Рішення № 87410997, 04.02.2020, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2043/18

2/703/54/20 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.,

при секретарях Харченко М.О., Чубенко О.А., Литвин Г.Т.,

Римському Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що з 13 листопада 2017 року по 28 березня 2018 року він перебував в трудових відносинах та працював водієм автотранспортних засобів у адміністративно-операційній службі підрозділу власного транспорту департаменту транспортної логістики управління логістики ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».

На підставі наказу № 311/ЛГк від 28 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, при цьому під час звільнення йому було виплачено 5400 гривень.

Позивач вказує, що роботодавець всупереч вимог чинного КЗпП України в день звільнення повного розрахунку із ним не провів, мотивуючи це відсутністю коштів.

Загальна сума заборгованості ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» із заробітної плати перед ОСОБА_1 за 23 робочі дні 2018 року становить 14 246 гривень 86 копійок (з розрахунку 619, 42 гривень за день роботи * 23 дні = 14 246, 86 гривень), з яких виплачено лише 5400 гривень, відтак, заборгованість відповідача становить 8846 гривень 86 копійок (14 246, 86 гривень - 5400 гривень).

Позивач також вказує, що незаконні дії відповідача пов`язані з неповним розрахунком із ним по заробітній платі призвели до його моральних переживань, втрати душевного спокою, постійного перебування у роздратованому стані, в зв`язку з чим він був змушений змінити звичний для себе стиль життя, економити на собі. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 15 000 гривень.

Посилаючись на вказані обставини та те, що до цих пір заборгованість по заробітній платі відповідачем ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» перед ним не погашена, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 8846 гривень 86 копійок, середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку в розмірі 3948 гривень 88 копійок, моральну шкоду, яку оцінює у 15000 гривень та понесені ним судові витрати.

Представник відповідача у відзиві, надісланому на адресу суду, проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що вони не відповідають дійсним обставинам та є повністю необґрунтованими.

Представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» у наданому відзиві вказав, що ОСОБА_1 дійсно працював на посаді водія автотранспортних засобів підрозділу власного транспорту адміністративно-операційної служби ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» з 13 листопада 2017 року по 28 березня 2018 року, що підтверджується наказами відповідно про прийняття його на роботу та про припинення трудового Договору.

Розмір окладу для посади водія автотранспортних засобів адміністративно-операційної служби Управління логістики ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» з 01 січня 2017 року становив 3 320 гривень, а з 01 січня 2018 року, розмір окладу для цієї посади був встановлений у сумі 3865 гривень.

Заробітна плата працівникам, в тому числі ОСОБА_1 , ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» завжди виплачувалась вчасно та в повному обсязі. Зазначений факт підтверджується зведеними відомостями на перерахування заробітної плати та інших виплат ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та платіжними дорученнями, якими підтверджується факт оплати нарахованих коштів. Розмір усіх сум, нарахованих позивачеві та сум, що належали йому до виплати кожного місяця, визначається у розрахункових листках.

При цьому, відповідач уточнив, що суми на оплату заробітної плати та інших виплат (премій та ін.) перераховуються ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» одним платежем на всіх працівників за відповідний період. Тому в платіжних дорученнях вказується загальна сума, перерахована Товариством на оплату праці всіх працівників за такий період. А у зведених відомостях вказується сума нарахувань по кожному працівнику Товариства окремо, а також зазначається загальна сума, яка підлягає до оплати Товариством на всіх працівників за відповідний період.

Таким чином, із вказаних вище зведених відомостей та платіжних доручень, що підтверджують факт оплати відповідачем усіх нарахованих працівникам сум, до яких входять і нараховані позивачу кошти, чітко вбачається, що усі кошти, які були нараховані ОСОБА_1 за весь період його роботи в ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», були оплачені йому відповідачем своєчасно та у повному обсязі. Жодної заборгованості перед позивачем у ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» не існує.

Отже, твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості по заробітній платі, не відповідають дійсності та є абсолютно необґрунтованими.

Крім того, за весь період роботи ОСОБА_1 , відповідачем йому нараховувалась заробітна плата, що є більшою за розмір його місячного окладу, з врахуванням виплати йому заохочення у вигляді премії, що вбачається із розрахункових листів.

Так, відповідач вказує, що всі нараховані суми були виплачені позивачу своєчасно та в повному обсязі, тому його твердження про виплату йому заробітної плати в неналежному розмірі, не відповідають дійсності.

Крім того, при звільненні ОСОБА_1 йому була нарахована та виплачена компенсація за 9 днів невикористаної відпустки, що підтверджується наказом про звільнення №341/ЛГ к від 28.03.2018 року, та розрахунковим листком за березень 2018 року.

Таким чином ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» в повному обсязі виконало всі зобов`язання з оплати праці позивачу.

