Рішення № 87421590, 27.01.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3065/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", с.Петрівське Харківської області до Фермерського господарства "Кубань", с.Іванівка Харківської області про стягнення 195 629,12грн. за участю представників:

від позивача: Шпаковський Д.І., ордер серія ХВ №000037 від 02.09.2019

від відповідача: Білоголовська Л.А., ордер ХВ №1583000058 від 24.10.2019

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Кубань" (надалі - відповідач) про стягнення 195629,12грн., з яких: 150445,97грн. основної заборгованості, 31770,36грн. пені, 8848,62грн. інфляційних втрат, 4564,17грн. 3% річних.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг №180418/ПФ від 18.04.2018 в частині оплати виконаних робіт (наданих послуг).

Ухвалою від 30.09.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.10.2019.

У підготовчому засіданні 22.10.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 26.11.2019.

05 листопада 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечив. При цьому зазначив, що не отримував лист-вимогу №114 від 27.03.2019, копія якої надана позивачем. Відповідач в повному обсязі сплатив вартість послуг за договором суборенди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №180418/ПФ (надалі - Договір). Строки оплати товару не були порушені, оскільки відповідачем фактично була здійснена передоплата. Наданий позивачем Акт звіряння розрахунків не відображає в повному обсязі всіх здійснених відповідачем платежів зa Договором. Даний Акт відповідачем було підписано помилково, наявність заборгованості відповідача за Договором, яка відображена в Акті суперечить іншим доказам у справі. Позивачем безпідставно нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати, оскільки відповідачем своєчасно та в повному обсязі здійснено розрахунок за Договором.

13 листопада 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився з доводами відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість. Вказав, що лист-вимога №114 від 27.03.2019 був направлений на адресу відповідача, що підтверджується відповідними поштовими описом вкладення, накладною та фіскальним чеком. При цьому, чинний ГПК України не зобов`язує позивача доводити факт вручення відповідачу даного листа. Також зазначив, що за весь час дії Договору відповідачу були надані послуги на загальну суму 458829,31грн., з яких він дійсно сплатив 308383,34грн., однак інша частина наданих послуг на суму 150445,97грн. відповідачем до даного часу не оплачена. Звернув увагу, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№454, 425 були складені та підписані не у 2019 році, на що вказує відповідач, а у 2018 році. Крім того, позивач вказав, що наявність заборгованості підтверджується не лише актом звірки взаємних розрахунків, а й гарантійними листами №05/19 від 20.03.2019, №11/19 від 20.05.2019. Нарахування пені, 3% річних та інфляційні втрат є обґрунтованим, оскільки наявність основної заборгованості підтверджена наявними у справі доказами.

У підготовчому засіданні 26.11.2019 судом оголошено перерву до 23.12.2019.

20 грудня 2019 року від відповідача надійшла заява про зменшення штрафних санкцій та про відстрочення виконання рішення, в якій він, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, просить зменшити на 100% розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення з відповідача, а також відстрочити виконання рішення на 6 місяців з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

20 грудня 2019 року від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості сумі 150 445,97грн. При цьому, відповідач вказав, що згідно статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, він прийняв рішення про припинення свого зобов`язання перед позивачем за Договором про надання послуг №180418/ПФ від 18.04,2018, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №425 від 13.10.2018 та №454 від 13.10.2018 зі сплати боргу в сумі 150445,97грн. шляхом взаємозаліку частини зобов`язання позивача перед відповідачем, яке виникло на підставі договору поставки № 191024-к-Д-с від 24.10.2019, видаткової накладної №1 від 01.11,2019. Рішення ФГ "Кубань" оформило Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2019, та повідомило ТОВ "АПК Донець" шляхом направлення йому заяви про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку. Таким чином, зобов`язання Фермерського господарства "Кубань" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" за Договором про надання послуг №180418/ПФ від 18.04.2018, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №425 від 13.10.2018, та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №454 від 13.10.2018 є таким, що припинено у повному обсязі та заборгованість ФГ "Кубань" відсутня, в зв`язку з чим відсутній в цій частині предмет позову.

У підготовчому засіданні 23.12.2019 судом оголошено перерву до 26.12.2019.

У підготовчому засіданні 26.12.2019 представники учасників справи повідомили, що надали всі наявні у них докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також вважають, що всі питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, є вирішеними.

У зв`язку з цим, у підготовчому засіданні судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до частини 6 статті 183 ГПК України за письмовою згодою учасників справи розгляд справи по суті розпочато 26.12.2019 після закінчення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 26.12.2019 судом оголошено перерву до 27.01.2020.

У призначеному на 27.01.2020 судовому засіданні представник позивача підтвердив факт припинення зобов`язання відповідача в частині сплати основного боргу внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим просив у цій частині провадження у справі закрити. Просив задовольнити позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Представник відповідача просив закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, а в іншій частині позову просив відмовити. У випадку визнання вимог позивача обґрунтованими, просив задовольнити раніше подану заяву про зменшення штрафних санкцій та про відстрочення виконання рішення.

