Рішення № 87421548, 05.02.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/763/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг"

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "РАЕС",

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаїр КаргоТранс",

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маммут Україна»

про визнання недійсним договору,

за участю представників учасників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: І. Жеброва, дов. від 27.05.2019 року,

від третьої особи (ТОВ "Альтаїр КаргоТранс"): П. Гевяк, дов. від 12.11.2019 року, А.Лабай, дов. від 12.11.2019 року,

від третьої особи (ТОВ "Маммут Україна"): не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коприг» звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "РАЕС", про визнання недійсним договору про закупівлю послуг № 29-122-04-19-08703 від 09.10.2019 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснень третьої особи.

Як вбачається з позовної заяви, остання обґрунтована тим, що відповідач, провівши переговорну процедуру закупівлі, уклав з третьою особою договір про закупівлю послуг № 29-122-04-19-08703 від 09.10.2019 року. При цьому позивач не розуміє, які підстави змусили відповідача проводити переговорну процедуру зі конкретним учасником та не проводити відкриті торги. Зокрема, відповідач, обґрунтовуючи обрану ним процедуру та відсутність конкуренції, зазначає, що якщо розглядати альтернативні варіанти щодо залучення іноземного транспортного засобу, то тут є складнощі, пов`язані із виконанням постанови Міністерства транспорту України, та ст. 57 Закону України про автотранспорт, яка забороняє проводити вантажоперевезення іноземним транспортом без отримання дозволу від Міністерства. За позицією відповідача відсутність конкуренції пов`язана із необхідністю отримання дозволу від державного органу на залучення іноземного транспорту для виконання необхідних послуг. Однак таке обґрунтування не вказує на наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі», щодо відсутності конкуренції на ринку перевезення великогабаритних вантажів. Позивач зазначає, що має багаторічний досвід спілкування із іноземними компаніями, у тому числі тими, що займаються перевезенням великогабаритних вантажів, та може організувати перевезення, що передбачені оспорюваним договором, шляхом залучення однієї з європейської чи транснаціональної компаній, яка зможе виконати вказане перевезення з дотриманням усіх вимог законодавства України. Звертаючись із позовною заявою, позивач бажає того, щоб відповідач дотримався законодавства щодо конкурентної процедури та провів відкриті торги. Крім того, позивач вважає, що укладений між позивачем та третьою особою договір про закупівлю, по-перше, суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки позивач провів переговорну процедуру, а не відкриті торги з публікацією англійською мовою; по-друге, уклавши оспорюваний договір, відповідач порушив інтереси держави і суспільства, оскільки поза увагою залишилася інформація щодо ціни договору та чи відповідає вона обсягу робіт, а також про те, чому саме третю особу обрано як учасника переговорної процедури. Позивач звертає увагу також на те, що третя особа зареєстрована лише 04.05.2017 року, а отже казати про «багатий досвід» підстав немає, а її статутний капітал становить лише 1 000,00 грн, при цьому відповідачем сплачено аванс в розмірі майже 50 000 000,00 грн, тобто спірний договір суперечить інтересам держави.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що існують підстави для визнання договору про закупівлю послуг № 29-122-04-19-08703 від 09.10.2019 року недійсним.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі».

18.11.2019 року від третьої особи - ТОВ "Альтаїр КаргоТранс" надішли письмові пояснення щодо позову, в яких остання позовні вимоги не визнає, просить суд у їх задоволенні відмовити повністю з огляду на таке. Так, третя особа зазначає, що право на звернення до суду має лише особа, права або законні інтереси якої порушені, невизнані або оспорювані, заразом права чи інтереси позивача жодним чином оспорюваним правочином не порушуються. Крім того, щодо суті спору, то відсутність конкуренції або якщо замовником двічі відмінено тендер через відсутність достатньої конкуренції, є самостійними і незалежними одна від одної підставами для застосування переговорної процедури, відтак наявність однієї з наведених підстав надає право проводити переговорну процедуру і, відповідно, не проводити відкриті торги. Зважаючи, що перевести вантаж, що є предмет оспорюваного правочину, лише залізничним транспортом неможливо, враховуючи, що третя особа єдина в Україні володіє спеціальним транспортом вантажопідйомністю 500 тон, а також беручи до уваги вимоги ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт», здійснити перевезення вантажу міг лише вітчизняний перевізник, яким є третя особа. Отже, у відповідача були всі підстави для застосування переговорної процедури закупівлі послуг.

21.11.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає позовну заяву необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. У жовтні 2019 року між відповідачем та третьою особою укладено оспорюваний договір. 18.09.2019 року на офіційному веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro» відповідачем оприлюднено оголошення про проведення процедури згідно з п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі», а договір про намір укласти договір - 18.09.2019 року. На офіційному веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro» міститься також інформація щодо строків оскарження наміру укласти договір - 29.09.2019 року, тобто позивач мав можливість у порядку і строки, встановлені законодавством, оскаржити намір укладення оспорюваного правочину до Антимонопольного комітету України, адже останній обґрунтовує позовну заяву саме порушенням його права як потенційного учасника закупівлі послуги з перевезення за процедурою відкритих торгів. Щодо застосування відповідачем переговорної процедури, то це пов`язано з наявністю лише у третьої особи транспортного засобу, здатного перевозити вантаж вагою 317 тон, необхідністю залучення вагона транспортера вантажопідйомністю 400 тон, термін служби якого закінчується у грудні 2019 року, а отже відсутністю конкуренції на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю міг бути укладений виключно з третьою особою. Стосовно порушень інтересів держави та суспільства, то в ході переговорів узгоджено вартість послуги перевезення. Крім того, законодавством не визначені строки та період проведення переговорів в рамках переговорної процедури закупівлі.

22.11.2019 року від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що звертаючись із позовною заявою, позивач, як потенційний учасник закупівлі, бажає прийняти участь у відкритих торгах, умови яких передбачають доступ якомога більшого числа учасників з метою визначення найвигіднішої пропозиції. Як зазначає позивач, він дійсно не має досвіду перевезення великогабаритних вантажів, але умови відкритих торгів не передбачають жодних обмежень щодо кола потенційних учасників, а позивач вже має попередньо домовленості із ТОВ «Маммут Україна» (дочірня компанія Маммут Європа Холдинг Б.В. - приватна нідерландська компанія, що спеціалізується на важких підйомних роботах і транспортуванні важких вантажів по воді і по суші) про те, що позивач за договором доручення (чи на іншій правовій підставі) представлятиме інтереси ТОВ «Маммут Україна» у відкритих торгах. При цьому отримання дозволу всесвітньовідомою транснаціональною компанією на перевезення вантажів між пунктами, розташованими на території України, який коштує 111,95 грн, не складатиме жодних проблем. Відтак, позивач впевнений у можливості впоратися із наданням послуги з перевезення, а тому відсутні підстави вважати, що немає конкуренції на ринку перевезення великогабаритних вантажів. Отже, беззаперечно укладення відповідачем договору з третьою особою в обхід відкритих торгів порушує права позивача (та інших можливих учасників), оскільки останній, як комерційна організація, сподівається отримати цей контракт та прибуток за результатами його виконання тощо.

28.11.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній зазначає, що при встановленні конкуренції не обов`язково необхідно мати визначений перелік документів для того, щоб визначити обставини, при яких відсутня конкуренція на відповідному ринку послуг, достатньо встановити відсутність змагання між суб`єктами господарювання. Відповідач не намагався навіть організувати змагання між суб`єктами господарювання шляхом проведення відкритих торгів, натомість шукав штучні підстави для створення видимості відсутності конкуренції. З доводів відповідача та третьої особи вбачається, що останні зводяться до відсутності порушень прав позивача, оскільки останній не відповідає кваліфікаційним вимогам, однак така відповідність не має жодного відношення до предмету спору та не є об`єктом доказування, оскільки відповідність тендерної пропозиції, у тому числі кваліфікаційним вимогам, здійснюється під час процедури закупівлі, яка, на жаль, відповідачем не проводилася. Щодо того, що визнання спірного договору недійсним не призведе до ефективного захисту прав позивача, то останній зазначає, що визнання недійсним договору матиме наслідком проведення відкритих торгів, в яких позивач зможе прийняти участь, а відтак відновити своє право шляхом участі у процедурі відкритих торгів. Вказує, що переговорна процедура застосовується у випадках, коли виконавцем послуг є, наприклад, монополіст, у цій же справі жодних обмежень на ринку вантажних перевезень немає, а якщо і існують, то їх можливо встановити лише через застосування процедури відкритих торгів. Крім того, позивач наголошує, що відповідачем не дотримано вимог ч. 4 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі», за якою оголошення про проведення процедури закупівлі додатково оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу англійською мовою. Так само позивач не погоджується з посилання на обмеження, встановлені ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановою КМ України № 929 від 09.06.2011 року, щодо можливості надання послуги з перевезення іноземним перевізником, оскільки таке перевезення можливе за наявності дозволу, вартість якого складає 111,15 грн, а встановлені обмеження не поширюються на перевезення вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам. Відтак, позивач вважає, що мала місце альтернатива, зокрема шляхом залучення іноземного перевізника із світом ім`ям - ТОВ «Маммут Україна». Отже, позивач вважає, що жодних виключних обставин для застосування п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі» у відповідача не було. Окрім того, позивач зазначає, що вартість перевезення парогенераторів включена у тариф на електроенергію, про що свідчить наказ відповідача № 144 від 15.02.2019 року, а це, в свою чергу, стосується всього суспільства. Відповідач також звертає увагу, що оспорюваний правочин не є договором про надання послуг, а є договором підряду, про що свідчить додаток № 2 до договору, а також те, що вартість матеріальних ресурсів, які будуть використані при виконанні договору та залишаться у розпорядженні третьої особи, складає 28 760 000,00 грн. За таких обставин позивач вважає, що оспорюваний правочин суперечить інтересам держави й суспільства не тільки тому, що вартість послуг була визначена неналежним чином, а й тому, що цей договір укладений із порушенням усіх принципів закупівель, визначених ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі». На недійсність правочину вказує також те, що керівник відповідача не мав права на укладення відповідного правочину через обмеження, передбачені у виданій йому довіреності.

04.12.2019 року від третьої особи - ТОВ "Маммут Україна" надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач у своїх поясненнях посилається на те, що останній представлятиме інтереси товариства у відкритих торгах. Заразом такі твердження не відповідають дійсності, оскільки між ТОВ "Маммут Україна" та позивачем немає жодних попередніх домовленостей, так само як і переговори з приводу співпраці не проводилися; товариство ніколи не укладало з позивачем будь-яких правочинів щодо представництва інтересів на торгах, тендерах тощо; не надавало позивачу будь-яких гарантійних листів, заяв, підтверджень тощо; ніколи не брало спільної участі з позивачем у відкритих торгах, тендерах тощо.

11.12.2019 року від відповідача надійшли заперечення, в яких, зокрема, зазначено, що послуга з перевезення двох парогенераторів є винятковою, що включає комплекс послуг: розробку документації та її погодження, виготовлення оснастки, транспортування парогенераторів залізничним, водним та іншим транспортом з кріпленням вантажу, тензометрією, навантаженням та розвантаженням, страхуванням. Відповідач, вивчивши ринок надання подібних комплексних послуг, визначив коло учасників, з якими можливо провести переговори за переговорною процедурою. При цьому було враховано, що залізничний транспортер ТСЧ-400, котрий належить АТ «Укрзалізниця», вантажопідйомністю 400 тон, є єдиним в Україні, термін служби якого закінчується у грудні 2019 року. Крім того, для перевезення парогенераторів автомобільними дорогами необхідно було застосовувати як автомобіль-тягач, так і причепи до нього, які є в наявності лише в ТОВ "Альтаїр КаргоТранс". Зважаючи на непридатність залізничних колій для перевезення двох парогенераторів, виконання оспорюваного договору є можливим лише із залученням автомобільного транспорту із відповідними причепами-ваговозами. Щодо необхідності публікації оголошення англійською мовою, то така вимога стосується лише відкритих торгів, а не проведення переговорної процедури закупівлі. Стосовно порушень інтересів держави і суспільства, то відповідач вказує, що вартість перевезення парогенераторів до тарифу на електроенергію не включена. Безпідставним, на думку відповідача, є також твердження позивача про необхідність проведення товарознавчої експертизи з метою визначення вартості послуги з перевезення, оскільки остання є комплексною, методика формування її вартості відсутня. Окрім того, ціна є динамічною, а тому за результатами виконання перевезення буде складено технічний акт з детальним описом наданих послуг, відповідно до якого буде оформлено кошторис та акт здачі-приймання наданих послуг. Щодо матеріальних ресурсів, які, за твердженням позивача, залишаються у власності третьої особи, то останні (оснастка для кріплення) після виконання замовлення будуть обстежені фахівцями відповідача та оприбутковані на балансі у складі запасів. Відповідач також зазначає, що його керівник під час укладення оспорюваного договору мав необхідні повноваження, на підтвердження чого долучено довіреність. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що всі міркування і аргументи позивача є безпідставними.

12.12.2019 року від третьої особи - ТОВ "Альтаїр КаргоТранс" надійшли пояснення, в яких йдеться про відсутність на території України транспортних засобів, здатних перевозити вантаж вагою 317 т, такі є лише в третьої особи на праві оренди. Окрім того, між ПАТ «Укрзалізниця» та третьою особою укладено договір, за яким остання має право використовувати вагон транспортеру ТСЧ-400, що є єдиним в Україні та не призначений для перевезення циліндричних вантажів, якими є парогенератори, у зв`язку з чим умовами оспорюваного договору передбачено розробку, виготовлення та погодження спеціальної оснастки для кріплення парогенераторів на вагоні. Третя особа також зазначає, що перевезення не могло буде здійснене іноземними перевізниками, оскільки видача відповідних дозволів здійснюється Укртрансбезпекою на підставі нормативних актів, яких не існує.

17.12.2019 року від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких зазначається про відсутність необхідності отримання дозволу для залучення до перевезення іноземного власника машин-причепів-ваговозів, оскільки дозволи стосується лише транспортних засобів.

03.01.2020 року від третьої особи - ТОВ "Альтаїр КаргоТранс" надійшов додаток до пояснення (запитання третьої особи до позивача відповідно до ст. 90 ГПК України).

08.01.2019 року від відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача щодо відсутності законодавчої вимоги на отримання дозволу для залучення до перевезення іноземного власника машин-причепів-ваговозів для здійснення перевезення між населеними пунктами України.

08.01.2019 року від третьої особи - ТОВ "Маммут Україна" надійшли письмові пояснення, в яких повторно зазначено про відсутність будь-яких домовленостей чи співпраці з позивачем. Щодо долученої позивачем роздруківки листування, то позивачем електронної версії цього доказу, засвідченої електронним цифровим підписом, суду не надано, а відтак таке листування не є доказом в розумінні положень ГПК України та не повинно братися до уваги.

13.01.2020 року від позивача надійшла заява свідка на запитання ТОВ "Альтаїр КаргоТранс", у якій зазначено таке. Позивач вважає, що першопричиною порушень права позивача є порушення, допущенні відповідачем, як замовником відповідно до норм Закону України «Про публічні закупівлі», а не третьою особою, як стороною оспорюваного правочину. Окрім того, виключна підсудність, про яку згадує третя особа, стосується саме виконання договору перевезення, заразом для визнання договору недійсним не має значення правова природа правочину. Позивач не визначив оспорюваний правочин як договір перевезення, зазначивши його договором про надання послуг, який містить елементи різних договорів. Стосовно порушення оспорюваним договором прав позивача, то відповідач не забезпечив позивачу, який був зацікавленим стати переможцем процедури відкритих торгів, можливості подати тендерну пропозицію, провівши незаконно переговорну процедуру та уклавши за попередньою змовою оспорюваний правочин. Позивач також стверджує, що третьою особою не надано належних та допустимих доказів того, що перевезення знаходиться на завершальній стадії. Відсутні у матеріалах справи, на думку позивача, і докази наявності у третьої особи необхідної для виконання перевезення матеріально-технічної бази, а отже невідповідність її кваліфікаційним вимогам. І нарешті, щодо відповідності позивача кваліфікаційним вимогам, то таку відповідність відповідач мав вказати у тендерній документації та перевірити у тендерній пропозиції учасника в межах процедури відкритих торгів, а оскільки тендер не оголошувався, відтак наявність чи відсутність у позивача з будь-якими суб`єктами господарювання договірних відносин, пов`язаних із можливістю виконання перевезення, не стосується обставин справи.

03.02.2020 року відповідачем долучено до матеріалів справи акт № 1 здачі-приймання наданих послуг за грудень 2019 року, а також вказано, що вартість комплексу послуг з перевезення обох парогенераторів ПВГ-1000М, що увійшли до вказаного акту, становить 49 252 215,35 грн з ПДВ, тобто без врахування вартості задіяних при перевезенні матеріальних ресурсів - комплекту оснастки для кріплення парогенераторів, оскільки така оснастка буде використана для подальшого перевезення другого парогенератора ПВГ - 1000М.

03.02.2020 року від позивача надійшли письмові пояснення щодо технічного акту з детальним описом наданих послуг, в яких зазначається про відсутність документального підтвердження витрат третьої особи - ТОВ "Альтаїр КаргоТранс", що додатково свідчить про незаконність оспорюваного договору. Окрім того, вказаний акт не містить зазначення про місце його складання, дати підписання, а також доказів повноважень у заступника генерального директора відповідача на його підписання.

03.02.2020 року від позивача надійшла заява із промовою.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 31.10.2019 року позовну заяву ТОВ «Коприг» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.11.2019 року, залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Альтаїр КаргоТранс".

22.11.2019 року від позивача надійшли заяви про продовження підготовчого засідання, про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року підготовче засідання відкладено на 13.12.2019 року.