Представник відповідача також зауважив, що ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» є великою торгівельною компанією, яка успішно проводить свою господарську діяльність, отримує прибутки та сплачує податки у великих розмірах. Крім того, Товариство завжди повністю та своєчасно здійснює виплати своїм працівникам, що підтверджується, в т.ч. і наданими розрахунковими та платіжними документами. Із цих документів також вбачається, що суми, які перераховуються на оплату заробітної плати у кожному періоді є значними, що спростовує твердження позивача про те, що у ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» на момент його звільнення були відсутні кошти на оплату у повному обсязі заробітної плати своїм працівникам.

Крім того, представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» повністю заперечує факт видачі позивачу довідки про наявність у Товариства перед ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати за 23 дні 2018 року, на яку позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається як на доказ існування такої заборгованості. Разом з тим, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» заявляє, що Товариством така довідка ніколи не видавалась і не могла бути видана, оскільки заборгованості у ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати ніколи не існувало. Таким чином, всі твердження позивача базуються на документі, якого не існує та на відомостях, які не відповідають дійсності.

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка про доходи ОСОБА_1 , яка видавалася для подачі до органів соціального захисту населення для оформлення соціальної допомоги (житлової субсидії). Однак ця довідка містить об`єктивну інформацію про розмір отриманого ОСОБА_1 доходу за час його роботи в Товаристві, але не містить жодної інформації про наявність заборгованості.

Разом із тим, в довідці про доходи ОСОБА_1 вказано, що за березень 2018 року йому було нараховано заробітну плату у розмірі 14 216 гривень 86 копійок (включаючи податки: військовий збір 1,5% та ПДФО - 18%) така ж інформація зазначена і в розрахунковому листку за березень 2018 р., де окрім загальної суми, розписано також складові заробітної плати. Так, за березень 2018 року ОСОБА_1 20 березня 2018 року було фактично сплачено з вирахуванням податків 726 гривень 59 копійок авансу та 5253 гривень 09 копійок премії. Таким чином, якщо від загальної суми, нарахованої за березень 2018 року в розмірі 14 216 гривень 86 копійок відняти суму утриманих податків в розмірі 2 772 гривні 28 копійок та відняти сплачені 20 березня 2018 року аванс в розмірі 726 гривень 59 копійок і премію в розмірі 5253 гривні 09 копійок, та різниця становить 5464 гривні 90 копійок – вказана сума була сплачена позивачу при його звільненні. Отже жодної заборгованості з виплати заробітної плати відповідачу ОСОБА_1 наразі не існує.

З врахуванням викладених обставин, відповідач просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, відмовити у повному обсязі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, разом з тим в матеріалах справи міститься заява позивача з проханням розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання до Господарського суду м. Києва, якому ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 жовтня 2019 року доручено забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, також не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, вважає що позовна заява не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору(ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлено трудову книжку і провести з ним розрахунки в строки, передбачені цим кодексом.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач з 13 листопада 2017 року по 28 березня 2018 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» працюючи водієм автотранспортних засобів у адміністративно-операційній службі підрозділу власного транспорту департаменту транспортної логістики управління логістики. 28 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Відповідно до ч.1ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Протягом розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що з ним не проведено повний розрахунок та доказів розміру його заробітної плати під час роботи в ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».

Крім того, як вбачається з довідки ПАТ «Банк Восток» № 25ц/0680Бт від 15 серпня 2018 року про зарахування грошових коштів від ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» на користь ОСОБА_1 в рамках договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та обслуговування зарплатного проекту в березні 2018 року було здійснено наступні перерахування, а саме: 06 березня 2018 року переведено 2022 гривні 36 копійок, 20 березня 2018 року перераховано 726 гривень 59 копійок та 5253 гривні 09 копійок, а також 30 березня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 здійснено перерахування в розмірі 5464 гривні 90 копійок (а.с. 149).

З наведеного вбачається, що твердження ОСОБА_1 про наявність у ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» заборгованості по заробітній платі є виключно його особистими переконаннями, які суперечать фактичним обставинам справи та наданому відповідачем доказу щодо оплати його праці, і не підтверджуються жодними доказами, що надані позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку, яка є похідною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки в ході судового розгляду позивачем не доведено, а судом не здобуто доказів порушення прав позивача відповідачем, крім того судом встановлена правомірність дій відповідача в частині нарахування та виплати сум розрахунку із позивачем відповідно відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 31.01.2018р. у справі № 820/1119/16.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 11-13, 76-81,89,141, 228, 235, 258-259,265 ЦПК України, –

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення протягом 30 днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Повний текст рішення виготовлено 06 лютого 2020 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 28 лютого 2000 року.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», юридична адреса6 вул. Бутлерова, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 40720198.

Головуючий О.П.Опалинська