Рішення № 87413271, 03.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2020 року м. Ужгород№ 260/1643/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1 ;

представника позивача - Шишола В.М..;

представника відповідача - Карпій М.В..;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання протиправними та скасування наказу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що листом тво. військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату підполковника О.Паламарчука від 16 серпня 2019 року за №156/7/4756 військовому комісару Міжгірського районного військового комісаріату, у період, коли позивач перебував у законній відпустці, було доручено відрядити до Закарпатського обласного військового комісаріату, з подальшим вибуттям в Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (м.Київ) позивача, якому слід було прибути до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (м.Київ) 22.08.2019 року о 11.00 год. Однак позивач наголошував, що прибувши із відпустки і приступивши до виконання службових обов`язків 22 серпня 2019 року він фізично не зміг виконати розпорядження тво. начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування «Захід» від 16.08.2019 року №501/4482 , оскільки для його виконання позивач змушений був виїжджати до Києва як мінімум 21 серпня 2019 року, а в цей день він перебував у законній щорічній відпустці. Окрім того, позивач зазначає, що його не було відкликано із щорічної відпустки, а також з розпорядженням від 16.08.2019 року про вибуття у відрядження позивача не було ознайомлено у спосіб визначений законодавством України.

У судовому засіданні позивач та представник позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що відповідачем було проведено службове розслідування за фактом не вибуття позивача у відрядження до командування Сухопутних військ Збройних Сил України в м. Київ, для участі в заняттях посередницького складу. Представник відповідача наголошував, що розпорядження військового комісара Закарпатського ОВК №156/7/4756 від 16.08.2019 року про вибуття у відрядження було доведено до відома позивача, однак він відмовився виконувати вказане розпорядження. Так, позивача з 00:00 год. 22.08.2019 року не перебував у відпустці, а тому повинен був виконати розпорядження та прибути на навчання в м. Київ о 11.00 год. 22.08.2019 року. Таким чином, у зв`язку з невиконанням позивачем розпорядження військового комісара Закарпатського ОВК, а тому згідно наказу №153 від 08.10.2019 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову відповідність". З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2019 року Тимчасово виконуючим обов`язки військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату підполковником Ю.Величканичем було видано наказ №153 про притягнення - заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Міжгірського районного військового комісаріату майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність (34).

Згідно оскаржуваного наказу від 08.10.2019 року №153 за порушення вимог ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4. Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, невиконання розпорядження військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату за фактом не вибуття у відрядження до командування Сухопутних військ Збройних Сил України, керуючись вимогами ст.ст. 45. 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та у відповідності до пункту "г" ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність.

Оскаржуваний наказ від 08.10.2019 року №153 було видано на підставі наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 18.09.2019 року №139 «Про результати проведення службового розслідування» (а.с. 32-33) та Протоколу засідання атестаційної комісії Закарпатського обласного військового комісаріату від 05.10.2019 року №19 щодо невиконання розпорядження військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату за фактом не вибуття у відрядження до командування Сухопутних військ Збройних Сил України - позивача (а.с. 40).

Так, відповідно до наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату №180 від 28.08.2019 року було проведено службове розслідування щодо позивача за фактом не вибуття у відрядження до командування Сухопутних військ Збройних Сил України в м. Київ, для участі в заняттях посередницького складу заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Міжгірського РВК майора Похільчука С.О. (а.с. 30-31).

Результати службового розслідування щодо позивача відображені в Акті службового розслідування (а.с. 49-53).

Як зазначено в наказі Військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 18.09.2019 року №139 "Про результати проведення службового розслідування", в ході проведення службового розслідування, було встановлено, що на адресу Закарпатського ОВК надійшло розпорядження ТВО начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування «Захід» від 16.08.2019 року за № 501/4482 дек, в якому було визначено завдання на Закарпатський ОВК щодо направлення на заняття до Командування Сухопутних військ кандидата, для прийняття участі в навчаннях в складі посередницького апарату.

Згідно розпорядження ТВО військового комісара Закарпатського ОВК О. Паламарчука було зобов`язано Військового комісара Міжгірського районного військового комісаріату відрядити до Закарпатського обласного військового комісаріату з подальшим вибуттям в Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (м. Київ) позивача, якому слід прибути до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (м. Київ) 22.08.2019 року, початок занять о 11:00 год. (а.с. 55-56).

Таким чином, підставою винесення оскаржуваного наказу від 08.10.2019 року №153 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слугувало невиконання позивачем розпорядження військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату за фактом не вибуття у відрядження до командування Сухопутних військ Збройних Сил України (м. Київ).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд констатує наступне.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (тут і в подальшому в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України (тут і в подальшому в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно ст. 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених пунктом 5 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Відповідно до ч. 16 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Відкликання військовослужбовців із щорічних основних відпусток дозволяється лише у разі оголошення мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а в інших випадках - за рішенням Міністра оборони України, керівників центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівників правоохоронних органів та керівників розвідувальних органів України, їх заступників та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, а також командувачів відповідних військових формувань, які за посадою не є керівниками центральних органів виконавчої влади.

Згідно наказу військового комісара Міжгірського районного військового комісаріату підполковника В.Петрука від 07.08.2019 року №76, позивач вважається таким, що вибув у щорічну відпустку на 15 діб у першу частину щорічної основної відпустки за 2019 рік у період з 07 серпня по 21 серпня 2019 року (а.с. 10).

