Рішення № 87413020, 06.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Справа № 160/413/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в :

14.01.2020р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коваленка Віталія Олександровича про відкриття виконавчого провадження №60536418 від 07.11.2019р. щодо стягнення витрат у розмірі 9029,10грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №60536418 від 07.11.2019р. з виконання виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 19.09.2019р. на підставі вироку цього суду від 15.02.2019р. у кримінальній справі №200/1163/18, який набрав законної сили 04.06.2019р., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджених витрат ДНДЕКЦ МВС України при проведенні судових експертиз у розмірі 9029,10грн., винесена відповідачем з порушенням приписів ч.1 та ч.2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вищевказаний виконавчий лист Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська пред`явлено до виконання після спливу тримісячного строку пред`явлення цього виконавчого документа до виконання, а тому державний виконавець повинен був не відкривати виконавче провадження, а повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року вищевказана позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску цього строку звернення; належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для суду та для відповідача.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 23 січня 2020 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, разом з якою ним подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та належним чином завірені копії документів, що додані до позовної заяви, для суду та для відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/413/20 за цією позовною заявою та призначено цю справу до розгляду у судовому засіданні на 06 лютого 2020 року о 14:30 год.

Також вказаною ухвалою суду у відповідача витребувано завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №60536418.

Відповідач пред`явлений позов не визнав, 04.02.2020р. подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та закрити провадження у справі, що розглядається, посилаючись на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виконавчий документ, з виконання якого спірною постановою від 07.11.2019р. відкрито виконавче провадження №60536418, видано місцевим загальним судом, а саме: Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська на підставі вироку цього суду від 15.02.2019р. у кримінальній справі №200/1163/18, а згідно з приписами ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Отже, на думку, відповідача, наведене виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ та відносить питання стосовно правомірності постанови про відкриття виконавчого провадження, повернення виконавчого документа та їх наслідків до розгляду тим судом, який видав виконавчий документ, в рамках справи, за рішенням якої видано цей виконавчий документ. Також відповідач зазначав, що у вищевказаному виконавчому листі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2019р. чітко зазначено строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання, а саме: до 04.06.2021 року, з огляду на те, що вирок суду, на підставі якого видано цей виконавчий лист, набрав законної сили 04.06.2019р., про що свідчить відмітка судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Карягіна Н.О., отже, строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання на момент винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження не сплинув. Крім того, відповідач зазначав, що виконавче провадження №60536418 відкрито з виконання виконавчого документа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, а тому ухвала суду про забезпечення цього адміністративного позову від 14.01.2020 року порушує права стягувача - держави і просив скасувати ухвалу суду про забезпечення позову.

На виконання вимог ухвали суду від 28 січня 2020 року відповідачем 04 лютого 2020 року разом із запереченнями на позовну заяву надано до суду копії матеріалів виконавчого провадження №60536418.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання 06.02.2020р. не з`явився, при цьому від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач про час, дату та місце розгляду справи також був повідомлений належним чином, проте представник відповідача у судове засідання 06.02.2020р. не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на приписи ч.9 ст.205, ч.4 ст.287 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки відсутня потреба заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 15 лютого 2019 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено вирок у кримінальній справі №200/1163/18 (провадження №1кп-200/288/18), яким, зокрема, визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 КК України, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати ДНДЕКЦ МВС України при проведенні судових експертиз у розмірі 9029,10грн.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2019 року у кримінальній справі №200/1163/18 (провадження №1кп-200/288/18) у вищевказаній частині набрав законної сили 04.05.2019р. після перегляду в суді апеляційної інстанції відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04.05.2019р.

На підставі означеного вироку 19 вересня 2019 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджених витрат ДНДЕКЦ МВС України при проведенні судових експертиз у розмірі 9029,10грн., в якому зазначено, що вирок, на підставі якого його видано, набрав законної сили 04.06.2019р.

Крім того, у цьому виконавчому листі вказано, що строк пред`явлення його до виконання до 04.06.2021р.

Супровідним листом від 19.09.2019р. за вих.№200/1163/18/5277/2019 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська направив виконавчий лист від 19.09.2019р. у кримінальній справі №200/1163/18 (провадження №1кп-200/288/18) на виконання до Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, який отриманий відповідачем відповідно до штампу реєстрації вхідної кореспонденції 07.11.2019р.

07 листопада 2019 року державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Коваленком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60536418 з виконання виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 19.09.2019р. у кримінальному провадженні №1кп-200/288/18, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджених витрат ДНДЕКЦ МВС України при проведенні судових експертиз у розмірі 9029,10грн.

Незгода позивача з вищевказаною постановою державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Коваленка В.О. від 07.11.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60536418 стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною 1 статті 532 КПК України визначено, що вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Згідно з ч.2 ст.532 КПК України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Частиною 1 та частиною 3 статті 535 КПК України встановлено, що судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з абз.1 ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 15 Закону №1404-VIII визначено хто є сторонами у виконавчому провадженні.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №1404-VIII стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч.4 ст.15 Закону №1404-VIII за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Частиною 1 статті 11 Закону №1404-VIII встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №1404-VIII будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Статтею 12 Закону №1404-VIII визначено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Так, ч.1 ст.12 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону №1404-VIII строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

При цьому ч.6 ст.12 Закону №1404-VIII передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як слідує з виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 19.09.2019р. у кримінальному провадженні №1кп-200/288/18, та з матеріалів виконавчого провадження №60536418, зокрема, постанови від 07.11.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60536418, вищевказаний виконавчий лист від 19.09.2019р. виданий за судовим рішенням (вироком) про стягнення в дохід держави коштів, прийнятим у кримінальній справі, а стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення, тобто Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, як це і передбачено ч.4 ст.15 Закону №1404-VIII та зазначено у спірній постанові про відкриття виконавчого провадження.

