Рішення № 87412611, 05.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/3565/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Імекс 2112» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Імекс 2112» (далі – ПП «Імекс 2112») звернулося з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 05.11.2019 №UA205040/2019/000403/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП «Імекс 2112» придбано у фірми OU EUROCONTINENT (Естонія) запасні частини для легкових автомобілів невійськового призначення в асортименті відповідно до контракту від 12.08.2019 №034/08-19. З метою митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) від 30.10.2019 №UA205040/2019/051521 та документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України), із заявленою митною вартістю за ціною договору. Проте відповідачем було безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 №UA205040/2019/000403/2.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час опрацювання поданих декларантом документів встановлено розбіжність в поданих документах, а саме: в пункту 2 контракту від 12.08.2019 №034/08-19 зазначено, що кількість, асортимент, вага нетто, умови та строки поставки, а також ціни визначаються у фактурі і пакінг-листу, який є невід`ємною його частиною, при цьому рахунок-фактура від 26.10.2019 №234/10 не містить інформації щодо умов та строків поставки, пакінг-лист до митного оформлення не надано; пункт б доповнення №034/08-19 від 26.10.2019 до контракту від 12.08.2019 №034/08-19 містить інформацію про місце відправлення - Warszawa, а відповідно до CMR від 26.10.2019 б/н Wolka Okopska 18; контракт від 12.08.2019 №034/08-19 підписано комерційним директором фірми OU EUROCONTINENT, TALLIN Narva 13 ESTONIA, Шафігуліною Ольгою, а рахунок від 26.10.2019 №234/10 видано фірмою OU EUROCONTINENT, TALLIN Naryvа 13 ESTONIA, за підписом Oksana Shafigulina. У зв`язку з цим декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо здійснювалося страхування – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що підтверджують сплату вартості товару відповідно до пункту 5 (б) контракту №034/08-19 від 12.08.2019; висновки та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару.

Декларант листом від 05.11.2019 повідомив про відсутність витребуваних митницею документів. Відтак, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 №UA205040/2019/000403/2.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано до суду клопотання про заміну відповідача правонаступником та про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін.

Ухвалами суду від 13.01.2020 клопотання представника відповідача про заміну відповідача правонаступником задоволено, замінено відповідача – Волинську митницю ДФС на його правонаступника – Волинську митницю Держмитслужби, та відмолено у задоволенні клопотання про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ПП «Імекс 2112» відповідно до контракту від 12.08.2019 №034/08-19 придбано у фірми OU EUROCONTINENT (Естонія) запасні частини для легкових автомобілів не військового призначення в асортименті.

З метою митного оформлення товару в кількості 232 шт. декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) від 30.10.2019 №UA205040/2019/051521, у якій вартість товару була визначена за основним методом, а саме за фактурною вартістю (т.1 а.с.111-215).

До митної декларації декларантом додано, зокрема: міжнародну авто-транспортну накладну від 26.10.2019 №б/н; контракт від 12.08.2019 №034/08-19; копію митної декларації країни відправлення №19PL301010NS2WCCH1 від 29.10.2019; рахунок-фактуру від 26.10.2019 №234/10; доповнення №034/10-19 від 26.10.2019 до контракту №034/08-19 від 12.08.2019.

30.10.2019 посадовою особою митниці вручено декларанту повідомлення з вимогою надати додаткові документи: якщо здійснювалося страхування – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що підтверджують сплату вартості товару відповідно до пункту 5 (б) контракту №034/08-19 від 12.08.2019; висновки та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару (т.2, а.с.3).

Декларант листом від 05.11.2019 повідомив митний орган, що додаткові документи надавати не буде (т.2, а.с.5).

05.11.2019 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205040/2019/000403/2 (а.с.т.1, а.с.69-110).

Як вбачається із зазначеного рішення, підставою для його прийняття слугувало те, що декларант не надав додаткові документи для підтвердження митної вартості, у зв`язку з чим митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі інформації ЄАІС.