22.08.2019 року військовим комісаром Міжгірського районного військового комісаріату підполковником В.Петруком було видано наказ №77, згідно якого позивач вважається таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків зі щорічної основної відпустки 22 серпня 2019 року (а.с. 11).

Згідно розпорядження ТВО військового комісара Закарпатського ОВК було зобов`язано саме Військового комісара Міжгірського районного військового комісаріату відрядити позивача в Командування Сухопутних військ Збройних Сил України в м. Київ. При цьому суд констатує, що з вказаним розпорядженням позивача не було ознайомлено під підпис, доказів протилежного відповідач до суду не надав.

Окремого наказу/розпорядження про необхідність вибуття у відрядження позивача, адресованого саме позивачеві та доведеного до нього під підпис після повернення з відпустки та приступлення до виконання своїх службових обов`язків ані військовим комісаріатом Закарпатського обласного військового комісаріату, ані військовим комісаріатом Міжгірського районного військового комісаріату Закарпатської області, якому і було надано розпорядження відрядити позивача до Закарпатського ОВК з подальшим вибуттям в командування Сухопутних військ ЗСУ не виносилося, доказів протилежного відповідачем не надано.

Як встановлено в ході розгляду справи по суті та не заперечувалося сторонами позивач у період з 07 серпня 2019 року по 00:00 год. 22 серпня 2019 року перебував у щорічній відпустці, та приступив до виконання службових обов`язків тільки 22.08.2019 року.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування про наявність розпорядження ТВО військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату про зобов`язання Військового комісара Міжгірського районного військового комісаріату відрядити ОСОБА_1 у відрядження, позивачеві повідомили лише шляхом телефонного дзвінка під час його перебування в офіційній відпустці.

При цьому суд констатує, що позивача не було відкликано зі щорічної відпустки та такий приступив до виконання службових обов`язків тільки 22.08.2019 року, згідно наказу №77 від 22.08.2019 року.

Отже, фактично з наказом (розпорядженням) про необхідність прибуття до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України в м. Київ. відповідач мав право ознайомити позивача тільки 22.08.2019 року, після виходу з відпустки.

Натомість в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази того, що відповідач 22.08.2019 року, після виходу з відпустки позивача, ознайомив його з розпорядженням військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату, про те, що він цього ж дня, о 11:00 год. повинен бути в м. Києві. Доказів протилежного відповідач, як суб`єкт владних повноважень до суду не надав.

Суд відхиляє посилання відповідача про те, що позивач був зобов`язаний після виходу з відпустки 22.08.2019 року о 00:00 год. виконати наказ про відрядження шляхом прибуття о 00:00 год. 22.08.2019 року в Міжгірський РВК, отримати у чергового посвідчення про відрядження та цього ж дня о 11:00 год. вже бути присутнім на навчанні в м. Києві, з огляду на те, що відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, що 22.08.2019 року о 00:00 год. позивач був ознайомлений з вказаним наказом у передбачений законом спосіб.

Інструкція про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 року № 105 (далі - Інструкція) визначає особливості направлення військовослужбовців Збройних Сил України у відрядження в межах України та механізм відшкодування витрат на відрядження.

Згідно п. 2 Інструкції відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в іншу місцевість для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).

Відповідно до п. 3 Інструкції рішення про направлення військовослужбовців у відрядження (за наявності бюджетних асигнувань) та відшкодування витрат на відрядження приймають: в апараті Міністерства оборони України - Міністр оборони України, перший заступник Міністра оборони України, заступник Міністра оборони України, державний секретар Міністерства оборони України, керівник структурного підрозділу Міністерства оборони України; у Генеральному штабі Збройних Сил України - начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України, заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України, керівник структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України; в інших органах військового управління - керівник органу військового управління або його заступник; у з`єднанні - командир з`єднання або його заступник; у військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях - командир (начальник, керівник) військової частини (військового навчального закладу, військового підрозділу вищого навчального закладу, установи, організації).

Рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.

На підставі наказу про направлення у відрядження військовослужбовцям оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження.

Відповідно до п. 4 Інструкції строк відрядження визначається командиром (начальником, керівником), але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі (крім випадків, коли інші строки відрядження визначаються законодавчими та іншими нормативно-правовими актами).

У відповідності до п. 6 Інструкції військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Згідно п. 17 Інструкції відрядженому військовослужбовцю перед від`їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження військовослужбовець зобов`язаний до закінчення п`ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок у встановленому законодавством порядку.

Натомість, в порушення вимог Інструкції перед від`їздом у відрядження грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати, а також посвідчення про відрядження позивачеві не видавалися. Доказів протилежного відповідач до суду не надав.

Згідно п. 7 Інструкції днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця. У разі відправлення транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 00 годин і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де проходить службу відряджений військовослужбовець, у строк відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого військовослужбовця до місця служби.

Однак, приймаючи рішення про відрядження позивача та необхідність такого в день виходу на роботу після відпустки, а саме: 22.08.2019 року вже о 11:00 год. бути на навчанні в м. Києві, відповідачем не було враховано необхідний час перебування військовослужбовця в дорозі з огляду на віддаленість Міжгірського району Закарпатської області та м. Києва.

Згідно абз 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність винесеного наказу №153 від 08.10.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатського обласного військового комісаріату (вул. Бородіна, буд. 22, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015, код ЄДРПОУ 08410861) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату підполковника Ю.Величканича №153 від 08.10.2019 року про притягнення заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Міжгірського районного військового комісаріату майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

3. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 06.02.2020 року.