Рішення № 87414862, 05.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року м. Київ № 640/10289/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення

від 15.03.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (далі - позивач та/або ТОВ «Манго-Груп») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 року №0012451409 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової санкції у розмірі 1454251,60грн., прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/10289/19.

Мотивуючі позовні вимоги позивач зазначає, що журнал обліку нафтопродуктів на АЗС за формою 13-НП не відноситься до первинних документів, які слугують підставою для обліку товарних запасів, ні до звітності, за якою АЗС ведеться облік, а являє собою лише систему узагальнених і взаємопов'язаних показників (відомостей) здійснення господарських операцій з нафтопродуктами, відображених у первинних документах, яким, в свою чергу, є товарно-транспортні накладні, акти приймання, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші документи, які фіксують здійснення господарських операцій із нафтопродуктами.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» стверджує, що змінні звіти за формою №17-НП та первинні документи на операції з нафтопродуктами у свої сукупності свідчать про те, що позивачем належним чином здійснюється, як кількісно-грошовий облік нафтопродуктів так і облік нафти та нафтопродуктів у фізичних величинах, з огляду на що висновок контролюючого органу про реалізацію ТОВ «Манго-Груп» не оприбуткованих нафтопродуктів є безпідставними.

Крім цього, позивач стверджує про вихід відповідачем за межі своїх повноважень при здійсненні фактичної перевірки, адже перевірка ведення ТОВ «Манго-Груп» журналу обліку надходжень нафтопродуктів на АЗС за формою 13-НП не входила до предмету перевірки.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує про правомірність податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 року №0012451409 та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано відповідь на відзив контролюючого органу із наведенням доводів на спростування тверджень останнього.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» подано додаткові пояснення, у яких останній вказує, що наведені в акті перевірки залишки бензину є порівняно меншими з тим, які були обліковані ним на почату зміни та відображені в Z-звіті №1032 від 21.02.2019 року, що відбулося, внаслідок реалізації бензину з початку зміни і до початку перевірки.

Представником відповідача також подано додаткові пояснення, у яких підтверджено факт надходження до контролюючого органу Z-звіт №1032 від 21.02.2019 року, однак фіскальні чеки від 21.02.2019 року про надходження пального до резервуарів АЗС ТОВ «Манго-Груп» відсутні.

Крім того, контролюючим органом у додаткових поясненнях зазначено, що відповідно до акту перевірки від 21.02.2019 року №304/1036/14/39039648 залишки пального, об'єм яких встановлено за результатами вимірювання проведеного відповідною особою на АЗС.

В судовому засіданні 07.11.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, а представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29.01.2019 року №117 «Про проведення фактичних перевірок» на підставі положень статті 75, статті 80, статті 81 Податкового кодексу України Головним управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено фактичну перевірку АЗС з магазином, що розташована за адресою: Вишгородський район, с. Лютиж, вул. Визволителів, 2б, автодорога Р-02 Київ-Овруч, 29 км. суб'єкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп», за наслідком якої складено акт фактичної перевірки від 21.02.2019 року №304/1036/14/39039648 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки в ході її розгляду встановлено порушення пункту 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, у торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР та пункт 10 Інструкції про порядок приймання, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», що затверджене наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496.

Вказаний висновок мотивовано тим, що на момент перевірки на автозаправці здійснювалась торгівля нафтопродуктами за готівкові кошти та безготівковому рахунку.

Встановлено факт проведення розрахункових операцій через РРО без проведення попереднього програмування (найменування, цін, товарів, послуг), обліку їх кількості, а саме: при продажу дизельного палива на загальну суму 434, 86 грн. у фіскальному чеку РРО не було зазначено код товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД.

За результатами вимірювання проведеного відповідальною особо АЗС станом на 21.02.2019 року на 13 год. 49 хв. Встановлено в резервуарах такі залишки пального:

А-95 (резервуар №1) - 14 604, 02 л.;

А-92 (резервуар №2) - 9 090, 80 л.;

Дизельне паливо (резервуар №3) - 3 321, 06 л.;

Дизельне паливо (резервуар №4) - 1 030, 07 л.