04.12.2019 року від ТОВ "Маммут Україна" надійшла заява про залучення його у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Заява мотивована тим, що позивач у цій справі в своїх письмових поясненнях посилається на, начебто, наявність у позивача попередньої домовленості із ТОВ "Маммут Україна" про те, що позивач за договором доручення представлятиме інтереси ТОВ "Маммут Україна" у відкритих торгах, чим фактично стверджує про наявність встановлених між позивачем та товариством ділових відносин, що є недостовірною інформацією та може завдати шкоди діловій репутації ТОВ "Маммут Україна". Сам факт поширення зазначеної інформації як серед учасників цієї справи, так і шляхом винесення судового рішення у справі, можуть вплинути на визначене ч.1 ст. 299 ЦК України право на недоторканість ділової репутації, оскільки ТОВ "Маммут Україна" нічого не відомо ні про відповідність діяльності позивача вимогам законодавства України та внутрішнім вимогам групи компаній "Маммут", ні про ділову репутацію позивача на території України. У разі незалучення ТОВ "Маммут Україна" у цій справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, можливе рішення у цій справі може базуватися на твердженнях позивача, які не відповідають дійсності та які можуть бути спростовані ТОВ "Маммут Україна" тільки шляхом подання до суду відповідних письмових пояснень, що ТОВ "Маммут Україна" може зробити, набувши процесуального статусу третьої особи. У своїй заяві ТОВ "Маммут Україна", крім іншого, просить суд розглядати справу без особистої присутності його представника у судових засіданнях.

06.12.2019 року від позивача надійшли письмові пояснення щодо заяви ТОВ "Маммут Україна", в яких останній зазначає, що на ТОВ "Маммут України вчинено тиск з метою надання саме тих пояснень, на підтвердження чого позивачем долучено роздруківку листування керівника ТОВ "Маммут Україна" з працівником позивача щодо можливості участі у наданні відповідачу послуг із перевезення. Окрім того, позивач висловлює здивування з приводу того, що особа, яка не бере участі у справі, ознайомлена зі змістом позиції позивача, що ще раз, на думку позивача, підтверджує те, що на ТОВ "Маммут Україна" здійснено тиск з боку відповідача або третьої особи. Заразом позивач не заперечує проти залучення ТОВ "Маммут Україна" до участі у справі в якості третьої особи, однак вважає, що таке залучення має відбутися на стороні позивача, а не відповідача.

10.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

12.12.2019 року від представника третьої особи - ТОВ "Альтаїр КаргоТранс" надійшли письмові пояснення та клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

12.12.2019 року від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

12.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

13.12.2019 року від позивача надійшла заява про розгляд справи у підготовчому засіданні без його участі та заява про виклик свідка.

13.12.2019 року від третьої особи - ТОВ "Альтаїр КаргоТранс" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 13.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 08.01.2020 року, залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "Маммут Україна".

18.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

26.12.2019 року від третьої особи - ТОВ "Альтаїр КаргоТранс" надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів.

02.01.2020 року від третьої особи - ТОВ "Альтаїр КаргоТранс" надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі її представника.

02.01.2020 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

03.01.2020 року від третьої особи - ТОВ "Альтаїр КаргоТранс" надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів.

08.01.2020 року від відповідача надійшли заперечення на клопотання відповідача про доручення доказів та виклик свідка.

08.01.2020 року від позивача надійшли клопотання про витребування доказів, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також зава про додаткові судові витрати, пов`язані із наданням експертних висновків.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року у задоволенні клопотань позивача про виклик свідка (свідків) та про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області відмовлено, клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2020 року.

13.01.2020 року від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою суду від 14.01.2020 року.

У судовому засіданні 22.01.2020 року оголошено перерву на 05.02.2020 року.

28.01.2020 року на адресу суду від ТОВ "Альтаїр КаргоТранс" надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відео конференції, у задоволенні якого ухвалою суду від 29.01.2020 року відмовлено.

05.02.2020 року від третьої особи - ТОВ "Маммут Україна" надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника.

Інших заяв і клопотань від учасників процесу не надходило.

У судовому засіданні 05.02.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників учасників, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що перевезення парогенераторів в Україні (після проголошення незалежності) відбувалося вперше, тобто досвід у такого виду надання послуг відсутній.

Перевезення, що є предметом оспорюваного правочину, можливе лише із залученням різних видів транспорту через непридатність залізничних колій (залізничні колії ВП ЗАЕС з майданчика великовагового обладнання потребують капітального ремонту на відстані більше 300 метрів, а також необхідно провести заміну 6 залізничних колій стрілочних переводів (власність ВП ЗАЕС). Для виїзду до ст. Енергодар на шляхи «Укрзалізниці» необхідно провести капітальний ремонт 6 000 метрів залізничних колій і замінити 14 стрілочних переводів Р-50 (власність «Київ-Дніпровське», міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (МППЗТ), яке обслуговує ВП ЗПАЕС по окремому договору). На майданчику ВП ЗАЕС знаходиться 7 ПГВ-1000М, для того, щоб провести завантаження ПГ № 66, № 67, які відібрані для ВП РАЕС, необхідно виконати переміщення всіх 7-ми ПГ з залізничних колій для подачі з/д транспортера ТСЧ-400 під завантаження необхідних для ВП РАЕС ПГ № 66, № 67). Окрім того, після проведення огляду залізничного транспортера ТСЧ-400 вантажопідйомністю від 80 до 500 тон в м. Запоріжжі, який є єдиним в Україні, було виявлено, що згідно з технічної діагностики термін службу останнього закінчується у листопаді 2019 року, подальша його експлуатація неможлива.

Тобто здійснення вказаного перевезення потребувало врахування технічних особливостей, а його виконання мало відбутися у найкоротші строки (до закінчення терміну службу з/д транспортера ТСЧ-400).

25.10.2017 року наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» № 875 «Про підготовку до виконання робіт із заміни ПГ енергоблока № 3 ВП РАЕС» введено в дію «Комплексні заходи по організації підготовчих робіт для заміни парогенераторів для енергоблоку № 3 ОП «Рівненська АЕС» (додаток до цього наказу).

15.02.2019 року наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» № 144 «Про введення в дію Комплексних заходів щодо підготовки до виконання робіт зі заміни ПГ енергоблока № 3 ВП РАЕС» введено в дію актуалізовані «Комплексні заходи по організації підготовчих робіт для заміни парогенераторів для енергоблоку № 3 ОП «Рівненська АЕС» (додаток).

21.05.2019 року відповідач своїм листом № 7235/161 повідомив ДП «НАЕК «Енергоатом» про результати комісійних оглядів, проведених на виконання комплексних заходів по перевезенню 2-х ПВГ-1000М з ВП ЗАЕС на ВП РАЕС згідно із наказом № 144 від 15.02.2019 року, а також запропонував виділити фінансування в обсязі 82 000 000,00 грн та розглянути можливість проведення переговорної процедури по виконанню вказаних робіт з одним виконавцем - ТОВ «Альтаїр Карго Транс».

17.09.2019 року на засіданні тендерного комітету відповідача, результати якого оформлені протоколом № 71, вирішено застосувати переговорну процедуру закупівлі: 60210000-3 (перевезення 2-х парогенераторів ПВГ-1000М з майданчика ВП ЗАЕС на майданчик ВП РАЕС, очікувана сума закупівлі - 87 467 200,00 грн з ПДВ, з ТОВ «Альтаїр Карго Транс».

18.09.2019 року на сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-09-18-001204-a розміщено повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури), а також строк оскарження наміру укласти договір - 29.09.2019 року.

Підставою для обраної процедури був п. 2 ч. 2 cт. 35 Закону України «Про публічні закупівлі» - відсутність конкуренції (у тому числі з технічних причин) на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником, за відсутності при цьому альтернативи.

В обґрунтування обраної процедури відповідач зазначив таке: у зв`язку з неможливістю перевезення парогенераторів з ВП ЗАЕС на ВП РАЕС залізничним транспортом по причині необхідності довготривалого ремонту на ВП ЗАЕС залізнично-дорожніх шляхів до залізничної ст. Енергодар протяжністю 9 км (повна гнилість дерев`яних шпал) та заміни 20 стрілочних переводів, необхідно залучити до перевезення автомобільний транспорт. За результатами проведеного аналізу ТОВ «Альтаір Карго Транс», м. Львів, має: багатий досвід в організації та транспортуванні великорозмірних та тяжких вантажів як залізничним, так і автомобільним транспортом. Для вказаного характеру робіт має всю необхідну матеріально- технічну базу, спеціальну оснастку, кваліфікований персонал; розробляє та погоджує з відповідними органами логістику доставки великорозмірних та важких вантажів без територіальних обмежень. Для перевезення 2-х парогенераторів вагою 317 тон кожен, з ВП ЗАЕС на ВП РАЕС передбачають задіяти автомобільний тягач MAN 41.663 FVDS вантажопідйомністю 500 тон, з/д транспортер ТСЧ-400, такелажну оснастку, домкрати, спеціальне гідравлічне обладнання. На сьогоднішній день склалася складна ситуація із залізничним рухомим складом. Вагон транспортер парку УЗ, який планують задіяти в перевезенні парогенераторів, модель ТСЧ-400, єдиний в Україні. Термін служби вказаного транспортера закінчується в грудні 2019 року, подальша експлуатація вагона транспортера після грудня 2019 року - неможлива. Якщо розглядати альтернативні варіанти щодо залучення іноземного транспортного засобу, то тут присутні складнощі у виконанні постанови Міністерства транспорту України. Закон України про автотранспорт, ст. 57, забороняє проводити вантажоперевезення іноземним транспортним засобам без отримання дозволу від Міністерства транспорту України. Узгодження можливо отримати в разі виняткових підстав, це відсутність на території країни транспортного засобу, який дозволяє забезпечити виконання робіт. Відсутність аналогічних транспортних засобів на території України, що здатні перевезти вантаж вагою 317 тон, підтверджено довідкою МВС ТСЦ №4641 №31/13-4641-184 від 02.03.2019 року. Виходячи з викладеного, такий транспорт є в наявності у компанії ТОВ "АльтаірКаргоТранс" і в цьому випадку підстави для звернення в Міністерство транспорту для залучення іноземного транспорту відсутні. Документи, що підтверджують наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі: довідка МВС ТСЦ №4641 №31/13-4641-184 від 02.03.2019 року.

