Рішення № 87412892, 03.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року Справа № 160/11637/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Нечаєва К.С. Дроздюк А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №4091/6/99-99-12-01-01-15/ІПК від 28.08.2019р. та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019р. Приватне акціонерне товариство «ЮЖКОКС» звернулося з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та, з урахуванням позову у редакції після усунення недоліків від 29.11.2019р., просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДФС України №4091/6/99-99-12-01-01-15/ІПК від 28.08.2019р.;

- зобов`язати ДФС України, з урахуванням висновків суду по цій справі, надати позивачеві нову індивідуальну податкову консультацію на звернення №881 від 12.08.2019р.;

- зобов`язати ДФС України подати звіт про виконання судового рішення у термін 10 календарних днів з моменту набрання законної сили рішення;

- стягнути з бюджетних асигнувань ДФС України на користь позивача судові витрати, сплачені за розгляд даної позовної заяви.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Законом №2628-УІІІ були внесені зміни до Закону №481, у тому числі щодо необхідності отримання ліцензії на право виробництва пального, які набрали чинності з 01.07.2019р. Оскільки позивач у своїй виробничій діяльності виробляє доменний кокс та в процесі замкнутого безперервного технологічного циклу отримує бензол сирий кам`яновугільний марки БС ( за кодом 2707 10 90 00 згідно УКТ ЗЕД), який включений до переліку пального згідно до вимог п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України, проте, на думку позивача, за своїми хімічними властивостями не може використовуватись як пальне, а тому у позивача виникла необхідність в отриманні індивідуальної податкової консультації з практичного застосування вимог Закону №481 щодо отримання ліцензії на право виробництва пального для виробництва бензолу сирого кам`яновугільного марки БС (за кодом 2707 10 90 00 згідно УКТ ЗЕД). У серпні 2019р. позивач звернувся зі зверненням до відповідача про надання такої індивідуальної податкової консультації відповідно до ст.52 ПК України та отримав відповідну податкову консультацію від 28.08.2019р. про необхідність отримання ліцензії на право виробництва пального з посиланням на вимоги Законів №2628 та №481. Позивач не погоджується зі змістом та висновком оспорюваної індивідуальної податкової консультації (далі – ІПК), просить її визнати протиправною та скасувати посилаючись на те, що позивач не здійснює господарської діяльності з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, не має для цього відповідного обладнання (про що відомо відповідачеві), а на підставі безстрокової ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин шляхом хімічної переробки кам`яного вугілля методом коксування здійснює лише виробництво бензолу сирого кам`яновугільного марки БС (за кодом 2707 10 90 00 згідно УКТ ЗЕД) у відповідності до ТУ У 24.1-00190443-003-2003, який є підакцизним продуктом, що включений до переліку пального згідно до п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України, проте, за своїми хімічними властивостями не може використовуватися як пальне, що безпідставно не було враховано відповідачем при наданні оспорюваної ІПК. Також позивач зазначає, що в порушення вимог п.п.14.1.1721 п.14.1 ст.14, п.52.3 ст.52 ПК України оспорювана ІПК не містить рекомендації стосовно конкретної ситуації, що виникла у платника податків та має чітко зазначатись у ІПК, а тому, на думку позивача, така податкова консультація суперечить нормам Закону №481 та ПК України і не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Окрім того, позивач посилається і на численні правові позиції з даного питання, викладені у рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду. Щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення, позивач посилається на те, що практика показує, що податковий орган не надає платнику податків нову податкову консультацію та не враховує висновків суду, що є підставою для застосування судового контролю згідно до вимог ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України. Також у відповіді на відзив позивач додатково вказує і на те, що ІПК повинна містити, крім цитування нормативних актів, ще й конкретні, чіткі висновки, які ґрунтуються на аналізі питань, що порушуються платником податків з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні позивача згідно до вимог п.52.3 ст.52 ПК України, проте, оскаржувана податкова консультація таким вимогам не відповідає, виходячи з того, що позивач не використовує у своїй діяльності нафту, газовий конденсат, природний газ, а, відповідно, не здійснює виробництво пального у зв`язку з чим у нього відсутній обов`язок отримання ліцензії на право виробництва пального, що не враховано відповідачем. Додатково, представники позивача посилалися і на правову позицію Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/12278/19-а.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, в усних поясненнях, у письмовому відзиві на позов та у додаткових поясненнях просив відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі посилаючись на те, що 28.08.2019р. на звернення позивача була надана ІПК згідно до вимог ст.52 ПК України із поставленого позивачем питання чи потрібно позивачеві отримувати ліцензую на право виробництва пального, вимоги щодо якої передбачені Законом №481, оскільки Товариство не веде діяльності з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), а здійснює виробництво бензолу сирого кам`яновугільного на підставі безстрокової ліцензії на виробництво бензолу особливо небезпечних хімічних речовин та відповідно до Технічних умов «Бензол сирий кам`яновугільний» ТУ У 24.1-00190443-003-2003? На підставі норм Закону №2628, Закону №481, п.п.14.1.1411 п.14-1 ст.14, п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України, а також з урахуванням того, що у процесі переробки кам`яної смоли і коксового газу, що виділяється під час коксування вугілля в результаті чого отримується пальне (бензол код УКТ ЗЕД 2707 10 90 00) згідно п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України, відповідачем зроблено висновок, що така господарська діяльність підпадає під норми Закону №481, а отже, позивачу необхідно отримати ліцензію на право виробництва пального. Також представник відповідача зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту права у вигляді зобов`язання відповідача з урахуванням висновків суду у цій справі надати позивачу нову ІПК сформульований некоректно, оскільки містить у собі вказівку, яка передбачає, що рішення буде прийнято на користь позивача в будь-якому випадку, що є порушенням принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, встановлений ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України. Додатково, у письмових поясненнях відповідач вказує на те, що при наданні ІПК було досліджено, що виробництво бензолу основане на переробці цілого ряду сировинних компонентів: нафта, толуол, важкі фракції перолізу, смоли коксового вугілля та при переробці як кам`яного вугілля, так і нафти, виробляється бензол, який є сумішшю низькокиплячих ароматичних вуглеводів, а тому вважає, що оспорювана ІПК містить всі необхідні дані, визначені в ст.52 ПК України та відповідачем надана обґрунтована відповідь на поставлене позивачем питання, яка не суперечить чинному законодавству.