15.11.2019 декларантом позивача подано митну декларацію №UA205040/2019/053920, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України (т.2, а.с.7-114).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Зі змісту частини другої статті 53 МК України випливає, що визначення конкретного переліку документів із зазначених у цій статті необхідне у кожному окремому випадку. Зокрема, у пункті 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон Україна, затверджених наказом Держмитслужби України від 17.11.2005 №1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за №1428/11708, визначено, що документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, є:

а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;

б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу (ТЗ), його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ;

в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення (далі - ДКД), оформлені в установленому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару – запасних частин для легкових автомобілів не військового призначення за фактурною вартістю та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи містили розбіжності, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом надано не усі документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо: використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В оскаржуваному рішенні відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару за ціною щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, оскільки декларант не надав усіх документів, які б могли підтвердити вартість товару, а саме: страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; банківських платіжних документів, що підтверджують сплату вартості товару відповідно до пункту 5 (б) контракту №034/08-19 від 12.08.2019; висновків про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару.

З наведеного слідує, що відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю, зокрема банківських документів, що підтверджують оплату товару.

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно із частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Водночас, як вбачається із пункту 5 контракту №034/08-19 від 12.08.2019 Покупець (ПП «Імекс 2112») здійснює розрахунки за отриманий Товар згідно рахунків-фактур в EURO у формі: ф) авансового платежу, при умові поставки Товару в строк, який не перевищує 90-ти банківських днів; б) оплати на протязі 90 банківських днів з дня поставки конкретної партії Товару на адресу вказану Покупцем.

Крім того, оскільки в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, вимога митного органу щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними установами є безпідставною. Відтак, відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю.

Також суд звертає увагу, що додаткові документи, зокрема, страхові документи, мають бути надані, якщо за умовами поставки покупець має нести витрати на страхування, але вони не включені у вартість товару.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 3 контракту №034/08-19 від 12.08.2019 поставка товару здійснювалася згідно правил Інкотермс-2010 на умовах: СІР – Луцьк. Доповненням №034/10-19 від 26.10.2019 до контракту №034/08-19 від 12.08.2019 змінено умови поставки товару на Інкотермс-2010: СРТ – Ковель. Зазначені умови поставки не передбачають обов`язок Покупця здійснити витрати по страхуванню товару.

Таким чином, з поданих при митному оформленні документів не вбачається, що позивач поніс (чи повинен понести) страхові витрати, що можуть бути включені до митної вартості імпортованого товару.

Крім того, суд звертає увагу, що у пункті 3 контракту №034/08-19 від 12.08.2019 передбачено, що умови поставки товару можуть бути змінені сторонами шляхом зазначення відповідної інформації в додатку до контракту, що містить специфікацію на партію товару або погоджуються іншим чином в письмовій формі за допомогою доступних технічних засобів зв`язку. Відтак, у випадку не визначення у специфікації (фактурі) інших умов поставки, застосовуються умови поставки, визначені у контракті (доповненні до контракту).

Щодо твердження відповідача про розбіжності у місці відправлення вантажу у доповненні до контракту №034/10-19 від 26.10.2019 і товаротранспортній накладній (СМR від 26.10.2019) суд зазначає, що у доповненні до контракту вказана юридична адреса у м. Варшаві відправника товару – польської фірми WESTANA ENTERPRISE SP z o.о., що цілком відповідає графі СМR. Разом з тим, у графі 4 СМR значиться місцезнаходження складського приміщення, звідки відбувався фактичний вивіз товару.

Водночас, суд звертає увагу, що допущення описки у документі (розбіжностей між іменем підписанта у контракті та у рахунку-фактурі) жодним чином не впливає на встановлення числових значень складових митної вартості товару.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, згідно із статтею 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Разом з тим, в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом - компанією OU EUROCONTINENT (Естонія) товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Згідно із пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 №UA205040/2019/000403/2, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

Відтак, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР.

При цьому суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а.

Таким чином, вищенаведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 №UA205040/2019/000403/2 обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціни, які визначені ним у оскаржуваному рішенні внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не суб`єкта владних повноважень.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.11.2019 №UA205040/2019/000403/2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а відтак позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 8706,14 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №26 від 02.12.2019 (т.1, а.с.2).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2019 року №UA205040/2019/000403/2.

Стягнути на користь приватного підприємства «Імекс 2112» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Садовського, будинок 4а, код ЄДРПОУ 43012501) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43350888) судовий збір в розмірі 8706 (вісім тисяч сімсот шість) гривень 14 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук