОВ "Будівельно-виробниче підприємство "Олтак" на рішення господарського суду Донецької області від 01 лютого 2019 року у справі №905/1801/18 залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 01 лютого 2019 року у справі № 905/1801/18 залишено без змін.

В межах досудового врегулювання спору ТОВ "Бестбетон" направлено на адресу ТОВ "БВП "Олтак" лист, в якому запропоновано відповідачу врахувати позицію суду щодо поставки бетонної суміші за ТТН № 1060 від 11.09.2018 та сплатити наявну заборгованість за поставку товару в сумі 17691 грн. в термін до 30.06.2019, проте відповіді на час звернення позивача до суду ним не отримано та кошти на його рахунок не надходили, що стало підставою для звернення до господарського суду Запорізької області ТОВ "Бестбетон" з даним позовом про стягнення 17691 грн. заборгованості щодо оплати за поставку готової бетонної суміші, 882,78 грн. інфляційних втрат та 530,73 грн. 3% річних.

Положеннями ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом Донецької області та Східним апеляційним господарським судом при розгляді справи № 905/1801/18 встановлені наступні обставини щодо правовідносин, які також є предметом дослідження у справі № 908/3274/19.

Сторонами у спрощений спосіб шляхом обміну письмовими документами із погодженням предмету, ціни та строку укладений усний договір щодо постачання відповідачем на умовах передплати протягом 10-11 вересня 2018 року на виробничий майданчик позивача готової бетонної суміші С20/25 (В25 М350) П4.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, тобто, з дій осіб, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

При цьому, положеннями ч.ч.1-3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи зі змісту ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Східним апеляційним господарським судом у постанові від 16.05.2019 у справі №905/1801/18 встановлено, що ТОВ "Бестбетон" виставлено ТОВ "БВП "Олтак" 3 рахунки на оплату: № 203 від 05.09.2018 на суму 308914,50 грн.; № 203 від 05.09.2018 на суму 54072,00 грн. та № 218 від 10.09.2018 на суму 75861,00 грн..

Надана ТОВ "БВП "Олтак" копія рахунку на оплату № 203 від 05.09.2018 на суму 308914,50 грн., в т.ч. ПДВ 51485,75 грн. стосується поставки товару бетонної суміші готової С 20/25(В25 М350) П4 у кількості 106,25 куб. м, вартістю 1795,00 грн. за 1 куб. м без ПДВ або 2154,00 грн. за 1 куб. м з ПДВ, на суму 190718,75 грн. без ПДВ та послуги з доставки продукції автобетонозмішувачем у кількості 14 шт. на суму 66710,00 грн. без ПДВ. Вказаний рахунок не містить будь-яких відміток ТОВ "Бестбетон", підписів його уповноважених осіб та не засвідчений печаткою підприємства.

Надана ТОВ "Бестбетон" копія рахунку на оплату № 203 від 05.09.2018 на суму 54072,00 грн., в т.ч. ПДВ 9012,00 грн., стосується поставки товару бетонної суміші готової С 20/25(В25 М350) П4 у кількості 15 куб. м, вартістю 1795,00 грн. за 1 куб. м без ПДВ або 2154,00 грн. за 1 куб. м з ПДВ, на суму 26925,00 грн. без ПДВ; послуг з доставки продукції автобетонозмішувачем у кількості 2 шт. на суму 17640,00 грн. без ПДВ та послуг з доставки продукції автобетонозмішувачем/додатковий час на вивантаження у кількості 1 год. на суму 494,00 грн. без ПДВ. Вказаний рахунок підписаний ТОВ "Бестбетон" та засвідчений його печаткою.