Ухвалою суду від 04.12.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначене на 15.01.2020р. (а.с.2).

Ухвалою суду від 15.01.2020р. за клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи з метою надання відповіді на відзив, який позивачем було отримано перед судовим засіданням 15.01.2020р., у судовому засіданні була оголошена перерва до 27.01.2020р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання (а.с.148-151).

27.01.2020р. у судовому засіданні було оголошена перерва до 03.02.2020р. (а.с.187-190).

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Приватне акціонерне товариство «ЮЖКОКС» зареєстроване 25.12.1999р. як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Вячеслава Чорновола, будинок 1, перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДФС, згідно видів діяльності за КВЕД, зокрема, здійснює виробництво коксу та коксопродуктів, виробництво інших основних неорганічних та органічних хімічних речовин, виробництво вибухових речовин та інше, що підтверджується змістом копій наявних в матеріалах справи Статуту позивача, Виписки з ЄДРПОУ від 03.07.2019р., відомостей з ЄДРПОУ Головного управління статистики у Дніпропетровській області та Витягом з ЄДРПОУ станом на 09.07.2019р. (а.с.64-86).

Згідно Ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України №200 від 27.05.2016р. позивач здійснює виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (безстроково) – (а.с.59-60).

Зокрема, позивач здійснює виробництво Бензолу сирого кам`яновугільного згідно ТУ У 24.1-00190443-003-2003 (а.с.52-58).

12.08.2019р. листом за №881 позивач, з метою отримання індивідуальної податкової консультації ( далі – ІПК) з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства ( зокрема, Закону №481 зі змінами та доповненнями, який набрав чинності з 01.07.2019р. в частині ліцензування операцій з пальним підприємствами, які здійснюють виробництво бензолу із коксового газу, який згідно п.п.215.3.4 ПК України включений до переліку пального, однак за своїми хімічними властивостями не може використовуватися як пальне), звернувся до ДФС України у якому, з урахуванням того, що позивач не здійснює діяльності з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, а згідно безстрокової ліцензії здійснює виробництво бензолу сирого кам`яновугільного БС ( за кодом 2707 10 90 00 згідно УКТЗЕД) відповідно до ТУ У 24.1-00190443-003-2003 для виробництва якого використовуються прямий коксовий газ, одержаний при коксуванні вугільної шихти (шихта по чинній нормативній документації); масло кам`яновугільне поглинальне по ТУ У 322-00-190443-117, позивач зазначив, що не має ні обладнання з переробки нафти, природного газу, газового конденсату та їх суміші і не закуповує їх як сировину для відповідної переробки, а тому з метою практичного застосування вимог Закону №481 просив роз`яснити, чи правильно позивач розуміє, що йому не потрібно отримувати ліцензію на виробництво пального, вимоги щодо якої передбачені Законом №481, оскільки підприємство не веде діяльності з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), а здійснює виробництво бензолу сирого кам`яновугільного на підставі безстрокової ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин та відповідно до Технічних умов «Бензол сирий кам`яновугільний» ТУ У 24.1-00190443-003-2003?, що підтверджується копією відповідного наведеного звернення (а.с.11-12).

У відповідь на зазначене звернення позивача, ДФС України 28.08.2019р. за №4091/6/99-99-12-01-01-15/ІПК була надана індивідуальна податкова консультація зі змісту якої видно, що оскільки в процесі переробки кам`яновугільної смоли і коксового газу, що виділяються під час коксування вугілля, в результаті якої отримується пальне (бензол код УКТЗЕД 2707 10 90 00) згідно п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України така господарська діяльність підпадає під норми Закону №481, а отже, Товариству необхідно отримати ліцензію на право виробництва пального (а.с.13).

Позивач не погоджується із висновками, викладеними у оспорюваній ІПК, просить її визнати протиправною та скасувати з підстав того, що вона суперечить нормам Закону №481 та ПК України, так як не містить конкретних чітких висновків, які ґрунтуються на аналізі питання, що порушувалося позивачем з урахуванням фактичних обставин, зазначених у його зверненні, що, на думку позивача, не відповідає вимогам п.52.3 ст.53 ПК України та з урахуванням того, що позивач здійснює виробництво бензолу сирого кам`яновугільного БС (код УКТЗЕД 2707 10 90 00) відповідно до ТУ У 24.1-00190443-003-2003, який віднесений до переліку пального згідно п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України, проте, за своїми хімічними властивостями не може використовуватися як пальне, а тому позивач вважає, що він не повинен отримувати ліцензію на виробництво пального згідно до вимог Закону №481.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову позивача в частині визнання протиправною та скасування оспорюваної індивідуальної податкової консультації, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно до п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податкова консультація – індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надається в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.1721 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що індивідуальна податкова консультація – роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

У відповідності до вимог п.52.1 ст.52 ПК України за зверненням платника податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальну податкову консультацію з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію – п.52.2 ст.52 ПК України.

Відповідно до п.52.3 ст.52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація надана у письмовій формі обов`язково повинна містити назву – податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Таким чином, аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що метою індивідуальної податкової консультації є роз`яснення конкретному платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування, з метою забезпечення однакового застосування норм в усіх випадках, на які вона розрахована.

Податкова консультація є допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Саме тому, податкова консультація має містити інформацію у вигляді певних рекомендацій, роз`яснень і тлумачень змісту закону, термінології тощо.

Аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства, можна дійти до висновку, що при підготовці індивідуальної податкової консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, контролюючий орган має обов`язок не лише проаналізувати норми, які регулюють відповідні правовідносини та норми, на які посилається заявник у своєму зверненні, а також і дослідити додані до звернення документи, у тому числі із можливим витребуванням додаткових документів в рамках строку розгляду такого виду звернення.

Наведена правова позиція узгоджується і з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.09.2019р. у справі №826/15903/14, яка є обов`язковою для застосування згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, проаналізований судом зміст оспорюваної індивідуальної податкової консультації зводиться лише до викладення положень ПК України, Закону №481 та норм ГК України і не містить будь-якого роз`яснення практичного застосування норм наведених у зверненні Законів з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні платника податків, а саме: щодо фактичних обставин того, що позивач не веде діяльності з переробки нафти, природного газу, газового конденсату та їх суміші, не має ні обладнання з їх переробки та не закуповує їх як сировину для відповідної переробки, а здійснює виробництво бензолу сирого кам`яновугільного БС (код УКТЗЕД 2707 10 90 00) на підставі ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин та відповідно до ТУ У 24.1-00190443-003-2003, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана ІПК не виконує у даному випадку допоміжні функції контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного застосування конкретної норми закону, оскільки відповідач фактично у наданій податковій консультації не зазначив яким чином на позивача розповсюджуються певні норми діючого законодавства без аналізу викладених у зверненні позивача фактичних вищенаведених обставин та без дослідження доданих до звернення ТУ У 24.1-00190443-003-2003 та Ліцензії на право виробництва небезпечних хімічних речовин (безстрокової) №200 від 27.05.2016р.

За викладених обставин та враховуючи вище досліджені обставини у даній справі із наведеними нормами податкового законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оспорювана ІПК була прийнята без урахування (дослідження) фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків (не здійснення позивачем діяльності з переробки нафти, природного газу, газового конденсату та їх суміші; відсутності у позивача відповідного обладнання для переробки наведеної сировини; не закуповує таку сировину для переробки), у зв`язку з чим така податкова консультація прийнята з порушенням вимог п.52.3 ст.52 ПК України, а тому підлягає визнанню судом протиправною та скасуванню.

Також, згідно до вимог п.53.2 ст.53 ПК України передбачено, що скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової індивідуальної податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, при прийнятті нової ІПК відповідач зобов`язаний врахувати вищенаведені висновки суду та надати позивачеві нову ІПК з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків (позивач не веде діяльності з переробки нафти, природного газу, газового конденсату та їх суміші, не має ні обладнання з їх переробки та не закуповує їх як сировину для відповідної переробки, а здійснює виробництво бензолу сирого кам`яновугільного БС (код УКТЗЕД 2707 10 90 00) на підставі ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин та відповідно до ТУ У 24.1-00190443-003-2003), навести обґрунтування застосування норм законодавства та надати висновок з питань практичного використання таких норм законодавства, тобто з дотриманням вимог, наведених у п.52.3 ст.52 ПК України та виходячи з вимог п.53.2 ст.53 ПК України.

В той же час, слід зазначити, що виходячи з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оспорюваної ІПК фактично не було надано відповідного роз`яснення щодо практичного використання конкретної норми закону з урахуванням фактичних обставин, зазначених платником податків у його зверненні від 12.08.2019р., що є порушенням вимог п.52.3 ст.52 ПК України, необхідність надання нової ІПК, та враховуючи, що при прийнятті такого акту індивідуальної дії (ІПК) контролюючий орган наділений певною свободою розсуду, за таких обставин, адміністративний суд не може підміняти своїм рішенням рішення суб`єкта владних повноважень, тобто, суд не може втручатися у дискреційні повноваження контролюючого органу при прийнятті нової ІПК, окрім вказівки суду на усунення тих порушень, які були наведені вище, оскільки таке втручання виходить за межі завдань адміністративного судочинства, встановлених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За викладених обставин, наявність встановлених судом підстав для визнання протиправною та скасування оспорюваної ІПК, необхідність надання відповідачем нової ІПК з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні позивача з дотриманням вимог п.52.3 ст.52, п.53.2 ст.53 ПК України, адміністративний суд у даному випадку не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, окрім вказівок суду про усунення порушень, виявлених під час прийняття оспорюваної ІПК.

При цьому, адміністративним судом при розгляді цієї справи не може бути врахована у порядку, передбаченому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України численна правова позиція, викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду, правова позиція, викладена у рішенні Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/12278/19-а, яка була додана позивачем в якості доказів у даній справі та досліджена судом у ході судового розгляду цієї справи, оскільки викладена у вищенаведених рішеннях правова позиція не стосується подібних правовідносин, що є предметом спору у цій справі, а, відповідно, у них надано аналіз нормам матеріального права, які не стосуються предмету спору у цій справі, а щодо врахування позиції Донецького окружного адміністративного суду, то слід зазначити, що врахування висновків рішення наведеного суду як прецидентного при розгляді іншої справи, з іншими учасниками процесу жодними процесуальними нормами не передбачено.

Також, судом не можуть бути враховані в якості належних доказів і посилання позивача, як у його зверненні від 12.08.2019р. №881 до контролюючого органу, так і у позові з приводу того, що виробництво бензолу із коксового газу, який згідно п.п.215.3.4 ПК України включений до переліку пального, однак за своїми хімічними властивостями не може використовуватися як пальне (паливо), оскільки, по-перше, на підтвердження зазначеного твердження ні контролюючому органу, ні суду жодних доказів не було надано, на пропозицію суду щодо призначення та проведення у даній частині судової експертизи представники позивача висловили відмову; по-друге, без надання відповідних доказів, які містять таку відповідну інформацію (що бензол за своїми хімічними властивостями не може використовуватися як пальне), суд не може надати належну правову оцінку зазначеним твердженням та перевірити їх, так як не має спеціальних знань у відповідній галузі.

У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду даної справи не було надано жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість прийняття оспорюваної ІПК з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні позивача щодо не ведення ним діяльності з переробки нафти, природного газу, газового конденсату та їх суміші, відсутності обладнання з їх переробки та не придбаває їх як сировину для відповідної переробки, а здійснює виробництво бензолу сирого кам`яновугільного БС (код УКТЗЕД 2707 10 90 00) на підставі ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин та відповідно до ТУ У 24.1-00190443-003-2003) виходячи з аналізу змісту оспорюваної ІПК, яка таких обґрунтувань і посилань не містить.

Судом відхиляються доводи представника відповідача про те, що при прийнятті оспорюваної ІПК відповідачем було досліджено, що виробництво бензолу основане на переробці цілого ряду сировинних компонентів: нафта, толуол, важкі фракції перолізу, смоли коксового вугілля та при переробці як кам`яного вугілля, так і нафти, виробляється бензол, який є сумішшю низькокиплячих ароматичних вуглеводів, оскільки, по-перше, зазначене не відповідає дійсності, так як зміст оспорюваної ІПК такого дослідження не містить; по-друге, платник податку у своєму зверненні не посилався на наведені обставини, що виключає необхідність такого дослідження, виходячи з вимог п.52.3 ст.52 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваної індивідуальної податкової консультації з урахуванням вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що приймаючи вказане оспорюване рішення, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення (ІПК) (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що прийнявши оспорювану індивідуальну податкову консультацію без урахування фактичних обставин, зазначених у зверненні позивача в порушення вимог п.52.3 ст.52 ПК України, відповідач порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування оспорюваної ІПК №4091/6/99-99-12-01-01-15/ІПК від 28.08.2019р.

В той же час, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача, з урахуванням висновків суду у цій справі, надати позивачеві нову ІПК на звернення №881 від 12.08.2019р. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За приписами п.53.2 ст.53 ПК України встановлено, що скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової індивідуальної податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації, контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язаний надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

У відповідності до вимог ст.1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

За приписами ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку, що, зважаючи на визнання протиправною та скасування судом оскаржуваної індивідуальної податкової консультації відповідач в силу Закону повинен надати позивачеві нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, тому суд приходить до висновку, що додаткового вирішення даної вимоги не потребується з урахуванням того, що дані позовні вимоги позивачем заявлені на майбутнє (права, ще не є порушеними, так як рішення у цій справі ще не набрало законної сили), тобто, є передчасними та підстави вважати, що контролюючий орган не виконає вимоги Закону у адміністративного суду відсутні.

Аналогічна правова позиція також висловлена і у постановах Верховного Суду від 27.06.2019р. у справі №826/9850/17, від 20.09.2019р. у справі №826/15903/14, яка є обов`язковою до застосування згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, є безпідставними, необґрунтованими та відхиляються судом доводи представників позивача у цій частині позовних вимог про те, що як показує практика податковий орган не надає платнику податків нову податкову консультацію та не враховує висновків суду, з огляду на те, що, по-перше, наведені доводи не є належними доказами у розумінні ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України; по-друге, на підтвердження зазначеного жодних таких доказів суду позивачем не надано; по-третє, наведені доводи є лише припущеннями позивача, які не можуть бути підставами для задоволення позовних вимог у наведеній частині.

Таким чином, з урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача, з урахуванням висновків суду у цій справі, надати позивачеві нову ІПК на звернення №881 від 12.08.2019р. є передчасними, направлені на захист прав, які ще не є порушеними, тобто на майбутнє, а тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у термін 10 календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням, виходячи з того, що визнання судом протиправною та скасування ІПК №4091/6/99-99-12-01-01-15/ІПК від 28.08.2019р. не передбачає вчинення відповідачем будь-яких додаткових дій на його виконання, а тому підстави для подання звіту про виконання цього судового рішення відповідачем у адміністративного суду відсутні.

При цьому, слід зазначити, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду і не може бути обрано позивачем у якості способу захисту порушеного права виходячи з вимог ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин позовні вимоги позивача у наведеній частині задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, даний адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн., виходячи із розрахунку 1921 грн. (сплаченого судового збору за платіжними дорученнями №4500011490 від 13.11.2019р.) / 2, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам за нормами ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №4091/6/99-99-12-01-01-15/ІПК від 28.08.2019р. та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України №4091/6/99-99-12-01-01-15/ІПК від 28.08.2019р.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Вячеслава Черновола, 1, код ЄДРПОУ 0539079) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 960 грн. 50 коп. ( дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 06.02.2020р.

Суддя С.О. Конєва