Рішення № 87415070, 06.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року м. Київ № 640/18959/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - НАСК «Оранта») звернулося до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФСУ) з вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо надання інформації та зобов`язання надати запитувану інформацію у листах від 04 жовтня 2018 року №09-02-05/489-03 та від 10 жовтня 2018 року №09-02-07/7261, а саме: чи ввозили на митну територію України транспортні засоби фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку, що запитувана страховою компанією інформація щодо переміщення через митний кордон України транспортних засобів без дозволу осіб, стосовно яких буде надана така інформація, законодавством з питань державної митної справи не допускається та стверджує, що запитувана інформація стосується розслідування подій, які містять ознаки страхового випадку, а тому відповідач зобов`язаний надати відповідну інформацію на запити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, визначено провадити судовий розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та наявні докази, а також роз`яснено, що позовні матеріали слід отримати безпосередньо у приміщенні суду.

Відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

У визначений судом строк відзиву від відповідача не надійшло, при цьому копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено судом відповідачу 03 грудня 2018 року. Окрім того, відповідача належним чином повідомлено про розгляд Окружним адміністративним судом міста Києва даної адміністративної справи шляхом розміщення на офіційному веб-сайті суду відповідного повідомлення.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» є страховиком, який має право здійснювати страхову діяльність на території України у розумінні частини першої статті 2 Закону України "Про страхування" від 07 березня 1996 року №85/96-ВР (далі по тексту - Закон №85/96-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з наступними запитами про надання інформації:

1) №09-02-05/489-03 від 04 жовтня 2018 року, в якому зазначив, що 25 липня 2018 року сталася ДТП за участю автомобілю Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . НАСК "Оранта" здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №18-10-11077) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники дорожньо-транспортної пригоди використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час дорожньо - транспортної пригоди та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв`язку з тим, що транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано в іншій країні.

За наведених обставин, НАСК "Оранта" просило ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України ОСОБА_1 ;

2) №09-02-07/7261, в якому зазначив, що 09 серпня 2018 року сталася ДТП за участю автомобілю Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю Peugeot 208, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 . НАСК "Оранта" здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №13559) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники дорожньо - транспортної пригоди використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час дорожньо - транспортної пригоди та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв`язку з тим, що транспортний засіб Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстровано в іншій країні.

За наведених обставин, НАСК "Оранта" просило ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України ОСОБА_2 .

Розглянувши вказані запити, Державна фіскальна служба України листом від 30 жовтня 2018 року №35299/6/99-99-18-01-03-15 повідомила НАСК "Оранта", що надання інформації щодо переміщення через митний кордон України транспортних засобів без дозволу осіб, стосовно яких буде надана така інформація, законодавством з питань державної митної справи не допускається, посилаючись при цьому на статтю 11 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV, в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1961-IV) та Митним кодексом України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до контролюючого органу державної влади із запитами про надання інформації слугували факти ДТП за участю транспортних засобів, зареєстрованих в іншій країні.

З огляду на зазначене та з метою вирішення питання чи застрахована відповідальність осіб, які керували такими транспортними засобами під час ДТП, позивач, керуючись нормами чинного законодавства звернувся із запитами до відповідача про надання відповідної інформації. Підставою для відмови контролюючого органу у наданні страховику запитуваної інформації, слугувало те, що ця інформація не пов`язана зі страховим випадком.

Водночас, відповідно до статті 6 Закону №1961-IV страховий випадок - це дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У свою чергу, відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону № 1961-IV забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7).

Відповідно до приписів пункту 1.4 зазначеної норми особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, з наведеного вбачається, що обов`язковою умовою визначення страхового випадку є подія дорожньо-транспортної пригоди за участю саме забезпеченого транспортного засобу.

При цьому, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що транспортний засіб є забезпеченим лише у тому випадку, коли його експлуатує особа, яка правомірно ним володіє.

З огляду на зазначене, під час розслідування страхового випадку страховик в обов`язковому порядку повинен вирішити питання чи правомірно особа, під керуванням якої сталася ДТП, володіє транспортним засобом.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з положеннями пункту 10.4 статті 10 Закону №1961-IV, під час в`їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов`язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до приписів статті 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть бути передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Положеннями частини другої статті 11 Митного кодексу України імперативно передбачено, що інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується органами доходів і зборів, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом

Водночас, приписами пункту 56.1 статті 56 Закону №1961-IV встановлено, що підрозділи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни зобов`язані безоплатно надавати на запит страховиків та МТСБУ інформацію, якою вони володіють, у тому числі конфіденційну, з обмеженим доступом та таку, що містить персональні дані, що пов`язана з страховими випадками з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності або з подіями, що були підставою для подання потерпілими вимог про відшкодування шкоди МТСБУ. Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України також надають безоплатно страховикам та МТСБУ на їх запити відомості про реєстрацію транспортних засобів, з власниками яких ці страховики укладають договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а органи Національної поліції - відомості про дорожньо-транспортні пригоди, що мали місце.

Таким чином, факт правомірності володіння таким транспортним засобом особою, яка зазначена у договорі обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності може бути встановлено, у тому числі, шляхом отримання інформації з митної справи щодо ввезення на митну територію України транспортного засобу, який зареєстровано в іншій країні.

Разом з цим, на підставі даних наявних у матеріалах справи запитів від 04 та 10 жовтня 2018 року, судом встановлено, що позивач просив відповідача надати інформацію чи було ввезено транспортні засоби на митну територію України особами, які їх експлуатували на момент виникнення ДТП саме з метою вирішення питання чи правомірно вказана особа володіла цим транспортним засобом та чи є відповідальність даної особи застрахованою.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що звертаючись до Державної фіскальної служби України, НАСК "Оранта" у своїх запитах просила надати інформацію саме щодо правомірності використання транспортних засобів учасниками дорожньо-транспортної пригоди, а не щодо правомірності володіння такими транспортними засобами одним з учасників дорожньо-транспортної пригоди.

У свою чергу, суд зазначає, що доводи відповідача про те, що запитувана страховою компанією інформація не має відношення до страхового випадку, викладені у відповіді від 30 жовтня 2018 року, є безпідставними, необґрунтованими та повністю спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, а також відсутності відзиву з боку відповідача з викладеною позицією щодо аргументів позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх доведеність достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов задовольняє.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Оскільки позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» не є суб`єктом владних повноважень та позиваючись до суду сплатило 1762,00 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням №55114 від 09 листопада 2018 року, зазначена сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь товариства.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо ненадання інформації на запити Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта від 04 жовтня 2018 року №09-02-05/489-03 та від 10 жовтня 2018 року №09-02-07/7261.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України надати інформацію на запити Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" від 04 жовтня 2018 року №09-02-05/489-03 та від 10 жовтня 2018 року №09-02-07/7261, а саме:

- чи ввозив ОСОБА_1 на митну територію України транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- чи ввозив ОСОБА_2 на митну територію України транспортний засіб Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186.

Відповідач: Державна фіскальної служба України, адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197, тел. +380442725159.

Суддя В.І. Келеберда