ТОВ "Бестбетон" у відзиві на апеляційну скаргу при розгляді в апеляційній інстанції справи № 905/1801/18 зазначав, що наданий ТОВ "БВП "Олтак" рахунок на оплату № 203 від 05.09.2018 на суму 308914,50 грн. був лише проектом рахунку на оплату товару - бетонної суміші готової С 20/25(В25 М350) П4, але того ж дня замовником було зменшено замовлення на поставку бетонної суміші 10.09.2018 до 15 куб. м, внаслідок чого рахунок на оплату №203 від 05.09.2018 виправлено на суму 54072,00 грн.

Крім того, за усною заявкою ТОВ "БВП "Олтак" на поставку бетонної суміші 11.09.2018 ТОВ "Бестбетон" виставлений рахунок на оплату № 218 від 10.09.2018 на суму 75861,00 грн.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За своїм змістом рахунок не є первісним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а є лише документом, в якому зазначено суму належного за товар платежу.

Враховуючи, що надана ТОВ "БВП "Олтак" копія рахунку на оплату № 203 від 05.09.2018 на суму 308914,50 грн. не містить будь-яких відміток ТОВ "Бестбетон", підписів його уповноважених осіб та не засвідчена печаткою підприємства, а оригінал зазначеного рахунку сторонами не надано до матеріалів справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що копія рахунку на оплату № 203 від 05.09.2018 на суму 308914,50 грн. не є належним доказом визначення сторонами умов щодо обсягів та вартості поставки бетонної суміші за договором від 05.09.2018.

ТОВ "БВП "Олтак" на виконання умов договору від 05.09.2018 перераховано 112242,00 грн. за платіжними дорученнями № 3169 від 06.09.2018 на суму 43746,00 грн. та №3197 від 11.09.2018 на суму 68496,00 грн., з призначенням платежу: за бетонну суміш, послуги доставки згідно рах. № 203 від 05.09.2018.

У постанові Східного апеляційного господарського суду також зазначалось, що ТОВ "БВП "Олтак" звернувся до ТОВ "Бестбетон" з листом-замовленням 06.09.2018 № 963 щодо постачання 10.09.2018 з 10:00 год. з інтервалом 40 хвилин бетонної суміші марки М350 П-4 обсягом 15 куб. м за адресою: с. Благовіщенка Більмацького району.

На виконання вказаного замовлення ТОВ "Бестбетон" 10.09.2018 доставив на адресу ТОВ "БВП "Олтак" (в с. Благовіщенка Запорізької області) 2 автобетонозмішувача з бетонною сумішшю в загальному обсязі 15 куб. м, вартістю 1795,00 грн. за 1 куб. м без ПДВ або 2154,00 грн за 1 куб. м з ПДВ, а саме:

- 8,0 куб. м - відповідно до товарно-транспортної накладної № 1045 від 10.09.2018 та матеріальної перепустки № 1045 від 10.09.2018, FORD НОМЕР_1, водій Рябченко;

- 7,0 куб. м - відповідно до товарно-транспортної накладної № 1046 від 10.09.2018 та матеріальної перепустки № 1046 від 10.09.2018, автомобіль HANIA НОМЕР_2 , водій Винник.

Поставлені ТОВ "Бестбетон" 10.09.2018 бетонні суміші за товарно-транспортними накладними № 1045 від 10.09.2018 та № 1046 від 10.09.2018 в загальному обсязі 15 куб. м прийнято представником ТОВ "БВП "Олтак", що підтверджується відповідними підписами представників на вказаних товарно-транспортних накладних.

Також 11.09.2018 ТОВ "Бестбетон" доставив на адресу ТОВ "БВП "Олтак" (в с. Благовещенка Запорізької області) нову партію товару, а саме: 3 автобетонозмішувача з бетонною сумішшю в загальному обсязі 24 куб. м, вартістю 1795,00 грн. за 1 куб. м без ПДВ або 2154,00 грн. за 1 куб. м з ПДВ, зокрема:

- 8,0 куб. м - відповідно до товарно-транспортної накладної № 1058 від 11.09.2018 та матеріальної перепустки № 1058 від 11.09.2018, автомобіль FORD НОМЕР_1, водій Винник;

- 6,0 куб. м - відповідно до товарно-транспортної накладної № 1059 від 11.09.2018 та матеріальної перепустки № 1059 від 11.09.2018, автомобіль HANIA НОМЕР_2, водій Винник;

- 10 куб. м - відповідно до товарно-транспортної накладної № 1060 від 11.09.2018 та матеріальної перепустки № 1060 від 11.09.2018, автомобіль HOWO НОМЕР_3 , водій Новохатько .