Суд звертає увагу, що позивач стверджує про подання заперечень на акт перевірки, проте останні відсутні в матеріалах адміністративної справи.

Разом з цим, з урахуванням висновків викладених в акті перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 року №00124514109, яким до ТОВ «Манго-Груп» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, пункту 6 статті 17 та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, у торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1454336,60 грн.

Згідно висновків щодо розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню, за рель татами перевірки сума застосованих до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням включає в себе штраф у розмірі 850 грн. за порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, у торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР та штраф у розмірі 1454251,60 грн. за порушення пункту 12 статті 3 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, у торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 року №00124514109 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1454251,60 грн. за порушення пункту 12 статті 3 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, у торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР, за наслідком розгляду якої, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.05.2019 року №24376/6/99-99-11-06-01-02, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 року №00124514109.

Позивач вважає, що склад порушення пункту 12 статті 3 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, у торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР відсутній, а відтак звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 року №00124514109 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової санкції у розмірі 1454251,60 грн.

В іншій частині встановлених порушень і відповідно застосуванням до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2019 року №00124514109 ним не оскаржується.

Таким чином, встановленню в даній адміністративній справі підлягають обставини наявності/відсутності порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» пункту 12 статті 3 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій, у торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 статті 80 ПК України.

Приписами пунктів 80.2 - 80.5, пунктів 80.9-80.10 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Між тим, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Разом з цим, наказом Міністерства палива та енергетики України,

Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики

від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 2 Інструкції визначено позначення та скорочення, де АЗС - автозаправна станція; ТТН - товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти); РРО - реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 розділу 10 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14) (пп. 10.2.4 пункту 10 розділу 10 Інструкції).

Відповідно до положень підпунктів 10.3.1-10.3.4 пункту 10.3 розділу 10 Інструкції розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1315.

ПРК мають забезпечувати індикацію ціни нафтопродукту, кількості та загальної вартості виданої дози нафтопродукту.

Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Положеннями підпунктів 10.4.1 - - 10.4.3 пункту 10 розділу 10 Інструкції визначено, що на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП.

Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС:

визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок);

вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок);

роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті;

передають залишок готівки;

перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.

У разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.

Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Між тим, згідно розділу 14 «Облік руху нафти та нафтопродуктів» Інструкції під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов'язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов'язковими для виконання всіма відповідальними особами.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Для оперативного контролювання за наявністю нафти і нафтопродуктів у резервуарах, з яких здійснювався відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальні особи повинні здійснювати вимірювання кількості нафтопродуктів щодоби, у інших резервуарах - за встановленим на підприємстві порядком.

Якщо в результаті перевірки між обліковим залишком і фактичним залишком нафти і нафтопродуктів виявлені розбіжності, які перевищують норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювання, матеріально відповідальна особа повинна письмово повідомити про це керівника підприємства для прийняття рішення з визначення причин розбіжності. У разі потреби керівник підприємства своїм розпорядженням призначає вибіркову інвентаризацію.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи:

під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН;

під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані: дата;складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси. На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту.

Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами.

Водночас, облік нафтопродуктів на АЗС регламентовано пунктом 16 Інструкції.

Згідно приспів підпункту 16.1 пункту 16 Інструкції матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства (пп. 16.2 п. 16 Інструкції).

В свою чергу, на підставі перевірених змінних звітів та первинних документів бухгалтерська служба підприємства нафтопродуктозабезпечення складає місячну накопичувальну відомість та обігові відомості, у яких відображаються: кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива залежно від масової частки сірки) та цінами; закупівельна вартість та вартість реалізації завезених нафтопродуктів; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за готівку, у тому числі сума ПДВ; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за безготівковими розрахунками згідно з відомостями, за талонами та платіжними картками; результати інвентаризації нафтопродуктів та готівки (пп. 16.3 п. 16.3 Інструкції).

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку про наявність у суб'єкта господарювання, який займається хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України обов'язок здійснювати облік руху нафти та нафтопродуктів у відповідності до Інструкції, який полягає на початкову етапі у прийнятті працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності та подальшому оприбуткуванні прийнятого нафтопродукту на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто внесення записів в журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП.

Крім того, дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.

Подальший облік нафти та нафтопродуктів безпосередньо на АЗС здійснюється матеріально відповідальними особами АЗС, які ведуть такий облік за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, що складається у двох примірниках, перший примірник якого разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи, тобто на АЗС.

При цьому, відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Так, контролюючий орган, стверджуючи про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР посилається на відсутність у підприємства станом на час фактичної перевірки АЗС журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, що дало підстави стверджувати про продаж ТОВ «Манго-Груп» неоприбутковуваних нафтопродуктів.

Разом з цим, судом в ході розгляду справи встановлено, що нафтопродукти, які відображені в акті перевірки надійшли на АЗС №60 (Лютіж) двома партіями - 02.01.2019 року та 25.01.2019 року на підставі товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №МН 0201-7 від 21.01.2019 року та №МН 2501-1 від 25.01.2019 року, що підтверджується копіями зазначених товарно-транспортних накладних та накладними на переміщення №27 від 02.01.2019 року та №521 від 25.01.2019 року.

Нафтопродукти (бензин А-95 у кількості 5 570 літрів, бензин А-92 у кількості 2 500 літрів, дизельне пальне Євро у кількості 5 010 літрів та дизельне паливо Євро у кількості 2 500 літрів), які надійшли на АЗС 02.01.2019 року були прийняті (злиті) до резервуарів № 1, № 2., №3, №4, що підтверджується квитанціями від 02.01.2019 року про надходження пального до резервуарів та Z-звітом №09/9 від 02.01.2019 року.

Нафтопродукти (бензин А-95 у кількості 7 120 літрів, бензин А-92 у кількості 3 800 літрів, дизельне пальне Євро у кількості 7 600 літрів та дизельне пальне Євро у кількості 1 025 літрів), які надійшли на АЗС 25.01.2019 року були прийняті (злиті) до резервуарів № 1, № 2. № 3 та № 4 відповідно, що підтверджується квитанціями від 25.01.2019 року про надходження пального до резервуарів та Z-звітом №1004 за 25.01.2019 року.

Як пояснив позивач після надходження пального до резервуарів, інформація про фактичний об'єм прийнятого пального в дані дні була автоматично занесена до оперативної пам'яті фіскального блока електронного контрольно-касового апарату (до касової стрічки) та за допомогою програмного забезпечення такого касового апарата передана до податкового органу в електродному вигляді.

Облік руху нафтопродуктів за марками і видами по зміні №1092 за період часу з 00:03 год. 02.01.2019 року по 23:49 год. 02.01.2019 року було відображено у Змінному звіті АЗС №60 за 02.01.2019 року формою N17-НП.

Облік руху нафтопродуктів за марками і видами по зміні №1117 за період часу з 00:14 год. 25.01.2019 року по 23:48 год. 25.01.2019 року було відображено у Змінному звіті АЗС № 60 за 25.01.2019 р. формою N17-НП.

Наявність даних обліку у звіті АЗС за формою №17-НП, в тому числі пального, відображеного у Z-звіті за відповідний період, є належним відображенням обліку товару (копії 2-звітів № 1004 за 25.01.2019 р. та № 09/9 за 02.01.2019 р. долучено до позовної заяви - Додатки № 15 та № 17).

Згідно наявного в матеріалах справи Z-звіту №1032 від 21.02.2019 року судом вбачається, що станом на початок зміни 21.02.2019 року на АЗС обліковано наступну кількість нафтопродуктів:

А-95 (резервуар №1) - 14 849.63 л.

А-92 (резервуар № 2) - 9 405,94 л.

Дизельне паливо (резервуар № 3) - 3 602,84 л.

Дизельне паливо (резервуар № 4) - 1 142,30 л.

Разом з цим, в акті перевірки зазначено, що за результатами вимірювання проведеного відповідальною особо АЗС станом на 21.02.2019 року на 13 год. 49 хв. встановлено в резервуарах такі залишки пального:

А-95 (резервуар №1) - 14 604, 02 л.;

А-92 (резервуар №2) - 9 090, 80 л.;

Дизельне паливо (резервуар №3) - 3 321, 06 л.;

Дизельне паливо (резервуар №4) - 1 030, 07 л.

Тобто, в акті перевірки фактичні залишки нафтопродуктів є меншими порівняно із тими, які були обліковані на початку зміни та відображені в Z-звіті №1032 від 21.02.2019 року.

Варто зазначити, що відповідачем не заперечувався факт надходження до контролюючого органу Z-звіт №1032 від 21.02.2019 року.

Разом з цим, судом встановлено, що жодних інших поставок нафтопродуктів на АЗС, у тому числі 21.02.2019 року станом на час здійснення фактичної перевірки здійснено не було, що підтверджено відповідачем під час розгляду адміністративної справи.

Суд звертає увагу, що акт перевірки не містить в собі виявлення контролюючим органом фактів неповного відображення господарських операцій з реалізації пального через реєстратор розрахунковим операцій в господарській діяльності ТОВ «Манго-Груп» чи у змінному звіті №17-НП.

При цьому, в судовому засіданні представником відповідача не заперечувалися обставини того, що вказані в акті перевірки нафтопродукти були обліковані у змінних звітах АЗС №60 за формою №17-НП та відображені у відповідних Z-звітах.

Позиція контролюючого органу зводиться виключно до відсутності, станом на час перевірки, АЗС журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, проте на думку суду, відсутність такого документу на час перевірки, в даному випадку, не може свідчити про неоприбуткування позивачем нафтопродуктів та їх реалізацію, оскільки журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП формується на підставі товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності та подальшому оприбуткуванні прийнятого нафтопродукту на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки).

Фактично звіт за формою №13-НП є відображенням відомостей зазначених у первинних документах щодо поставки нафтопродуктів.

Водночас, дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП, який був наявний станом на час фактичної перевірки ТОВ «Манго-Груп».

Суд акцентує увагу, що положеннями Інструкції визначено обов'язок суб'єкта вести звіт (журнал) обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N13-НП, проте сама по собі відсутність його на момент перевірки контролюючим органом за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі 825/10/17.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що акт перевірки не містить в собі обставин проведення перевірки наявності неоприбутковуваних нафтопродуктів шляхом співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, №17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах.

Згідно положень пункту 2.1, підпунктів 4.2.1 - 4.2.2 пункту 4.2, підпункту 4.2.5 пункту 4.2, підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Інструкції облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об'єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Система вимірювання кількості і визначення показників якості нафти - сукупність засіб вимірювальної техніки, технологічного та допоміжного обладнання, що призначена для обліку нафти з визначенням її кількісних показників та формування актів приймання-здавання нафти і паспортів якості шляхом як автоматичного виконання функцій, так і одним із методів, передбачених ГОСТ 26976-86 "Нефть и нефтепродукты. Методы измерения массы" (далі - ГОСТ 26976) та цією Інструкцією.

Облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму.

Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Об'ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об'ємом, густиною та температурою. Об'єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Об'ємним методом вимірюється лише об'єм нафтопродукту. Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливороздавальні колонки (ПРК) і оливороздавальні колонки (ОРК), що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози.

Під час реалізації споживачам світлих нафтопродуктів та олив споживачам на АЗС мають застосовуватись лише паливороздавальні колонки з допустимою відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж ± 0,5% та оливороздавальні колонки з допустимою основною відносною похибкою не гіршою, ніж ± 1,0% з реєстраторами розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Об'єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК. Для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником суігарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об'єму відпущених пального або олив. Сумарний об'єм нафтопродуктів, відпущених через ПРК та ОРК, не може використовуватись для обліку маси нафтопродуктів.

