Рішення № 87413917, 23.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2020 року м. Рівне №460/4325/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу з питань перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12 травня 2019 року (досягнення пенсійного віку).

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач з 28.11.2019 позиач отримав відмову відповідача у призначенні пенсії за віком із врахуванням статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Така відмова обґрунтована тим, що надана трудова книжка НОМЕР_1 видана МПП "Корал" 01.07.1996 не підтверджує період роботи з 28.06.1996 по 02.11.2000 у фірмі МПП "Корал", оскільки оформлена на бланку Української РСР. Однак, позивач зазначає, що з народження проживав у селі Зірне Березнівського району. Трудовий стаж почався з 15.08.1981 на фарфоровому заводі у м. Березне Рівненської області. За період роботи в МПП "Корал" з 28.06.1996 по 02.11.2000 отримував заробітну плату, сплачував податок та внески до Пенсійного фонду України. На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.12.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуваль-ного технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживав на території зони посиленого радіоактичного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (категорія 4) (а.с.7); дата народження: 11 травня 1964 року .

11.09.2019 позивач подав заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 07.11.2019 №234/03.2 відмовлило в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки у нього відсутній необхідний стаж для призначення пенсії (а.с.13-14).

Таким чином, не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ (в редакції закону на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.

Суд зазначає, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 26.04.2017 №9-1) (далі - Порядок №22-1).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років.

Частинами третьою-четвертою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Таким чином, суд дійшов висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 листопада 2006 року у справі №21-1048во06 та від 04 вересня 2015 року у справі №690/23/15 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі №333/2072/17, від 27 лютого 2019 року у справі №500/2778/17, від 21 листопада 2019 року у справі № №572/47/17 (адміністративне провадження №К/9901/21358/18).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.09.2019 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

Встановлені судом обставини справи свідчать, що позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 4, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідач не заперечує факту постійного проживання позивача станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років на території зони посиленого радіоекологічного контролю,

Судом встановлено, що 11.05.2019 ОСОБА_1 виповнилося 55 років.

Одночасно суд зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Тобто, для призначення пенсії на пільгових умовах позивач повинен мати страховий стаж в розмірі 20 років.

До заяви на призначення пенсії зі зменшення пенсійного віку від 11.09.2019 № 390 позивач надав наступні документи: паспорт НОМЕР_3 виданий 14.06.1996 Березнівським PB УМВС в Рівненській області; посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4 ) серія В-1 № 693467 видане 10.12.1993; довідку про проживання, видана Зірненською сільською радою від 15.05.2019 № 625; трудові книжки НОМЕР_4 , видана 15.08.1981 та БТ-ІІ № 6224994 видана 01.07.1996.

Відповідач відмовляючи у призначенні пенсії зазначив, що трудова книжка НОМЕР_1 видана МПП "Корал" 01.07.1996 за період роботи з 28.06.1996 по 02.11.2000 в фірмі МПП "Корал" оформлена на бланку Української PCP. Так як з 27.04.1993 діє постанова Кабінету Міністрів України №201"Про трудові книжки працівників", якою затверджені нові зразки бланків, взяти до уваги стаж роботи з 28.06.1996 по 02.11.2000 у вищевказаній організації немає можливості. Згідно з наданими копіями документів для призначення пенсії доданих позивачем до заяви від 11.09.2019 №390 загальний стаж роботи становить 17 років 00 місяців 8 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного стажу підстави для призначення пенсії відсутні.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, та зазначає наступне.

За правилами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У відповідності до пункту 1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 439/1148/17.

Суд зазначає, що трудова книжка НОМЕР_1 заповнена 01.07.1996 надана позивачем для відповідача містить чіткі записи про період роботи на МПП "Колос", зокрема: 28.06.1996 прийнятий на роботу в МПП "Колос" наказ від 28.06.1996; 02.11.2000 звільнений з МПП "Колос" за власним бажанням №25 від 02.11.2000. Вказані запити скріплені печатками вказаного підприємства.

Щодо твердження позивача про те, що трудова книжка НОМЕР_1 заповнена 01.07.1996 не відповідає новому зразку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" №301 від 27.04.1993 (далі - Постанова №301) затверджено зразок бланку трудової книжки та вкладишу до неї.

Пунктом 1 вказаної Постанови визначено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обмінові не підлягають.

Відповідно до пункту 2 Постанови №301 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Згідно з пунктом 3 Постанови №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 Постанови №301 визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, позивач не може нести відповідальності за помилки та неточності в заповненні трудової книжки.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 та від 6 лютого 2018 року у справі № 677/277/17.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо його роботи у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах.

Таким чином, з урахуванням 17 років стажу зарахованих відповідачем, загальний страховий стаж позивача складає понад 21 рік, тобто більше необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Отож, судом встановлено, що позивач фактично досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням зменшення, має відповідну кількість років страхового стажу, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач одночасно з поданням заяви про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку надала всі необхідні документи для призначення пенсії.

Таким чином, оскільки при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, позивач відповідав критеріям, визначеним статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції на час звернення, суд дійшов до висновку щодо протиправності відмови у призначення пенсії.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивачу 55 років виповнилося 11.05.2019, а звернувся він із заявою про призначення пенсії 11.09.2019, після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинна бути призначена позивачу з дня, коли він звернувся за пенсією, тобто з 11.09.2019.

Таким чином, судом встановлено право позивача на пенсію саме з 11.09.2019, а не з 12.07.2019, як просить ОСОБА_1 .

Тому, на підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Сплачена сума судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 07.12.2019 №26, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 384 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Відділу з питань перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Андріївська, 48/2, місто Березне, Рівненська область, 34600; код ЄДРПОУ 21084076) - задовольнити частково.

Зобов`язати Відділ з питань перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 11.09.2019.

В решті - відмовити.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділу з питань перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 23 січня 2020 року.

Суддя Друзенко Н.В.