Бетонні суміші за товарно-транспортними накладними № 1058 від 11.09.2018 та № 1059 від 11.09.2018 в загальному обсязі 14 куб. м прийнято представником ТОВ "БВП "Олтак", що підтверджується відповідними підписами його представників на вказаних товарно-транспортних накладних.

Бетонну суміш в обсязі 10 куб. м за товарно-транспортною накладною № 1060 від 11.09.2018 представник ТОВ "БВП "Олтак" відмовився отримувати, зазначивши на паспорті якості бетонної суміші № 1060 від 11.09.2018 про те, що «повертає бетон через те, що не встигає його прийняти».

Як зазначало ТОВ "БВП "Олтак" при розгляді справи 905/1801/18, водію автобетонозмішувача, що доставив бетонну суміш за товарно-транспортною накладною №1060 від 11.09.2018, запропоновано викликати повноважного представника для відбору проб, що водієм зроблено не було. Натомість, автомобіль покинув будівельний майданчик та злив бетонну суміш за межами будівництва.

ТОВ "БВП "Олтак" 12.09.2018 за № 983 направив ТОВ "Бестбетон" лист, в якому, посилаючись на те, що в обумовлений сторонами термін постачання товару не відбулось, поставлена ТОВ "Бестбетон" 11.09.2018 бетонна суміш не відповідала заявленим показникам якості та маркування, працівником ТОВ "Бестбетон" здійснено незаконно злив бетонної суміші на території птахофабрики (біля огорожі), вимагав в строк до 17.09.2018 здійснити демонтаж та вивіз вказаної бетонної суміші та повідомив, що через прострочення ТОВ "Бестбетон" своїх зобов`язань щодо постачання товару та постачання товару неналежної якості, їх виконання ТОВ "Бестбетон" для ТОВ "БВП "Олтак" втратило свій інтерес, у зв`язку з чим вимагає протягом 7 днів з моменту отримання даного листа повернути ТОВ "БВП "Олтак" перераховану передоплату в сумі 112242,00 грн.

ТОВ "Бестбетон" у відповідь на зазначену вимогу листом від 20.09.2018 за вих. № 02/18 відмовився виконувати вимогу ТОВ "БВП "Олтак" через її необґрунтованість та безпідставність.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01 лютого 2019 року у справі №905/1801/18, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, зроблено висновок про необґрунтованість та безпідставність вимог ТОВ "БВП "Олтак" про стягнення збитків 112242,00 грн., які в подальшому ним зменшено до 27258,00 грн., сплаченої ТОВ "БВП "Олтак" попередньої оплати щодо поставки товару за усним договором стосовно постачання 10 та 11 вересня 2018 готової бетонної суміші з огляду на таке.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Одночасно, згідно із ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При розгляді справи № 905/1801/18 судами встановлено, що в листі-замовленні від 06.09.2018 № 963 ТОВ "БВП "Олтак" визначено умови постачання ТОВ "Бестбетон" бетонної суміші, зокрема: дату та час (10.09.2018 з 10:00 год. з інтервалом 40 хвилин), обсяг (15 куб. м дату), марку бетонної суміші (марка М350 П-4) та місце доставки (с. Благовіщенка Більмацького району).

Позивач за платіжним дорученням № 3169 від 06.09.2018 перерахував відповідачу 43746,00 грн., з призначенням платежу: за бетонну суміш, послуги доставки згідно з рахунком № 203 від 05.09.2018.

Згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних № 1045 від 10.09.2018 та № 1046 від 10.09.2018 відповідачем поставлено позивачу бетонну суміш обсягом 8,0 куб. м та 7,0 куб. м відповідно, які прийнято позивачем без заперечень щодо строку доставки та якості товару, що не заперечується ТОВ "БВП "Олтак".

Таким чином, ТОВ "Бестбетон" поставлено ТОВ "БВП "Олтак" бетонну суміш в обсязі 15,0 куб. м за заявкою від 10.09.2018 № 693.

ТОВ "БВП "Олтак" здійснив нову оплату за платіжним дорученням № 3197 від 11.09.2018 на суму 68496,00 грн., з призначенням платежу: за бетонну суміш, послуги доставки згідно з рахунком № 203 від 05.09.2018.

ТОВ "Бестбетон" 11.09.2018 доставив на адресу ТОВ "БВП "Олтак" (в с. Благовіщенка Запорізької області) нову партію товару за товарно-транспортними накладними № 1058 від 11.09.2018 (8,0 куб. м), № 1059 від 11.09.2018 (6,0 куб. м) та № 1060 від 11.09.2018 (10 куб. м).

За товарно-транспортними накладними № 1058 від 11.09.2018 та № 1059 від 11.09.2018 бетонні суміші в загальному обсязі 14 куб. м прийнято представником ТОВ "БВП "Олтак", що підтверджується відповідними підписами його представників на вказаних товарно-транспортних накладних.

За товарно-транспортною накладною № 1060 від 11.09.2018 бетонну суміш в обсязі 10 куб. м представник ТОВ "БВП "Олтак" відмовився отримувати.

Враховуючи неузгодження сторонами строку виконання постачальником своїх зобов`язань з постачання бетонної суміші на 11.09.2018 та відсутність доказів звернення ТОВ "БВП "Олтак" з відповідною вимогою, його посилання на порушення ТОВ "Бестбетон" строків виконання зобов`язання з постачання бетонної суміші за товарно-транспортною накладною № 1060 від 11.09.2018 в обсязі 10 куб. м на суму 21540,00 грн. є безпідставним.

Також судова колегія суду апеляційної інстанції не погодилась з доводами ТОВ "БВП "Олтак" про неналежну якість бетонної суміші за товарно-транспортною накладною № 1060 від 11.09.2018, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ТОВ "БВП "Олтак" відмовився отримувати бетонну суміш в обсязі 10 куб. м за товарно-транспортною накладною № 1060 від 11.09.2018, з посиланням на те, що «повертає бетон через те, що не встигає його прийняти», про що зазначив в паспорті якості бетонної суміші № 1060 від 11.09.2018.

Згідно зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Сторонами доказів узгодженням вимог щодо якості бетонної суміші, яку мало поставити ТОВ "Бестбетон" 11.09.2018 не надано.

В листі-замовленні від 06.09.2018 № 963 ТОВ "БВП "Олтак" визначено лише марку бетонної суміші - марка М350 П-4, яку мав поставити ТОВ "Бестбетон" 10.09.2018.

Сторонами не здійснювався відбір проб в присутності представників обох сторін для визначення якості бетонної суміші в сертифікованій лабораторії відповідно до вимог Методик ДСТУ.

Докази звернень ТОВ "БВП "Олтак" до ТОВ "Бестбетон" про сумісний відбір проб та складення акту приймання товару по якості в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, посилання ТОВ "БВП "Олтак" на порушення ТОВ "Бестбетон" своїх зобов`язань щодо якості бетонної суміші за товарно-транспортною накладною № 1060 від 11.09.2018, про що зазначалось в тому числі в його листі від 12.09.2018 № 983, що мало наслідком відмову від прийняття бетонної суміші за товарно-транспортною накладною №1060 від 11.09.2018 в обсязі 10 куб. м на суму 21540,00 грн. та відповідно підписання зазначеної товарно-транспортної накладної, є недоведеним, про що зроблено висновок судоми при розгляді справи № 905/1801/18.

