Рішення № 87424634, 06.02.2020, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/941/19

Провадження №2/377/53/20

06 лютого 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання – Маряхіної І.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В :

11 грудня 2019 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.11.2010 року в розмірі 29750,18 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1921 гривня.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що на умовах вказаного договору 02.11.2010 року надав відповідачу кредит в розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підписала заяву, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Умов та Правил надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Пунктами 1.1.5.1, 1.1.5.2 Умов та правил надання банківських послуг для ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» передбачена можливість зміни Тарифів, а також інших послуг обслуговування рахунків. Відповідно до п. 2.1.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту у строки та в розмірах, визначених п.п. 2.1.1.3.1, 2.1.1.3.2 Договору. З 01.04.2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна», 84 % - для картки «Універсальна голд». Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених даним

Договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. У порушення ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 11.11.2019 року в загальній сумі 29750,18 гривень, яка складається з наступного: 3103,15 гривень – заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 0,00 гривень – заборгованість за поточним тілом кредиту, 3103,15 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 гривень – заборгованість за простроченими відсотками; 308,70 гривень – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 24445,46 гривень – нарахована пеня; 0,00 – нараховано комісії; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – фіксована частина, 1392,87 гривень – процентна складова.

Ухвалою судді від 23 грудня 2019 року після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін на 22 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 22 січня 2020 року судовий розгляд справи було відкладено на 06 лютого 2020 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, в зв`язку з відсутністю у суду відомостей про вручення відповідачеві повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до позовної заяви додано клопотання представника позивача про розгляд спрви за його відсутності та задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила проводити судове засідання за її відсутності та задовольнити позов частково в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3103,15 гривень, оскільки Умови та правила, Витяг з Тарифів не підписувала і для ознайомлення не отримувала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство КБ «ПРИВАТБАНК», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначила свої персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, сімейний стан. Анкета-заява містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank. ua.

До анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банк

додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, що доданий до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором б/н від 02.11.2010 року станом на 11.11.2019 року становить в загальній сумі 29750,18 гривень, яка складається з наступного: 3103,15 гривень –заборгованість за простроченим тілом кредиту; 308,70 гривень – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 24445,46 гривень – нарахована пеня; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – фіксована частина, 1392,87 гривень – процентна складова.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 2 п. 1).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1).

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 цього Кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого

встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві позичальника від 02 листопада 2010 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсотків відповідно до вимог ст.625 ЦК України.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню і штрафи за несвоєчасну сплату боргу, а також заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст.625 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02 листопада 2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, також розмір процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно із ст.625 ЦК України, який становить 86, 4 % та 84 % від простроченої суми заборгованості, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору - 12 місяців з моменту підписання (пункт 1.1.6.1 згаданих Умов), позовну давність щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів, витрат Банку - 15 років (пункт 1.1.6.4 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів і Витяг з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (02 листопада 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08 грудня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Так, в застереженні про надання вказаних документів для ознайомлення клієнту, яке міститься у анкеті-заяві, відсутнє посилання на те, що Умови і правила надання банківських послуг у ПриватБанку розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/, а зазначено, що вони розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank. ua.

Всі ці обставини не дають підстав вважати, що позичальнику при оформленні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02.11.2010 року були надані для ознайомлення в письмовому виді саме ті Тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг і саме в тій редакції, витяги з яких надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами при оформленні анкети-заяви. Між тим, в самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, підписаній відповідачем, не зазначені ні пеня, ні штрафи, ні строк надання банківських послуг, ні будь-які інші умови надання банківських послуг, про які йдеться у ній.

В поданій заяві відповідач також підтвердила, що вона не знайомилася з Умовами та правилами надання банківських посліг і Витягом з Тарифів та їх не підписувала.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс19.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з

огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02 листопада 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а також розмір процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно із ст.625 ЦК України, який становить 86, 4 % та 84 % від простроченої суми заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України розрахунок трьох прцентів річних від простроченої суми позивачем не наданий.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від

таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Таким чином, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 02 листопада 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.11.2010 року, доданого до позовної заяви, вбачається, що відповідач користувалася грошовими коштами у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 листопада 2010 року, але несвоєчасно погашала заборгованість, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 29750,18 гривень.

Проте, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 3103,15 гривень.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, нарахованої пені та штрафів є недоведеними, доказами не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою

ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921 гривня, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 3103,15 грн. х 100: 29750,18 грн. = 10,43 % (відсоток розміру задоволеного позову); 1921 х 10,43:100 = 200,36 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258- 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 3103,15 гривень за кредитним договором № б/н від 02.11.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 200 гривень 36 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 06 лютого 2020 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька