Рішення № 87414216, 06.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 лютого 2020 р. справа № 520/13207/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8,9 поверхи) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розташованої за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 1,2000 га, з кадастровим номером 6324885500:01:000:0951, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.

Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.ст. 258, 262 КАС України, якою унормовано що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 28.10.2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10696-СТ було відмовлено громадянину ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, площею 1.2000 га. з кадастровим номером 6324885500:01:000:0951, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї ділянки у власність з перелічених в ньому підстав. Позивач не погоджується з даним наказом і вважає його протиправним та незаконним виходячи з того, що 25.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,200 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. 17.01.2015 року наказом ГУ Держземагенства у Харківській області №101-СГ надано громадянам (за списком згідно додатку) дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. Згідно додатку до наказу ГУ Держземагенства у Харківській області №101-СГ від 17.012015 року (список громадян) надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,200 га. Висновком державної експертизи землевпорядної документації ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 10.01.2019 року № 2206 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 було погоджено у встановленому законом порядку експертом ГУ Держгеокадастру у Харківській області, вказано, що проект відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується. Позивач зазначив, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів мас здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. З огляду на те, що проект землеустрою погоджено, позивач вважає відмову Головного управління Держгеокадастру в Харківській області у затвердженні проекту землеустрою протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим, відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України та Положення про Головне управління передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб в межах Харківської області. Стадія затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки полягає у фіксуванні та визнанні того факту, що документація із землеустрою розроблена з дотриманням усіх нормативно-правових актів з питань землеустрою та є належною правовою підставою для прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність. За таких умов, Головне управління, як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківської області зобов`язано, в межах повноважень, наданих законодавством, проводити комплексну перевірку документації із землеустрою. Головним управлінням було проведено перевірку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що розроблявся за замовленням ОСОБА_1 на відповідність вимогам чинного законодавства та встановлено невідповідність документації із землеустрою, що подавалась на затвердження, вимогам чинного законодавства і необхідність її доопрацювання із урахуванням зауважень. Враховуючи вищенаведене, Головне управління правомірно видало наказ про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 від 28.10.2019 року за №10696-СГ. Окрім цього, представник відповідача зазначив, що норми Земельного кодексу України надають Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення. З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому повністю підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 25.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,200 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

17.01.2015 року наказом ГУ Держземагенства у Харківській області №101-СГ надано громадянам (за списком згідно додатку) дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Згідно додатку до наказу ГУ Держземагенства у Харківській області №101-СГ від 17.01.2015 року (список громадян) надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,200 га.

Позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. Вказаний проект та електронний документ було перевірено та внесено державним реєстратором Бакуменко Лілією Валеріївною до Державного земельного кадастру та видано ОСОБА_1 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6309536692019 від 06.05.2019 року з кадастровим номером 6324885500:01:000:0951.

Висновком державної експертизи землевпорядної документації ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 10.01.2019 року №2206 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 було погоджено у встановленому законом порядку експертом ГУ Держгеокадастру у Харківській області, вказано, що проект відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується.

28.10.2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10696-СТ було відмовлено громадянину ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, площею 1.2000 га. з кадастровим номером 6324885500:01:000:0951, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї ділянки у власність з перелічених в ньому підстав.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Відповідно до вимогч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлений під час розгляду справи факт погодження висновком державної експертизи землевпорядної документації ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 10.01.2019 року №2206 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.

Щодо позовної заяви зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розташованої за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 1,2000 га, з кадастровим номером 6324885500:01:000:0951, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розташованої за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 1,2000 га, з кадастровим номером 6324885500:01:000:0951, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Відповідно до вимогч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Відносно питання відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У адміністративному позові, позивач просив суд стягнути з відповідача всі понесені позивачем витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача у відзиві жодних пояснень стосовно питання відшкодування витрат на правничу допомогу не навів. Відповідно до положень ч.8 ст.137 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 9900,00 грн. Вартість професійної правничої допомоги адвоката та здійснення її оплати позивачем підтверджується договором про надання правничої допомоги від 02.12.2019 року; додатковою угодою №1 від 04.12.2019 року до договору про надання правничої допомоги від 02.12.2019 року, прибутковим касовим ордером №04/12 від 04.12.2019 року на суму 6300,00 грн.; додатковою угодою №2 від 21.01.2020 року до договору про надання правничої допомоги від 02.12.2019 року, прибутковим касовим ордером №б/н від 21.01.2020 року на суму 3600,00 грн..

З огляду на викладене, представником позивача подано відповідну заяву та докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які позивач вже сплатив у загальній сумі 9900,00 грн. заздалегідь, тобто до спливу п`яти днів після ухвалення рішення суду та з дотриманням умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Нова редакція КАС України (глава 8) змінює підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зміна підходів до питання компенсації витрат на правничу допомогу (відмова від обмеження можливих витрат максимальною сумою) у новій редакції КАС, водночас, потребувала запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

За визначенням ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

У новій редакції КАС (частина 4, 5 статті 134) запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у новій редакції КАС закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст.30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Окремо суд зазначає, що відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.

При цьому, у додаткових угодах №1 та №2 до договору про надання правничої допомоги від 02.12.2019 року із детальним описом робіт визначено, розмір гонорару адвоката встановлено виходячи з наступного:

- 1 година - зустріч з Клієнтом з метою з`ясування обставин з предмету надання правової допомоги, отримання письмових доказів по справі та пояснень по суті справи. Узгодження з Клієнтом правової позиції та стратегії захисту;

- 6 годин - підготування, аналіз судової практики та подача до суду позовної заяви з предмету надання правової допомоги;

- 4 години - підготування, аналіз судової практики та подача до суду відповіді на відзив.

При цьому, суд звертає увагу, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не є складними, відносяться до справ незначної складності та Верховним Судом висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин. Суд зазначає, що позиція позивача у адміністративному позові та у відповіді відзиві побудована виключно на висновках Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є не співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме, 9900 грн., в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.

Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4950,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8,9 поверхи) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8,9 поверхи) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), розташованої за межами населених пунктів на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 1,2000 га, з кадастровим номером 6324885500:01:000:0951, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8,9 поверхи) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8,9 поверхи) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4950,00 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.02.2020 року.

Суддя Біленський О.О.