З матеріалів справи № 908/3274/19 вбачається, що за розрахунком відповідача, зазначеним у відзиві, йому поставлено бетонну суміш згідно товарно-транспортних накладних № 1045 від 10.09.2018 (8,0 м.куб.), №1046 від 10.09.2018 (7,0 м.куб.), № 1058 від 11.09.2018 (8,0 м.куб.), та №1059 від 11.09.2018 (6 м.куб.), що загалом складає 29 куб. м. Згідно рахунку № 203 від 05.09.2018 на суму 308914,50 грн., відповідно до якого вартість куб.м. бетонної суміші складає 1795 грн. без ПДВ, 2154,00 грн. з ПДВ, вартість послуг з доставки продукції за 1 шт. складає 4765,00 грн. без ПДВ, 5718,00 грн. з ПДВ. Відповідно до платіжних доручень № 3169 від 06.09.2018 на суму 43746,00 грн. та №3197 від 11.09.2018 на суму 68496,00 грн. відповідачем перераховано позивачу загалом 112242,00 грн. Отже: 29х2154,00=62466,00 грн.; 4х5718,00=22878,00 грн.; 62466,00 грн. + 22878,00 грн. = 85338,00 грн. Загальна сума поставленого товару та наданих послуг з доставки продукції складає 85338,00 грн.

Дослідивши представлений відповідачем розрахунок, суд відзначає, що ним не надано жодних документів, відповідно до яких проведено розрахунок, адже у виставлених позивачем рахунках № 203 від 05.09.2018 на суму 54072,00 грн. та № 218 від 10.09.2018 на суму 75861,00 грн. відсутні показники, на які посилається відповідач, а тому застосовані відповідачем показники, вказані у рахунку № 203 від 05.09.2018 на суму 308914,50 грн., є не підтвердженими документально, а відповідно не можуть бути підґрунтям для визначення розміру належної до сплати вартості поставленої продукції. Розрахунок послуг з доставки продукції автозмішувачем шляхом проведення арифметичних дій не можливий, оскільки при поставці бетонної суміші 10.09.2018 та 11.09.2018 використані транспортні засоби різного об`єму кузова, що відповідно впливає на розрахунок витрат. Крім того, позивач не враховує поставку за товарно-транспортною накладною №1060 від 11.09.2018 в обсязі 10 куб. м.

У наданих позивачем рахунках № 203 від 05.09.2018 на суму 54072,00 грн. та № 218 від 10.09.2018 на суму 75861,00 грн. показники по кількості куб. м поставленої бетонної суміші (всього 39 куб. м) та показники щодо кількості послуг з доставки продукції автобетонозмішувачем (всього 5 умовних штук - машин) співпадають з кількістними показниками, наведеними у товарно-транспортних накладних № 1045, № 1046, № 1058, №1059, № 1060.

Таким чином, враховуючи, що вартість поставленої відповідачу продукції складає 129933,00 грн. згідно рахунків № 203 від 05.09.2018 на суму 54072,00 грн. та № 218 від 10.09.2018 на суму 75861,00 грн., а відповідачем сплачено 112242,00 грн. згідно платіжних доручень № 3169 від 06.09.2018 на суму 43746,00 грн. та № 3197 від 11.09.2018 на суму 68496,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 17691,00 грн.

Оскільки, у відповідності до ст. 655, 712 ЦК України, обов`язок оплати прийнятого у власність майна (товару) за договором і сплати за нього певну грошову суму лежить саме на покупцеві (відповідачу по справі).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявність у відповідача зобов`язань щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України.

Так, оскільки ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено обов`язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, якщо договором або законом не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником безпосередньо після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Як зазначено в абз. 6 п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі - продажу), чітко встановлений зазначеною спільною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З метою забезпечення правильної і однакової судової практики Вищий господарський суд України інформаційним листом від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" звернув увагу господарських судів на наступне.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги ТОВ «Бестбетон» про стягнення з ТОВ «БВП «Олтак» 17691,00 грн. заборгованості за отриманий товар і задовольняє їх в повному обсязі.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що наявність та розмір його заборгованості перед продавцем ґрунтується на первісних бухгалтерських документах (якими є, зокрема, і товарно-транспортні накладні), і підтверджується всією сукупністю зібраних у справі доказів, а також висновками судів у справі № 905/1801/18, предметом дослідження якої були спірні правовідносини сторін.

Відповідачем не наведено жодних передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов`язку щодо здійснення в повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.

Крім зазначеної вимоги, в зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 530,73 грн. 3% річних та 882,78 грн. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своєї вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних позивач посилається на норми ст. 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Слід зазначити, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку втрат від інфляції треба враховувати, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем в якому платіж мав бути здійснений; найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем правомірно.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 17.11.2018 по 16.11.2019 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд розцінює його саме як розрахунок 3% річних, незважаючи на зазначення в тексті розрахунку 3% річних про пеню та облікову ставку НБУ разом з зазначенням про 3% річних, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 530,73 грн. 3% річних є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права, тому вимоги позивача щодо стягнення 530,73 грн. 3% річних за період з 17.11.2018 по 16.11.2019 судом задовольняється.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 882,78 грн. суд визнав виконаним неправильно через невірне визначення періоду нарахування. Позивачем зазначено борговий період з 17.11.2018 по 16.11.2019, однак місяці прострочення вказані листопад 2018 - серпень 2019. З огляду на вказаний борговий період правомірним є нарахування інфляційних втрат за грудень 2018 року - серпень 2019 року. Перерахувавши за допомогою бази даних "Законодавство" інфляційні втрати, судом визначено, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат підлягає задоволенню в частині 625,69 грн., тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 257,09 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 17691,00 грн. основного боргу, 530,73 грн. 3% річних та 625,69 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (257,09 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Щодо доводів відповідача про те, що товарно-транспортна накладна № 1060 від 11.09.2018, на яку посилається позивач, як на доказ поставки продукції, не містить підпису особи, що приймала товар, а тому позивачем не надано доказів постачання товару за зазначеною товарно-транспортною накладною, суд зауважує, що позивачем згідно домовленостей сторін належним чином виконано зобов`язання щодо поставки товару бетонної суміші, однак відповідач відмовився отримувати бетонну суміш в обсязі 10 куб. м за товарно-транспортною накладною № 1060 від 11.09.2018, свої зобов`язання щодо прийняття та оплати товару не виконав. Крім того, зауваження відповідача щодо якості бетонної суміші за товарно-транспортною накладною № 1060 від 11.09.2018, про що зазначалось в тому числі в його листі від 12.09.2018 № 983, що мало наслідком відмову від прийняття бетонної суміші за товарно-транспортною накладною №1060 від 11.09.2018 в обсязі 10 куб. м є недоведеним, враховуючи також, що первісно ним зазначалось про повернення бетону за ТТН №1060 через те, що не встигає його прийняти.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1895,15 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 75, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно виробниче підприємство "Олтак" (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 25, кв. 6, ідентифікаційний код 41481324) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бестбетон" (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Бахчиванджи, 27-А, ідентифікаційний код 42054404) 17691,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто одну грн. 00 коп.) основного боргу, 530,73 грн. (п`ятсот тридцять грн. 73 коп.) 3% річних, 625,69 грн. (шістсот двадцять п`ять грн. 69 коп.) інфляційних втрат та 1895,15 грн. (одну тисячу вісімсот дев`яносто п`ять грн. 15 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 05.02.2020.

Суддя В.В. Левкут