У судовому засіданні 27.01.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

18 квітня 2018 року між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, укладено Договір про надання послуг №180418/ПФ (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався надати замовникові послуги погоджені сторонами у специфікаціях до цього Договору з використанням власної сільськогосподарської техніки та власних паливно-мастильних матеріалів, а також за участю обслуговуючого персоналу виконавця на сільгоспугіддях замовника, а замовник зобов`язався прийняти виконані роботи та оплатити вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору. Строк виконання робіт встановлюється Сторонами у специфікаціях.

Згідно з пунктів 2.3, 2.4 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом виконаних робіт, який підписується сторонами протягом 2 (двох) робочих днів після закінчення виконання робіт. Підписання Акту виконаних робіт є підтвердженням відсутності взаємних претензій Сторін.

На виконання умов Договору позивачем були належним чином виконані всі зобов`язання за Договором, зокрема, надані всі послуги, які визначені сторонами у Специфікації №4 від 01.10.2018 до Договору, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №425 від 13.10.2018 на суму 167961,00грн., та всі послуги, що визначені у Специфікації №5 від 05.10.2018 до Договору, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №454 від 13.10.2018 на суму 47484,97грн.

Загальна вартість наданих послуг згідно з вищевказаними документами склала 215445,97грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору замовник здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Проте відповідач свої зобов`язання належним чином та у встановлений строк не виконав, сплативши 28.12.2018 лише 65000,00грн.

31 серпня 2019 року між сторонами було складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2018 р. - Серпень 2019 р. Відповідачем за цим Актом звірки підтверджено, що його заборгованість перед позивачем за Договором №180418/ПФ станом на 31 серпня 2019 року становить 150445,97грн.

Наявність даної заборгованості підтверджується також і гарантійними листами відповідача №05/19 від 20.03.2019 та №11/19 від 20.05.2019.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 150445,97грн. основної заборгованості, 31770,36грн. пені, 8848,62грн. інфляційних втрат, 4564,17грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач згідно умов Договору, Специфікацій №4 від 01.10.2018 та №5 від 05.10.2018, надав відповідачу послуги на загальну суму 215445,97грн. Дані послуги були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №425 від 13.10.2018 на суму 167961,00грн. та №454 від 13.10.2018 на суму 47484,97грн.

Відповідач оплатив надані послуги не у повному обсязі та з порушенням встановленого Договором строку, здійснивши 28.12.2018 часткову оплату в розмірі 65000,00грн.

Інша частина заборгованості в розмірі 150445,97грн. відповідачем станом на момент подання позову погашена не була.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення основного боргу в розмірі 150445,97грн.

Разом із тим, після відкриття провадження у даній справі відповідач на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України склав та направив позивачу заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку №10/1612/19 від 16.12.2019. Відповідно до даної заяви відповідач заявив про те, що зобов`язання ФГ "Кубань" перед ТОВ "АПК Донець" за Договором про надання послуг №180418/ПФ від 18.04,2018, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №425 від 13.10.2018 та №454 від 13.10.2018 зі сплати боргу в сумі 150445,97грн. є припиненим шляхом взаємозаліку частини зобов`язання позивача перед відповідачем, яке виникло на підставі договору поставки №191024-к-Д-с від 24.10.2019, видаткової накладної №1 від 01.11,2019.

Позивач будь-яких заперечень проти проведення такого заліку зустрічних однорідних вимог не надав.

Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зобов`язання відповідача щодо сплати основного боргу за Договором в розмірі 150445,97грн. припинилося після звернення позивача з позовом у даній справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв`язку з цим, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 150445,97грн. слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що за прострочення здійснення оплати послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної в період прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу 31770,36грн. пені за період з 18.10.2018 по 18.04.2019, а також 8848,62грн. інфляційних втрат та 4564,17грн. 3% річних за період з 18.10.2018 по 20.09.2019.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє заяву відповідача про зменшення на 100% розмірів пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

Зокрема, статтею 233 ГПК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, суду в обов`язковому порядку слід враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування вищевказаних обставин.

Зокрема, відповідачем не доведено факту знаходження підприємства у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому Договором розмірі.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

Щодо заяви про зменшення заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд зауважує, що вказані нарахування за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а тому вони не можуть бути зменшені судом за клопотанням сторони.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

При цьому, частинами 3-5 статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідачем не надано належних доказів щодо наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, відповідачем не наведено конкретних обставин, з настанням яких, він зможе виконати судове рішення через 6 місяців.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на даний час підстави для відстрочення виконання рішення у справі відсутні, а тому дана заява відповідача задоволенню не підлягає.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки відповідачем не було надано належних доказів на спростування правомірності позовних вимог, зарахування зустрічних однорідних вимог здійснено лише після відкриття провадження у даній справі, суд приходить до висновку, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

У зв`язку з цим, судовий збір слід покласти на відповідача у повному розмірі, сплаченому позивачем за подання даного позову.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Кубань" (64713, Харківська область, Барвінківський район, с.Іванівка (Іванівська Друга с/рада), вул.Хачатурова, буд.10, кв.2, код 35604607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" (64282, Харківська область, Балаклійський район, с.Петрівське, вул.Шкільна, буд.1, код 34329028) 31770,36грн. пені, 8848,62грн. інфляційних втрат, 4564,17грн. 3% річних, а також 2934,45грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 150445,97грн. основної заборгованості закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "06" лютого 2020 р.

Суддя М.В. Калантай