Рішення № 87414115, 05.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 р. Справа № 480/4450/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

представника позивача - Цуканова В.В.,

представників відповідача - Нагорного С.М., Міщенко Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила стягнути на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 69 423,57 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 1840/3012/18 поновлено ОСОБА_1 на посаді диспетчера другої державної пожежно-рятувальної частини Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 року вищевказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Зазначене рішення суду від 02.10.2018 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягало негайному виконанню.

Наказом т.в.о. начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області від 03.06.2019 року №155 о/с, скасовано наказ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області за № 92 від 05.04.2018 року щодо звільнення зі служби сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , диспетчера 2 державної пожежно- рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області.

Таким чином рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, фактично було виконано 03.06.2019 року, тобто через 165 робочих днів.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував з огляду на таке.

Відповідач стверджує, що про звернення рішення до негайного виконання повинно бути визначено в самому рішенні з ініціативи суду або сторін, це обов`язкова умова для негайного виконання.

В даному випадку, рішення про поновлення на посаді ОСОБА_1 не було звернуте до негайного виконання, а тому законних підстав негайно виконувати це рішення 02.10.2018 у відповідача не було.

Дане судове рішення було виконано 03.06.2019, коли воно набрало законної сили, оскільки Постанова Другого апеляційного адміністративного суду була прийнята 15.04.2019 та набрала законної сили після отримання 31.05.2019 Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 про роз`яснення судового рішення першої інстанції. В силу ч.4 ст. 254 КАС України строк виконання судового рішення було зупинено до винесення судом ухвали про роз`яснення судового рішення.

Відповідач вважає, що враховуючи те, що заяву про роз`яснення судового рішення було направлено до суду Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області 16.04.2019, а ухвала про роз`яснення судового рішення надійшла до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області 31.05.2019, перебіг строку виконання судового рішення у період з 16.04.2019 по 31.05.2019 було зупинено.

Крім того, відповідач вважає, що позивач звернувся з даним позовом з пропуском строку звернення до суду, в зв`язку з чим просив суд залишити позов без розгляду.

Ухвалою суду було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання відповідача.

Також ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача, призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 1840/3012/18 визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області за № 92 від 05.04.2018, поновлено ОСОБА_1 на атестованій посаді диспетчера другої державної пожежно-рятувальної частини Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області. Стягнуто з Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 11.04.2018 в сумі 33254,40 грн. (а.с. 10 -11). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 року вищевказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 1840/3012/18, наказом т.в.о. начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області від 03.06.2019 року №155 о/с, скасовано наказ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області за № 92 від 05.04.2018 року щодо звільнення зі служби сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , диспетчера 2 державної пожежно- рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області.

Таким чином рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 1840/3012/18, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, фактично було виконано 03.06.2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов`язковість судових рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, відповідно до перелічених норм законодавства, у відповідача виник обов`язок негайно виконати рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому твердження відповідача, про те, що в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 1840/3012/18 не зазначено про його негайне виконання, відтак дане рішення підлягає виконанню після прегляду його в апеляційному порядку, суд вважає безпідставним.

Так суд зазначає, що ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік судових рішень, які підлягають негайному виконанню, тоді як ч.2 цієї ж статті визначено випадки, коли суд за заявою учасника справи може звернути рішення до негайного виконання. Отже стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України містить перелік рішень суду, які підлягають негайному виконанню в силу вимог закону (ч.1), та перелік рішень, які можуть бути звернені до негайного виконання судом, про що повинно бути зазначено в самому рішенні або ухвалі (ч.2). Як вже зазначалося судом вище, рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно в силу вимог ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, навіть без зазначення про це в самому рішенні суду.

Посилання представників відповідача на те, що виконання рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 1840/3012/18 було зупинено у зв`язку із поданням заяви про його роз`яснення, суд також вважає безпідставним. Відповідно до ч.4 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Отже зазначеною нормою передбачено зупинення саме перебігу строку, встановленого судом для виконання рішення, а також строку для його примусового виконання.

Частиною1 ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року по справі № 1840/3012/18 не було встановлено строків його виконання. Крім того, вказане рішення не пред`являлося до примусового виконання.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок виконати рішення про поновлення на роботі виникає незалежно від того, чи звертався позивач у даній справі до органу Державної виконавчої служби України про примусове виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний суд в постановах від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц (провадження № 61-24060св18), від 18 липня 2019 року у справі № 809/4462/15 (провадження №К/9901/33350/18).

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, враховуючи те, що відповідачем допущено затримку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, у відповідача виник обов`язок щодо виплатити середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Враховуючи, що рішення суду у справі від 02.10.2018 року по справі № 1840/3012/18 про поновлення позивача на займаній посаді фактично виконана 03 червня 2019 року, позивач з вини відповідача продовжувала перебувати у вимушеному прогулі з 03 жовтня 2018 року по 02 червня 2019 року, що складає 165 робочих чи 243 календарних дні.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Суд зазначає, що абзац 1 пункту 8 Порядку, передбачає обчислення середньої заробітної плати із врахуванням числа робочих днів чи у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів.