Отже, зважаючи на вищенаведені приписи ч.1, ч.2 ст.12 Закону №1404-VIII, строк пред`явлення виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 19.09.2019р. у кримінальному провадженні №1кп-200/288/18, до примусового виконання становить три місяці з наступного дня після набрання законної сили вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, на підставі якого видано цей виконавчий лист, оскільки цей виконавчий лист є виконавчим документом, за яким стягувачем є держава або державний орган.

Зважаючи на те, що вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2019 року у кримінальній справі №200/1163/18 (провадження №1кп-200/288/18) в частині щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджених витрат ДНДЕКЦ МВС України при проведенні судових експертиз у розмірі 9029,10грн. набрав законної сили 04.05.2019р., то строк пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 19.09.2019р. на підставі цього вироку, сплив 05.08.2019р.

При цьому, як слідує з самого виконавчого листа, він виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська лише 19.09.2019р., тобто вже після спливу встановленого ч.1, ч.2 ст.12 Закону №1404-VIII строку пред`явлення цього виконавчого листа до примусового виконання.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи, що вищевказаний виконавчий лист був направлений на примусове виконання до Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області супровідним листом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2019р. за вих.№200/1163/18/5277/2019, суд доходить висновку, що виконавчий лист, виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 19.09.2019р. у кримінальному провадженні №1кп-200/288/18, пред`явлено до виконання з пропуском встановленого ч.1, ч.2 ст.12 Закону №1404-VIII строку пред`явлення цього виконавчого листа до примусового виконання.

При цьому доказів поновлення строку пред`явлення цього виконавчого листа до примусового виконання в порядку приписів ч.6 ст.12 Закону №1404-VIII станом на час звернення до Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з цього приводу та станом на час винесення державним виконавцем спірної постанови про відкриття виконавчого провадження №60536418, суду не надано.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що у державного виконавця були відсутні законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, поданим з пропуском встановленого законом строку пред`явлення цього виконавчого документа до виконання.

Водночас, п.2 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, у даному випадку державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення у зв`язку із пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, чого в даному випадку зроблено не було.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вищевказані обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому це рішення є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже, спірна постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача відносно того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виконавчий документ, з виконання якого спірною постановою від 07.11.2019р. відкрито виконавче провадження №60536418, видано місцевим загальним судом, а саме: Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська на підставі вироку цього суду від 15.02.2019р. у кримінальній справі №200/1163/18, а згідно з приписами ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, при виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Водночас, необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону №1404-VIII.

На підставі частин третьої та четвертої статті 535 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

Статтею 537 КПК України урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків.

Положеннями статті 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку.

Проте зазначеними положеннями КПК України (розділом VIII) не встановлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення у кримінальному провадженні, зокрема, в частині щодо стягнення з засудженого на користь держави витрат при проведенні судових експертиз.

Тобто питання про оскарження вищевказаних рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб не може бути вирішене в порядку виконання вироку суду за правилами КПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведених правових положень у сукупності з обставинами цієї справи дають підстави для висновку, що спір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого документа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки КПК України не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №757/61236/16-ц (провадження №14-431цс18), від 27 березня 2019 року у справі №824/297/18-а (провадження №11-1479апп18), від 29 травня 2019 року у справі №760/14437/18 (провадження №14-224цс19) та від 19 червня 2019 року у справі №383/493/18 (провадження №14-237цс19).

З огляду на те, що в Соборному ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на виконанні перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року, виданого на виконання вироку у кримінальній справі №200/1163/18 (провадження №1кп-200/288/18) в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджених витрат ДНДЕКЦ МВС України при проведенні судових експертиз у розмірі 9029,10грн., відтак ОСОБА_1 , як учасник цього виконавчого провадження №60536418 на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.

Таким чином, доводи відповідача відносно того, що вказану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства є помилковими та безпідставними, тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідач також помилково зазначає у своїх запереченнях на позовну заяву про те, що судом в рамках цієї справи було постановлено ухвалу про забезпечення позову від 14.01.2020р., яку відповідач просить скасувати, оскільки жодної ухвали про забезпечення позову у справі №160/413/20 судом постановлено не було, а позивачем, відповідно до його власного застереження у позовній заяві, заява про забезпечення цього позову не подавалася і заходи забезпечення цього позову не вживалися.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ч.4 ст.287 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи, а саме: адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коваленка Віталія Олександровича про відкриття виконавчого провадження №60536418 від 07.11.2019р.

Стягнути з Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984523, місцезнаходження: вул. Пісаржевського, 1-а, м. Дніпро, 49005) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строк, передбачений частинною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 06.02.2020 року.

Суддя О.М. Турова