Рішення № 87425277, 28.01.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 січня 2020 р. Справа №902/883/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс-ЄС", м.Рівне

до фермерського господарства "Ланецького", с.Плисків Погребищенського району Вінницької області

про стягнення 128053,71 грн заборгованості згідно договору поставки

представники сторін в судове засідання не з`явились

В С Т А Н О В И В :

22.10.2019 на адресу суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс-ЄС" про стягнення з фермерського господарства "Ланецького" заборгованості, а саме: основного боргу в сумі 113360,00 грн; пені в розмірі 13500,71 грн; трьох відсотків річних в сумі 1193,00 грн, що нараховані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №81/05-2019 від 10.05.2019 в частині виконання зобов`язання стосовно оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 28.10.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/883/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

20.12.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про стан заборгованості, в якій останній зазначає, що за час перебування справи у суді відповідач заборгованості не сплатив.

26.12.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 28.01.2020.

На визначену судом дату (26.12.2019) представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча про дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується відносно позивача наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№ 643 від 14.01.2020.

При цьому суд враховує, що 26.11.2019 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Щодо вручення ухвали суду від 26.12.2019 відповідачу слід зазначити, що вказане поштове відправлення, 21.01.2020, повернулося до суду відділенням поштового зв`язку з зазначенням в графі "інші причини, що не дали змогли виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення". При цьому на рекомендованому повідомленні уточнено, що адресат відмовляється забирати і писати відмову.

Так, відповідно до п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які долучено позивачем до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

10.05.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агролюкс-ЄС" (далі по тексту також - постачальник, позивач) та фермерським господарством "Ланецького" (далі по тексту також - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №81/05-2019 (далі по тексту також - Договір).

Згідно предмету Договору постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцю товар в погоджені строки (строк), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору (п.1.1. Договору).

Найменування, асортимент, кількість і ціна товару визначаються сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата товару здійснюється в порядку попередньої оплати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника тільки після виставлення рахунку-фактури протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунка фактури.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що сторони вправі своєю домовленістю змінити порядок, форму та види здійснення розрахунків за цим договором.

01.05.2019 між сторонами Договору також обопільно підписано Специфікацію № 1 до Договору, в якій узгоджено порядок поставки товару, а саме карбаміду в біг-бегах кількістю 10.4 т, загальною вартістю 113360,00 грн. При цьому визначено термін відвантаження - 16.05.2019 та форму розрахунку - до 11.06.2019.

У пункті 6.1 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно до п.6.2 Договору у разі прострочення оплати вартості поставленого товару покупець сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На виконання умов Договору та Специфікації позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар вартістю 113360,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №487 від 16.05.2019.

Поряд з тим, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку із чим, позивач надіслав на його адресу претензію №192 від 13.08.2019 з проханням оплатити кошти за товар згідно договору в сумі 113360,00 грн в п`ятиденний строк з моменту отримання даної претензії.

Поряд з тим, відповідач на вказану претензію не відреагував, заборгованість не сплатив, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене та враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем отриманого товару суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 113360,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 13500,71 грн та три відсотки річних в сумі 1193,00 грн.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як зазначалось раніше, сторонами в пункті 6.1. Договору обумовлено міру відповідальності за порушення строків оплати вартості поставленого товару, а саме сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано зобов`язання, визначене Договором по оплаті вартості отриманого товару в обумовлений сторонами строк, останній вважається боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення покупцем оплати вартості отриманого товару суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку 3 % річних та пені, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що вказані нарахування не перевищують сум визначених судом, а тому вимоги про стягнення 13500,71 грн пені та 1193,00 грн 3 % річних підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За правилами ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства "Ланецького" (вул.Центральна, буд.2, с.Плисків, Погребищенський район, Вінницька область, 22252, код ЄДРПОУ 36244177) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс-ЄС" (вул.Симона Петлюри, буд.35, офіс 604, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 40214143) 113360,00 грн основного боргу, 13500,71 грн пені, 1193,00 грн 3 % річних та 1921,00 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07 лютого 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Симона Петлюри, буд.35, офіс 604, м.Рівне, 33013);

3 - відповідачу (вул.Центральна, буд.2, с.Плисків, Погребищенський район, Вінницька область, 22252)