Ухвала суду № 87412156, 05.02.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12304/19

Провадження № 4-с/727/3/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря судового засідання – Кицинюка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, стягувач ОСОБА_2 Рязанцева ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В.І.

Посилається на те, що у провадженні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження № 52971387 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці №2-970/2009, виданого 12.05.2009 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 19.02.2009 року.

ОСОБА_1 зазначає, що з 16.03.2018 року по 08.05.2019 року він знаходився на обліку в Обухівській міськрайонній філії Київського обласного центру зайнятості. За цей час не отримав доходу, тому виплачував кошти з розрахунку не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. За домовленістю з ОСОБА_4 він переказував аліменти на картку доньки – ОСОБА_5 на протязі чотирьох місяців на вказаний стягувачем рахунок.

Вказує, що 07.11.2019 року він отримав довідку-розрахунок від 08.10.2019 року №162210 з Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області відповідно до якої за період з березня 2018 року по вересень 2019 сума заборгованості за аліментами складає 54752,25 грн.

ОСОБА_1 вважає вказаний розрахунок необґрунтованим, оскільки у 2018 році ним було сплачено аліменти на загальну суму 14627,54 грн., а у 2019 році сплачено аліменти на загальну суму 18091,94 грн.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просить визнати дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Прізова В.І. щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів неправомірними та скасувати довідку-розрахунок від 08.10.2019 року.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року відкрито провадження за скаргою та призначено до розгляду в судовому засіданні. Витребувано з Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області розрахунок заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №52971387 від 25.11.2016 року.

28.01.2019 року на виконання ухвали від 03.12.2019 року з Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов розрахунок заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 за період з березня 2018 року по вересень 2019 року.

Боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_6 , державний виконавець в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду скарги.

Згідно поданої до суду заяви боржник ОСОБА_1 просив розглянути справу у його відсутності, вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.

Від стягувача ОСОБА_2 ОСОБА_4 ) надійшли пояснення на скаргу, в яких вона посилається на те, що боржником ОСОБА_1 дійсно були сплачені аліменти у розмірі 14627,54 грн., які були враховані державним виконавцем як борг по аліментах за 2017 рік, тому вважає, що довідку-розрахунок заборгованості державного виконавця правомірною.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.450 ЦПК України, суд вважає за можливе скаргу розглядати у відсутності боржника, стягувача та державного виконавця.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

На підставі ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що у провадженні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 52971387, на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Чернівці № 2-970/2009 від 12.05.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 19.02.2009 року (а.с.13-14).

Відповідно до довідки-розрахунку від 08.10.2019 року загальна сума заборгованості за аліментами ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по вересень 2019 рік становить 54752,25 грн. Розмір заборгованості за аліментами визначений державним виконавцем з 19 березня 2018 року на підставі ч.ч.3,4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», ст.195 СК України (а.с.56).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішень судів про стягнення аліментів визначений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5.

Частиною 1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Згідно вимог ч.ч.3, 4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Згідно із п. п. 3, 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Вказані зміни до ст.195 СК України були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» №2037-VIII від 17.05.2017 року, який набрав чинності 08.07.2017 року.

Суд вважає безпідставними аргументи ОСОБА_1 з приводу того, що з 16.03.2018 року по 08.05.2019 року ним правомірно виплачувалися аліменти на утримання дитини не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму в зв`язку з відсутністю у нього доходу та перебуванням на обліку в центрі зайнятості, оскільки ч.2 ст.182 СК України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, суд не бере до уваги твердження заявника про те, що він сплатив повністю заборгованість за аліментами згідно квитанцій, наданих суду (а.с. 4-5, 8-12), оскільки відповідно до доводів стягувача дана оплата коштів була здійснена в рахунок заборгованості за аліментами ОСОБА_1 за 2017 рік та не зараховувалася в рахунок сплати аліментів за 2018-2019 роки.

ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що у зазначений в довідці-розрахунку від 08.10.2019 рокуперіод він сплачував аліменти у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) у розмірі відповідно до вимог ст.195 СК України, а саме виходячи із середньої заробітної плати працівника для місцевості, де здійснюється виконавче провадження.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка-розрахунок державного виконавця від 08.10.2019, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.10.2019 складає 54752,25 грн., що підтверджує заборгованість боржника за аліментами.

За таких обставин суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, стягувач ОСОБА_6 , - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 05.02.2020 року.

Суддя Л.І.Кодрян