Рішення № 87414671, 03.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 року м. Київ № 640/20715/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Телявського Анатолія Володимировича

про визнання протиправною та скасування постанови від 12.02.2019р. № 57823842 про стягнення основної винагороди

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Володимировича (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 12.02.2019р. № 57823842 про стягнення основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 57823842.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю клопотання про його поновлення.

29.11.2019р. позивачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку, відповідно до якого позивач просив поновити строк звернення до суду посилаючись на те, що про оскаржувану постанову від 12.02.2019р. позивач дізнався лише 19.10.2019р. отримавши поштою від приватно виконавця Лановенко Л.О. постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2019р. ВП № 60338016.

Ухвалою суду від 03.12.2019р. визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №57823842, вказане провадження було відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса Рогача В.В. № 2134 від 16.11.2019 року. За виконавчим написом було звернуте стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що перебувала у іпотеці. Як вбачається з вказаного виконавчого напису нотаріуса, сума зобов`язання за іпотечним договором складала 996 155,82 грн.

Відповідно до Акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 07.02.2019 року, постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 07.02.2019 року та постанови про закриття виконавчого провадження №57823842 від 12.02.2019 року, вартість квартири, що була передана стягувачу, у відповідності письмового звіту з експертної оцінки майна, склала 681 790,00 грн.

Таким чином, враховуючи положення п.19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643, сума основної нагороди приватного виконавця не могла складати більше 68 179,00 грн.

Отже, постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця №57823842 від 12.02.2019 року постановлена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. з порушенням вимог п.2 ч.3 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та п.19 вказаного Порядку, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Крім того, як зазначає позивач, в даний час в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №759/19725/19 за його позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому позивачем оскаржується виконавчий напис нотаріуса №2134, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. 16 листопада 2018 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, зазначаючи що 12.02.2019 року ним керуючись ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме - 99 615,58 грн.

Також відповідач зазначає, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 12.02.2019 року була надіслана боржнику рекомендованим поштовим відправленням за №0209417402442, проте згодом лист був повернений на адресу приватного виконавця за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою від 03.12.2019р. суд зобов`язував відповідача подати суду у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: - належним чином засвідченні матеріали виконавчого провадження № 57823842; - постанову від 12.02.2019р. № 57823842 про стягнення основної винагороди; - докази надіслання або вручення ОСОБА_1 постанови від 12.02.2019р. № 57823842 про стягнення основної винагороди.

23.12.2019р. відповідачем були надані суду належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № 57823842

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

03.12.2018 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем було відкрито виконавче провадження № 57823842 по виконанню виконавчого напису №2134 від 16.11.2018 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та за рахунок коштів виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, задовольнити вимоги ОСОБА_2 в сумі 996 155,82 грн.

З огляду на те, що сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна боржника приватним виконавцем Телявським A.M. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності 26.12.2019р. року ТОВ «Євроексперт Груп» було складено звіт про оцінку квартири, відповідно до якого вартість об`єкта оцінки, на дату оцінки становить 681 790,00 грн.

28.12.2019 року приватним виконавцем Телявським A.M. було сформовано заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3. Згідно протоколу №386018 ДП «СЕТАМ» , проведення електронних торгів, торги не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

До приватного виконавця надійшла заява від стягувача про бажання залишити за собою нереалізоване майно: квартиру АДРЕСА_1 .

07.02.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №57823842.

12.02.2019 року приватним виконавцем Телявським A.M., керуючись ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме - 99 615,58 грн.

Вважаючи таку постанову неправомірною позивач і звернувся з даним позовом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог положень Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження, відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Положеннями ст.5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII від 02.06.2016р.).

Згідно ч. 4 та 5 Закону № 1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, відповідно до ч.3 Закону № 1403-VIII основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 (далі - Порядок № 643), перебачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Аналіз наведених норм Закону № 1404-VIII, Закону № 1403-VIII та Порядку № 643 дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

Отже, оскільки вартість майна, що передана стягувачу, у відповідності до письмового звіту з експертної оцінки майна, склала 681 790,00 грн., сума основної винагороди приватного виконавця не могла складати більше 68 179,00 грн. (681 790,00 грн. * 10%).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на перебування в провадженні Святошинського районного суду м. Києва цивільної справи №759/19725/19 за позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса №2134 таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення у вказаній справі жодним чином не впливає на предмет позову у справі № 640/20715/19.

Також суд відхиляє як необґрунтоване посилання відповідача на те, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 12.02.2019 року була надіслана боржнику рекомендованим поштовим відправленням за №0209417402442, проте лист був повернений на адресу приватного виконавця за закінченням терміну зберігання. Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження, всю кореспонденцію відповідач направляв позивачу на адресу: АДРЕСА_3 , в той час як адресою для листування (проживання) позивача є: АДРЕСА_4 .

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Володимировича від 12.02.2019р. № 57823842 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 99 615,58 грн. у виконавчому провадженні № 57823842.

4. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Володимировича (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія 6, оф. 26) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 996,16 (дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 16 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій