Рішення № 87414897, 05.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року м. Київ № 640/20760/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомГромадської організації «Стоп корупції»до третя особа:1. Київської обласної державної адміністрації; 2. Баришівської районної державної адміністрації Спільне Українсько-Великобританське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Переяславщини" (СП ТОВ "Нива Переяславщини")проВизнання протиправною бездіяльності, скасування розпорядження №189, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація «Стоп корупції» (далі - позивач/ ГО «Стоп корупції») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Баришівської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації щодо не здійснення контролю за діяльністю Баришівської районної державної адміністрації, а саме не скасування протиправного розпорядження Баришівської районної державної адміністрації №189 від 08.07.2019 «Про затвердження детального плану території під будівництво свинокомплексу №11 на території Гостролуцької сільської ради Баришівського району»;

2. визнати протиправним та скасувати розпорядження Баришівської районної державної адміністрації №189 від 08.07.2019 «Про затвердження детального плану території під будівництво свинокомплексу №11 на території Гостролуцької сільської ради Баришівського району».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/20760/19, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спільне Українсько-Великобританське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Переяславщини" (СП ТОВ "Нива Переяславщини").

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що спірне розпорядження прийнято в порушення вимог чинного законодавства, без врахування державних та регіональних інтересів, і, як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню.

Зокрема, позивач мотивує вказані висновки наступним:

- спірне розпорядження не відповідає законодавству щодо децентралізації органів місцевого самоврядування;

- не враховано державних інтересів під час розроблення містобудівної документації;

- порушено основні принципи розроблення містобудівної документації та порядку забудови території;

- детальний план території розроблено особою, яка не пройшла професійну атестацію виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури;

- порушено порядок проведення громадських слухань;

- не ознайомлено громадськість з повним пакетом документів, на підстав яких затверджено детальний план території;

- порушено порядок оприлюднення розпорядження.

Відповідач-1 в поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності спірного розпорядження, також, вказував, що вказане розпорядження є ненормативним правовим актом, а позивач у даному випадку не є учасником правовідносин , які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, відтак, провадження підлягає закриттю.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності спірного розпорядження, прийнятого в межах наданих повноважень та в спосіб, визначений законодавством. Також, відповідачем-2 подано клопотання про закриття провадження.

Від третьої особи надійшли пояснення, згідно змісту яких СП ТОВ "Нива Переяславщини" проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначивши про необґрунтованість позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Баришівською районною державною адміністрацією 08 липня 2019 року прийнято розпорядження №189 «Про затвердження детального плану території під будівництво свинокомплексу №11 на території Гостролуцької сільської ради Баришівського району».

Вважаючи вказане розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Громадська організація «Стоп корупції» звернулась з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

1. Щодо права Громадської організації «Стоп корупції» на звернення до суду та клопотань відповідачів про закриття провадження у справі.

Статтею 22 Розділу ІІ Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Законом України № 832-ХІУ від 06 липня 1999 року було ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуську конвенцію).

З огляду на норму частини першої статті 9 Конституції України, якою передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, то положення Орхуської конвенції є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Стаття 9 Орхуської конвенції передбачає право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Громадським об`єднанням є добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частина перша статті 1 Закону України № 4572-VI від 22 березня 2012 року «Про громадські об`єднання»).

Відповідно до пункту 2.1 Статуту Громадської організації «Стоп корупції» основною метою Організації, серед іншого, є, зокрема, сприяння розв`язанню екологічних проблем країни та подоланню наслідків гуманітарних і екологічних катастроф, охорони, збереженню та захисту довкілля, надання допомоги у захисті екологічних прав та інтересів, сприяння розвитку природоохоронної справи.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду, позивач посилається на можливі негативні наслідки розміщення свинокомплексу №11 у Баришівському районі Київської області для життя, здоров`я жителів с. Перемога Баришівського району Київської області, довкілля, шляхом можливого забруднення атмосферного повітря, ґрунтів та ґрунтових вод.

З врахуванням предмету та підстав даного позову, вищенаведених норм законодавства та Статуту позивача, суд дійшов висновку, що Громадська організація «Стоп корупції» є громадською організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції, Конституції України та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

Таким чином, враховуючи положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, завдання та основні засади адміністративного судочинства, суд вбачає необґрунтовані посилання відповідачів щодо відсутності у позивача конкретних прав та обов`язків у зв`язку з прийняттям спірного розпорядження та відповідного права на звернення з даним адміністративним позовом та, відповідно, не вбачає підстав для застосування положень статті 238 Кодексу адміністративного судочинства.

2. Щодо правомірності спірного розпорядження.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

За змістом ч. 2 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

В силу п. 4.2 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 року (далі - Порядок), рішення про розроблення детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, або внесення змін до нього приймає відповідна районна державна адміністрація.

У відповідності до п. 4.3 Порядку, замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

За правилами ч. 8 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 4.12 Порядку, детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною райдержадміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Положеннями ч. 7 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

В силу п. 4 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Вимогами п. 5. Порядку визначено, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо). Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.

На виконання вимог постанови КМУ №555 від 25.05.2011 р. "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації" 10 червня 2019 року відбулись громадські слухання щодо будівництва свинокомплексу в межах Гостролуцької сільської ради.

Згідно пропозиціями узгоджено проектні рішення детального плану території між замовником і розробником містобудівної території - ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», оприлюднено звіт по врахуванню пропозицій громадськості під час розробки детального плану території під будівництво свинокомплексу №11 у межах Гостролуцької сільської ради Баришівського району Київської області

Отже, пропозиції позивача до проекту були розглянуті у встановленому порядку, що описано вище, а відтак право позивача на участь в громадському обговоренні вказаного проекту детального плану не порушене.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався із пропозиціями або зауваженнями до проекту детального плану, які не були розглянуті, або що позивача не було допущено до громадського обговорення.

Стосовно тверджень позивача щодо не створення погоджувальної комісії суд зазначає, що згідно ч.7 ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, може утворюватися погоджувальна комісія.

Відповідно до Постанови №555 у разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття рішення щодо утворення погоджувальної комісії.

Відтак Закон не зобов`язує орган утворювати таку комісію, а лише надає йому таке право щодо утворення погоджувальної комісії в разі необхідності.

З наведеного вбачається, що відповідач-2, як замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні, належним чином виконав свій обов`язок щодо забезпечення проведення громадських слухань, а отже, посилання позивача на те, що затвердження детального плану території для організації будівництва свинокомплексу відбулось без громадських слухань та без врахування думки мешканців, є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Щодо посилань позивача на недотримання Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Згідно з пп. 5 п. 3 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» внесені зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, статтю 2 доповнено частиною четвертою, відповідно до якої містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». Розділ «Охорона навколишнього природного середовища», що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Суд враховує, що у складі детального плану території, затвердженого спірним розпорядження, міститься розділ «Оцінка навколишнього природного середовища для детального плану території під будівництво свинокомплексу №11 на території Гостролуцької сільської ради Баришівського району Київської області».

Також, у вказаному Детальному плані території міститься підрозділ «Заходи з енергозбереження».

Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно вказаного Закону планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином зазначений Закон встановлює основні засади оцінки впливу на довкілля та заборону розпочинати провадження планової господарської діяльності без такої оцінки. Водночас, Закон встановлює такі вимоги безпосередньо щодо суб`єкта який має намір провадити планову діяльність, а не щодо суб`єкта владних повноважень, який розглядає та затверджує відповідний детальний план території.

При цьому, суд враховує, що детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі, в свою чергу будівництво починаючи з розроблення технічної та проектної документації відбувається з урахуванням діючого законодавства.

