Рішення № 87413396, 31.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2020 р. справа № 300/2385/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача Михайлів О.Р.,

представника відповідача Гоголь М.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, так як належна позивачу будівля не може бути об`єктом оподаткування, а тому дане податкове повідомлення - рішення підлягає до скасування.

Ухвалою суду від 10.12.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача скористалася правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 30.12.2019 року. Проти задоволення позовних вимог заперечила, так як нежитлова будівля, яка обліковується за ФОП ОСОБА_1 , є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак відповідачем оскаржуваним рішенням підставно визначено позивачу відповідні грошові зобов`язання.

06.01.2020 року позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначено, що перехід права власності на об`єкт нерухомості від підприємства (юридичної особи) до підприємця жодним чином не вплинув на статус приміщення, як будівлі промисловості, а тому такий об`єкт відповідно до абз.є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ оподаткуванню не підлягає.

Представник позивача у вступному слові позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Суду пояснила, що ГУ ДФС в Івано-Франківській протиправно прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано податкові зобов`язання на суму 25 045,37 грн. Вважає, що оскільки будівлі класифікують за їх функціональним призначенням, а пивоварний завод, якому належало вищезгадане нежитлове приміщення, відноситься до класу «Будівлі промислові», відтак оскаржене рішення підлягає до скасування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у поданому відзиві на позов. Суду пояснила, що податковим органом відповідно до положень чинного законодавства України винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення. Зазначила, що у абз.є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ законодавцем використано правову конструкцію, яка передбачає одночасно дві умови для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування, а оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, то належне йому приміщення не є будівлею промислового підприємства, а відтак дана норма не може бути застосована у спірних правовідносинах. З огляду на наведене вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення правомірним, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за позивачем, як за власником, рахується нежитлова будівля, а саме: виробничі приміщення за АДРЕСА_4

Судом встановлено, що 31.05.2019 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 цього Кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0104721-5513-0915, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у розмірі 25 045,37 грн (а.с.18).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 07.10.2019, рішення, яке було оскаржене в порядку адміністративного оскарження, залишено без змін (а.с20-34).

За наслідками судового розгляду суд вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення правомірним з огляду на нижчевикладене.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

При цьому суд зазначає, що в чинному законодавстві України не існує чіткого визначення поняття «промислове підприємство».

В той же час, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення, на переконання суду, дають підстави здійснити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування в оперативному управлінні промислових підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 819/818/17 від 19.02.2019 року.

Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах одна з обов`язкових умов, а саме: перебування будівлі промисловості у власності промислового підприємства, не дотримана, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2019 року № 0104721-5513-0915 є правомірним, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

При цьому суд відхиляє посилання представника позивача на порушення, на її думку, оскарженим податковим повідомленням-рішенням принципу рівності усіх суб`єктів права власності, оскільки в даному випадку підставою для прийняття оскарженого рішення була не належність будівлі позивачу на праві приватної власності, а невідповідність даної будівлі визначеним законом ознакам.

Окрім цього суд не погоджується з твердженнями позивача щодо наявності незаконного втручання державного органу у мирне володіння майном у спірних правовідносинах, так як визначення податкового зобов`язання з підстав і у спосіб, що встановленні чинним законодавством, в жодному разі не може розглядатись як таке втручання.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі ст.ст.75, 86 ПКУ, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;

відповідач: відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Рішення складене в повному обсязі 05.02.2020 року.

Суддя Гундяк В.Д.