Відповідно до ст. 99 Кодексу цивільного захисту України, ОСОБА_1 належить до категорії осіб, які проходять службу цивільного захисту за контрактом та не є працівником, з яким укладено трудовий договір, а відповідно до ст. 101 Кодексу цивільного захисту України, ОСОБА_1 проходила державну служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 20 липня 2018 року № 623 (далі - Інструкція), визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції, при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже виходячи з аналізу норм Інструкції та Порядку, суд робить висновок, що середній заробіток ОСОБА_1 має обчислюватись із врахуванням календарних днів за розрахунковий період.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату та довідки про доходи, за лютий та березень 2018 року ОСОБА_1 нараховано 14970,79 грн. грошового забезпечення, а також 1000 грн. - премія до 8 березня, яка не враховується при обчисленні середньоденного заробітку (п.п. «И» п. 4 Порядку). Отже сума заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох останніх місяців календарні дні, становить 14970,79 грн.

Таким чином розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 за останні два відпрацьовані місяці складає: 14970,79/59 = 253,74 грн., кількість календарних днів з 03.10.2018 року по 31.12.2018 року – 90, кількість календарних днів з 01.01.2019 по 02.06.2019 року - 153.

Відтак, з Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області на користь ОСОБА_1 з 03.10.2018 року по 31.12.2018 року підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 22836 грн. 60 коп, (90 днів х 253,74 грн).

Крім того, відповідно до п. 1.1 Наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 09.01.2019 року № 16 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2019 році», визначено керівникам органів та підрозділів служби цивільного захисту забезпечити, починаючи з січня 2019 року виплату місячного грошового забезпечення особам рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту у розмірі не менше 9 000 грн., особам середнього та старшого начальницького складу у розмірі не менше 10 000 гривень.

Підвищення з 01.01.2019 розміру грошового забезпечення диспечерів 4 тарифного розряду, які працюють в 1 ДПРЗ УДСНС України у Сумській області підтверджується також довідкою, наданою відповідачем на вимогу суду, відповідно до якої розмір грошового забезпечення складає не менше 9000 грн. (а.с. 96).

Відповідно до абз.8 п.2 Розділу ІІ Порядку, у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Згідно п. 10 Порядку, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Таким чином, з огляду на зазначені приписи Порядку, у зв`язку з підвищенням розмірів грошового забезпечення починаючи з січня 2019 року, ОСОБА_1 при обчисленні середньої заробітної плати, має право на стягнення відкоригованого її розміру з дня підвищення тарифних ставок (окладів) - на коефіцієнт підвищення за період збереження середньої заробітної плати.

З матеріалів справи суд вбачає, що середньомісячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 до звільнення складав 7485,33 грн. Розрахунок коефіцієнту підвищення: 9000 грн. (розмір мінімального грошового забезпечення, встановленого Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 09.01.2019 року № 16) / на 7485,33 грн. = 1,20.

Таким чином з 01.01.2019 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 повинен становити: 253,74*1,20 = 304,49. Кількість календарних днів з 31.12.2019 по 02.06.2019 року- 153.

Отже з Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 02.06.2019 року підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 46586грн. 97 коп. (153 дня х 304,49 грн). Загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, яка підлягає стягненню з Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області на користь ОСОБА_1 за період з 03.10.2018 р. по 02.06.2019 становить 69423,57 грн.

Суд зазначає, що право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

У свою чергу, середній заробіток працівника за час вимушеного прогулу визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі 69423,57 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просив вирішити питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 7 000 грн. В свою чергу представники відповідача заперечували проти зазначеного клопотання.

Задовольняючи частково заяву про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

З метою отримання правничої допомоги, в тому числі щодо представництва та захисту інтересів в судах ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги від 20.06.2019р. з Адвокатським бюро «Цуканов В.В.» (а.с. 49 – 51). Відповідно до п. 4.3 (з урахуванням додаткової угоди) розмір гонорару адвоката вираховується за погодинною ставкою 750 грн. за годину, загальний розмір гонорару Адвоката за досудову роботу та ведення справи у суду першої інстанції не може перевищувати 7000 грн. За надані послуги ОСОБА_2 сплатила Адвокату плату в розмірі 7000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2PL579859 (а.с. 77). На підтвердження виконання вказаного договору, представником позивача надано детальний опис робіт виконаних адвокатом та акт наданих послуг (а.с. 47 – 48, 52).

Також з матеріалів справи суд вбачає, що адміністративний позов підписаний адвокатом Цукановим В.В., як представником позивача. Крім того, ОСОБА_3 були завірені всі документи, що додані до позову. Також адвокатом Цукановим В.В. також була складена та подана до суду відповідь на відзив а також виготовлено копії позову та відповіді на відзив з додатками. Також адвокат Цуканов В.В. приймав участь в судових засіданнях. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу, крім того, доводи позову, відповіді на відзив підготовлених Цукановим В.В. були оцінені та враховані при постановленні судового рішення.

Разом з тим, з огляду на рівень складності справи, її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є завищеними та підлягають стягненню з відповідача частково, в сумі 4000 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про стягнення середнього заробітку – задовольнити.

Стягнути з Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (вул. Робітнича, 69, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38397196) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 69 423,57 грн. (шістдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять три гривні 57 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (вул. Робітнича, 69, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38397196) суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (вул. Робітнича, 69, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38397196) судові витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.02.2020 року.

Суддя В.О. Павлічек