Щодо посилань позивача на те, що детальний план території розроблено особою, яка не пройшла професійну атестацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» громадянам, які пройшли професійну атестацію, видається відповідний кваліфікаційний сертифікат. Строк дії кваліфікаційного сертифіката для осіб, які не мають перерви в роботі за фахом понад три роки та підвищують кваліфікацію відповідно до законодавства не рідше ніж один раз на п`ять років, не обмежується.

Згідно п. 17 Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 554 строк дії кваліфікаційного сертифіката для осіб, які працюють за фахом, не обмежується.

У разі перерви у роботі за фахом строком понад три роки виконавець повинен пройти професійну атестацію в установленому порядку. При цьому роботою за фахом вважається також викладацька та наукова діяльність, робота в державних органах або органах місцевого самоврядування за умови виконання функцій за напрямом професійної спеціалізації.

Натомість, згідно п. 20 Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 554, рішення про позбавлення виконавця кваліфікаційного сертифіката приймається Комісією на підставі, зокрема, оформленого у встановленому порядку акта про виявлення контролюючими органами фактів порушення виконавцем вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері містобудування.

У разі прийняття Комісією рішення про позбавлення кваліфікаційного сертифіката протягом п`яти робочих днів виконавцю надсилається повідомлення із зазначенням підстав прийняття такого рішення та вимогою повернути кваліфікаційний сертифікат, а до реєстру атестованих осіб вносяться відповідні відомості (п. 21 Порядку № 554).

Кваліфікаційний сертифікат втрачає чинність з дати внесення до реєстру атестованих осіб відомостей про позбавлення виконавця такого сертифіката.

З реєстру атестованих осіб, розміщеному asdev.com.ua наявна інформація про чинність сертифіката архітектора ОСОБА_1 .

Суд відхиляє доводи позивача щодо невідповідності спірного розпорядження законодавству про децентралізацію, оскільки розроблення летального плану території здійснюється на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації, в даному випадку, розпорядження Баришівської РДА «Про розроблення детального плану території під будівництво свинокомплексу №11 у межах Гостролуцької сільської ради» від 24 жовтня 2018 року №471.

Також суд відхиляє посилання позивача на звіт інженера-геодезиста, складеного на замовлення Адвокатського об`єднання «Екобезпека» та акт громадського інспектора з охорони довкілля, з огляду на наступне.

Згідно положень статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, як, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З аналізу вищевказаного вбачається, що обставини, які мають значення для правильного вирішення спору та для з`ясування яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, аніж право, підлягають встановленню шляхом призначення експертизи судом або її проведення на замовлення учасника справи.

Натомість звіт інженера-геодезиста, на який посилається позивач не може розцінюватись судом як висновок експерта, з огляду на відсутність доказів кваліфікації вказаної особи, попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, вказані посилання позивача не мають заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Щодо актів огляду земельної ділянки громадським інспектором з охорони довкілля, то в Положенні про громадських інспекторів з охорони довкілля, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №88 від 27.02.2002 №88 закріплено громадський інспектор з охорони довкілля має право спільно з працівниками органів Держекоінспекції, інших державних органів, які здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів; за направленням органу Держекоінспекції, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки і складати акти перевірок.

З наданих актів вбачається, що останні складені громадським інспектором за відсутності направлення органу Держекоінпекції.

Суд враховує позицію Верховного Суду в постановах від 12.06.2018, 20.03.2018 у справах №№821/597/17, 810/1438/17 відповідно, у яких Верховний Суд висловив правову позицію про те, що «акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом».

Суд враховує, Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування розпорядження Баришівської районної державної адміністрації №189 від 08.07.2019 «Про затвердження детального плану території під будівництво свинокомплексу №11 на території Гостролуцької сільської ради Баришівського району».

Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Київської обласної державної адміністрації також задоволенню не підлягають з огляду на похідний характер стосовно вимоги про скасування розпорядження.

Інші доводи сторін не спростовують вказаних висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Громадської організації «Стоп корупції» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян