Рішення № 87419160, 05.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020Справа № 910/16062/19

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Києва

до Акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" м. Києва

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 189600,59 грн.

Суддя Паламар П.І.

Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

СУТЬ СПОРУ :

у листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним як правонаступником Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі-третя особа) укладено договір оренди нерухомого майна (що належить до державної власності) № ПЗ/Л-030003/НІН від 19 вересня 2003 р., згідно з умовами якого він (орендодавець, балансоутримувач) зобов`язався передати відповідачу (орендарю) в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину території розподільчої платформи Приміського вокзалу з правої сторони від виходу з Приміського вокзалу загальною площею 32,5 м2 на площі Привокзальній, 1 у м. Києві, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський, вартість якого за експертною оцінкою станом на 1 травня 2003 р. становить 173468 грн., для розміщення кафе (з підакцизною групою товарів), а відповідач - прийняти та не пізніше 20 числа поточного місяця проводити оплату за оренду указаного приміщення, перераховуючи до державного бюджету та на його рахунок частки у співвідношенні 30% та 70% щомісяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу.

На підставі Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 26 червня 2014 р. "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" він є правонаступником Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" і з 1 грудня 2015 р. власником вищевказаного майна.

Вказував, що таким чином, з 1 грудня 2015 р. у відповідача перед ним виникло зобов`язання щодо сплати йому у повному розмірі орендної плати за договором оренди нерухомого майна.

Всупереч умов указаного договору відповідач не сплатив орендну плату за користування приміщенням на площі Привокзальній, 1 у м. Києві за період листопада 2016-квітня 2019 років, заборгувавши 161391,25 грн.

Також вказував, що між ним як правонаступником Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" та відповідачем укладено договір № ПЗ/РПЦ-106171/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 1 квітня 2010 р., додаткові угоди до цього договору, згідно з умовами яких відповідач зобов`язався відшкодувати вартість експлуатаційних послуг наданих йому до нежилого приміщення площею 32,5 м2 на площі Привокзальній, 1 у м. Києві.

Всупереч умов указаного договору відповідач не відшкодував вартість наданих йому протягом листопада 2018-квітня 2019 років експлуатаційних послуг, заборгувавши 7426,01 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 168817,26 грн. боргу (161391,25+7426,01), борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 1706,23 грн., три проценти річних з простроченої суми 7260,41 грн., пеню 11816,69 грн., а також понесені ним по справі судові витрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог. Вказував, що зміни до договору оренди щодо сплати 100 % орендної плати на рахунок орендодавця внесені не були, право власності на це майно за позивачем в установленому порядку зареєстровано лише 10 квітня 2019 р., тому до цього часу у нього відсутній обов`язок сплачувати 100 % орендної плати на користь позивача.

Також посилався на неврахування всіх сплачених у спірний період грошових сум в рахунок оплати оренди нерухомого майна. Вказував, що з лютого 2017 року ним на об`єкті оренди господарська діяльність не здійснюється. Крім того, заявив про сплив позовної давності в частині вимог про стягнення пені до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Судом встановлено, що між позивачем як правонаступником Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", відповідачем та третьою особою укладено договір оренди нерухомого майна (що належить до державної власності) № ПЗ/Л-030003/НІН від 19 вересня 2003 р., згідно з умовами якого він (орендодавець, балансоутримувач) зобов`язався передати відповідачу (орендарю) в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину території розподільчої платформи Приміського вокзалу з правої сторони від виходу з Приміського вокзалу загальною площею 32,5 м2 на площі Привокзальній, 1 у м. Києві, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський, вартість якого за експертною оцінкою станом на 1 травня 2003 р. становить 173468 грн., для розміщення кафе (з підакцизною групою товарів), а відповідач - прийняти та не пізніше 20 числа поточного місяця проводити оплату за оренду указаного приміщення перераховуючи до державного бюджету та на його рахунок у співвідношенні 30% та 70% щомісяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу.

Орендна плата відповідно до умов п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору становить 1734,68 грн. за перший місяць оренди - липень 2003 р. та перераховується орендарем орендодавцеві (балансоутримувачу) шляхом сплати 1214,28 грн. (70%) на рахунок орендодавця та 520,40 грн. (30%) до державного бюджету. За кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві (балансоутримувачу).