Для участі у процедурі закупівлі шляхом застосування переговорної процедури ТОВ «Альтаір Карго Транс» подало, зокрема, такі документи: лист-заявку про участь у тендері № 146, довідку про наявність в учасника обладнання та матеріально-технічної бази для виконання робіт, документ, який підтверджує наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають знання та досвід, довідку про досвід виконання робіт в період з 2016-2018 років, Статут, витяг з реєстру платників податку на додану вартість, довідку про відсутність підстав для відмови в участі в процедурі закупівлі, визначених у ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», довідку про залучення субпідрядників (про відсутність намірів залучати субпідрядників для виконання робіт згідно із предметом закупівлі).

Окрім того, на підтвердження досвіду та якості надання послуг третьою особою долучено до матеріалів справи рекомендаційні листи № 01/285-7 від 20.02.2019 року та № 357 від 04.06.2019 року від ПрАТ «Івано-Франківськцемент» та ТОВ «СЕ Груп» відповідно, а також лист-відгук № 1/255 від 18.06.2019 року від ПрАТ «Електро».

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «Альтаір Карго Транс» зареєстровано як юридичну особу 04.05.2017 року, видами діяльності якої є: електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, вантажний залізничний транспорт, вантажний автомобільний транспорт, транспортне оброблення вантажів, інші допоміжна діяльність у сфері транспорту тощо.

09.10.2019 року між відповідачем (замовник) та третьою особою (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг № 29-122-04-19-08703, за п.п. 1.1.-1.4. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати послуги, які визначені в Технічних вимогах (додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити надані послуги. Найменування послуги: 60210000-3 (послуги з перевезення двох парогенераторів ПВГ - 1000М з майданчика ВП ЗАЕС на майданчик ВП РАЕС). Склад, обсяг послуг та вимоги до результатів послуг, що доручаються до виконання виконавцю, визначені в Технічних вимогах, які є невід`ємною частиною договору. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2., 2.7. договору ціна послуг по цьому договору згідно з договірною ціною (додаток 2) та на підставі розрахункового кошторису (додаток 3) становить 82 056 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 16 411 200,00 грн. Загальна вартість послуг з ПДВ становить 98 467 200,00 грн. Договірна ціна по договору та її структура динамічна (приблизна) і включає у себе всі витрати виконавця, пов`язані з розробкою документації (логістики надання послуг, креслень, оснастки, проекту виконання робіт по завантаженню/розвантаженню, схем навантаження та кріплення тощо), погодженням документації у відповідних інстанціях, виготовленням оснастки, транспортування двох парогенераторів залізничним, водним та іншим за необхідності транспортним засобом з кріпленням вантажу, тензометрією, навантаженням та розвантаженням, страхуванням вантажу в обсязі згідно з Технічними вимогами, і може уточнюватися сторонами протягом всього терміну надання послуг та перерозподілятися в розрізі статей в межах суми договору, зазначеної у п. 2.1. договору. По факту надання послуг на підставі уточнених обсягів, видів, складу послуг, норм витрат та номенклатури матеріальних ресурсів складається технічний акт з детальним описом наданих послуг та відповідно до якого оформляється кошторис та акт здачі-приймання наданих послуг. Остаточна вартість сформується залежно від викладених обставин, але не більше суми, обумовленої в п. 2.1. договору.

У розділі 3 погоджено порядок здійснення оплати. Зокрема, розрахунки за договором проводяться таким чином: після підписання договору обома сторонами замовник проводить попередню оплату (аванс) в розмірі, що становить 50% від суми договору, що зазначена в п. 2.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на підставі наданого рахунка протягом 15 днів з дня отримання такого рахунка замовником та при умові наявності банківської гарантії або іншого виду забезпечення виконання зобов`язань відповідно до п. 5.4.19. договору. Допускається проведення авансового платежу частинами. Погашення виконавцем авансового платежу, отриманого для надання послуг, проводиться шляхом підписання двома сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, наданих виконавцем відповідно до п. 5.4.16. договору. У будь-якому випадку кінцевий термін погашення авансового платежу - не пізніше грудня 2019 року. У разі непогашення авансу у вказаний строк, виконавець зобов`язаний на наступний день повернути отримані в якості авансу грошові кошти. Остаточні розрахунки по договору здійснюються на підставі оформлених двосторонніх актів здачі-приймання наданих послуг (підписаних керівниками та скріплених печатками сторін) протягом 60 календарних днів з моменту підписання обома сторонами вказаних актів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця за умови реєстрації останнім податкової накладної у ЄРПН та з утриманням суми перерахованого авансу відповідно до п. 3.1.1. договору (п. 3.1. договору).

Права і обов`язки сторін, а також відповідальність сторін визначені у розділах 5, 6 договору. Зокрема, до обов`язків виконавця віднесено здійснити перевезення вантажу з дотриманням вимог чинного законодавства в галузі перевезень відповідним транспортним засобом; забезпечити надання послуги персоналом, який має кваліфікацію, відповідні навички та досвід виконання робіт, які відповідають вимогам до надання послуг; забезпечити подачу під завантаження необхідний транспортний засіб в технічно справному стані, забезпечений усіма необхідними дозвільними для перевезення документами; під час надання послуг мати діючі дозволи, погодження, ліцензії, сертифікати тощо, наявність яких для надання послуг є обов`язковою відповідно до чинного законодавства, та самостійно здійснювати усі необхідні погодження, пов`язані із перевезення великовагових та великогабаритних вантажів; до моменту придбання попередньо погодити із замовником вартість матеріальних ресурсів, необхідних для надання послуг; забезпечити кріплення вантажу згідно з нормами, які гарантують збереження вантажу під час транспортування; проводити своїми силами процес завантаження, розвантаження та перевірку зовнішнього стану вантажу; з метою цілісності вантажу і безпеки вантажно-розвантажувальних робіт при переміщенні в місцях перевантаження та вивантаження забезпечити наявність проекту виконання робіт до кожного вантажного місця; надати поліс страхування і нести відповідальність за ввірений вантаж перед замовником; забезпечити дотримання своїм персоналом вимог нормативно-правових актів з охорони праці та навколишнього середовища, пожежної безпеки, фізичного захисту та умов режиму на об`єктах тощо (підп. 5.4.1., 5.4.3.-5.4.11. п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 01.07.2020 року.

Невід`ємними частинами договору є Технічні вимоги (додаток 1), договірна ціна (додаток 2), розрахунковий кошторис з розрахунками статей (додаток 3), календарний план (додаток 4).

Так, додатком 1 до договору сторонами погоджено технічні вимоги на надання послуг з перевезення, згідно з якими: характеристика об`єкта - парогенератор ПГВ-1000В, вага - 317 тон, довжина - 14 540 мм, діаметр - 4 970 мм; термін надання послуг: початок - з дати укладення договору; завершення - 01.05.2020 року; технічні засоби, що застосовуються при наданні послуги: тягачі MAN41.60FVDS з причепом SC HEUERLE вантажопідйомністю до 500 тон, МАЗ 537 з тяговою лебідкою, транспортер ТСЧ-400, такелажне обладнання для транспортування вантажів до 500 тон, домкрати, спеціальне гідравлічне обладнання, бараж вантажопідйомністю 2 000 тон; маршрут транспортування - площадка великовагового обладнання ВП ЗПЕС - причал ВП ЗАЕС - «Черкаський річний порт» - ж.д. на ст. Черкаси - ж.д. ст. Рафалівка, площадка зберігання парогенераторів ВП РАЕС.

Згідно з Технічними вимогами перевезення складається з таких етапів:

- 1-ий етап: розробка логістики виконання послуг по транспортуванню двох генераторів по маршруту: площадка великовагового обладнання ВП ЗАЕС - причал ВП ЗАЕС «Черкаський річний порт» - ж.д. на ст. Черкаси - ж.д. ст. Рафалівка, площадка зберігання парогенераторів ВП РАЕС та її погодження у відповідних дозвільних органах; розробка креслень оснастки для кріплення парогенератора на залізничному транспортері та їх погодження з ліцензованими структурами (Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту); виготовлення комплекту оснастки для кріплення парогенератора на залізничному транспортері (транспортна рама з торцевими обичайками); оренда вагона транспортера ТСЧ-400 на 90 діб; погодження використання рами для транспортування вантажу по коліях «Укрзалізниці»; розробка необхідних ПВР на виконання робіт по завантаженню/розвантаженню, на площадках ВП ЗАЕС, ВП РАЕС, причалах ВП ЗАЕС, «Черкаський річний порт»; перевірка маршруту слідування по колії «Укрзалізниці» ж.д. ст. Черкаси - ст. Рафалівка, площадка зберігання парогенераторів ВП РАЕС; розробка схеми навантаження і кріплення вантажу на залізничному транспортері ТСЧ-400; узгодження схеми навантаження і кріплення вантажу на залізничному транспортері, з відповідними структурами і адміністраціями залізничного транспорту України; підготовка залізничного транспортера ТСЧ-400 під завантаження; страхування від нещасних випадків двох парогенераторів; проведення робіт по розподіленню навантажень на площадці за допомогою листового заліза та такелажного бруса; подача автотрейлера під завантаження; подача баржі під завантаження причал ВП ЗАЕС; завантаження першого парогенератора на автотрейлер на площадці ВП ЗАЕС; вивезення першого парогенератора з В ЗАЕС автотрейлером 500 тон до причалу ВП ЗАЕС; розвантаження першого ПГ з автотрейлера та завантаження на баржу першого парогенератора на причалі ВП ЗАЕС; завантаження другого парогенератора на автотрейлер на площадці ВП ЗАЕС; вивезення другого парогенератора з ВП ЗАЕС автотрейлером 500 тон до причалу ВП ЗАЕС; розвантаження другого ПГ з автотрейлера та завантаження на баржу другого парогенератора на причалі ВП ЗАЕС; кріплення першого парогенератора на баржі з урахуванням матеріалів кріплення; кріплення другого парогенератора на баржі з урахуванням матеріалів кріплення; транспортування двох парогенератора баржою в «Черкаський річним порт»; подача автотрейлера під завантаження в «Черкаський річний порт»; завантаження першого парогенератора на автотрейлер на баржі в «Черкаському річному порту»; вивезення першого парогенератора з баржі автотрейлером 500 тон на причал "Черкаського річного порту»; розвантаження першого ПГ з автотрейлера на причалі «Черкаського річного порту"; завантаження другого парогенератора на автотрейлер на баржі в «Черкаському річному порту»; вивезення другого ПГ з баржі автотрейлером 500 тон на причал «Черкаського річного порту»; розвантаження другого ПГ з автотрейлера на причалі «Черкаського річного порту»; подача порожнього транспортера ТСЧ-400 на станцію завантаження ст. Черкаси на під`їзну колію Черкаського річного порту;» завантаження на залізничний транспортер ТСЧ-400 першого парогенератора на ст. Черкаси на під`їзну колію Черкаського річного порту; кріплення першого парогенератора на залізничному транспортері ТСЧ-400 з урахуванням матеріалів кріплення; проведення тензометрії з експертизою та видачею акту; комісійна здача навантаженого транспортера до транспортування на станції завантаження ст. Черкаси на під`їзній колії Черкаського річного порту; організація вагон супроводу з бригадою; монтаж транспортної рами з торцевими обичайками на залізничний транспортер з урахуванням матеріалів кріплення; транспортування першого парогенератора залізничним транспортом до ст. Рафалівка; площадка зберігання парогенераторів ВП РАЕС; розвантаження першого парогенератора на площадці зберігання парогенераторів ВП РАЕС;

- 2-ий етап: подача порожнього вагону - транспортера під завантаження другого парогенератора, ст. Черкаси на під`їзну колію Черкаського річного порту; завантаження другого парогенератора на транспортер ТСЧ-400; кріплення другого парогенератора на залізничному транспортері з урахуванням матеріалів кріплення; проведення тензометрії з експертизою та видачею акту; комісійна здача навантаженого транспортера до транспортування, па станції завантаження; організація вагон супроводу з бригадою; монтаж транспортної рами з торцевими обичайками на залізничний транспортер з урахуванням матеріалів кріплення; транспортування другого парогенератора залізничним транспортом до ст. Рафалівка, площадка зберігання парогенераторів ВП РАЕС; розвантаження другого парогенератора на площадці зберігання парогенераторів ВП РАЕС; транспортування, передача порожнього транспортера ТСЧ-400 на Ст. Запоріжжя-Ліве.

За п. 7 Технічних вимог підготовчі послуги та транспортування першого парогенератора на ВП РАЕС зі складанням звітної документації на надану послугу. Термін завершення - грудень 2019 року. Транспортування другого парогенератора на ВП РАЕС зі складанням звітної документації на надану послугу. Термін завершення - 01.05.2020 року

Здача - приймання результатів наданих послуг за договором здійснюється на території замовника з підписанням представниками сторін технічного акту про надані послуги із детальним переліком виконаних обсягів послуг відповідно до технічних вимог, котрі є підставою для оформлення акту здачі - приймання наданих послуг (п. 8 Технічних вимог).

10.10.2019 року оприлюднено звіт про результати проведення процедури закупівлі.

17.10.2019 року страховою компанією «Spare» видано страхову гарантію (забезпечення виконання договору про закупівлю № 11004/01562/1 від 17.10.2019 року), предметом якого є майнові інтереси страхувальника - ТОВ "Альтаір Карго Транс", як переможця процедури закупівлі, пов`язані із відшкодуванням ним вигодонабувачу - ДП «НАЕК Енергоатом», від імені якої діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», в порядку, що передбачений чинним законодавством України, суми попередньої оплати (авансу) на виконання послуг за договором про закупівлю послуг № 29-122-04-19-08703 від 09.10.2019 року.

З наведеного вбачається, що виконання перевезення, що є предметом оспорюваного правочину, є складним, потребує залучення різних видів транспорту - автомобільного, залізничного і річкового, а також виготовлення спеціальних кріплень, що забезпечують перевезення парогенераторів циліндричної форми, що, у свою чергу, вимагає наявності матеріально-технічної бази та кваліфікованих працівників.

Судом з фактичних обставин справи встановлено також, що за довідкою МВС ТСЦ №4641 №31/13-4641-184 від 02.03.2019 року напівпричепи з повною масою від 100 до 500 тон зареєстровані за 5 особами, що знаходяться в Дніпропетровській, Донецькій, Волинській, Сумській та Миколаївській областях, при цьому повна їх маса складає 106, 200, 121, 162 та 110 тон відповідно, а маса вантажу, що є предметом перевезення, - 317 тон.

Згідно із довідкою № 08-08/_ від 27.09.2018 року, виданою Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області, на території України зареєстровано 21 причіп-ваговіз, 4 з яких зареєстровані за ТОВ «Харківспецтяжтранс».

Відповідач, проаналізувавши володільців причепів-ваговозів, встановив таке.

Згідно з проведеного аналізу щодо можливості перевезення великовагового вантажу вагою 500 тон причепами-ваговозами, які зареєстровані в Україні відповідно до списку, наданого ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області, встановлено, що на даний час в Україні в наявності 4 причепи-ваговози, що мають змогу перевезти вказаний вантаж, які зареєстровані за ТОВ «Харківспецтяжтранс», моделі SCHEUERLE SOPE4M, номерний знак НОМЕР_1 , марки SCHEUERLE SOPE4M, номерний знак НОМЕР_2 , марки SCHEUERLE SOPE2M, номерний знак НОМЕР_3, марки SCHEUERLE SOPE6M, номерний знак НОМЕР_4.

Інші причепи-ваговози за інформацією, наданою в телефонному режимі їх власниками, перебувають: або в несправному стані, або підлягають списанню, або згідно зі своїми технічними характеристика можуть перевезти вантаж максимальною вагою 40 тон: 1. КП «Теплокомуненерго» (м. Антрацит Луганської області) - відсутній зв`язок за контактами, вказаними в мережі Інтернет. 2. ТОВ «Панхім-Інвест» (с. Рованці Волинської області) - реєстрація причепів-ваговозів за товариством відсутня. 3. ТОВ «Інтрасавтострой» (смт. Михайло-Коцюбинське Чернігівської області) - за інформацією порталу youcontrol.com.ua знаходиться в стані припинення, на контактні телефони не відповідають. 4. Хмельницьке обласне управління водних ресурсів - надана в телефонному режимі інформація представником підприємства про вагопідйомність наявного причепа - ваговоза - 20 тон. 5. ТОВ «Спецбуд-4» (м. Харків) - за наданою інформацією в телефонному режимі в наявності напівпричіп-ваговоз У-10-02 вантажопідйомністю 40 тон. 6. ОСОБА_1 - має в наявності причіп-ваговоз ATU -3-30S вагопідйомністю 23,1 тони, що відображено в мережі Інтернет. 7. ТОВ «Каналізація» (м. Харків) - за інформацією, наданою телефоном представником підприємства, вагопідйомність наявного напівпричепа - ваговоза ЧМЕЗ-20 - 20 тон. 8. ТОВ Укрпромстрой (м. Харків) - за інформацією, наявною в мережі Інтернет, вагопідйомність причепа - ваговоза ЧМЗАП-5280 - 40 тон. 9. ПАТ «Укртелеком» - згідно з інформацією з сайту виробника причепів ЧМЗАП https://www.cmzap.ru/catalog/sverhtvaielovoznyie-moduii-pricepy/?filter_carry=9&filter Iength=0 найбільша тонажність - це причіп ЧМЗАП 706010 - 177 тон, відповідно, наявний напівпричіп-ваговоз не може перевозити вантажі масою більше 117 тон. 10. ПрАТ «Південспецбуд» (м. Харків) - за інформацією, наданою телефоном представником підприємства, вагопідйомність наявного напівпричепа - ваговоза 43-20 - 20 тон. 11. ТОВ фірма «Будівельник ДБК» (м. Харків) - у підприємства зареєстрований панелевоз, даний вид транспортного засобу може здійснювати перевезення вантажів лише панельного типу. 12. ТОВ Бурат-Агро» (с. Пищане Полтавська області) - за інформацією, наявною в мережі Інтернет, вагопідйомність причепа - ваговоза ГТТ-5208 - до 40 тон. 13. ОСОБА_2 - за інформацією, наявною в мережі Інтернет, вагопідйомність напівпричепа - ваговоза ЧМЗАП XTS - до 60 тон. 14. КП «Шляхрембуд» (м. Харків) - за інформацією, наданою телефоном, вагопідйомність напівпричепа - ваговоза КТ-150 - до 15 тон. 15. ОСОБА_3 - за інформацією, наданою телефоном, вагопідйомність наявного причепа - ваговоза ЧЗАП-320Т - 40 тон. 16. ПП «Перемога АВК» (с. Чумаки Дніпропетровської області) - за інформацією, наявною в мережі Інтернет, вагопідйомність причепа - ваговоза ЧМЗАП-5224 - 25,5 тон.

Отже, як встановлено відповідачем, серед зареєстрованих транспортних засобів у Держпродспоживслужбі здатними перевезти парогенератори є напівпричепи моделі SCHEUERLE, зареєстровані за ТОВ «Харківспецтяжтранс».

У свою чергу, 21.07.2017 року між ТОВ «Харківспецтяжтранс» (орендодавець) та ТОВ «Укртрансальянс» (орендар) укладено договір оренди № 23/17, за п.п. 1.1., 1.2. орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування предмет оренди, визначений у п. 1.2. договору, а орендар зобов`язується прийняти предмет оренди у користування і сплачувати орендну плату за таке користування. Під предметом оренди сторони розуміють: причіп-ваговоз, реєстраційний № НОМЕР_1, марка SCHEUERLE SOPE4M, рік випуску 2008, заводський № НОМЕР_5 , маса машини 13 300 кг (з комплектом допоміжного обладнання); причіп-ваговоз, реєстраційний № НОМЕР_11, марка SCHEUERLE SOPE4M, рік випуску 2008, заводський № НОМЕР_6 , маса машини 13 300 кг; причіп-ваговоз, реєстраційний № НОМЕР_3, марка SCHEUERLE SOPE2M, рік випуску 2009, заводський № НОМЕР_7 , маса машини 7 200 кг; причіп-ваговоз, реєстраційний № НОМЕР_4, марка SCHEUERLE SOPE6M, рік випуску 2009, заводський № НОМЕР_8 , маса машини 19 700 кг; зчіпний пристрій, марка SCHEUERLE SOHUE 1350 2750, рік виписку 2008, заводський № НОМЕР_9 , маса машини 6 700 кг.

За п. 1.4. договору оренди строк оренди - до 31.01.2020 року.

21.07.2017 року між сторонами підписаний акт прийому-передачі майна до договору оренди.

31.10.2018 року між ТОВ «Харківспецтяжтранс» (орендодавець), ТОВ «Укртрансальянс» (первісний орендар) та ТОВ «Альтаір Карго Транс» (новий орендар) укладено договір № 28/18 про заміну сторони у договорі оренди № 23/17 від 21.07.2017 року, за п.п. 1.1., 1.2. якого первісний орендар передає, а новий орендар приймає на себе всі права і обов`язки, у тому числі відповідальність (штрафні санкції) первісного орендаря за договором оренди № 23/17 від 21.07.2017 року. Після підписання цього договору новий орендар стає стороною договору оренди № 23/17 від 21.07.2017 року і повним правонаступником усіх прав і обов`язків первісного кредитора за договором оренди № 23/17 від 21.07.2017 року.

Окрім того, 01.01.2019 року між ТОВ «Харківспецтяжтранс» (продавець) та ТОВ «Альтаір Карго Транс» (покупець) укладено попередній договір № 01/19, за умовами якого сторони в майбутньому зобов`язуються укласти договір купівлі-продажу майна, зазначеного в п. 1.2. попереднього договору, у строк та інших умовах, встановлених цим попереднім договором. Під майном сторони розуміють: причіп-ваговоз, реєстраційний № НОМЕР_1, марка SCHEUERLE SOPE4M, рік випуску 2008, заводський № НОМЕР_5 , маса машини 13 300 кг (з комплектом допоміжного обладнання); причіп-ваговоз, реєстраційний № НОМЕР_11, марка SCHEUERLE SOPE4M, рік випуску 2008, заводський № НОМЕР_6 , маса машини 13 300 кг; причіп-ваговоз, реєстраційний № НОМЕР_3, марка SCHEUERLE SOPE2M, рік випуску 2009, заводський № НОМЕР_7 , маса машини 7 200 кг; причіп-ваговоз, реєстраційний № НОМЕР_4, марка SCHEUERLE SOPE6M, рік випуску 2009, заводський № НОМЕР_8 , маса машини 19 700 кг; зчіпний пристрій, марка SCHEUERLE SOHUE 1350 2750, рік виписку 2008, заводський № НОМЕР_9, маса машини 6 700 кг. Сторони зобов`язуються укласти договір купівлі-продажу (основний договір) не пізніше 01.02.2020 року за умови здійснення покупцем належного розрахунку за цим договором (здійснення ним повної авансової плати вартості майна) (п.п. 1.1.-1.3. попереднього договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.5. договору сторони погодили, загальна вартість майна становить гривневий еквівалент 63 548,40 євро, що мають бути сплачені покупцем за графіком, який погоджений сторонами у додатку № 1 до цього попереднього договору.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2018 року між ПАТ «Укрзалізниця» (перевізник) та ТОВ «Альтаір Карго Транс» (замовник) укладено договір № 05742/ЛЗ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником буді-якої дії на виконання цього договору і діє з моменту підписання до 31.12.2018 року. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції зі здійснення усіх розрахунків за виконанні перевезення та наданні послуги (п.п. 1.1., 12.1. договору).

05.07.2019 року Філія «Центру транспортування сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця» листом № ліски/К-09/263 проінформувала, що в робочому парку перебуває транспортер зчіпного типу вантажопідйомністю 400 тон, модель 14-Т003 № 39960075, термін служби якого закінчується 26.11.2019 року.

Окрім того, 01.08.2019 року між ТОВ «Харківспецтяжтранс» (орендодавець) та ТОВ «Альтаір Карго Транс» (орендар) укладено договір оренди № 12.1/19, за п.п. 1.1., 1.2., 1.4. якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування сідловий тягач-Е, марка: МАЗ, модель 537, повна маса 45 000, маса без навантаження 22 000, об`єм двигуна 38 800, реєстраційний № НОМЕР_10 , рік випуску 1973, строком до 30.10.2019 року.

У матеріалах справи міститься каботажний коносамент № 1 на підтвердження виконання перевезення парогенераторів річковим транспортом (порт відправлення - причал Запорізької АЕС, порт призначення - Черкаський річковий порт).

Також за ТОВ «Альтаір Карго Транс» зареєстрований автотранспортний засіб MAN NGA 41.660, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішній справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

У свою чергу, позивачем долучено до матеріалів справи експертні висновки № 297/2019-ЕВ від 20.12.2019 року, № 306/2019-ЕВ від 27.12.2019 року та № 305/2019-ЕВ від 27.12.2019 року за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, з яких, на думку позивача, вбачається можливість виконати перевезення, що передбачене оспорюваним договором, такими юридичними особами: ТОВ «Харківспецтяжтранс», ТЕФ «Дракотранс ЛТД Харків», Intracamion Spedition Consulting GmbH+Co.KG (м. Мюнхен, Німеччина), CF&S Estonia AS (Таллінн, Естонія).

02.01.2020 року ТОВ «Харківспецтяжтранс» листом № 01-01 повідомило, що причепи-ваговози і сідловий тягач передані в оренду ТОВ «Альтаір Карго Транс», а іншим обладнанням, за допомогою якого ТОВ «Харківспецтяжтранс» може здійснити перевезення вантажу масою 317 тон, не володіє, тому виконати перевезення парогенераторів не мало технічної можливості.

Доказів можливості виконати перевезення ТЕФ «Дракотранс ЛТД Харків» в матеріалах справи немає (інформація на адвокатський запит третьої особи - ТОВ «Альтаір Карго Транс» не надійшла).

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із проведення процедури закупівлі послуг шляхом застосування переговорної процедури, а також дійсністю договору про закупівлю послуг, укладеного за результатами застосування такої процедури, регулювання яких здійснюється Законом України «Про публічні закупівлі», ЦК України, ГК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовані Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За визначеннями, наведеними у п.п. 5, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари; послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.

Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України «Про публічні закупівлі» унормовано, що замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.

Умови застосування переговорної процедури закупівлі визначені ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками. Замовник під час проведення переговорів вимагає від учасника подання ним підтвердженої документально інформації про відповідність учасника кваліфікаційним вимогам відповідно до ст. 16 цього Закону.

Переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі, зокрема відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником, за відсутності при цьому альтернативи.

За результатами проведених переговорів з учасником (учасниками) замовник приймає рішення про намір укласти договір. Повідомлення про намір укласти договір обов`язково безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу протягом одного дня після прийняття рішення та повинно містити: найменування та місцезнаходження замовника; найменування, кількість товару та місце його поставки, вид робіт і місце їх виконання або вид послуг та місце їх надання; строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; найменування, місцезнаходження та контактні телефони учасника (учасників), з яким проведено переговори; ціну пропозиції; обґрунтування застосування переговорної процедури.

Замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі у строк не раніше ніж через 10 днів (п`ять днів - у разі застосування переговорної процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої цієї статті, а також у разі закупівлі нафти, нафтопродуктів сирих, електричної енергії, послуг з її передання та розподілу, централізованого постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, послуг з централізованого опалення, послуг поштового зв`язку, поштових марок та маркованих конвертів, телекомунікаційних послуг, у тому числі з трансляції радіо- та телесигналів, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування) з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Отже, переговорна процедура закупівлі використовується замовником як виняток, за результатами якої укладається договір про закупівлю після проведення переговорів з одним або кількома учасниками. Для застосування переговорної процедури має бути рішення тендерного комітету, оформлене у вигляді протоколу.

Особливостями переговорної процедури є те, що під час проведення переговорної процедури закупівлі торги не проводяться; переговорна процедура не передбачає створення та публікацію тендерної документації; строки проведення цієї процедури є мінімальними; замовник використовує переговорну процедуру як виняток і лише при наявності та документальному підтвердженні однієї з підстав, що перераховані в ч. 2 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі».

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору про закупівлю послуг № 29-122-04-19-08703 від 09.10.2019 року, зокрема з тих підстав, що відповідач необґрунтовано застосував переговорну процедуру, тоді як мав провести відкриті торги.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст. 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, застосовуються в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема ст. 228 ЦК України.

При цьому суд звертає увагу, що у спорах про визнання недійсним правочину відповідачами у справі, як правило, є сторони за таким правочином. У разі коли учасниками оспорюваного правочину є декілька осіб, а позов поданий до однієї з них, господарський суд має вирішити питання, враховуючи вимоги ГПК України, про залучення до участі у справі як відповідачів усіх зазначених осіб.

Заразом позивачем жодних клопотань щодо залучення третьої особи - ТОВ «Альтаір Карго Транс» як співвідповідача, як це передбачено вимогами ч. 1 ст. 48 ГПК України, не заявлялося.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначалося, підставою для проведення відповідачем закупівлі шляхом застосування переговорної процедури слугував п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі», для застосування якого необхідно встановити відсутність конкуренції на ринку надання послуг з перевезення великогабаритних вантажів - парогенераторів, тобто відсутність альтернативи.

У свою чергу, за визначенням, яке міститься у ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Отже, конкуренція - це змагання (суперництво) між різними суб`єктами господарювання на певному ринку. При цьому таке змагання відбувається не в силу само факту наявності декількох учасників, що спеціалізуються на наданні певного виду послуг чи виконанні робіт (або виключно на їхньому бажанні), а ґрунтується на власних досягненнях та перевагах над іншими. У цій справі конкуренція базується на відповідності кваліфікаційним вимогах щодо надання конкретної послуги, пов`язаної із перевезенням парогенераторів вагою 317 тон, тобто наявністю у суб`єкта господарювання матеріально-технічної бази для виконання послуг по перевезенню великогабаритних та великовагових вантажів, спеціалістів з досвідом виконання аналогічних (подібних) послуг та передбачених законодавством дозволів, погоджень, ліцензій, сертифікатів тощо, необхідних для надання послуг.

У свою чергу, альтернатива - необхідність вибору між двома чи кількома можливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей (Словник української мови: в 11 томах. - Том 1, 1970. - Стор. 37).

Відтак, предметом доказування у цій справі є наявність (відсутність) конкуренції (альтернативи) щодо надання послуги по перевезенню великогабаритних та великовагових вантажів - парогенераторів. При цьому обов`язок доказування покладається на позивача.

Як вбачається із обґрунтувань позовної заяви позивача і наданих ним додаткових пояснень, однією з підстав недійсності правочину є те, що, на думку останнього, існує конкуренція на ринку надання послуг з перевезення великогабаритних вантажів, що стверджується: можливістю позивача залучити до надання такої послуги інших осіб, які здатні виконати відповідне перевезення; наявністю інших осіб, що мають відповідний досвід і транспортні засоби.

Заразом, як установлено судом із фактичних обставин справи, послуга, що надається за оспорюваним договором, є складною та багатоетапною, передбачає залучення 3-х видів транспорту (автомобільного, річкового та залізничного, зокрема з/д транспортера ТСЧ-400, термін служи якого закінчується у листопаді 2019 року), а також виконання додаткових робіт, пов`язаних із перевезенням парогенераторів (у тому числі виготовлення оснастки для кріплення парогенераторів, завантаження/розвантаження вантажу тощо, зважаючи на його особливість - циліндричну форму), що, у свою чергу, зумовлює необхідність мати як необхідну матеріально-технічну базу, так і фахівців відповідної кваліфікації.

При цьому матеріально-технічна база не обмежується наявністю транспортних засобів, зокрема автотранспортного засобу MAN NGA 41.660, як про це стверджує позивач, оскільки такий автомобіль є лише однією складовою, необхідною для виконання перевезення, що є предметом оспорюваного договору.

Стосовно доводів позивача про можливість виконання перевезення, що є предметом оспорюваного правочину, такими суб`єктами господарювання як ТОВ «Харківспецтяжтранс» та третьою особою - ТОВ «Маммут Україна» (шляхом його залучення позивачем до надання послуги), то останні не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовані вказаними суб`єктами.

Щодо обґрунтувань позивача про можливість залучення до спірного перевезення іноземних суб`єктів господарювання, а також про те, що жодного дозволу для перевезення вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, не потрібно, оскільки дозволи стосується лише транспортних засобів, а не машин (до яких відносяться причепи-ваговози), то суд вважає за необхідне зазначити таке.

У силу вимоги ч. 1 ст. 57 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У свою чергу, за визначеннями, наведеними в ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт; автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб); автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача; причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

З викладеного вбачається, що причіп, напівпричіп є транспортними засобами, а відтак їх використання іноземними суб`єкта господарювання у внутрішніх перевезеннях потребує дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, в силу прямо вказівки закону.

Здійснивши аналіз чинного законодавства України, суд установив, що діють: Постанова КМ України від 09.06.2011 року № 929 "Деякі питання надання Державною інспекцією з безпеки на наземному транспорті, Державною авіаційною службою, Державною інспекцією з безпеки на морському та річковому транспорті, Державним агентством з туризму та курортів і капітанами морських торговельних портів платних адміністративних послуг" (якою визначено лише перелік платних адміністративних послуг, що надаються Державною інспекцією з безпеки на наземному транспорті), Наказ Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (які не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами), Наказ Мінтрансу України від 20.08.2004 року № 757 "Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" (вказаний Порядок встановлює процедуру оформлення і видачі дозволів на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку), Наказ Мінтрансу України від 20.08.2004 року № 757 "Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту" (згідно з яким дозвіл ЄКМТ - документ, який надає право на використання автомобільного транспортного засобу автомобільного перевізника - резидента для міжнародного автомобільного перевезення вантажу або проїзду без вантажу територією іноземних держав - членів ЄКМТ впродовж визначеного в ньому строку).

Заразом регуляторний акт, який встановлює порядок видачі дозволу на перевезення вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, відсутній, що ускладнює (унеможливлює) залучення до спірного перевезення іноземних суб`єктів господарювання.

18.12.2019 року Укртансбезпека своїм листом № 8570/02/15-19 повідомила, що перевезення автомобільним транспортом по території України виконуються іноземними перевізниками відповідно до положень міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення, що укладені КМ України з Урядами іноземних країн, на основі належним чином оформлених дозволів. Укртансбезпекою, з моменту її створення, дозволи на перевезення вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, не видавалося.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що у володінні (користуванні) третьої особи - ТОВ «Альтаір Карго Транс» є: автотранспортний засіб MAN NGA 41.660; сідловий тягач-Е, марка: МАЗ, модель 537; причіп-ваговоз, марка SCHEUERLE SOPE4M; причіп-ваговоз, марка SCHEUERLE SOPE4M; причіп-ваговоз, марка SCHEUERLE SOPE2M; причіп-ваговоз, марка SCHEUERLE SOPE6M; зчіпний пристрій, марка SCHEUERLE SOHUE 1350 2750, а також укладений договір з ПАТ «Укрзалізниця» щодо надання послуг зі здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, зокрема транспортера ТСЧ-400, а також договір на перевезення річковим (морським) транспортом (каботажний коносамент), які в сукупності дають можливість виконати умови оспорюваного правочину.

Судом також установлено, що третя особа - ТОВ «Альтаір Карго Транс» здійснює діяльність у сфері залізничного і автомобільного транспорту, має фахівців належної кваліфікації, які виготовили оснастку, необхідну для перевезення парогенераторів, та здійснюють комплекс навантажувально-розвантажувальних робіт, тобто відповідає кваліфікаційним вимогам відповідача.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Окрім того, ч. 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Усупереч наведеному позивачем доказово не обґрунтовано обставин наявності конкурентного середовища на ринку послуг по перевезенню великогабаритних та великовагових вантажів (сукупності усіх складових), що є предметом оспорюваного правочину.

Щодо посилання позивача на те, що у третьої особи відсутній «багатий досвід» для надання послуги з перевезення (державна реєстрація ТОВ «Альтаір Карго Транс» проведена 04.05.2017 року), а також на те, що її статутний капітал складає лише 1 000,00 грн, то вказані критерії не є єдиними чи основними, що можуть свідчити про неможливість належного виконання третьою особою умов оспорюваного правочину, при цьому будь-яких доказів, на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, окрім загальних посилань, позивачем суду не надано.

При цьому вказані аргументи спростовуються фактичним виконанням 1-го етапу перевезення, на підтвердження чого свідчить акт № 1 здачі - приймання наданих послуг за грудень 2019 року.

Так само не приймається до уваги посилання позивача на те, що керівник відповідача не мав повноважень на підписання оспорюваного договору, оскільки довіреністю № 358/10 від 05.09.2019 року, виданою ДП «НАЕК «Енергоатом» на ім`я, зокрема П. Павлишина, останнього уповноважено на підписання договору про закупівлю (Код ДК 021:2015 - 60210000-3 «Послуги з перевезень громадським залізничним транспортом (Перевезення двох парогенераторів ВПГ-1000М з майданчика ВП ЗАЕС на майданчик ВП РАЕС»).

Необґрунтованим є також твердження позивача про те, що матеріальні ресурси (оснастка для кріплення), виготовлені на виконання оспорюваного договору, залишаються у власності третьої особи - ТОВ «Альтаір Карго Транс», оскільки їхня вартість увійшла у загальну вартість послуги, що надається за договором, а відтак після виконання замовлення матеріальні ресурси будуть обстежені фахівцями відповідача та оприбутковані на балансі останнього у складі запасів.

Щодо необґрунтованості ціни закупівлі послуг, то позивач, знову ж таки, свого обов`язку по доведенню вказаної обставини шляхом подання належних та допустимих доказів (висновку експерта або заявлення клопотання про призначення судової експертизи тощо), не виконав, а на підставі показів свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (ч. 2 ст. 87 ГПК України).

Інші обґрунтування позивача зводяться до загальний посилань на порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», інтересів держави та суспільства.

Заразом, даючи оцінку порушеним правам позивача, інтересам держави та суспільства, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із позовної заяви, позивач обґрунтовує свої порушені права тим, що він у своїй комерційній діяльності має багаторічний досвід спілкування із іноземними компаніями, у тому числі з тими, які займаються перевезенням великогабаритних вантажів, та може організувати перевезення, що передбачені оспорюваним договором, шляхом залучення однієї з європейської чи транснаціональної компанії, яка зможе виконати вказане перевезення з дотриманням усіх вимог законодавства України. Звертаючись із позовною заявою, позивач бажає того, щоб відповідач дотримався законодавства щодо конкурентної процедури та провів відкриті торги. Крім того, позивач вважає, що укладений між позивачем та третьою особою договір про закупівлю, по-перше, суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки позивач провів переговорну процедуру, а не відкриті торги з публікацією англійською мовою; по-друге, уклавши оспорюваний договір, відповідач порушив інтереси держави і суспільства, оскільки поза увагою залишилася інформація щодо ціни договору та чи відповідає вона обсягу робіт, а також про те, чому саме третю особу - ТОВ «Альтаір Карго Транс» обрано як учасника переговорної процедури.

Стосовно посилання позивача на те, що він здатний залучити до надання послуги, що була предметом закупівлі, іноземну компанію, то останнє свідчить (і не заперечується самим позивачем у наданих ним письмових поясненнях) про відсутність у нього власних можливостей і досвіду для надання відповідної послуги, а відтак про наявність лише гіпотетичної можливості надання посередницьких послуг між відповідачем та іноземною компанією, яка відповідає кваліфікаційним критеріям.

У той же час позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження можливості самостійного виконання ним перевезення, обумовленого предметом оспорюваного правочину, або реального залучення до виконання такого перевезення іноземної компанії, яка має відповідний дозвіл з урахуванням вимог ч. 1 ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Судом також установлено, що згідно з випискою з ЄДРЮОФОПГФ основним видом економічної діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля, тобто позивач відношення до перевезення вантажу чи до надання відповідних посередницьких послуг (логістики) не має (доказів протилежного суду не надано).

Приписами ст. 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси.

Вирішуючи спір, суд повинен установити: чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Докази такого конкретного, об`єктивного порушення повинен навести у позовній заяві позивач, оскільки в цій частині на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування.

До прав, що підлягають правовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, належні суб`єктам права, що входять до змісту їх правоздатності.

У своєму Рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року Конституційний суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. А також дав його дефініцію: охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже, й матеріально-правової заінтересованості), є, зокрема те, що позивач звертається за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Судом з фактичних обставин справи встановлено, що обґрунтування порушеного права позивача та охоронюваного законом інтересу зводиться до наявності теоретичної (абстрактної) конкуренції у наданні послуги, що була предметом спірної закупівлі (що полягає у можливості надання позивачем посередницьких послуг відповідачу для перевезення великогабаритних вантажів з іноземною компанію), а також захисту інтересів держави та суспільства, у той час як позивач не є особою чи представником органу, наділеним правом на захист відповідних інтересів у судовому порядку.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтовуючи своє порушене право на учать в закупівлі, а також вказуючи, що таке право було порушене саме відповідачем, який замість відкритих торгів провів переговорну процедуру, а не третьою особою, як стороною оспорюваного правочину, позивач у той же час вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідача від 17.09.2019 року, оформленого протоколом № 71, на підставі якого вирішено застосувати переговорну процедуру, суду не пред`явив, хоча саме такий спосіб захисту може призвести до відновлення права позивача на участь у відкритих торгах (за наявності для того підстав). У свою чергу, визнання недійсним правочину такого відновлення не забезпечить, а тому обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права

(ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Характер засобу юридичного захисту, необхідного для дотримання ст. 13 Конвенції, залежить від природи порушення. Під «ефективним» слід розуміти такий засіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи. Європейський суд критеріями ефективності засобу захисту визначає достатню юридичну визначеність (ефективність за законом) і реальну можливість захисту порушеного права (ефективність на практиці). Оцінка ефективності обраного способу захисту порушеного права не є універсальною, а здійснюється у кожному конкретному випадку, виходячи із фактичних обставин справи. Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (рішення у справах «Дорани проти Ірландії», «Пантелеєнко проти України», «Каіч та інші проти Хорватії»).

З урахуванням викладеного вбачається, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову. У разі, коли навіть позов є обґрунтованим і підставним, але в конкретній справі жодне право, свобода чи інтерес позивача не було порушено зазначеними у позові незаконним діяння відповідача, то в такому разі правових підстав для задоволення такого конкретного позову немає. Інакше кажучи, відмова у задоволенні позову відбувається з підстав відсутності порушення прав та інтересів позивача.

Суд, за результатами розгляду справи, факту порушення у зв`язку з укладенням оспорюваного правочину прав та охоронюваних законом інтересів позивача не встановив, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", «Серявін та інші проти України», "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Підсудність спору.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

За загальним правилом, викладеним у ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є визнання недійсним правочину, позов пред`явлено до відповідача, місцезнаходженням якого є м. Вараш Рівненської області.

Предметом оспорюваного договору є надання послуг з перевезення, однак підставами для недійсності правочину є недотримання відповідачем вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а не виконання договору перевезення (при цьому перевізник не є відповідачем у справі), а тому підстави для виключної підсудності, передбачені у ч. 1 ст. 30 ГПК України, відсутні.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про недоведеність невідповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, відсутність порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а відтак про відсутність підстав для визнання договору про закупівлю послуг недійсним.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн, а також із витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, в сумі 7 600,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір та витрати, пов`язані із отриманням висновків експертів, покладаються на позивача.

Окрім того, третьою особою - ТОВ «Альтаір Карго Транс» подано клопотання про розподіл витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, в сумі 70 000,00 грн.

30.01.2020 року від третьої особи - ТОВ «Альтаір Карго Транс» на електронну адресу надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в процесі надання правничої допомоги, а також повідомлено, що акт наданої правової допомоги буде складений після надання такої допомоги, тобто після ухвалення рішення у цій справі. Обов`язок з оплати правової допомоги виникне також після ухвалення рішення на підставі виставленого рахунку.

Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, вирішення питання про розподіл витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги третій особі - ТОВ «Альтаір Карго Транс», буде здійснюватися у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129, ст. 244 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коприг» до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "РАЕС", про визнання договору про закупівлю послуг № 29-122-04-19-08703 від 09.10.2019 року недійсним відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коприг» (пр-т О. Поля, 107-Г, кімн. 209, м. Дніпро, 49069, ідентифікаційний код 33718667).

Відповідач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "РАЕС" (промзона, м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 06.02.2020 року.

Суддя О. Андрійчук