Рішення № 87422227, 27.01.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4307/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторчермет", м. Чернівці до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", м. Куп`янськ про стягнення 35 259,10 грн. за участю представників:

позивача - Кирилюк Т.А., відповідно до ордеру про надання правничої допомоги серії СЕ № 1001599 від 28.11.19р.;

відповідача - Улановський О.Ю., довіреність б/н від 26.04.19р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторчермет", м. Чернівці звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з СТОВ "Колос", м. Куп`янськ заборгованість за договором поставки №3/1810-30 від 30.10.18р. в сумі 35 259,10 грн., яка складається з: сума основного боргу - 34 742,25 грн.; 3% річних - 516,85 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 27.12.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "27" січня 2020 р. о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.20р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.20р. проти позову не заперечував, просив суд зменшити розмір адвокатських витрат на 50%.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

30 жовтня 2018 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» (надалі - СТОВ «КОЛОС») та Товариством з обмеженню відповідальністю «ВТОРЧЕРМЕТ» (надалі - ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ») було укладено договір поставки №3/1810-30 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору поставки №3/1810-30 Постачальник (СТОВ «КОЛОС») зобов`язується поставити Товар, а Покупець (ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ») прийняти та сплатити вартість Товару, по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до специфікації або накладних до цього Договору.

Згідно з п.2.4 Договору вбачається, що датою поставки Товару є дата підписання повноважними представниками Сторін відповідних видаткових накладних.

У відповідності до Акту звірки взаємних розрахунків, що був підписаний обома сторонами договору, за період з 01 січня 2018 року по 30 травня 2019 року між СТОВ «КОЛОС» і ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» за Договором, СТОВ «КОЛОС» здійснило дві поставки Товару ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» - на суму 31 418,40 грн. та на суму 33 750 грн., а всього - 65 168, 40 грн.

Натомість ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» здійснило перерахунок грошових коштів на р/р СТОВ «КОЛОС» на загальну суму 99 910,65 грн.:

- 30 жовтня 2018 року - 14 800,00 грн.;

- 31 жовтня 2018 року - 14 800,00 грн.;

- 01 листопада 2018 року - 1 818,40 грн.;

- 05 листопада 2018 року - 33 750 грн.;

- 05 листопада 2018 року - 34 742,25 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що платіж від 05 листопада 2018 року на суму 34 742,25 грн., був перерахованний на р/р СТОВ «КОЛОС», як авансовий платіж за наступну поставку Товару, однак СТОВ «КОЛОС» так і не здійснило дану поставку, а тому ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» має право вимагати у СТОВ «КОЛОС» повернути сплачений авансовий платіж на р/р СТОВ «КОЛОС» в сумі 34 742,25 грн.

У зв`язку із цим 30 травня 2019 року директор ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» Сурма Р.С. надіслав на офіційну електронну пошту СТОВ «КОЛОС» лист вих. №27 стосовно повернення перерахованих грошових коштів згідно платіжного доручення №883 від 05 листопада 2018 року на суму 34 742,25 грн. на р/р ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» № НОМЕР_1 в ТВБВ №10018/0145 філії Сумського обласного управління АТ «ОЩАДБАНК» МФО 337568 код ЄДРПОУ 37148102.

У зв`язку із тим, що кошти не були повернуті, так само як і не було здійснено поставку товару на цю суму, 19 листопада 2019 року адвокатом Кирилюк Т.А. в інтересах ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» було надіслано на поштову адресу СТОВ «КОЛОС» претензію, яка була отримана відповідачем 22 листопада 2019 року, з вимогою протягом 3-х днів з дня отримання даної претензії перерахувати перераховані грошові кошти ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» в сумі 34 742,25 грн. та штрафні санкції в сумі 479,72 грн. на банківський рахунок ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ»: № НОМЕР_2 в ТВБВ №10018/0145 філії Сумського обласного управління АТ «ОЩАДБАНК», МФО 337568, код ЄДРПОУ 37148102.

Однак, не зважаючи на те, що дану претензію відповідач отримав ще 22 листопада 2019 року, станом на день подання позовної заяви ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» так і не отримало ні відповіді на претензію, ні повернення грошових коштів від СТОВ «КОЛОС», а отже, відповідач безпідставно користується грошовими коштами ТОВ «ВТОРЧЕРМЕТ» ще з 01 червня 2019 року, коли він отримав першу письмову вимогу про повернення грошових коштів, за що відповідно до чинного законодавства нараховуються 3% річних та компенсація інфляційних втрат, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не повернув кошти в сумі 34742,25 грн. та не було здійснено поставку товару на цю суму.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення коштів в сумі 34742,25 грн. та не заперечував проти неповернення даної суми на відсутності поставки товару на дану суму, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 34742,25 грн., правомірні та обґрунтовані, такі, що не заперечуються відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 516,85 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 516,85 грн.

Також відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно п.9) ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На виконання даних норм процесуального закону мною надаються суду наступні документи (в копіях): попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на загальну суму 8421 грн., повний текст договору про надання правової допомоги; додаткова угода від 01.11.2019р.; додаток №1 до договору; замовлення; акт про надані послуги; платіжне доручення про сплату 4900 грн. за надану правову допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу ч. 2 ст. 126 ГГЖ України: за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що: для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Між позивачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторчермет" та Адвокатським об`єднанням "Кирилюк і Партнери" укладено договір про надання юридичної (правової) допомоги №05/18 від 04.04.18р.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання юридичної (правової) допомоги КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 4.1. - 4.4. Договору про надання юридичної (правової) допомоги передбачено, що Вартість послуг, що надаються АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ, залежить від категорії її складності, що визначена в додатку №1 до даного Договору, та становить: 160 грн., за одну годину роботи - по І категорії складності; 320 гри. за одну годину роботи - по II категорії складності; 480 грн. за одну годину роботи - по ІІІ категорії складності; 640 грн. за одну годину роботи - по IV категорії складності, якщо інший порядок розрахунків не передбачений додатковою угодою Сторін.

В додатковій угоді до даного договору сторони можуть домовитись про фіксований розмір винагороди незалежно від витрат часу на виконання замовлених послуг, про оплату у відсотковому співвідношенні від задоволених до стягнення коштів або про будь-який змішаний спосіб оплати.

Послуги оплачуються на підставі наданого АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ звіту про надані юридичні послуги, який повинен містити інформацію про:

- вид наданої юридичної послуги;

- час, витрачений АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ, його партнерами, адвокатами та співробітниками на надання юридичної допомоги;

- понесені АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ фактичні витрати які він зобов`язаний оплачувати відповідно до п. 3.1.3. даного договору;

- загальний розрахунок вартості наданих послуг.

Остаточна вартість за надані послуги в кожному конкретному випадку визначається по факту виконання роботи та вказується у звіті про вартість наданих послуг, який підписується Керуючим партнером та направляється або пручається КЛІЄНТУ в порядку, передбаченому п.4.5 даного договору У випадку надання послуг на постійній основі або якщо для виконання замовлення КЛІЄНТА потрібен строк більше одного місяця, АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ звіти можуть надсилатися щомісячно, окремо за кожен календарний місяць, в якому надавались послуги.

В додатку №1 до Договору про надання юридичної (правової) допомоги №05/18 від 04.04.18р. викладена Таблиця диференціації юридичних послуг за категорією складності/вартістю та визначення орієнтовного часу на їх виконання.

Між позивачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторчермет" та Адвокатським об`єднанням "Кирилюк і Партнери" 01.11.19р. укладено Додаткову угоду до Договору про надання юридичної (правової) допомоги №05/18 від 04.04.18р. відповідно до якої пункт 4.1. основного договору викладено в наступній редакції:

"Вартість послуг, що надаються АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ, залежить від категорії її складності, що визначена в додатку №1 до даного Договору, та становить: 200 грн., за одну годину роботи - по І категорії складності; 400 грн. за одну годину роботи - по II категорії складності; 600 грн. за одну годину роботи - по ІІІ категорії складності; 800 грн. за одну годину роботи - по IV категорії складності, якщо інший порядок розрахунків не передбачений додатковою угодою Сторін.

В додатковій угоді до даного договору сторони можуть домовитись про фіксований розмір винагороди незалежно від витрат часу на виконання замовлених послуг, про оплату у відсотковому співвідношенні від задоволених до стягнення коштів або про будь-який змішаний спосіб оплати."

04.12.19р. між позивачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторчермет" та Адвокатським об`єднанням "Кирилюк і Партнери" підписано Звіт по Договору про надання юридичної (правової) допомоги №05/18 від 04.04.18р. (Акт про надання послуг) відповідно до якого на підготовку проекту позовної зави - IV категорія складності - витрачено часу 5:30 год. - 4400,00 грн.; на підготовку додатків до позову, двох описів вкладення, пакету документів на відшкодування судових витрат - I категорія складності - витрачено часу 2:30 год. - 500,00 грн.

Таким чином, загальна сума витрат на правову допомогу адвоката склала - 4900,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У Звіті від 04.12.19р. по Договору про надання юридичної (правової) допомоги №05/18 від 04.04.18р. (Акт про надання послуг) відповідно до якого на підготовку проекту позовної зави - IV категорія складності - витрачено часу 5:30 год. - 4400,00 грн.; на підготовку додатків до позову, двох описів вкладення, пакету документів на відшкодування судових витрат - I категорія складності - витрачено часу 2:30 год. - 500,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд вважає необґрунтованим посилання на те, що на підготовку проекту позовної заяви адвокатом витрачено часу 5:30 год., у зв`язку з чим вартість даної послуги склала 4400,00 грн.

Дана справа не є складною, а витрачений адвокатом час на складання позовної заяви та її ціна є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на складання позовної заяви до 4000,00 грн.

Щодо заявленої суми в розмірі 500,00 грн. на підготовку додатків до позову, двох описів вкладення, пакету документів на відшкодування судових витрат, на які витрачено часу 2:30 год., суд також вважає необґрунтованими, оскільки підготовка копій документів та описів вкладення не потребує значного часу, у зв`язку з чим вважає за необхідне зменшити дану суму до 200,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-626, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (Код ЄДРПОУ 00706786, 63702, Харківська обл., місто Куп`янськ, вул. Сватівська, буд.49) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторчермет" (Код ЄДРПОУ 37148102, 58001, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд.20) основну заборгованість в сумі 34 742,25 грн.; 3% річних в сумі 516,85 грн.; витрати на правову допомогу адвоката в сумі 4200,00 грн., судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення втрати на правову допомогу адвоката в сумі 700,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.20р.

Суддя Л.В. Шарко