Рішення № 87413524, 06.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3235/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, в якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України (ДФС), зареєстровану в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій: Реєстраційний № 1779/К/99-99-13-02-03-14/ІПК від 24.04.2019;

стягнути з відповідача Державної фіскальної служби України (ДФС) (Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 39292197; Місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.03.2019 року позивач, як адвокат, звернувся зі зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, у якому просив надати індивідуальну податкову консультацію у письмовій формі з питань практичного застосування окремих норм законодавства, що регулює відносини щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - єдиний внесок), та пояснити, чи існує обов`язок для нього як адвоката (особи, яка має право провадити адвокатську діяльність) сплачувати єдиний внесок за ті місяці та/або квартали (періоди), у які він не отримує та/або не отримав дохід від адвокатської діяльності, та/або при умові сплати роботодавцем за нього за ці місяці та/або квартали (періоди) єдиного внеску в розмірі не менше мінімального. У відповідь на звернення позивачем отримано Індивідуальну податкову консультацію Державної Фіскальної служби України ДФС, яка зареєстрована 24.04.2019р. в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій за № 1779/К/99-99-13-02-03-14/ІПК. В даній індивідуальній податковій консультації відповідачем зазначено про обов`язок для позивача, як адвоката (особи, яка має право провадити адвокатську діяльність), визначення бази нарахування та сплати єдиного внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць навіть за ті місяці та/або квартали (періоди), у які не отримано дохід від провадження незалежної професійної (адвокатської) діяльності, та незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Позивач вважає протиправним викладений у Індивідуальній податковій консультації Державної Фіскальної служби України ДФС від 24.04.2019р. висновок, в зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що розгляд справи буде здійснюватись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; призначено судове засідання по справі на 26.06.2019 р. 12 год.00 хвил.

25.06.2019р. (вх.№22771/19) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовної заяви заперечує в повному обсязі.

Посилаючись на п.5 частини 1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідачем зазначено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 частини першої ст.7 Закону №2464). Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (п.1 частини другої статті 6 Закону №2464). Отже, як зазначено відповідачем, платник єдиного внеску визначений ст.4 Закону №2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

26.06.2019р. (вх.№22971/19) від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач акцентує увагу, з посиланням на судову практику Європейського суду з прав людини, судову практику та висновки судів України, в тому числі Верховного суду, на тому, що у адвоката (особи, яка має право провадити адвокатську діяльність) не існує обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ті місяці та/або квартали (періоди), у які він не отримує та/або не отримав дохід від адвокатської діяльності, та/або при умові сплати роботодавцем за ці місяці та/або квартали (періоди) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі не менше мінімального. А отже, оскаржувана податкова консультація є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26.06.2019 р. задоволено клопотання Державної фіскальної служби України про зупинення провадження по справі. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування індивідуальної податкової консультації зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19.

Ухвалою суду від 09.01.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі; відкладено розгляд справи на 23.01.2020р.

23.01.2020р. до суду надійшла заява позивача (вх.№3104/20) про розгляд справи за його відсутності.

До судового засідання 23.01.2020р. позивач не з`явився, відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ОД № 003659.

01 березня 2019р. позивач подав до Південного управління у м. Одесі Головного управління ДФС в Одеській області заяву про взяття на облік платника податку єдиного внеску (Форма №1-ЄСВ) від 01.03.2019 та заяву (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) (Форма №5-ОПП) від 01.03.2019, у яких зазначалось, що основним видом діяльності є діяльність в сфері права, код за КВЕД: 69.10. Позивачем отримано Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску (Форма № 2-ЄСВ) №1915538000034 від 13.03.2019р. та Довідку про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру (Форма № 34-ОПП) № 1915530700078 від 13.03.2019р.

З 05 березня 2019р. позивач як адвокат перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС в Одеській області, Південному управлінні у м. Одесі, Приморській державній податковій інспекції (Приморського району м. Одеси) (код ДПІ-1553).

14.03.2019 року позивач звернувся зі зверненням до податкового органу на отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, у якому просив надати індивідуальну податкову консультацію у письмовій формі з питань практичного застосування окремих норм законодавства, що регулює відносини щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - єдиний внесок), та пояснити, чи існує обов`язок для нього як адвоката (особи, яка має право провадити адвокатську діяльність) сплачувати єдиний внесок за ті місяці та/або квартали (періоди), у які він не отримує та/або не отримав дохід від адвокатської діяльності, та/або при умові сплати роботодавцем за нього за ці місяці та/або квартали (періоди) єдиного внеску в розмірі не менше мінімального.

Державною Фіскальною службою України ДФС 24.04.2019 року надано позивачеві Індивідуальну податкову консультацію реєстр. № 1779/К/99-99-13-02-03-14/ІПК, в якій зазначено про обов`язок позивача, як адвоката (особи, яка має право провадити адвокатську діяльність), визначення бази нарахування та сплати єдиного внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць навіть за ті місяці та/або квартали (періоди), у які не отримано дохід від провадження незалежної професійної (адвокатської) діяльності, та незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Не погоджуючись з вказаною Індивідуальною податковою консультацією №1779/К/99-99-13-02-03-14/ІПК від 24.04.2019р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.33 п.4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014р., ДФС відповідно до покладених на неї завдань надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52 і 53 ПК України.

Відповідно до п.52.1 ст.52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Як неодноразово наголошувалось Верховним Судом, аналіз норм законодавства, що регулюють питання надання контролюючим органом індивідуальної податкової консультації, свідчить про те, що податкова консультація надана правомірно, якщо містить висновки, придатні до практичного використання у вказаних у запиті платника податків фактичних обставинах (постанови: від 16.10.2018р. у справі №820/4461/17; від 27.11.2018р. у справі №826/14131/16; від 11.12.2018р. у справі №826/9590/16).

Приписами п.53.2 ст.52 ПК України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Так, відповідно до п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Отже, відповідач Державна фіскальна служба України є контролюючим органом, а податкова консультація № 1779/К/99-99-13-02-03-14/ІПК від 24.04.2019 є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.3 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 5 Закону № 2464-VI перебачено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

У п. 14.1.195 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено поняття «працівник», яким є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

У свою чергу, статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання, як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є застрахованою особою, доходу від незалежної професійної (адвокатської) діяльності не отримує, перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ПАРИТЕТ» (обіймає посаду головного юрисконсульта юридичного відділу товариства), що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 22-28).

Роботодавець (ТОВ «ПАРИТЕТ») щомісяця нараховує та сплачує за ОСОБА_1 єдиний внесок не менше мінімального страхового внеску на місяць, що підтверджується копією довідки за формою ОК-5 - Індивідуальні відомості про застраховану особу ( ОСОБА_1 ), наданої 22.05.2019р. Центральним ВОГ об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (а.с. 29-30).

Згідно із пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що так як Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та здійснення нею незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем, як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 5 Закону № 2464-VI чітко визначено момент виникнення у самозайнятої особи обов`язків платника єдиного внеску. Такі обов`язки виникають з початку провадження відповідної діяльності (незалежної професійної діяльності адвоката).

На підставі наведених вище норм законодавства можна зробити висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник - головний юрисконсульт юридичного відділу ТОВ «ПАРИТЕТ».

У постанові від 27.11.2019 р. по справі №160/3114/19 Верховний Суд зазначив, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У вказаній постанові Верховний Суд сформулював правову позицію, згідно з якою, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У спірних правовідносинах підлягають врахуванню також висновки, зроблені Верховним Судом у межах зразкової справи №520/3939/19 (рішення Верховного суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19).

Таким чином, з урахуванням вказаних правових висновків, викладених Верховним Судом, суд вважає, що оскільки позивач був найманим працівником у ТОВ «ПАРИТЕТ», за відсутності доказів здійснення ним незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально з отриманням відповідного доходу від такої діяльності, він, в розумінні Закону № 2464-VI є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період його працевлаштування, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Слід зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

З огляду на викладене, суд вважає, що індивідуальна податкова консультація Реєстраційний № 1779/К/99-99-13-02-03-14/ІПК від 24.04.2019р., не відповідає критерію «пропорційності», адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

З урахуванням приписів п. 53.2 ст.52 ПК України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України (ДФС) (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197), зареєстровану в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій: Реєстраційний № 1779/К/99-99-13-02-03-14/ІПК від 24.04.2019р.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (ДФС) (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.