Згодом додатковим договором до договору оренди № 1 від 1 липня 2009 р. були внесені зміни в частині розміру орендної плати, встановлено орендну плату орендарю у розмірі 2173,93 грн. (70%), до державного бюджету 931,68 грн. (30%).

Предметом договору оренди є майно державної власності. Відносини з договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності були врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 ст. 15, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об`єкта договір оренди припиняється. У разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Аналогічні положення щодо правонаступництва у разі зміни власника речі переданої у найм закріплені в ст. 770 ЦК України.

На підставі Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 26 червня 2014 р. "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" сформовано шляхом внесення до нього, зокрема, майна підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання, та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Згідно зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу АТ "Українська залізниця", орендоване майно за договором оренди нерухомого майна (що належить до державної власності) № ПЗ/Л-030003/НІН від 19 вересня 2003 р. було включено до статутного капіталу АТ "Українська залізниця". Приватне акціонерне товариство "Українська залізниця" розпочало свою фінансово-господарську діяльність з 1 грудня 2015 р.

Отже, за відсутності у спірному договорі оренди умов про його припинення у зв`язку з відчуженням об`єкта оренди його власником, позивач як новий власник майна набув прав та обов`язків орендодавця.

Чинним законодавством не передбачено у такому разі необхідності внесення змін до раніше укладеного договору оренди, тому доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими.

За своєю правовою природою державна реєстрація права власності є подією, похідною від факту набуття власником цього права на підставах, встановлених законом.

Та обставина, що вже належне йому право власності на об`єкт оренди позивач зареєстрував лише 10 квітня 2019 р., не спростовує факту набуття ним цього права в силу вимог Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" з 1 грудня 2015 р. та як наслідок прав орендодавця за спірним договором, якому кореспондується обов`язок відповідача сплачувати на його користь усю належної за цим договором суму орендної плати.

Заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Строк дії договору оренди встановлений з 19 вересня 2003 р. до 19 вересня 2013 р. та відповідно до умов його п. 11.5. був пролонгований на 10 років. Додатковим договором від 26 квітня 2019 р. указаний договір оренди сторонами розірвано з 26 квітня 2019 р.

Актом прийому-передачі нерухомого майна від 19 вересня 2003 р. стверджується факт передачі Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" відповідачу орендованого на підставі спірного договору майна, яке на підставі акту приймання-передачі (повернення) з оренди нерухомого майна від 26 квітня 2019 р. було повернуто позивачу того ж дня.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку сплачувати за користування орендованим майном у період з листопада 2016-квітня 2019 років, відшкодування вартості експлуатаційних послуг за період листопада 2018-квітня 2019 років.

Поясненнями позивача викладеними у позовній заяві, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов спірних договорів та вимог чинного законодавства, наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами №№ 638 від 30 листопада 2016 р., 704 від 31 грудня 2016 р., 41 від 31 січня 2017 р., 104 від 13 лютого 2017 р., 116 від 28 лютого 2017 р., 159 від 31 березня 2017 р., 202 від 13 квітня 2017 р., 219 від 30 квітня 2017 р, 264 від 31 травня 2017 р., 308 від 30 червня 2017 р., 341 від 7 липня 2017 р., 255 від 31 липня 2017 р., 395 від 31 серпня 2017 р., 434 від 30 вересня 2017 р., 472 від 11 жовтня 2017 р., 494 від 31 жовтня 2017 р., 532 від 30 листопада 2017 р., 31 грудня 2017 р., 31 січня 2018 р., 47 від 31 січня 2018 р., 90 від 28 лютого 2018 р., 137 від 31 березня 2018 р., 173 від 30 квітня 2018 р., 187 від 30 квітня 2018 р., 255 від 31 травня 2018 р., 270 від 30 червня 2018 р., 308 від 31 липня 2018 р., 347 від 31 серпня 2018 р., 382 від 30 вересня 2018 р.. 422 від 31 жовтня 2018 р., 451 від 30 листопада 2018 р., 480 від 31 грудня 2018 р., 23 від січня 2019 р., 32 від 31 січня 2019 р., 71 від 28 лютого 2019 р., 74 від 30 березня 2019 р., 96 від 31 березня 2019 р., 104 від 10 квітня 2019 р., 170 від 30 червня 2019 р. стверджується, що за період з листопада 2016-квітня 2019 років плата за користування орендованим приміщенням становить 332661,48 грн.

Як пояснив позивач, розмір проведених відповідачем платежів за оренду нерухомого майна у період листопада 2016-квітня 2019 років становить 171270,23 грн.

При цьому, позивачем безпідставно не враховано в рахунок належної за цей період проведену відповідачем згідно платіжного доручення № 135 від 3 квітня 2018 р. оплату у розмірі 10492,97 грн.

Доказів, які б спростовували належність здійснення відповідачем указаного платежу суду не надано. Посилання позивача в цій частині є непереконливими.

Виходячи з наведеного суд вважає, що загальний розмір сплаченої відповідачем на користь позивача орендної плати за період листопада 2016-квітня 2019 років становить 181763,20 грн. (171270,23+10492,97).

Посилання відповідача на платіжні доручення №№ 958805380 від 2 березня 2017 р., 9518804748 від 9 грудня 2016 р. безпідставні, оскільки оплата за указаних платіжними доручень не вбачається, що здійснені відповідачем платежу стосуються спірного договору оренди.

Доказів належної сплати орендної плати суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 150898,28 грн. (332661,48-181763,20) боргу по орендній пдаті.

Також встановлено, що 1 квітня 2010 р. між сторонами у справі укладено договір № ПЗ/РПЦ-106171/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, згідно з яким позивач (балансоутримувач) зобов`язався забезпечувати обслуговування та утримання будівлі і прибудинкової території, створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у т.ч. орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями, а відповідач - щомісячно протягом 3-х банківських днів з моменту надходження рахунку вносити плату на розрахунок балансоутримувача згідно виставленого рахунку.

Відповідно до умов п. 2.2.3. договору вартість наданих послуг визначається відповідно до розрахунку (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору.

Умовами п. 2.2.3. вказаного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 25 серпня 2015 р. сторони погодили, що вартість наданих послуг визначається та узгоджується сторонами шляхом підписання протоколу узгодження вартості утримання орендованого нерухомого майна, що відшкодовується орендарем (Додаток №1), який є невід`ємною частиною договору і складає 1273,03 грн. за місяць з урахуванням ПДВ.

Відповідно до умов п. 5.1., 5.3., 5.5. договору про відшкодування витрат строк дії договору встановлений з 1 квітня 2009 до 19 вересня 2013 року та вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення або зміну договору не буде заявлено однією із сторін. Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, дострокового розірвання договору оренди № ПЗ/Л-030003/НІН від 19 вересня 2003 р.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах копіями вищезгаданих договорів, угод.

Поясненнями позивача викладеними у позовній заяві, поданими ним розрахунком, проведеним відповідно до умов спірних договорів та вимог чинного законодавства, наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами №№ 431 від 13 листопада 2018 р., 462 від 6 грудня 2018 р., 4 від 11 січня 2019 р., 44 від 11 лютого 2019 р., 72 від 7 березня 2019 р., 168 від 30 червня 2019 р. стверджується, що відповідач не сплатив на користь позивача надані протягом цього ж періоду експлуатаційні послуги вартістю 7426,01 грн.

Та обставина, що, як стверджує відповідач, господарська діяльність на об`єкті оренди у спірний період не проводилася, звільняє останнього від обов`язку здійснювати оплату за послуги, надання яких не залежить від форми та способу використання об`єкта оренди

Доказів відшкодування відповідачем позивачу витрат за вищевказаним догвором не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 7426,01 грн. боргу за експлуатаційні послуги.

Виходячи з наведеного загальний розмір належної з відповідача на користь позивача за обома договорами суми боргу становить 158324,29 грн. (150898,28+7426,01).

Заявлені вимоги про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України підлягають частковому задоволенню з урахуванням дійсного розміру прострочених сум.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1591,06 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 7089,65 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Відповідно до п. 3.5. договору оренди за несвоєчасну або не в повному обсязі сплачену орендну плату нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у разі несвоєчасного внесення плати сплачується пеня із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення пені стосуються заборгованості яка не сплачена з листопада 2018 року, тобто в межах позовної давності. Тому доводи відповідача про сплив позовної давності є необґрунтованими.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог cт. 624 ЦК України підлягають 11816,69 грн. пені.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 38/40, код 31485055) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) 158324,29 грн. боргу, 1591,06 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 7089,65 три проценти річних з простроченої суми, 11816,69 грн. пені, 2682,32 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар