Рішення № 87413951, 05.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 лютого 2020 р. № 520/14260/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1.) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з 79% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції під час її перерахунку у квітні 2018 року, а також бездіяльність щодо невиплати йому вже перерахованої суми пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;

2.)зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати з 01.01.2016 пенсію у розмірі 79% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції, а також здійснити виплату йому суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016 по дату перерахунку пенсії, разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої йому пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" у найближчий виплатний період однією сумою та без відстрочення такої виплати згідно з постановами КМУ від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" та від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб";

3.) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 р. у розмірі 79% грошового забезпечення, проте відповідач при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 року виходив з 70% грошового забезпечення, крім того, перерахована позивачу до виплати пенсія за 2016-2017 рр. згідно з п. 3 Постанови КМУ № 103 не виплачена до цього часу, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 28.12.2019 року у справі відкрито спрощене провадження.

21.01.2020 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у межах вимог чинного законодавства. Крім того відповідач зазначив, що п. 3 постанови «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103, передбачено, що сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 рр. виплачуються після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та йому була призначена пенсія за вислугу років з 10.08.2005 року відповідно до положень Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 76% грошового забезпечення.

При цьому, згідно наданого протоколу перерахунку пенсійних виплат позивача встановлено, що при перерахунку пенсії, проведеному з 01.01 2007 р., пенсію позивача обчислено у розмірі 79% сум грошового забезпечення, який використовувався при перерахунках пенсії позивача до перерахунку з 01.01.2016 р.

В подальшому позивачеві перераховано розмір пенсії згідно Закону України № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та № 988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". З 01.01.2016 основний розмір пенсії позивача становить 70% грошового забезпечення.

З цього приводу суд зазначає, що ст. 13 Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на момент призначення пенсії позивачу, визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

В подальшому Законами України №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, вносилися зміни до частині другій статті 13 та цифри "90" замінено цифрами "80" , цифри " 80" замінено цифрами " 70" відповідно.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45.

Зміни до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, ані Законом № 3668-VI, ані Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. Постанова КМУ №45 і Постанови КМУ №103 та № 988 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Отже, внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.

Таким чином, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, тоді як відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2016 року відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ, постанови КМУ №103 у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а отже, вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій щодо зменшення розміру пенсії з 79 % до 70 % грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 79 % грошового забезпечення з 01.01.2016 р., є такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 № 175/1665/17, від 24.04.2018 № 686/12623/17, 04.02.2019 № 240/5401/18.

Щодо питання про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вже перерахованої пенсії позивачу за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на положення Постанови Кабінету Міністрів України від "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 р. (далі - Постанова № 103), а саме пункту 3 Постанови № 103, та зазначає, що сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 рр. виплачуються після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Постанови № 103 (у редакції чинній на момент проведення перерахунку), виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 визнано протиправним та скасовано пункт 3постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Постановою від 19.11.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишив без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 - без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, пункти 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" втратили чинність з 19.11.2019 як того вимагає ч.2 ст. 265 КАС України.

З наданої відповідачем довідки № 25 про доходи пенсіонера ОСОБА_1 та враховуючи викладене суд приходить до висновку, що дії відповідача по виплаті перерахованої пенсії за 2016-2017 у процентному відношенні до суми підвищення пенсії до 19.11.2019 були правомірним, оскільки відповідач діяв у відповідності до чинного на той час п.3 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103.

Постановою КМУ від 24 грудня 2019 р. № 1088 Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян визначено, що з 1 січня 2020 р. виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., N 77, ст. 2374), здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р.; 2) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.

Також вказаною постановою виключено п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" Вказана постанова набула чинності з 01.01.2020 року.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача по невиплаті заборгованості по перерахованій пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у повному обсязі з 19.11.2019 та зобов`язання виплатити перераховану пенсію з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо питання про нарахування та виплату компенсації за несвоєчасну виплату пенсії згідно постанови КМУ № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" у найближчий виплатний період однією сумою та без відстрочення такої виплати згідно постанови КМУ від 22.08.2018 р. № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).

Згідно із ст. ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону № 2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 10 квітня 2019 року (справа № 686/13725/17).

Щодо вимоги здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою та без урахування постанови КМУ від 22.08.2018 № 649 суд зазначає, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" платежі за пенсійним забезпеченням проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як передбачено ст.ст.23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, проведення у спірних правовідносинах платежів на виконання рішення суду без застосування процедури попереднього визначення бюджетних призначень суперечить як приписам ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", так і приписам ст.116 Бюджетного кодексу України.

22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі за текстом - Порядок № 649). На момент винесення рішення вказана постанова визнана протиправною та скасована рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 (справа 640/5248/19)

Проте, суд також враховує висновки рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011, яким визначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб`єктом наперед певного варіанту правової поведінки.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми це прерогатива суду.

Як встановлено положеннями ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В своєму ж позові та відповіді на відзив, позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийнята постанова суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись. Тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 79 % до 70 % грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислено 79% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо невиплати ОСОБА_1 перерахованої суми пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з 19.11.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 перераховану суму пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з 19.11.2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію за весь період з 01.01.2016 по дату перерахунку пенсії, разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої йому пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зоркіна Ю.В.