Рішення № 87414371, 06.02.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 р. м. Чернівці справа № 824/1303/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за наступні періоди:

- з 07.11.2015 р. по 26.05.2016 р. в частині доплати за службу в надурочний час з врахуванням індексації;

- з 27.05.2016 р. до 10.02.2018 р. в частині доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час з врахуванням індексації.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що під часу служби в Головному управлінні Національної поліції в Чернівецькій області, а саме з 07.11.2015 р. по 10.02.2018 р., всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" йому не нараховувалась та не виплачувалась надбавка за роботу в надурочний та нічний час в розмірі 35 % посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 4 цієї ж ухвали витребувано з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області додаткові докази по справі.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позову та просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування відповідач зазначав, що згідно розрахункових листів грошового забезпечення за період з грудня 2015 р. по лютий 2018 р., а також довідок про загальну суму грошового забезпечення вбачається факт отримання позивачем доплати за час служби в нічний час. При цьому така доплата відбувалась згідно поданих до бухгалтерії первинних документів. Відтак, на думку відповідача, підстав для врахування роботи в нічний час в інші періоди не вбачається.

Відповідач також вказав, що позивачем не доведено обставини, що вказують на неправильне або неповне нарахування грошового забезпечення, у зв`язку з чим твердження про те, що відповідач діяв з порушенням чинного законодавства є безпідставним.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.05.1995 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах МВС, а з 07.11.2015 р. по 10.02.2018 р. - Національній поліції України.

Згідно послужного списку, у спірний період позивач займав наступні посади, а саме:

- з 07.11.2015 р. по 16.12.2016 р. - заступник начальника Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області;

- з 16.12.2016 р. по 19.05.2017 р. - старший слідчий в особливо важливих справах - криміналіст відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області;

- з 19.05.2017 р. по 01.09.2017 р. - старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області;

- з 01.09.2017 р. по 10.02.2018 р. - старший слідчий відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області.

З матеріалів справи видно, що 10.02.2018 р. позивач звільнений з поліції відповідно до ч. 1 п. 7 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» наказом ГУНП в Чернівецькій області від 08.02.20018 р. № 21 о/с.

В позовній заяві позивач стверджував, що відповідачем не проводились доплати за службу в надурочний та нічний час під час проходження служби, у зв`язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 п. 5 цієї Постанови визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 260 від 06.04.2016 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за № 669/28799), яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Згідно п. 3 Розділу І вказаного Порядку, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Відповідно до п. 11 Розділу II Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Судом встановлено, що позивач в період з січня по листопад 2016 р. ніс службу в нічний час, що підтверджується довідками обліку служби в нічний час Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області.

Дослідженням розрахункових листів за грудень 2015 р., 2016 р., 2017 р., та січень - лютий 2018 р., а також довідок про загальну суму грошового забезпечення за листопад - грудень 2015 р., 2016 р., 2017 р., та січень - лютий 2018 р. встановлено, що за січень - листопад 2016 р. позивачу нараховано та виплачено надбавку за роботу в нічний час в розмірі 35 % посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Крім того, судом встановлено, що за листопад - грудень 2017 р., а також січень - лютий 2018 р. відповідачем проводилась індексація заробітної плати.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 07.11.2015 р. по 10.02.2018 р. позивач не звертався до відповідача із заявами (клопотаннями) про несвоєчасне або в меншому розмірі, ніж належало до виплати грошове забезпечення, в т.ч. щомісячні додаткові та одноразові види грошового забезпечення. Не звертався з такими заявами (клопотаннями) позивач після звільнення зі служби в поліції.

Статтею 91 Закону № 580-VIII врегульовано службовий час і час відпочинку поліцейських. Так, ч. 1 цієї статті Закону визначено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців (ч. 2 - 5 ст. 91 Закону № 580-VIII).

Під час розгляду справи по суті позивач не надав до суду докази виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні в період з січня 2017 р. по лютий 2018 р., а також звернення до відповідача із відповідними клопотаннями (рапортами) про надання днів відпочинку в порядку компенсації.

Згідно ч.1 та 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень.

Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв`язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Отже, позивач, звертаючись з адміністративним позовом, на власний розсуд, тобто суб`єктивно, визначає, що його права порушені рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте такі рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом, ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій, цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушені або порушуються права чи свободи позивача.

Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, в т.ч: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч. 1 ст. 9 та ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Положеннями ч. 1, п. 4, 5, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав, свобод та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. ст. 74 та 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи по суті позивач не обґрунтував зміст своїх вимог, а також не надав до суду розрахунок заборгованості по заробітній платі за спірні періоди, розрахунок доплати за службу в надурочний та нічний час з врахуванням індексації, який підлягає стягненню в судовому порядку.

Водночас, в позовній заяві та заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначав, що після отримання витребуваних доказів, він матиме змогу надати примірний розрахунок заборгованості. Крім того, отримавши такі докази він матиме змогу залучити судового експерта для проведення експертизи та визначити точну суму, що в свою чергу буде підставою для уточнення та конкретизації позовних вимог.

З матеріалів справи видно, що ні позивач, ні його представник, правами передбаченими КАС України не скористалися, з матеріалами справи не ознайомилися, клопотання про призначення експертизи не заявляли, письмові заяви що зміни предмету або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог не подавали.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, суд звертає увагу, що під час розгляду справи по суті відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, виконав процесуальний обов`язок доведення правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, а також відповідності їх критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений за подання вказаного позову, а також за відсутності понесених витрат відповідачем, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 5, 9, 73 - 77, 139, 160, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Головна, 24, код ЄДРПОУ 40109079).

Суддя В.К. Левицький