Рішення № 87418998, 27.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2020Справа № 910/16449/19

За позовомПриватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»доАкціонерного товариства «Українська залізниця»простягнення 79 262,85 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з`явився;від відповідача:Косик С.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Укрзалізниця») про стягнення 79 262,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було здійснено перевезення власних вагонів позивача із порушенням термінів доставки, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу на загальну суму 79 262,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 18.12.2019, витребувано у АТ «Укрзалізниця» оригінали та належним чином засвідчені копії накладних, згідно яких здійснювалося перевезення вагонів, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 розгляд справи відкладено на 27.01.2020.

23.01.2020 через канцелярію суду від ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» надійшло клопотання, в якому заявник просить суд розгляд справи проводити без участі його представника.

Також, 23.01.2020 через канцелярію суду від АТ «Укрзалізниця» надійшли витребувані ухвалою суду від 26.11.2019 документи, клопотання про продовження процесуального строку та відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що затримка доставки вагонів позивача сталася не з вини відповідача.

У клопотанні про продовження процесуального строку відповідач просить суд продовжити процесуальний строк для надання документів та подачі відзиву на позовну заяву, у зв`язку з тим, що для отримання витребуваних документів та підготовки своєї правової позиції відповідачу необхідно було звернутись до територіальних відділень структурних підрозділів АТ «Укрзалізниця», що унеможливило подання документів та відзиву на позов у встановлені строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

З метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, для з`ясування усіх обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі та обставини, що не дали змогу відповідачу, в межах встановленого судом строку, скористатись своїм правом на подання відзиву та виконати вимоги ухвали суду від 26.11.2019, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та поновлення строку для подання відзиву на позов та витребуваних судом документів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання з`явилась, надала пояснення по суті спору, проти позову заперечила та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 27.01.2020 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом ухвалено рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом березня-квітня 2019 року АТ «Українська залізниця» було здійснено перевезення на адресу ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» порожніх власних вагонів за наступними залізничними накладними: №38904 від 04.02.2019, №39293 від 06.02.2019, №41314 від 16.02.2019, №41315 від 16.02.2019, №41316 від 16.02.2019, №41420 від 17.02.2019, №41422 від 17.02.2019, №41423 від 17.02.2019, №41424 від 17.02.2019, №41445 від 17.02.2019, №41447 від 17.02.2019, №016642 від 26.02.2019, №016659 від 26.02.2019, №20697 від 30.01.2019, №20700 від 30.01.2019, №33629 від 02.04.2019, №33630 від 02.04.2019, №33631 від 02.04.2019, №33632 від 02.04.2019, №33633 від 02.04.2019, №33634 від 02.04.2019, №33761 від 02.04.2019, №33766 від 02.04.2019, №33767 від 02.04.2019, №33769 від 02.04.2019, №33770 від 02.04.2019, №36171 від 11.04.2019, №46143 від 14.03.2019, №46144 від 14.03.2019, №47988 від 26.03.2019, №49084 від 02.04.2019, №49117 від 02.04.2019, №49862 від 07.04.2019, №56020 від 01.04.2019, №51930 від 12.03.2019, №51931 від 12.03.2019, №51932 від 12.03.2019, №51933 від 12.03.2019, №59715 від 22.04.2019, №34479 від 05.04.2019, №34480 від 05.04.2019, №34481 від 05.04.2019, №34725 від 06.04.2019, №45568 від 14.02.2019, №48511 від 25.02.2019, №48125 від 23.02.2019, №48512 від 25.02.2019, №48517 від 25.02.2019, №49707 від 01.03.2019, №51948 від 12.03.2019, №52084 від 12.03.2019, №52085 від 12.03.2019, №52086 від 12.03.2019, №52186 від 13.03.2019, №96468945 від 14.03.2019, №96438923 від 18.03.2019, №96459787 від 16.03.2019, №45847 від 12.03.2019, №45874 від 13.03.2019, №45875 від 13.03.2019, №45876 від 13.03.2019, №45877 від 13.03.2019, №45945 від 13.03.2019, №45969 від 13.03.2019, №46094 від 14.03.2019, №46097 від 14.03.2019, №46099 від 14.03.2019, №46100 від 14.03.2019, №46102 від 14.03.2019, №46103 від 14.03.2019, №46141 від 14.03.2019, №46145 від 14.03.2019, №46146 від 14.03.2019, №46147 від 14.03.2019, №46148 від 14.03.2019, №39802 від 26.04.2019, №40400 від 30.04.2019, №40401 від 30.04.2019, №40402 від 30.04.2019 та №40653 від 30.04.2019.

Спір у справі виник у зв`язку з простроченням відповідачем, на думку позивача, строків доставки вантажу, у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 79 262,85 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі долучених залізничних накладних відповідачем було взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу, здійснення чого не заперечується сторонами, однак, позивачем вказується на порушення встановлених строків відповідних перевезень.

Суд звертає увагу на те, що вказані перевезення здійснювалися у міжнародному сполученні, а відтак такі правовідносини регулюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Пунктом 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Угода про міжнародні вантажні сполучення (далі - УМВС) встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничо - паромному сполученні (параграф 1 ст. 3 УМВС ).

Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.

Відповідно до параграфу 2 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм:

- для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;

- для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.

Також параграфом 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Згідно параграфу 5 ст. 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.

Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст. 24 УМВС).

Відповідно до ст. 2 УМВС та додатку 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів», розділу 1 пункту 2.1. «відправка» - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.

Як вбачається із наданих відповідачем накладних, термін доставки вантажу за ними порушено, що детально наведено позивачем у наданій суду таблиці (арк. 2 та 3 позову), проте судом встановлено, що позивачем не вірно визначено строки доставки вантажу, оскільки не враховано відстань, яку вагони проходили по території іншої держави, що призвело до зменшення запланованих термінів доставки, а також позивачем не враховано строків перебування вагонів на ремонті, у зв`язку з технічною несправністю, та на митному контролі, що, в свою чергу, призвело до збільшення строків прострочення доставки вантажу, про що відповідачем викладено у відзиві на позов, з яким суд погоджується та який не спростований позивачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами, за визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань із своєчасної доставки вантажу по спірним залізничним накладним, факт чого АТ «Укрзалізниця» не заперечується та не спростовано. Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Параграфами 1, 2 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «строк доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.

Згідно параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:

6% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад однієї десятої загального терміну доставки;

18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;

30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.

Суд здійснивши розрахунок неустойки з урахуванням встановлених строків прострочення доставки вантажу, вважає обґрунтованою і арифметично вірною суму неустойки у загальному розмірі 47 740,98 грн.

Параграфом 1 ст. 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення претензії.

Матеріалами справи (копії претензій і докази їх направлення) підтверджується, що позивач на виконання вимог УМВС з метою досудового врегулювання спору з відповідачем належним чином звернувся до нього з претензіями про стягнення неустойки за порушення терміну доставки вантажу по спірним накладним.

Параграфом 5 ст. 46 УМВС передбачено, що до претензії долучаються документи передбачені Правилами перевезення вантажу.

Як вбачається із наданих позивачем претензій (перелік додатків наведений у них), до кожної з них позивачем було додано документи передбачені в Додатку №1 УМВС «Правила перевозок грузив», а саме: оригінали накладних та листи повідомлення про прибуття вантажу.

В той же час, в матеріалах справи відсутні відповіді на такі претензії, а за твердженням позивача на його адресу вони також не надходили.

При цьому, судом встановлено, що позивачем було пред`явлено претензії по кожній накладній окремо, як цього вимагає § 3 ст. 46 УМВС, і до кожної претензії були долучені документи, передбачені Правилами перевезення вантажу, як цього вимагає § 5 ст. 46 УМВС.

Параграфом 6 ст. 46 УМВС передбачено, якщо претензія оформлена з порушенням дописів §3, §5 цієї статті, вона повертається в строк не пізніше 15 днів з дня її надходження з значенням причин її повернення, і інших підстав для повернення претензії УМВС не передбачає.

Отже, при пред`явленні претензії було дотримано вимоги § 3 та § 5 ст. 46 УМВС, а тому підстав для повернення претензій позивача без розгляду у відповідача не було.

Таким чином, оскільки факт прострочення відповідачем строків доставки вантажу за спірними накладними належним чином доведений і документально підтверджений, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та правомірною є позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 47 740,98 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» суми штрафу у розмірі 47 740,98 грн. В іншій частині позовних вимог (штраф у розмірі 31 521,87 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, позивач поніс витрати із сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу позивачу у розмірі 4 997,00 грн., які просив стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано довіреність №03/01 від 08.01.2019, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3962 від 08.11.2018, договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180330/ЦГЗК від 30.03.2018, укладений між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», додаткову угоду №5668 від 08.11.2019, витяг із статуту Адвокатського об`єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога», довідка від 17.12.2018, рішення №13 від 17.12.2018 та довіреність №02/04 від 02.04.2019.

В той же час, позивачем не надано доказів в підтвердження понесення ним реальних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 997,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано доказів фактичного понесення ним витрат у розмірі 4 997,00 грн.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем реальних витрат у розмірі 4 997,00 грн., суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 52, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (50066, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00190977) штрафні санкції у розмірі 47 740 (сорок сім тисяч сімсот сорок) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 1 157 (одна тисяча сто п`ятдесят сім) грн. 04 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.02.2020.

Суддя В.П. Босий