Рівень нафти, нафтопродукту та підтоварної води або льоду в резервуарах має вимірюватись металевими рулетками з вантажем, метро штоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування Держспоживстандартом України. Границі допустимої похибки вимірювання рівня світлих нафтопродуктів та підтоварної води не повинні перевищувати ± 2 мм, нафти та газового конденсату - ± 4 мм, мазуту - ± 5 мм, інших нафтопродуктів - ± 2 мм.

Перед кожним вимірюванням рівня нафти і нафтопродукту у вертикальних і горизонтальних резервуарах здійснюється перевірка базової висоти згідно з підпунктом 4.3.2.6 цієї Інструкції.

Після завершення приймання нафти і нафтопродуктів вимірювання здійснюється при закритих вхідних і вихідних засувках після 30-хвилинного відстоювання в горизонтальних резервуарах і годинного - у вертикальних резервуарах.

У разі вимірювання рівня нафтопродуктів у горизонтальних циліндричних резервуарах нижній кінець метроштока чи вантажу рулетки має потрапляти на нижню твірну резервуара.

Вимірювання рівня нафти або нафтопродукту здійснюються двічі. У разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку (± 2 мм) вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в границях допустимої похибки вимірювання. При цьому за результат вимірювань береться середнє арифметичне значення результатів трьох найближчих вимірювань.

Аналіз зазначеного дає суду підстави стверджувати, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією від 20.05.2008 №281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Зважаючи на те, що в акті перевірки не зазначено інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, як того вимагає вказана Інструкція, твердження відповідача про те, що позивач реалізовував паливно-мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку є не доведеним.

При цьому, представником відповідача повідомлено в судовому засіданні про відсутність обставин здійснення такого вимірювання.

Аналогічна правовий підхід щодо застосування норм права до спірних правовідносин викладено в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №826/18483/13-а.

Окрім цього, суд вважає за доцільне також звернути увагу на те, що статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З вказаного слідує, що обов'язковою умовою для застосування штрафних санкцій передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР є факт реалізації необлікованих товарів (вручення їх покупцеві або надання в розпорядження), а розмір штрафних санкцій залежить від ціни фактично реалізованого товару, який не облікований належним чином.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки не вказано про встановлення контролюючим органом факту реалізації позивачем не облікованого товару.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження факту реалізації ТОВ «Манго-Груп» нафтопродуктів, які не обліковані належним чином.

Водночас, під час розгляду справи судом не встановлено неповного відображення господарських операцій з реалізації пального через реєстратор розрахункових операцій, що використовується в господарській діяльності позивача чи у змінному звіті за формою №17-НП.

Окрім цього, суд вважає, що фактично, штрафна санкція застосована до позивача за порушення обліку товару на АЗС, що не є підставою для накладення на позивача штрафу, передбаченого статті 20 Закону №265/95-ВР.

Разом з цим, суд вважає безпідставними твердження позивача про вихід відповідачем за межі своїх повноважень при здійсненні фактичної перевірки, адже перевірка ведення ТОВ «Манго-Груп» журналу обліку надходжень нафтопродуктів на АЗС за формою 13-НП не входила до предмету перевірки мотивуючи наступним.

Журналу обліку надходжень нафтопродуктів на АЗС за формою 13-НП в розумінні Інструкції є документом до якого вносяться записи про прийняття працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності та подальшому оприбуткуванні прийнятого нафтопродукту на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки).

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Тобто, журналу обліку надходжень нафтопродуктів на АЗС за формою 13-НП є одним із документів, обов'язковість ведення якого передбачено Інструкцією, що підтверджує облік товарних запасів, а відтак, встановлення обставин наявності/відсутності відповідно журналу в рамках здійснення контролюючим органом фактичної перевірки дотримання платником податків Закону №265/95-ВР не є виходом за межі його повноважень.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72, 77, 132, 134, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, м. Київ, провулок Хрестовий, б. 2, офіс 405, код ЄДРПОУ 39039648) до Головного управління Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 року №0012451409 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової санкції у розмірі 1 454 251, 60 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 60 коп.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, м. Київ, провулок Хрестовий, б. 2, офіс 405, код ЄДРПОУ 39039648) суму сплаченого ним судового збору у розмірі 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін